Ухвала

від 11.09.2024 по справі 910/18400/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/18400/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 910/18400/23

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-А" (вул. Лейтенанта Маланчука Олександра, буд. 36Н, м. Чернівці, Чернівецька обл., 58009, код ЄДРПОУ 3011635)

до 1) Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд.13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622)

2)Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (вул. Терещенківська,буд. 11А, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 37993783)

про стягнення 1 118 547,58 грн.

представники сторін: згідно протоколу судового засідання;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Інтер-А" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Міністерства юстиції України (далі відповідач 1), 2)Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі відповідач 2) про стягнення 1 118 547,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 29.05.2023 державним виконавцем винесено постанову та стягнуто виконавчий збір у розмірі 1 118 547,58 грн, дана постанова виконана в примусовому порядку, вказані грошові кошти були списані в рахунок виконавчого збору. В подальшому рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.07.2023 визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. На підставі ст.1212 ЦК України, позивач просить стягнути 1 118 547,58 грн безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 позов було задоволено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 заяву про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 залишено без змін.

18.06.2024 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

30.07.2024 до Господарського суду міста Києва від Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві надійшла заява про зміну порядку виконання судового рішення, відповідно до якої позивач просить суд змінити порядок виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024, шляхом зміни способу та порядоку виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 по справі № 910/18400/23, а саме зазначити у резолютивній частині рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу «Стягнути на користь ТДВ «Інтер-А» за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) суму витрат на професійну правову допомогу в розмірі 27 000,00 грн».

Визначити боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 по справі № 910/18400/23 (*1*11289758*1*0*) Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Ухвалою від 03.09.2024 розгляд заяви призначено на 11.09.2024.

В системі «Електронний суд» 10.09.2024 Міністерством юстиції України, сформовано заперечення на подану заяву, обгрунтовані тим, що виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 відповідно до законодавства здійснюється чи може бути здійснено виключно органами Державної казначейської служби, відповідно до Закону України «Про гарантії виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

В судове засідання 11.09.2024 представники сторін не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву про зміну порядку виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Приписом статті 129 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним із основних принципів господарського судочинства є обов`язковість судового рішення, який полягає в тому, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (статті 2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні за змістом норми закріплені в статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно до частин першої та другої статті 18, частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Така можливість також передбачена частиною третьою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналіз норм статті 331 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

З аналізу норм чинного законодавства під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Відповідна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 по справі № 6-1829цс15.

Отже, при вирішенні питання про встановлення іншого порядку виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення у раніше встановленому порядку. Задоволення відповідної заяви є можливим лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011р. № 845 зі змінами (далі - Порядок), яким визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Згідно з визначеннями, наведеними у п. 1 Порядку № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Суд звертає увагу, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 суд зазначав, доводи відповідача 2 про те, що стягнення правової допомоги не передбачено Порядком № 845, а саме, відсутність в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників № 845 не були визначені відповідачем 1 як підстава для апеляційного оскарження. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що стягнення правової допомоги за додатковим рішенням присуджено із Державного бюджету України, тоді як доводи відповідача 2 спрямовані в цій частині фактично на те, що стягнення має здійснюватись саме з Міністерства юстиції України (апелянта), оскільки порядком № 845 стягнення правової допомоги з Державного бюджету України не передбачено.

В даному контексті, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність врахування принципу заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

Таким чином, оскільки за наслідками ухвалених рішень у справі залишається таким, що ухвалено на користь позивача, втім такі рішення підлягають виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, судові витрати в справі також підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, додаткове рішення від 20.03.2024, постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/18400/23, яка набрала законної сили, є обов`язковою до виконання та має бути виконана.

Також, судом враховано, що Головне управління державної казначейської служби України у у м.Києві у даній справі не лише орган, який виконає рішення суду, а й є учасником справи, якому достеменно відомо про підстави стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу і порядку виконання судового рішення, відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано: 12.09.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА