Ухвала

від 30.05.2024 по справі 619/2097/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/2097/24

провадження № 1-кс/619/625/24

УХВАЛА

іменем України

30 травня 2024 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про зміну місця зберігання арештованого майна у кримінальному провадженні № 42023222080000048від 27 листопада 2023 року,

в с т а н о в и в:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , діючого в інтересах ОСОБА_3 , про зміну місця зберігання арештованого майна - мобільного телефону Samsung Galaxy Note 2056.

Заява обґрунтовується тим, що 08 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області задоволено клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 42023222080000048від 27 листопада 2023 року, в тому числі на мобільний телефон Samsung Galaxy Note 2056

Зазначає, що тимчасово вилучений телефон може містити інформацію в електронному вигляді, яка може мати значення для виконання завдань вказаного кримінального провадження.

Вважає, що для виконання завдань вказаного кримінального провадження має значення саме інформація, яка міститься у вказаному телефоні, а не сам телефон. Електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, а тому один і той же документ (файл) може існувати в ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документу можуть розглядатись як оригінали та відрізнятись один від одного тільки часом та датою створення. Електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належності фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких електронні документи початково містились.

ОСОБА_3 на даний час позбавлена можливості користуватись телефоном, що завдає їй значної шкоди. Крім того, тривале зберігання такого телефону без періодичного догляду, і користування ним може вивести його з ладу.

Просить змінити місце зберігання вказаного телефону передавши його на відповідальне зберігання його власнику з дозволом володіння і користування ним з попереднім зняттям з нього всієї наявної в ньому інформації у встановленому порядку.

В судове засідання заявниця та її представник не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд клопотання без їх присутності, клопотання підтримали.

Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, уповноважена особа відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не з`явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2024 року накладено арешт в рамках кримінального провадження № 42023222080000048від 27 листопада 2023 року із забороною відчуження, користування та розпорядження, в тому числі і на мобільний телефон Samsung Galaxy Note 2056, моделі SM-M9810, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із наявною sim-картою із абонентським номером НОМЕР_3 , в напівпрозорому чохлі, що поміщено до сейф-упакування НПУ WAR1175630, власником якого є ОСОБА_3 , до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст. 1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п. 35).

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 N 1104 (далі - Порядок), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Також згідно п. 5 зазначеного Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11. 2012 року за N 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі "Жушман проти України" зазначається - що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності".

Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, в умовах воєнного або надзвичайного стану, тобто вилучені грошові кошти можуть мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням, а дійсні джерела його походження є предметом доказування, згідно ст. 91 КПК України, виходячи з обраної кваліфікації дій.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов`язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Крім того, слідчий суддя також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.

Тимчасово вилучений телефон може містити інформацію в електронному вигляді, яка може мати значення для виконання завдань вказаного кримінального провадження.

Електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, а тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).

Тобто, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).

З врахуванням часу, що пройшов з моменту вилучення мобільного телефону Samsung Galaxy Note 2056, моделі SM-M9810, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із наявною sim-картою із абонентським номером НОМЕР_3 , який є власністю ОСОБА_3 , дана особа позбавлена тривалий час користуватись своїм майном, чим може бути порушено ст. 41 Конституції України, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

В зв`язку з чим, слідчий суддя вважає необхідним зобов`язати слідчого за участю спеціаліста у строк 2 тижні, тобто до 14 червня 2024 року зняти інформацію з мобільного телефону Samsung Galaxy Note 2056, моделі SM-M9810, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який був вилучений 29 березня 2024 року в ході проведення обшуку, після чого вказаний телефон передати власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відповідальне зберігання, з правом користування та розпорядження, попередивши її про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 98, 170, 171,173,174,309 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про зміну місця зберігання арештованого майна у кримінальному провадженні № 42023222080000048від 27 листопада 2023 року - задовольнити.

Змінити місце зберігання арештованого майна: мобільного телефону Samsung Galaxy Note 2056, моделі SM-M9810, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із наявною sim-картою із абонентським номером НОМЕР_3 , передавши його на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_3 .

Зобов`язати слідчого за участю спеціаліста у строк 2 тижні, тобто до 14 червня 2024 року зняти інформацію з мобільного телефону Samsung Galaxy Note 2056, моделі SM-M9810, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який був вилучений 29 березня 2024 року в ході проведення обшуку, після чого вказаний телефон передати власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відповідальне зберігання, з правом користування та розпорядження, попередивши її про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Зобов`язати особу, якій передані вказані речі, зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів до Харківського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1