Ухвала

від 11.09.2024 по справі 285/762/19

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 285/762/19

Провадження № 1-кп/0285/245/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Звягель кримінальне провадження № 285/762/19 (12018060090001539, 12019060090001103) по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, неодруженого, з середньою освітою, уродженця м. Новоград-Волинський, Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 , який не працює, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185; ч.3 ст.187 КК України

УСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дію запобіжний заходу у виді тримання під вартою. На обгрунтування клопотання зазначив, що судовий розгляд кримінального провадження триває, недопитані потерпілі та свідки, обвинувачений неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора, просять змінити на більш м`який.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, віднесене до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у виді позбавлення волі..

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд бере до уваги, що розгляд справи триває, недопитані потерпілі та свідки, а тому існують ризики впливу на них обвинуваченим, обвинувачений може переховуватися від суду, суспільну небезпечність вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений є неодноразово судимий, що свідчить про те, що він може вчинити повторне кримінальне правопорушення.

Твердження захисту про безпідставність продовження обвинуваченому запобіжного у виді тримання під вартою у зв`язку з недоведеністю ризиків, суд вважає необґрунтованим. Стороною захисту не надано суду належних доказів, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, захисником не наведено доказів щодо відсутності ризиків під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, захисником не наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов`язань в разі зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Підстав змінитизапобіжний західобвинуваченому,який непов`язанийз триманнямпід вартоюна часрозгляду клопотання-не має.Ризики,які зазначенів клопотаннііснують ізалишаються актуальнимита вони виключають можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на наведене клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи зазначені обставини при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність визначення обвинуваченому застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 27, 107, 177-178, 369, 371, 372, 314-316 КПК України, суд

постановив:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 09 листопада 2024 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених КПК України. Визначити розмір застави у межах 40 прожиткових мінімумів, для працездатних осіб, що складає 121 120 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок НОМЕР_1 , код отримувач: 26278626, МФО: 820172, Отримувач: ДКСУ м. Київ.

У разі внесення застави обвинуваченим, на нього будуть покладені обов`язки передбачені ст. 194 КПК України, невиконання яких потягне за собою передбачені чинним КПК України наслідки.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Головуючий: ОСОБА_1