Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/18400/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/18400/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: Кушнір Л.В. - в порядку самопредставництва;

від відповідача 2: Статкевич В.В. - - в порядку самопредставництва;

за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (повний текст - 25.03.2024)

у справі № 910/18400/23 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-А"

до 1) Міністерства юстиції України

2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 1 118 547,58 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення у даній справі

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 заяву щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-А" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000 грн 00 коп.

2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Міністерство юстиції України 04.04.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило прийняти апеляційну скаргу, відкрити апеляційне провадження. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-А" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18400/23, розгляд справи призначено на 14.05.2024.

18.04.2024 (через електронну пошту) від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

20.04.2024 (засобами поштового зв`язку) від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що обидва відзиви на апеляційну скаргу є однаковими та тотожними за змістом, подані лише в різний спосіб.

Північний апеляційний господарський суд в судовому засіданні прийняв до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України обидва відзиви на апеляційну скаргу.

14.05.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, яка була задоволена судом апеляційної інстанції. В судовому засіданні 14.05.2024 було оголошено перерву до 21.05.2024.

У судове засідання 21.05.2024 з`явились представники відповідачів. Представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні заяви. Представник відповідача 2 в судовому засіданні 21.05.2024 підтримав апеляційну скаргу відповідача 1, просив її задовольнити, а додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні заяви. Представник позивач в судове засідання 21.05.224 не з`явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку 15.05.2024 електронного документу (ухвали суду від 14.05.2024).

3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, в поданій апеляційній скарзі, відповідач 1 зазначив, що вважає стягнену судом першої інстанції суму судових витрат в розмірі 27 000,00 грн завищеною та неспівмірною складності даної справи.

Також скаржник зазначив, справу № 910/18400/23 не можна віднести до справ із високим рівнем складності, предметом спору було стягнення коштів; кількість учасників справи мінімальна, так само як і обставини, що підлягали з`ясуванню; докази, що підлягали оцінці, обсяг поданих процесуальних документів; тривалість процесу та кількість судових засідань. Даний спір не можна віднести до ряду нестандартного або нетипового, звичайна кількість учасників, судових засідань та поданих документів (відзив, пояснення на відзив) не означає, що справа є складною.

З урахуванням всього вищенаведеного, Міністерство юстиції України вважає суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 205,00 грн (та частково задоволена судом у розмірі 27 000,00 грн) у справі № 910/18400/23, необґрунтованою, нерозумною та неспівмірною. А тому скаржник просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувавши додаткове рішення у даній справі та відмовивши у задоволенні поданої заяви.

4. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в ній доводів

У поданому відзиві відповідач 2 зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Окремо відповідач 2 зазначив, що присуджена до стягнення сума правової допомоги у розмірі 27 000,00 грн не відповідає ринковим цінам на послуги адвоката. Окрім цього, відповідач 2 зазначив, що законодавством не передбачено виконання рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу з Державного бюджету України. А тому відповідач 2 просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача 1.

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю "Інтер-А" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 24.11.2023.

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати йому професійну правничу допомогу, зокрема, але не тільки: підготувати та подати у Господарський суд міста Києва позовну заяву до Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про стягнення безпідставно отриманих коштів виконавчого збору у сумі 1 118 547,58 грн, надавати клієнту усні та письмові правові консультації з приводу даної справи, здійснювати його представництво у Господарському суді міста Києва у вище вказаній справі, в якій клієнт братиме участь через адвоката.

Згідно з п. 4.1 договору правову допомогу, гонорар адвоката за надання правової допомоги по цьому договору і виконання доручення на захист прав та представництво інтересів клієнта в Господарському суду міста Києва під час провадження у справі за пред`явленим відповідно до п.1.1. договору, клієнт зобов`язаний виплати адвокату фіксований гонорар у розмірі 47 205,00 грн незалежно від результатів розгляду даної справи в суді першої інстанції. Гонорар не включає витрат на відрядження адвоката у м.Київ, для участі у судових засіданнях Господарського суду міста Києва, які підлягають окремо сплаті із розрахунку 8000,00 грн за кожний випадок відрядження.

Відповідно до п. 4.2. договору, гонорар виплачується клієнтом шляхом передачі грошових коштів готівкою в обмін на квитанцію від прибуткового касового ордеру або перерахування на поточний рахунок адвоката в установі банку протягом 30 календарних днів з дня укладення цього договору.

Адвокатом надано позивачу, зокрема, правову допомогу на суму 47 205,00 грн, що підтверджується звітом про виконання доручення ТДВ "Інтер-А", детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За надану правову допомогу позивач сплатив на користь адвоката суму загалом 47 205,00 грн, що підтверджується наступними квитанціями до прибуткового касового ордеру: № 2/11 від 25.11.2023 на суму 10 000,00 грн, № 4/11 від 28.11.2023 на суму 10 000,00 грн та № 1/11 від 24.11.2023 на суму 10 000,00 грн., №3/11 від 27.11.2023 на суму 10 000,00 грн, №5/11 від 29.11.2023 на суму 7 205,00грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як зазначалось вище, за правову допомогу позивач сплатив на користь адвоката відповідно до наступних квитанцій № 2/11 від 25.11.2023 на суму 10 000,00 грн, № 4/11 від 28.11.2023 на суму 10 000,00 грн та № 1/11 від 24.11.2023 на суму 10 000,00 грн., №3/11 від 27.11.2023 на суму 10 000,00 грн, №5/11 від 29.11.2023 на суму 7 205,00грн. А всього - 47 000,00 грн.

Разом з цим, з детального опису наданих послуг (виконаних робіт) вбачається, що до таких послуг було віднесено:

1.1. Вибір і узгодження з клієнтом правової позиції позивача, у тому числі вибір способу захисту порушених прав Підготовка, встановлення підстав для позову, у тому числі узгодження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги та збір і приведення у електронну форму доказів, які подаватимуться суду (витрачено часу 3 год.);

1.2. Пошук правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо спірних правовідносин. Безпосереднє складання та оформлення у відповідності до вимог статей 162, 163, 164 ГПК України позовної заяви та додатків до неї, завантаження позовної заяви та додатків до неї в Електронний суд через електронний кабінет в системі ЄСТС, додаткове направлення паперової версії позовної заяви з доданими до неї документами двом відповідачам у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією з описом вкладення на усунення недоліків за ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2023 року (витрачено часу 10 год.);

Представництво позивача після відкриття провадження у справі Nє 910/18400/23:

2.1. Ознайомлення з відзивами двох відповідачів у справі, підготовка і подання через електронний кабінет в системі ЄС/ТС відповіді на відзиви двох відповідачів у справі (4 год.);

2.2. Підготовка і направлення заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представництво інтересів позивача у підготовчому судовому засіданні у справі Nє 910/18400/23, яке відбулося 07.02.2024 року (1 год.);

2.3. Підготовка і направлення заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представництво інтересів позивача під час розгляду оправи по суті в судовому засіданні, яке відбулося 06.03.2024 року (1 год.).

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, відповідно до якої суд касаційної інстанції зазначив, що таку послугу, як вибір і узгодження з клієнтом правової позиції позивача, комунікація з клієнтом, неможливо розцінити як надання професійної правничої допомоги у справі, що була надана клієнту, оскільки не містить детальної інформації наданих послуг.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що надання таких послуг як юридичний аналіз наданих документів та законодавчої бази, а також вивчення судової практики з даного питання фактично має бути здійснено адвокатом при підготовці позовної заяви, а тому виокремлення вказаних послуг та стягнення за них компенсації окремо - є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу адекватності та реальності наданих адвокатських послуг.

А також стягнення правової допомоги за підготовку двох заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (аналогічних за змістом) - не є обґрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що адвокатом детально описано перелік робіт, вчинених у межах даної справи. Так, адвокатом було в суді першої інстанції здійснено наступне представництво інтересів позивача в двох судових засіданнях; підготовка позовної заяви. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що відхиляє доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що стягнена сума (у розмірі 27 000,00 грн) є неспівмірною, оскільки доказів такої неспівмірності, як і завищення вартості наданих послуг позивачем надано не було.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що в суді апеляційної інстанції відповідач 1 зменшити розмір таких витрат не просив та відповідну заяву в порядку ст. 269 ГПК України не подавав. Таким чином, доводи апелянта про необхідність відмови - є необґрунтованими, та такими, що відхиляються судом апеляційної інстанції. Жодних доказів, які б доводили інший розмір таких витрат ані скаржником, ані іншим відповідачем (який у відзиві підтримав вимоги апеляційної скарги) в розуміння ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України надано не було.

Отже, дотримуючись принципу реальності та розумності виконаних адвокатом робіт в межах даної справи, категорію та складність такої справи проведення судової експертизи за клопотанням сторони, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу становить 27 000 грн.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи відповідача 2 про те, що стягнення правової допомоги не передбачено Порядком № 845 - суд апеляційної інстанції зазначає, що розглядає доводи відзиву на апеляційну скаргу в межах вимог та доводів апеляційної скарги. Вказані мотиви (відсутність в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників № 845) не були визначені відповідачем 1 як підстава для апеляційного оскарження. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що стягнення правової допомоги за додатковим рішенням присуджено із Державного бюджету України, тоді як доводи відповідача 2 спрямовані в цій частині фактично на те, що стягнення має здійснюватись саме з Міністерства юстиції України (апелянта), оскільки порядком № 845 стягнення правової допомоги з Державного бюджету України не передбачено.

В даному контексті, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність врахування принципу заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 лютого 2024 року у cправі № 922/1616/23 (в якій суд касаційної інстанції зазначив, що самостійне дослідження обставин, про які не зазначив скаржник - є виходом за межі доводів апеляційної скарги, що є порушенням частини першої статті 269 ГПК України). Тоді як підстав для виходу за її межі (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) у даній справі суд апеляційної інстанції не встановив. Водночас, відповідач 2 з окремою апеляційною скаргою на додаткове рішення у даній справі не звертався. А тому такі доводи відповідача 2 не розглядаються судом апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 269 ГПК України.

Таким чином, на підставі ст.ст. 2, 126, 129, 244, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скаргу не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - слід залишити без змін.

Судовий збір за розгляд даної апеляційної скарги не стягується.

Керуючись ст. 2, 123, 126, 129, 244, 269, 270, ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18400/23 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18400/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Порядок та строки оскарження передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім