Ухвала

від 15.07.2024 по справі 285/762/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/762/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/716/24

Категорія ч.4 ст.399 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали судового провадження №285/762/19 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою у судовому провадженні №285/762/19, в якій не погоджується з продовженням йому міри запобіжного заходу у вигляді отримання під вартою Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області.

Дослідивши апеляційну скаргу та виділені матеріали провадження №285/762/19, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення суду, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції, має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно із ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ст.392 цього кодексу, якою визначено виключний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку

Так, у відповідності до ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, зокрема: ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом (ст.422-1 КПК України).

Разом з цим, за результатами вивчення матеріалів судового провадження №285/762/19 встановлено, що Новоград-Волинським міськрайонним судом 25.06.2024 фактично продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою, на підставі п.6 ст.615 КПК України, в зв`язку з неможливістю провести судовий розгляд клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу останньому, про, що проінформовано ДУ «Житомирська УВК (№8) відповідним листом за №285/762/19/23131/2024/1-кп/0285/245/24 від 25.06.2024 (а.п.103).

При цьому, положеннями п.6 ст.615 КПК України, передбачено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

В даному випадку, продовження міри запобіжного заходу відбулось в порядку п.6 ст.615 КПК України, без винесення відповідного судового рішення судом першої інстанції.

Таким чином, фактично у проваджені №285/762/19 відсутнє відповідне судове рішення, яке може бути оскаржено до апеляційного суду в порядку ст.392 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З врахуванням вище наведеного, оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу за відсутності предмету апеляційного оскарження (судового рішення) вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, а саме відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ч.4 ст.399 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому провадженні №285/762/19.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати обвинуваченому ОСОБА_3 , який подав апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її винесення (отримання копії).

Суддя :