Рішення

від 31.05.2024 по справі 138/1001/22

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1001/22

Провадження №:2/138/29/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про витребування земельної ділянки та припинення права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2022 представник позивача адвокат Країло С.В. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН виданого 18.10.1999 належить земельна ділянку загальною площею 2,0886 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0219, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Разом з тим, у зв`язку з відкриттям провадження у цивільній справі № 138/478/22 за позовом СТОВ «Прогрес» до ОСОБА_1 ,ФГ «Нусі» та ТОВ «Династія Агро Ленд» про визнання недійсними договорів оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки, позивачу стало відомо про існування договору оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, укладеного від його імені з СТОВ «Прогрес» щодо вказаної вище земельної ділянки. При цьому позивач стверджує, що вказаний договір оренди є нікчемним, оскільки ним не укладався та не підписувався. За вказаних обставин, позивач стверджує, що користування відповідачем належною йому на праві власності земельною ділянкою порушує його права, а тому він звернувся з даним позовом в якому відповідно до ст. 387 ЦК України просив витребувати з незаконного володіння СТОВ «Прогрес» та зобов`язати повернути йому земельну ділянку загальною площею 2,0886 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0219, розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, скасувавши при цьому державну реєстрацію договору оренди землі від 12.01.2010 на вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 30.05.2022 вказану позовну заяву було залишено без руху та ухвалою суду від 10.06.2022 у зв`язку з невиконанням вимог даної ухвали, позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20.07.2022 скасовано ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.06.2022 та направлено справу до Могилів-Подільського міськрайонного суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.08.2022 відкрито провадження у справі вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.

19.08.2022 до суду від представника відповідача адвоката Варцаби С.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Відзив мотивовано тим, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема у Постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97) зазначала, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, про що було вказано у пункті 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

09.11.2022 до суду від представника позивача адвоката Країла С.В. надійшла заява, в якій адвокат, посилаючись на правові позиції, викладені представником відповідача у відзиві, змінив позовні вимоги та просив витребувати з незаконного користування СТОВ «Прогрес» та зобов`язати повернути ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку загальною площею 2,0886 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0219, розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, скасувавши при цьому державну реєстрацію договору оренди землі від 12.01.2010 на вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 09.11.2022 за клопотанням представника позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження до отримання висновку експерта.

25.01.2023 до суду від представника позивача адвоката Країла С.В. надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він, посилаючись на зміни внесені до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які виключають такий спосіб захисту порушених прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, виклав позовні вимоги в наступній редакції: витребувати з незаконного користування СТОВ «Прогрес» та зобов`язати СТОВ «Прогрес» повернути ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку загальною площею 2,0886 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0219, розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, припинивши при цьому право оренди на вказану земельну ділянку за СТОВ «Прогрес» (т. 1 а.с. 159-160).

Ухвалою суду від 27.06.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.09.2023 за клопотанням представника позивача адвоката Країла С.В. у справі призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження до отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 17.04.2024 поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду.

23.05.2024 сторони та їх представники, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибули. Представник позивача адвокат Країло С.В. подав до суду заяву, в якій уточнені позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи провести без участі позивача та його представника. Представник відповідача адвокат Варцаба С.А. подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та відмовити в задоволенні позову у зв`язку з обраним позивачем неефективним способом захисту порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Cуд встановив, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 2,0886 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0219, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 25.05.2021, а також копією Державного акту серії ВН, виданого 18.10.1999 Суботівською сільською радою народних депутатів щодо земельної ділянки № 147 (т. 1 а.с. 67, 157).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0219 27.02.2020 зареєстровано право оренди земельної ділянки за СТОВ «Прогрес» на підставі договору оренди землі, укладеного 01.10.2010 та додаткової угоди від 01.10.2012 строком дії на 10 років з правом пролонгації (т. 1 а.с. 67).

Відповідно до договору оренди землі від 12 січня 1010 року ОСОБА_1 надав СТОВ «Прогрес» с. Суботівка в особі виконавчого директора ОСОБА_2 в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення № 147, загальною площею 2,09 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради. Договір укладено строком на 10 років (а.с. 154-158, Том 1).

Як зазначив в позові представник позивача, ОСОБА_1 вказаного договору не підписував.

На підтвердження вказаних обставин представник позивача надав суду копію висновку експерта № 013/22 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 від 06.05.2022 складений 16.05.2022 експертом ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон», відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 , електрографічне зображення якого міститься в графі «Орендар» в електрокопії Договору оренди землі без вказання № від 12 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Прогрес» , в особі ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення 2,09 га, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с. 57-60).

