Ухвала

від 30.05.2024 по справі 305/1310/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 305/1310/24

Провадження по справі 2-з/305/26/24

УХВАЛА

30.05.2024 року м. Рахів

Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Дочинець С.І., розглянувши заяву адвоката Марини Віктора Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рахівського районного суду перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою адвоката Марини Віктора Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Разом з позовною заявою адвокат Марина В.Г. подав заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована наступним. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 19.01.2016 року було зареєстровано шлюб. Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач з дружиною припинили спільне проживання та спілкування між собою. Позивач, як батько неповнолітнього сина ОСОБА_3 усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання. Позивач переконаний, що їх малолітній син повинен проживати з ним. Разом з тим відповідач зловживає алкогольними напоями, постійно принижує дитину та вчиняє над нею психологічне та фізичне насильство. За час спільного проживання відповідач неодноразово погрожувала позивачу, що забере їх спільну дитину та виїде з ним за кордон без згоди батька і позивач сина ніколи не побачить, що унеможливить виконання позивачем його батьківських прав, спілкування та особистих зустрічей з сином.

У зв`язку з наведеним, адвокат Марина В.Г. просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері або третіх осіб без нотаріально засвідченої згоди батька та без його присутності у пункту пропуску або його супроводу до вирішення спору по суті.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України, сторони не викликалися.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У статті 6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У частині другій статті 149ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Судку від 27.03.2019 у справі №643/5842/16-ц.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд також враховує те, що згідно зі статтею 3Конвенції ООН«Про правадитини» визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви адвоката Марини В.Г. про забезпечення позову, скільки представником позивача не надано суду жодних доказів щодо намагання відповідачки змінити постійне місце проживання дитини та виїхати з нею за межі території України, наявності достатніх та необхідних передумов для цього (житло, фінансові заощадження, працевлаштування), які б давали підстави вважати, що відповідачка з метою невиконання рішення суду буде діяти недобросовісно.

Разом з цим, судом враховується і те, що починаючи із 24.02.2022 року в Україні на підставі Указу Президента України №64/2022, введено воєнний стан, а також те, що запропоновані представником позивача заходи забезпечення позову можуть негативно вплинути на право дитини на відпочинок, лікування та оздоровлення або значно обмежити їх, що не відповідає принципу, визначеному ст.3 Конвенції ООН «Про права дитини», а тому вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно ч.7 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.11 ст.153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись ст.149, 150, 153, 247 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Марини Віктора Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Рахівського районного суду

Закарпатської області Дочинець С.І.