Ухвала

від 29.05.2024 по справі 285/762/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/762/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/600/24

Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),

захисника ОСОБА_7 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі матеріали контрольного судового провадження № 285/762/19 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 липня 2024 року включно, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що безпідставно судом не застосовано альтернативного заходу у виді застави.

В ухвалі суду зазначено, що в провадженні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , посилаючись на те, що судовий розгляд по суті не розпочато, потерпілі та свідки судом не допитані, а ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують реально, тому інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Враховуючи,що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненнікримінальних правопорушень,які єтяжкими таособливо тяжкимита заякі закономпередбачено покаранняу видіпозбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не має міцних соціальних зав`язків, постійного місця роботи та джерел доходів, кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується вчинено в період іспитового строку, а також наявність зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість запобіганню даним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та застосував до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.07.2024 включно без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_8 клопотання про особисту участь в апеляційному розгляді не заявляв, але просив його проводити за участю його захисника ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування вказаного запобіжного заходу та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду. При цьому суд врахував, що строк відбування покарання обвинуваченого за вироком Новоград Волинського міськрайонного суду від 12.12.2017 року закінчується 14.05.2024, а тому з метою запобігання наявним ризикам, передбаченим п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання прокурора та застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст. 187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку останнього та у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказує на реальність існування ризику можливого переховування останнього у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків в даному провадженні обґрунтований тим, що вказані особи ще не допитані судом, а тому обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчиняти спроби незаконного впливу на них.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтований тим, що ОСОБА_8 раніше судимий і на час розгляду кримінального провадження відбуває покарання за вироком суду в місцях позбавлення волі.

Наведені обставини, свідчать про доведеність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи апелянта про те, що судом безпідставно не застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а тому відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 липня 2024 року включно без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: