Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/17726/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024Справа № 910/17726/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Аква Сервіс"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про стягнення 246 379,91 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДС Аква Сервіс" (далі - ТОВ "ІДС Аква Сервіс", позивач) до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 246 379,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № № Т-0129920 від 01.12.2020 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "ІДС Аква Сервіс" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 144 443,40 грн., інфляційні втрати в сумі 85 035,89 грн., 3 % річних у сумі 16 900,62 грн., що разом становить 246 379,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній категорично заперечує проти заявлених позовних вимог, з огляду на недоведення позивачем належними доказами отримання банком товару на заявлену суму основного боргу.

28.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 відповідно до клопотання позивача (ТОВ "ІДС Аква Сервіс") було вирішено розгляд справи здійснювати в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Цією ж ухвалою було задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів, зобов`язано Центральне міжрегіональне Управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати інформацію: чи відобразило/використало АТ КБ "Приватбанк" у податковій звітності податковий кредит з податку на додану вартість за наведеними податковими накладними ТОВ "ІДС Аква Сервіс", що були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом першої події - поставки товару на користь АТ КБ "Приватбанк".

Також було зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" надати копії підписаних видаткових накладних по операціях з ТОВ ІДС "Аква Сервіс", за договором поставки № Т-0129920 від 01.12.2020, а саме - № 3720 від 28.02.2021 на суму 252,00 грн., № 3720 від 28.02.2021 на суму 8 520,00 грн., № 5624/1 від 30.04.2022 на суму 2 145,00 грн., № 5697 від 31.03.2021 на суму 9 174,00 грн., № 5687 від 31.03.2021 на суму 7 094,40 грн., № 5697 від 31.03.2021 на суму 62 910,00 грн., № 7883 від 30.04.2021 на суму 1 188,00 грн., № 7842 від 30.04.2021 на суму 4440,00 грн., № 7832 від 30.04.2021, № 7836 від 30.04.2021 на суму 1 380,00 грн., № 7813 від 30.04.21 на суму 37 800,00 грн.

24.01.2024 АТ КБ "ПриватБанк" були надані витребувані копії підписаних видаткових накладних по операціях з ТОВ ІДС "Аква Сервіс", за договором поставки № Т-0129920 від 01.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 було повторно витребувано у Центрального міжрегіонального Управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію, про яку зазначалось в ухвалі суду від 29.12.2023.

26.02.2024 від Центрального міжрегіонального Управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли письмові пояснення щодо витребуваної інформації.

12.03.2024 від ТОВ ІДС "Аква Сервіс" надійшли письмові пояснення, у яких останній заперечив проти доводів відповідача, наполягав на своїй позиції щодо несплати відповідачем поставленого товару, на підтвердження чого було надано товарні накладні на відвантаження товару за період з 11.02.2021 по 30.04.2021.

25.03.2024 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли письмові пояснення по справі, у яких банк вказував про повну сплату ним продукції за договором поставки № № Т-0129920 від 01.12.2020, та безпідставність заявлених позивачем вимог.

15.04.2024 та 16.04.2024 ТОВ ІДС "Аква Сервіс" надало додаткові докази до матеріалів справи, а саме - податкові накладні від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2023, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, підписаний з боку позивача акт звірки розрахунків станом на 31.08.2021, а також скріншоти фото комп`ютерного екрану в системі Paperless, що підтверджують направлення відповідачу видаткових накладних № 3720, № 5624/1, № 5698, № 5687, № 5679, № 7883, № 7842, № 7832, № 7836, № 7813, а також рахунків-фактур, що стосуються цих видаткових накладних.

Розглянувши вказані клопотання, суд ухвалами, занесеними до протоколів судового засідання від 26.03.2023 та від 16.04.2024 їх задовольнив та долучив до матеріалів справи надані позивачем та відповідачем докази.

