Рішення

від 21.05.2024 по справі 754/14258/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/797/24

Справа №754/14258/23

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Нагорної Н.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Шохи С.І. ,

представника відповідача Ланіна В.В. ,

представника відповідача Горвата В.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Супутник» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Автогаражного кооперативу «Супутник» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , який розташований на території АТ «Супутник» за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 3. У квітні 2023 року позивачка виявила, що відсутній доступ до частини її гаражного боксу, а саме до кладової. Зазначене приміщення було розділено, його частина незаконно використовується як душова, яка складає приблизно 5 м2. З даного приводу позивачка неодноразово зверталася до керівника АТ «Супутник». 13.04.2023 року у відповідь на звернення позивачки, відповідачем було надано Витяг із рішення правління від 14.03.2023 року про зобов`язання її звільнити душеву до 15.04.2023 року. Позивачка вважає дане рішення незаконним, оскільки відповідно до Акту ревізійної комісії АТ «Супутник» від 28.03.2015 року до складу приміщень зазначеного авто-гаражного кооперативу не входить будь-яке приміщення «душевої», а також кладова, що входить до складу її гаражного боксу, АТ «Супутник» в особі його керівника - Ланіна В.В. незаконно займає частину її гаражного боксу № НОМЕР_1 та утримує його, перешкоджаючи користуватись даним приміщенням чим обмежує її права, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду із позовною заявою.

Ухвалою Деснянського районного суду в м. Києві від 11.10.2023 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

09.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечують проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів, що вона є власником спірного нежитлового приміщення, а тому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27.11.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зі змісту якої сторона позивача заперечує щодо доводів відповідача, оскільки вони є необґрунтованими та нічим не підтвердженні, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

04.12.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких заперечують проти позовних вимог та просять у задоволенні яких відмовити.

05.02.2024 від представника позивачки - адвоката Шохи С.І. на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення.

Відповідно до ухвали постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 13.02.2024 року було вирішено закрити підготовчий розгляд справи призначивши справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивачка та її представник - адвокат Шоха С.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, просили суд про їх задоволення.

Представники відповідача - Ланін В.В., Горват В.А. заперечували проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, просили суд відмовити у задоволенні у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача, заслухавши показання допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2013, гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 88,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.6,7).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів АГК протокол №2 від 27.12.1991 р. ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 поверх 1,2, площею 75 кв.м. підвал площею 21 кв. по АДРЕСА_2 . Сума пайового внеску за вказаний гаражний бокс сплачена 20.12.1991 року в повному обсязі, що підтверджується копією довідки виданої АК «Супутник» від 18.07.2012 року.

Згідно із технічним паспортом на спірний гараж № НОМЕР_1 за адресою: АК « Супутник» по АДРЕСА_1 , дане приміщення складається підсобного приміщення (підв.), площею 15,9 кв.м., гаража площею, 29,9 кв.м., кладової - 10,2 кв.м. та підсобного приміщення 32,1 кв.м., загальна площа становить 88,1 кв.м. з них основна 29, 9 кв.м., підсобна - 58,2 кв.м. (а.с.8-11).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові, згідно зі ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь - який час.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

При цьому, право власності позивачки на спірний гаражний бокс, що включає право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, виникло після набуття цього права.

Разом з тим, твердження сторони відповідача, що позивачка не є власником спірного гаражного боксу, оскільки документи оформлені на ім`я « ОСОБА_5 », а не на « ОСОБА_5 », а також наявний Висновок спеціаліста №14 від 03.11.2023 щодо додрукування тексту у наданій на дослідження довідці АК «Супутник» від 18.07.2012 на ім`я ОСОБА_1 , а саме: "з терасою, кладовою та сходами 20 кв.м." та підпис виконаний не головним бухгалтером ОСОБА_6 , а іншою особою, суд не приймає в якості належного доказу, що спростовує право власності позивачки на спірне майно.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність

Таким чином, враховуючи те, що позивачка є власником спірного гаражного боксу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а тому наявні всі підстави для усунення ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням - гаражним боксом № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Супутник» шляхом зобов`язання Автогаражний кооператив «Супутник» не чинити будь-яких перешкод у користуванні гаражним боксом № НОМЕР_1 , звільнити його, повернути у попередній технічний стан, відповідно до технічного паспорту, демонтувавши незаконно встановлені конструкції у приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_1 (у кладовій).

Що стосується вимог позивачки щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації, суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги.

На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачкою надано суду копію Договору №21/11/2023 про надання правової допомоги від 21.11.2023 року; Копію калькуляції послуг адвоката.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачкою розмір понесених судових витрат на правову допомогу є обгрунтованим та відповідає складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки стягнути 1073,60 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-84, 89, 95, 133, 137, 141, 259, 260, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Супутник» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням-задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням- гаражним боксом № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Супутник» шляхом зобов`язання Автогаражний кооператив «Супутник» не чинити будь-яких перешкод у користуванні гаражним боксом № НОМЕР_1 , звільнити його, повернути у попередній технічний стан, відповідно до технічного паспорту, демонтувавши незаконно встановлені конструкції у приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_1 (у кладовій).

Стягнути з Автогаражного кооперативу «Супутник» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073, 60 гривень та оплати правової допомоги у розмірі 2 000,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивачки: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Дані відповідача: Автогаражний кооператив «Супутник», Код ЄДРПОУ: 22871132, місцезнаходження: м. Київ, вул. Крайня, буд.3.

Повний текст рішення суду виготовлено 30.05.2024.

Суддя: Т.А.Зотько