Ухвала

від 22.05.2024 по справі 753/7279/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2023 задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна - нежилі приміщення: №№ 114б/1 (РНОНМ 2440375180000); 114б/2 (РНОНМ 2440415080000); 114б/3 (РНОНМ 2440432780000); 114б/4 (РНОНМ 2440443880000), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, відчужувати дані об`єкти нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь-які правочини із зазначеним нерухомим майном.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

---

Справа 753/7279/21 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3435/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт вказувала на те, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення та участі ОСОБА_7 та його представника, копія ухвали слідчого судді не направлялася, з її змістом представник ознайомилася лише 09.04.2024.

В апеляційній скарзі представник власника майна зазначала, що у даному кримінальному провадженні відсутня обґрунтована підозра, а також докази причетності ОСОБА_7 до обставин даного кримінального провадження.

Слідчим суддею не досліджено фактичні обставини справи у їх сукупності, що впливають на законність набуття ОСОБА_7 права власності на нерухоме майно та спосіб технічної можливості розподілу власного майна на окремі об`єкти.

Так, право власності на раніше зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_7 , останнім його було подаровано сину на підставі договорів дарування, а у подальшому син ОСОБА_7 подарував зазначене майно батьку.

Договір купівлі-продажу нежилого приміщення є чинним станом на день подання апеляційної скарги та відсутні будь-які спори з приводу цього майна.

Посилаючись на висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна б/н, виданого ТОВ «БТІ Плюс», як на підставу реєстрації права власності, прокурором його не долучено до матеріалів клопотання.

Також слідчим суддею не взято до уваги те, що досудове розслідування здійснюється за фактом підроблення та використання підроблених документів, а не приміщення, яке було розділено на окремі об`єкти, навіть без встановлення органом досудового розслідування необхідності отримання для цього спеціальних дозволів.

Апелянт звертала увагу на те, що розроблення технічної документації щодо можливості поділу об`єкта нерухомого майна, безпосередньо поділ такого об`єкта нерухомого майна, не призвели та не призведуть до спору про право власності, оскільки такий поділ був здійснений законним його власником.

Крім того, органом досудового розслідування не доведено факту обізнаності ОСОБА_7 про підроблення документів.

Кваліфікуючи злочин за ст. 190 КК України, прокурором не надано обґрунтованих пояснень щодо наявних потерпілих та/або мети ОСОБА_7 .

Вільне розпорядження ОСОБА_7 своїм майном не може призвести до знищення речових доказів, оскільки будь-яка реєстраційна дія не знищить попередні записи про поділ майна та реєстрацію поділу майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також не призведе до зміни в документах про поділ нерухомого майна, які досліджуються в межах кримінального провадження.

Слідчим суддею не встановлено, яке значення має арештоване майно для даного кримінального провадження, а також не оцінено розумність та співмірність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Апелянт вказувала на відсутність правових підстав для накладення арешту на майно та про неможливість використання цього майна в якості речових доказів.

Крім того, слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора за відсутності власника майна, чим позбавлено останнього можливості надати свої пояснення.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності представника власника майна, який не прибув в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власників майна або його представників.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як зазначено у апеляційній скарзі, та підтверджується даними наявної у матеріалах судового провадження розписки /а.с. 109/, копію ухвали слідчого судді представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 отримала 09.04.2024, тоді як подано апеляційну скаргу 15.04.2024, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Дарницьким управлінням поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, за процесуального керівництва Дарницької окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32021100000000111 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 14 ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи на території м. Києва, виготовляли технічну документацію від імені суб`єктів господарювання, які мають для цього відповідну кваліфікацію в тому числі від імені ТОВ «ЕЮБ «Гривна-плюс» (ЄДРПОУ 24847787), Асоціації «Авістор буд» (ЄДРПОУ 31813695), до яких були внесені неправдиві дані щодо фактичного стану об`єктів нерухомості (технічного стану, часу в якій вони були побудовані, їх введення в експлуатацію, відповідність будівельним вимогам та іншим нормам законодавства тощо), тим самим здійснювали підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, яке має право видавати такі документи і які надають право для подальшого введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, а також подальшої реєстрації права власності на ці об`єкти, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 21.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості (РНОНМ 2440375180000): приміщення 114б/1, за адресою: м. Київ, проспект Соборності, будинок 5,

Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна стало: технічний паспорт від 26.07.2021, виданий ТОВ «БТІ Плюс»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна б/н, виданий ТОВ «БТІ Плюс».

Також, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 21.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_9 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості (РНОНМ 2440415080000): приміщення 114б/2, за адресою: м. Київ, проспект Соборності, будинок 5,

Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна стало: технічний паспорт від 26.07.2021, виданий ТОВ «БТІ Плюс»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна б/н, виданий ТОВ «БТІ Плюс».

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 21.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості (РНОНМ 2440432780000): приміщення 114б/3, за адресою: м. Київ, проспект Соборності, будинок 5,

Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна стало: технічний паспорт від 26.07.2021, виданий ТОВ «БТІ Плюс»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна б/н, виданий ТОВ «БТІ Плюс».

Також, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 21.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості (РНОНМ 2440443880000): приміщення 114б/4, за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна стало: технічний паспорт від 26.07.2021, виданий ТОВ «БТІ Плюс»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна б/н, виданий ТОВ`БТІ Плюс».

В подальшому право власності на вищевказані об`єкти нерухомості було двічі перереєстровано, наразі право власності на них знов зареєстровано за ОСОБА_7 .

Відповідно до наявних даних електронних інтернет ресурсів, директором та засновником ТОВ «БТІ Плюс» (ЄДРПОУ 38656705) є ОСОБА_10 , який будучи допитаним в якості свідка пояснив, що він фактично не є ні засновником, а ні керівником ТОВ «БТІ Плюс», жодного відношення до вказаного підприємства він не мав та не має, ніякої технічної документації на об`єкти нерухомості він не виготовляв.

Таким чином, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що державна реєстрація права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна здійснена на підставі підроблених документів.

Постановою прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 19.12.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 32021100000000111 від 28.01.2021 об`єкти нерухомого майна - нежилі приміщення: №№ 114б/1 (РНОНМ 2440375180000); 114б/2 (РНОНМ 2440415080000); 114б/3 (РНОНМ 2440432780000); 114б/4 (РНОНМ 2440443880000), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

20.12.2023 прокурор Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна - нежилі приміщення: №№ 114б/1 (РНОНМ 2440375180000); 114б/2 (РНОНМ 2440415080000); 114б/3 (РНОНМ 2440432780000); 114б/4 (РНОНМ 2440443880000), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, відчужувати дані об`єкти нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь-які правочини із зазначеним нерухомим майном.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна - нежилі приміщення: №№ 114б/1 (РНОНМ 2440375180000); 114б/2 (РНОНМ 2440415080000); 114б/3 (РНОНМ 2440432780000); 114б/4 (РНОНМ 2440443880000), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, відчужувати дані об`єкти нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь-які правочини із зазначеним нерухомим майном.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна - нежилі приміщення: №№ 114б/1 (РНОНМ 2440375180000); 114б/2 (РНОНМ 2440415080000); 114б/3 (РНОНМ 2440432780000); 114б/4 (РНОНМ 2440443880000), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, відчужувати дані об`єкти нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь-які правочини із зазначеним нерухомим майном, з тих підстав, що вказані об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 32021100000000111, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначені об`єкти нерухомого майна, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно та обґрунтування про можливість використання його майна в якості речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, твердження представника про відсутність доказів причетності ОСОБА_7 до обставин даного кримінального провадження, відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, недоведеність факту обізнаності ОСОБА_7 про підроблення документів, а також посилання апелянта на помилковість кваліфікації дій за ст. 190 КК України та відсутність даних про потерпілих у даному кримінальному провадженні, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Твердження представника власника майна про те, що арештоване майно на законних підставах належить ОСОБА_7 , яке було подаровано його сину на підставі договорів дарування, а у подальшому син ОСОБА_7 подарував зазначене майно батьку, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки такі доводи апелянта і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32021100000000111, а питання законності набуття права власності на об`єкти нерухомого майна підлягає встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Посилання апелянта на недоведеність відповідності арештованих об`єктів нерухомого майна речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно може бути об`єктом кримінально протиправних дій та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею, в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, не повідомлено власника майна про розгляд клопотання прокурора, не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3