Під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, вважав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 21 травня 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 між ТОВ "ІДС Аква Сервіс" (постачальник) та АТ КБ "ПриватБанк" (покупець) був укладений договір поставки № Т-0129920 (далі - договір), відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, номенклатура, асортимент, марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором (п. 1.1).

Постачальник зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар належної якості в терміни, зазначені в специфікаціях (п. 2.2.1 договору).

Поставка товару здійснюється постачальником на умовах, у спосіб та у строки, зазначені у специфікаціях. Дострокова поставка товару допускається тільки за згодою покупця (п. 3.1 договору).

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акта приймання-передачі товару та видаткової накладної (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару за даним договором складається із вартості всіх партій товару, поставленого відповідно до окремих специфікацій.

Ціна кожного найменування товару, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікаціях (п. 4.2 договору).

Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами у специфікаціях до цього договору (п. 4.6 договору).

Передача товару здійснюється покупцем у місці поставки, зазначеному у специфікаціях (додатках) до договору (п. 5.1 договору).

Право власності на продукцію переходить до покупця після підписання акта приймання-передачі товару та видаткової накладної (п. 5.2 договору).

Договір укладається на один рік, або до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1).

Специфікацією до договору сторони погодили місце поставки, кількість товару, та його загальну вартість на суму 5 993 760,00 грн.

Додатковими угодами № 1 від 01.02.2021, № 3 від 02.08.2021 сторони внесли зміни у пункт 3.4 договору, а саме, погодили, що оплата здійснюється щомісяця за фактичний обсяг поставлений в попередньому місяці. Оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з дати надання наступних документів: рахунку, видаткової накладної (всі перераховані документи оформлюються на фактичний загальний обсяг поставленої продукції в попередньому місяці), звіт постачальника з деталізацією по поставленій продукції в попередньому місяці.

Додатковою угодою № 2 від 08.07.2021 сторони дійшли згоди змінити ціну товару, а саме - встановити її загальну вартість у сумі 5 993 739,84 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із порушенням відповідачем (АТ КБ "ПриватБанк") умов указаного договору поставки № Т-0129920 від 01.12.2020, а саме - несплату поставленого товару за видатковими накладними № 7881 від 30.04.2021, № 7820 від 30.04.2021, № 23990 від 22.12.2021, № 2061 від 31.10.2021, № 22908 від 30.11.2021, № 20484 від 31.10.2021, № 3720 від 28.02.2021, № 3715 від 28.02.2021, № 23981 від 22.12.2021, № 23979 від 22.12.2021, № 18548 від 30.09.2021, підписаними обома сторонами без зауважень, рахунками на оплату № 59947 від 30.04.2021, № 59951 від 30.04.2021, № 45399 від 22.12.2021, № 43182 від 31.10.2021, № 44723 від 30.11.2021, № 43069 від 31.10.2021, № 33830 від 28.02.2021, № 59950 від 28.02.2021, № 45389 від 22.12.2021, № 45393 від 22.12.2021, № 45403 від 23.12.2021, Господарським судом міста Києва був виданий судовий наказ від 07.08.2023 у справі № 910/12198/23 на суму основного боргу у сумі 86 191,08 грн., а також витрат зі сплати судового збору у сумі 268,40 грн., що разом становить 86 459,48 грн.

Отже, відповідно до судового наказу господарського суду, що набрав законної сили, був встановлений факт неналежного виконання АТ КБ "ПриватБанк" договору поставки № Т-0129920 від 01.12.2020, в частині своєчасної сплати поставленого товару на суму 86 191,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2023 АТ КБ "ПриватБанк" сплатило стягнуту з нього судовим наказом від 07.08.2023 у справі № 910/12198/23 заборгованість у сумі 86 191,08 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3031 від 30.10.2023.

Оскільки основний борг у вказаній сумі, стягнутий судовим наказом від 07.08.2023 у справі № 910/12198/23, був сплачений відповідачем лише 30.10.2023, то на суму заборгованості за кожною видатковою накладною № 7881 від 30.04.2021, № 7820 від 30.04.2021, № 23990 від 22.12.2021, № 2061 від 31.10.2021, № 22908 від 30.11.2021, № 20484 від 31.10.2021, № 3720 від 28.02.2021, № 3715 від 28.02.2021, № 23981 від 22.12.2021, № 23979 від 22.12.2021, № 18548 від 30.09.2021, ТОВ "ІДС Аква Сервіс" нарахувало банку інфляційні втрати у сумі 18 512,62 грн. за період з травня 2021 по вересень 2023 та 3 % річних у сумі 3 416,30 грн. за період з 06.05.2021 по 29.10.2023.

Також у позові ТОВ "ІДС Аква Сервіс" зазначило, що судовий наказ від 07.08.2023 у справі № 910/12198/23 був виданий і щодо стягнення заборгованості у сумі 28 860,00 грн. за видатковими накладними № 23164 від 31.12.2020, № 23163 від 31.12.2020, № 23082 від 31.12.2020, № 23093 від 31.12.2020, та рахунками № 00000029814 від 31.12.2020, № 00000029715 від 31.12.2020, № 000000029718 від 31.12.2020, № 00000029729 від 31.12.2020 на суму 28 860,00 грн., що відповідають цим видатковим накладним, до договору поставки № Т-0129920 від 01.12.2020.

Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки рахунки № 00000029814 від 31.12.2020, № 00000029715 від 31.12.2020, № 000000029718 від 31.12.2020, № 00000029729 від 31.12.2020 не були предметом розгляду справи № 910/12198/23, та судовий наказ про стягнення боргу у сумі 28 860,00 грн. за цими рахунками у судовому порядку виданий не був.

Водночас, оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем цих рахунків, а банком доказів протилежного не надано, то суд вважає, що позивач правомірно враховуючи суму боргу за кожним рахунком № 00000029814 від 31.12.2020, № 00000029715 від 31.12.2020, № 000000029718 від 31.12.2020, № 00000029729 від 31.12.2020 нарахував інфляційні втрати у сумі 12 547,03 грн. за період з січня 2021 по вересень 2023 та 3 % річних у сумі 2 436,10 грн. за період з 06.01.2023 по 29.10.2023.

Отже, всього за вказаними вище кожною видатковою накладною та за кожним рахунком позивачем було нараховано інфляційні втрати у сумі 31 059,65 грн. (18 512,62 грн. + 12 547,03 грн.) та 3 % річних у сумі 5 852,40 грн. (3 416,30 грн. + 2 436,10 грн.).

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Перевіривши розрахунок зазначених позивачем нарахувань матеріальних втрат за кожною видатковою накладною, що були предметом судового наказу від 07.08.2023 у справі № 910/12198/23, та за кожним рахунком № 00000029814 від 31.12.2020, № 00000029715 від 31.12.2020, № 000000029718 від 31.12.2020, № 00000029729 від 31.12.2020, суд встановив, що з відповідача слід стягнути інфляційні втрати у сумі 27 886,45 грн. та 3 % річних у сумі 4 999,29 грн., тобто, у менших сумах, ніж було заявлено позивачем у цій частині, оскільки позивачем не враховано, що оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з дати надання банку видаткової накладної та рахунку за допомогою системи «Paperless», що було погоджено сторонами, а не від дати складення відповідної видаткової накладної та рахунку на оплату, як помилково вважає позивач.

Також у позові, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки № Т-0129920 від 01.12.2020, що полягало у несплаті відповідачем видаткових накладних № 3720 від 28.02.2021, № 5624/1 від 30.04.2021, № 5697 від 31.03.2021, № 5687 від 31.03.2021, № 5679 від 31.03.2021, № 7883 від 30.04.2021, № 7842 від 30.04.2021, № 7832 від 30.04.2021, № 7836 від 30.04.2021, № 7813 від 30.04.2021, № 3720 від 28.02.2021, а також рахунків на оплату № 32546 від 28.02.2021, № 33827 від 28.02.2021, № 56165 від 30.04.2022, № 32926 від 31.03.2021, № 32917 від 31.03.2021, № 32909 від 31.03.2021, № 35041 від 30.04.2021, № 34436 від 30.04.2021, № 59952 від 30.04.2021, № 34453 від 30.04.2021, № 68410 від 30.04.2021, позивач просить стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" основний борг у сумі 144 443,40 грн., інфляційні втрати у сумі 53 976,24 грн. та 3 % річних у сумі 11 048,22 грн. за період з 08.03.2021 по 07.11.2023.

Проте, відповідач категорично заперечив проти наявності такої заборгованості.

Вирішуючи спір по суті заявлених у цій частині вимог, суд виходить з наступного.

Так, у п. 3.4 договору поставки, з урахуванням внесених змін, сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з дати надання наступних документів: рахунку, видаткової накладної, звіту постачальника з деталізацією по поставленій продукції в попередньому місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що первинним документом бухгалтерського обліку для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є видаткові накладні.

У матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують поставку товару відповідачу на суму 144 443,40 грн, а саме - направлені позивачем за допомогою системи «Paperless» відповідачу, видаткові накладні: № 3720 від 28.02.2021 - 28.05.2021, № 5624/1 від 30.04.2021 - 13.06.2022, № 5697 від 31.03.2021 - 20.09.2023, № 5687 від 31.03.2021 - 19.04.2021, № 5679 від 31.03.2021 - 20.09.2023, № 7883 від 30.04.2021 - 20.09.2023, № 7842 від 30.04.2021- 20.09.2023, № 7832 від 30.04.2021 - 20.09.2023, № 7836 від 30.04.2021 - 20.09.2023, № 7813 від 30.04.2021 - 20.09.2023, № 3720 від 28.02.2021 - 29.04.2021. При цьому, доводи відповідача, що окремі з цих видаткових накладних не були підписані з боку банку, або були підписані неповноважними особами з боку відповідача, не мають значення для підтвердження господарської операції з боку позивача, оскільки обов`язок у покупця оплатити товар наступає у зв`язку з наданням постачальником видаткових накладних, а не їх отримання та підписання покупцем.

Щодо заперечень відповідача про ненадання усього переліку документів, визначеного у п. 3.4 договору, щодо поставки товару, зокрема, звітів постачальника з деталізацією про поставлену продукцію в попередньому місяці, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 666 ЦК України, що визначає правові наслідки, що настають в разі невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Зокрема, якщо продавець не передає покупцеві документи, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що якщо документи складені з порушенням вимог законодавства для складання таких документів, покупець вправі відмовитись від прийняття товару.

Із матеріалів справи вбачається, що доказів відмови покупця (відповідача) від прийняття товару за видатковими накладними № 3720 від 28.02.2021, № 5624/1 від 30.04.2021, № 5697 від 31.03.2021, № 5687 від 31.03.2021, № 5679 від 31.03.2021, № 7883 від 30.04.2021, № 7842 від 30.04.2021, № 7832 від 30.04.2021, № 7836 від 30.04.2021, № 7813 від 30.04.2021, № 3720 від 28.02.2021, відповідач не надав, також він не заявив про свої зауваження чи вимоги стосовно наявності будь-яких невідповідностей у супровідних документах на товар чи щодо самого товару, які позивач повинен був усунути.

Також судом враховані норми Закону України "Про автомобільний транспорт" та положення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, які передбачають, що товарно-транспортні накладні є обов`язковими документами, що повинні оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Як вже зазначалось, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна також виступає додатковим первинним документом бухгалтерського обліку, оскільки містить відомості про дату складання документа, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент).

У матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні за період з 11.02.2021 по 27.04.2021, що відповідають видатковим накладним № 3720 від 28.02.2021, № 5624/1 від 30.04.2021, № 5697 від 31.03.2021, № 5687 від 31.03.2021, № 5679 від 31.03.2021, № 7883 від 30.04.2021, № 7842 від 30.04.2021, № 7832 від 30.04.2021, № 7836 від 30.04.2021, № 7813 від 30.04.2021, № 3720 від 28.02.2021 на загальну суму 144 443,40 грн.

Доводи відповідача про наявність різних адрес на товарно-транспортних накладних не впливає у даному випадку на факт підтвердження прийняття відповідачем товару.

Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 по справі № 905/46/15, від 30.09.2020 по справі № 910/8612/19 зазначив, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суд має дослідити окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Перевіряючи наявність інших доказів у справі, які б свідчили про здійснення господарський операцій позивачем з поставки товару на заявлену суму, суд зазначає, що, згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) складається податкова накладна.

Тобто, реєстрація податкової накладної також є відображенням здійснення господарської операції, реального руху активів та зміни фінансового стану сторін господарської операції.

У даному випадку виконання позивачем господарських операцій з поставки товару (помпи, питної води) на суму 144 443,40 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та квитанціями, що містяться в податковому обліку позивача № 31349 від 28.02.2021, № 36801 від 30.04.2022, № 50066 від 31.03.2021, № 50081 від 31.03.2021, № 50085 від 31.03.2021, № 67178 від 30.04.2021, № 67213 від 30.04.2021, № 67215 від 30.04.2021, № 67219 від 30.04.2021, № 67242 від 30.04.2021, які суд вважає належними доказами поставки позивачем товару на цю суму.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивачем були надані більш вірогідні докази наявності заборгованості у АТ КБ "ПриватБанк" за договором поставки поставки № Т-0129920 від 01.12.2020 на суму 144 443,40 грн., ніж відповідачем, який не надав належних та допустимих доказів на спростування наявного у нього боргу на вказану суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості поставленого товару відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги ТОВ "ІДС Аква Сервіс" про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості 144 443,40 грн. є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ТОВ "ІДС Аква Сервіс" про стягнення з відповідача матеріальних втрат, нарахованих на суму боргу за кожною видатковою накладною № 3720 від 28.02.2021, № 5624/1 від 30.04.2021, № 5697 від 31.03.2021, № 5687 від 31.03.2021, № 5679 від 31.03.2021, № 7883 від 30.04.2021, № 7842 від 30.04.2021, № 7832 від 30.04.2021, № 7836 від 30.04.2021, № 7813 від 30.04.2021, № 3720 від 28.02.2021, а саме - інфляційної складової боргу в розмірі 53 976,24 грн. та 3 % річних у сумі 11 048,22 грн. за період з 08.03.2021 по 07.11.2023, то суд керувався положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, про які вже зазначалось вище.

Здійснивши власний розрахунок матеріальних втрат у цій частині, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 7 296,62 грн. та 3 % річних у сумі 1 713,53 грн., тобто, у менших сумах, ніж було заявлено позивачем у цій частині, оскільки ним також не враховано умов пункту 3.4 договору (з врахуванням змін до нього Додатковими угодами № 1 від 01.02.2021, № 3 від 02.08.2021).

Отже, позов ТОВ ІДС "Аква Сервіс" підлягає частковому задоволенню, а саме - з відповідача підлягає стягненню основний борг у сумі 144 443,40 грн., інфляційні втрати в сумі 35 183,07 грн. (27 886,45 грн. + 7 296,62 грн.) та 3 % річних у сумі 6 712,82 грн. (4 999,29 грн. + 1 713,53 грн.).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 237 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Аква Сервіс" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 246 379,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Аква Сервіс" (82482, Україна, Львівська область, місто Моршин, вулиця Геологів, будинок 12А; ідентифікаційний код 42201052) основний борг у сумі 144 443 (сто сорок чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 40 коп., інфляційні втрати у сумі 35 183 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 07 коп., 3 % річних у сумі 6 712 (шість тисяч сімсот дванадцять) грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 795 (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 09 коп.

У решті вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 29 травня 2024.

Суддя Борисенко І. І.