Ухвала

від 05.02.2024 по справі 753/7279/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7279/21

провадження № 1-кс/753/412/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

представника власника майна адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «ЛВ Центр» про скасування арешту на майно накладеного ухвалою слідчого судді від 21.12.2023 в кримінальному провадженні № 32021100000000111 від 28.01.2021 -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 , в інтересах ТОВ «ЛВ ЦЕНТР», звернувся до слідчого судді, з клопотанням про скасування арешту та заборон, що були вжиті ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2023 у кримінальному провадженні №32021100000000111 від 28.01.2021 за ч. 1 ст.358, ч. 2 ст.358, ч.4 ст.358, ст.14, ч.1 ст.190, ч. 2 ст.15 КК України. В обґрунтування клопотання представник ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» посилається на те, що судом при задоволенні клопотання прокурора та накладенні арешту на майно товариства не було досліджено фактичні обставини справи у їх сукупності, що впливають на законність набуття товариством права власності на нерухоме майно та спосіб його збільшення у площі, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення є чинним станом на сьогодні, що відсутні будь-які спори з приводу цього майна, що висновок прокурора про підробку документів є передчасний та необґрунтований, який не підтверджується належними та допустимими доказами, що порушено принцип співмірності між ступенем суспільної небезпечності кримінального караного діяння та заходами забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що клопотання прокурора є невмотивованим, внаслідок чого вжиті слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження є необґрунтованими.

В судовому засіданні заявник клопотання підтримав з підстав зазначених в останньому.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що накладення арешту є обґрунтованим, оскільки реєстрації права власності на об`єкт нерухомості мала місце за підробними документами, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування по якому наразі триває.

Дослідивши матеріали клопотання, матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованими і такими, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, слідчими Дарницького УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32021100000000111 від 28.01.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.358, ч. 2 ст.358, ч.4 ст.358, ст.14, ч.1 ст.190, ч. 2 ст.15 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2023 було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - нежилі приміщення (в літері Б) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 353042480000) за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2, які належать на праві власності ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 39172362), із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, відчужувати даний об`єкт нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь-які правочини із зазначеним нерухомим майном.

У клопотанні прокурора про арешт майна було зазначено, що підставою для накладення арешту стало те, що невстановлені особи, діючи на території м. Києва, виготовляли технічну документацію від імені суб`єктів господарювання, які мають для цього відповідну кваліфікацію, в тому числі від імені ТОВ «ЕЮБ «Гривна-плюс» (ЄДРПОУ 24847787), Асоціації «Авістор буд» (ЄДРПОУ 31813695) до яких були внесені неправдиві дані щодо фактичного стану об`єктів нерухомості (технічного стану, часу в якій вони були побудовані, їх введення в експлуатацію, відповідність будівельним вимогам та іншим нормам законодавства тощо), тим самим здійснювали підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, яке має право видавати такі документи і які надають право для подальшого введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, а також подальшої реєстрації права власності на ці об`єкти, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою. З показів директора та засновника ТОВ «БТІ ПЛЮС» ОСОБА_5 , вбачається, що він фактично не має відношення до цього товариства, технічну документацію на об`єкти нерухомого майна він не виготовляв. З показів директора ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» ОСОБА_6 , вбачається, що він особисто до державного реєстратора з приводу змін у площі об`єкту нерухомості не звертався, ніяких документів він не підписував, вказані дії були вчинені представником якоїсь компанії. Зазначені дії кваліфіковані за ч. 1 ст.358, ч. 2 ст.358, ч.4 ст.358, ст.14, ч.1 ст.190, ч. 2 ст.15 КК України.

Метою застосування вказаного заходу забезпечення судом наведено необхідність у збереженні речових доказів, оскільки у разі незастосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна, то наявні будуть ризики знищення, перетворення, відчуження майна з метою знищення речових доказів.

У клопотанні про арешт майна прокурор посилався на те, що державна реєстрація змін до права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вулиця Гоголівська, 37/2 загальною площею 292 кв.м. здійснена на підставі підробних документів. Доказом цього прокурором було надано копії наступних документів: договір купівлі-продажу нежилого приміщення, витяги про реєстрацію права власності, довідку щодо показників об`єкту, технічний паспорт на будівлю, протокол допиту свідка директора ТОВ «БТІ ПЛЮС» ОСОБА_5 , протокол допит свідка директора ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» ОСОБА_6 , відповідь департаменту містобудування та архітектури тощо.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2019 підставою для державної реєстрації права власності на нежилі приміщення (в літері Б), загальною площею 292 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул.Гоголівська, будинок 37/2 є: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, № 565 від 05.03.2018 та довідка щодо показників об`єкту №296-10 від 10.01.2019, видавник: ТОВ «БТІ ПЛЮС».

Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладений 05.03.2018 між ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» та ПАТ «УКРСОЦБАНК», за яким товариство придбало будівлю у ПАТ «УКРСОЦБАНК», площею 158,5 кв.м. є чинним, та прокурором набуття його у законний спосіб не ставиться під сумнів.

Довідка щодо показників об`єкту від 19.01.2019 та технічний паспорт від 19.01.2019, підписані окрім керівника ТОВ «БТІ ПЛЮС», виконавцем ОСОБА_7 , яка наразі органом досудового розслідування не допитана, її підпис у довідці та технічному паспорті від 19.01.2019 під сумнів не поставлено, судові почеркознавчі експертизиу кримінальному провадженні не призначені.

Також встановлено, що органом досудового розслідування не здійснювалась перевірка наявності дозвільних документів на початок виконання будівельних робітналежним органом, який здійснює контроль в сфері будівництва у м. Києві є Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, запит на відповідь прокурора була отримана лише від Департаменту містобудування та архітектури від 05.12.2023.

Також прокурором не спростовано доводи власника майна, що згідно з п. 2 Переліку будівельних робіт, що затверджений постановою КМУ від 07.06.2017р. №406 при заміні покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, без втручання в несучі конструкції, не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Крім того, державна реєстрація права власності ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» належним чином не оспорена.

Крім того, під час розгляду даного клопотання прокурором не спростовано доводи заявник про відсутність ризиків, визначених ч.11 ст.170 КПК України, а також не наведено будь-яких негативних наслідків для досудового розслідування у разі користування ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» нерухомим майном та потреби в застосуванні такого заходу забезпечення, як накладення арешту на майно, яке виправдовує такий ступінь втручання в право власності й відповідне обмеження власника на користування своїм майном.

Крім того, слідчий суддя зважає на категорію розслідуваного злочину під час якого досудове розслідування має проводитись для доведення або спростування факту підробки та використання підробних документів, зокрема саме ТОВ «ЛВ ЦЕНТР», а не приміщення, яке було добудовано, вказаним товариством на даху приміщення, що належить останньому на праві власності, навіть без встановлення органом досудового розслідування необхідності отримання для цього спеціальних дозволів.

Кім того, наразі органом досудового розслідування не встановлено, що співробітники та/або керівництвоТОВ «ЛВ ЦЕНТР» безпосередньо використали будь які підроблені для реєстрації майна і були обізнані щодо їх підроблення, що як зазначено вище достеменно не було наразі перевірено органом досудового розслідування. Що стосується кваліфікації злочину за ознаками шахрайства, то при розгляді даного клопотання, прокурор не надав обґрунтованих пояснень щодо наявних потерпілих та/або мети товариства, яке збудувала другий поверх на власному приміщенні, яке протягом п`яти років використовує таке приміщення у власній господарській діяльності.

Наведене свідчить, що накладення арешту на майно ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» є передчасним, оскільки оцінивши всі доводи учасників процесу, в судовому засіданні не встановлено, яке значення може мати саме для розслідуваних злочинів речовий доказ у вигляді майна.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Хоча статтею 1 Протоколу № 1 не передбачено чіткого переліку процедурних вимог, зміст статті слід тлумачити таким чином, що особам, які постраждали внаслідок втручання у їх майно, повинна бути надана розумна можливість подати свою справу до відповідальних органів з метою ефективно оскаржувати ці заходи, посилаючись, в залежності від обставин, на неправомірність або свавільну й необгрунтову поведінку (G.I.E.M. S.R.L. and Others v. Italy (по суті) [ВП], § 302; Yildirim v. Italy (ухв.); AGOSI v. theUnitedKingdom, §§ 55 and 58-60; AirCanada v. theUnited Kingdom, § 46; Arcuri and Others v. Italy (ухв.); RielaandOthers v. Italy (ухв.)).

Встановлюючи, чи може така умова бути задоволена, суд повинен зайняти узагальнену позицію щодо застосованих процедур (AGOSI v. theUnited Kingdom, § 55; Bowler International Unit v. France, §§ 44-45; Jokela v. Finland, § 45; Denisova and Moiseyeva v. Russia, § 59; Microintelect OOD v. Bulgaria, § 44).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться недоторканність права власності.

Згідно ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що при накладенні арешту на нерухоме майно ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» було порушено принцип співмірності між ступенем суспільної небезпечності кримінально караного діяння та заходами забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що не узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, якими передбачено обов`язок суду застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою, а також гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи, викладені у клопотанні про скасування арешту обставини, що наведені вище, і які слідчий суддя вважає слушними, вбачається що під час розгляду клопотання про накладення арешту, такі обставини не були перевірені, через ненадання прокурором повних даних та відсутності в судовому засіданні власника майна, що потягло за собою порушення змагального процесу, а арешт майна є передчасним.

Керуючись ст. ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст.174,369-372,376 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» про скасування арешту на майно накладеного ухвалою слідчого судді від 21.12.2023 в кримінальному провадженні №32021100000000111 від 28.01.2021 - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 21.12.2023 на об`єкт нерухомого майна - нежилі приміщення (в літері Б) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 353042480000) за адресою: місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 37/2, які належать на праві власності ТОВ «ЛВ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 39172362) із забороною здійснювати будь які реєстраційні дії, відчужувати даний обєкт нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь які правочини із зазначеним нерухомим майном.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: