Ухвала

від 21.05.2024 по справі 947/36277/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/853/24

Справа № 947/36277/23 1-кс/947/6086/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42023164690000062 від 20 жовтня 2023 року,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року було частково задоволено клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, продовжений строк тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 08 червня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Залишено без змін визначений раніше розмір застави у розмірі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 610 400 (один мільйон шістсот десять тисяч чотириста) гривень та у разі внесення застави на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 був направлений на розгляд до Ширяївського районного суду Одеської області та 02.05.2024 року у справі було проведено підготовче засідання.

За таких обставин слідчий суддя не мав процесуального права 08.05.2024 року розглядати клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з заявою про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі захисник не звертався до апеляційного суду з клопотанням про розгляд апеляційної скарги за обов`язкової участі підозрюваного, який утримується під вартою.

Прокурор звернувся до апеляційного суду з заявою про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Положеннями статті 421 КПК України встановлено, що отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

За таких обставин, з огляду на положення ст.422, ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу без участі сторін кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України є обґрунтованою.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керування такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Окрім того, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами, зокрема: протоколом затримання ОСОБА_7 безпосередньо під час вчинення злочину; протоколом огляду місця події, а саме: частини земельної ділянки розташованої біля с. Армашівка, Ширяївського району, Одеської області; протоколом обшуку транспортного засобу «Toyota Prado», д.н. НОМЕР_1 », який на момент обшуку знаходився біля с. Армашівка, Ширяївського району, Одеської області, за допомогою якого група осіб допомагала чоловікам призовного віку переправитися через державний кордон України в напрямку Республіки Молдови; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 який пояснив, що ОСОБА_7 здійснював організацію незаконного переправлення через державний кордон України; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 03.11.2023 року; протоколом за результатами проведення НСРД від 13.11.2023 року; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».

Оскарженою ухвалою підозрюваному ОСОБА_7 був продовжений строк тримання під вартою, оскільки слідчий суддя вважав, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді.

Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Таким чином, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Апеляційний суд погоджується з думкою слідчого судді про те, що ризик переховування підозрюваного від суду підтверджується також тим, що ОСОБА_7 неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про його слабкі соціальні зв`язки.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчинені злочину з корисливих мотивів, будучи при цьому офіційно не працевлаштованим, що вказує на той факт, що саме вказана діяльність є такою, що йому приносить незаконний дохід, що також свідчить про наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_7 на свідків, з метою змінити їх показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків об`єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Враховуючи також те, що підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, крім того сторона обвинувачення зазначає, що на теперішній час у кримінальному провадженні не допитано усіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, підтверджує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В свою чергу апеляційний суд звертає увагу на обставини злочину, вчинення якого інкримінується ОСОБА_7 , а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчинення порадами, вказівками, вчинені за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів в умовах дії на території України військового стану.

З огляду на характер вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, такі соціальні фактори, як наявність хворої матері та позитивних характеристик, на думку апеляційного суду не спростовують викладені в ухвалі висновки суду щодо наявності ризиків, та не дають достатніх підстав вважати, що це може мати стримуючу дію та сприятиме зменшенню ризику переховування підозрюваного.

Обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які могли бути перешкодою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.

Вищенаведене в сукупності з встановленими ризиками свідчить про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_7 , який у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не мав процесуального права продовжувати ОСОБА_7 строк тримання під вартою, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Так, відповідно до оскарженої ухвали, слідчим суддею було встановлено, що за результатом здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42023164690000062 від 20.10.2023 року, 26.04.2024 року до Ширяївського районного суду Одеської області було скеровано обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

02.05.2024 року в ході підготовчого судового засідання суддею Ширяївського районного суду Одеської області було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 щодо направлення кримінального провадження № 42023164690000062 від 20.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження за належною підсудністю та матеріали кримінального провадження 03.05.2024 року було скеровано до Одеського апеляційного суду для вирішення вказаного питання .

З огляду на вказане, провести підготовче судове засідання у справі та вирішити питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до закінчення строку дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою (до 12.05.2024 року) не представилося за можливе з об`єктивних причин, а тому прокурор, з урахуванням положень ч. 6 ст. 199 КПК України та того, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжуються існувати, звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд, апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 продовжений строк тримання під вартою до 08 червня 2024 року включно, з визначенням розміру застави, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4