При цьому, згідно висновку експерта № 7895/22-21 від 14.06.2023, за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, призначеної судом за клопотанням представника позивача, підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі б/н від 12.01.2010, що укладений від імені ОСОБА_1 з СТОВ «Прогрес» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,09 га в графі «Орендодавець» - ймовірно виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Разом з тим, як пояснила в судовому засіданні, яке відбулось 07.09.2023 експерт Вінницького відділення КНДІСЕ Сімчук Л.Ю., висновок про ймовірність виконання підпису був наданий у зв`язку з недостатністю вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_1 під час проведення експертизи.

За вказаних обставин за клопотанням представника позивача судом було призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 6921/23-21 за результатами проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи від 28.03.2024 підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі б/н від 12 січня 2010 року, що укладений від імені ОСОБА_1 з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,09 га, в графі «Орендар» - виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 16-21, Том 2).

У частині першійстатті 627 ЦК Українизазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правиламистатті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким єЗакон України «Про оренду землі».

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Устатті 6 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Таким чином, суд вважає, що представником позивача доведену ту обставину, що позивач ОСОБА_1 не підписував договір оренди від 12.01.2010, тобто не виявляв свою волю до вчинення даного договору, а відтак суд приходить до висновку про те, що така угода є неукладеною.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконного, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, представник позивача, в заяві про уточнення позовних вимог, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вважав, що належним способом захисту права позивача, згідно зі ст. 387 ЦК України, буде витребування з незаконного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та зобов`язання повернути ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку загальною площею 2,0886 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0219, скасувавши при цьому право оренди на вказану земельну ділянку за СТОВ «Прогрес».

При цьому, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала: «Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.» (пункт пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, зважаючи на викладене, користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, не пов`язане з позбавленням його права володіння нерухомим майном, а тому вимога ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у порядку, передбаченому статтею 387 ЦК України, не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) наголошено на тому, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: «При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець посилається саме на норму права, що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Таким чином саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з тих фактів, що установлені під час розгляду справи, та визначити, яке саме імперативне правило підлягає застосуванню для вирішення спору.

За змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, враховуючи, що представник позивача, звертаючись до суду обґрунтовував позов фактичною відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тому зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, суд вважає усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення такої земельної ділянки.

Щодо вимоги про припинення за відповідачем права оренди на земельну ділянку належну позивачу, суд зазначає наступне.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Реєстрація права, яке закріплене у неукладеному договорі оренди землі від 12 січня 2010 року порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, кадастровий номер 0522686800:02:000:0219, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про припинення права оренди на земельну ділянку належну позивачу, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21 (провадження № 61-7155св22), від 05 квітня 2023 року у справі № 125/788/21 (провадження № 61-4248св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 138/3665/21 (провадження № 61-7835св22).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, звертаючись до суду з позовною заявою, представник позивача зазначив, що у зв`язку з розглядом даної справи позивачем понесено витрати, які складаються з судового збору, витрат на правничу допомогу та витрат пов`язаних із проведенням експертизи.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем заявлено дві позовні вимоги, зокрема, одну вимогу майнового характеру та одну немайнову вимогу, за кожну з яких при поданні позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі по 992,40 грн., тобто 1984,80 грн. Разом з тим, згідно квитанції № 4.1.5638912321.2 від 26.05.2022 позивачем був сплачений судовий збір лише за одну вимогу майнового характеру в сумі 992,40 грн. а відтак з позивача на користь державного бюджету необхідно стягнути судовий збір за немайнову вимогу в сумі 992,40 грн.

При цьому, зважаючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині однієї позовної вимоги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Також,до матеріалівсправи долученодокументи,що підтверджуютьвитрати позивачана професійнуправничу допомогута документи,що підтверджуютьпредставництво інтересівпозивача адвокатом,а саме: ордер серії АВ № 1033661 від 14.04.2022; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000479 адвоката Країла С.В.; Договір № 9/22 про надання правової допомоги від 08.04.2022; Акт прийому-здачі наданих послуг від 26.05.2022; розрахунок витрат на правничу допомогу надану ОСОБА_1 адвокатом Країло С.В., що пов`язані із позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Прогрес» про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі від 26.05.2022; Рахунок-фактура № 1 від 26.05.2022; копія квитанції № 3.1.5412587286.1 від 26.05.2022 (а.с. 89-96, Том 1).

Згідно зіст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), за результатами розгляду якої 27 червня 2018 року прийняла постанову, в якій зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що наданими представником позивача доказами підтверджується, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 10000 грн.

При цьому представник відповідача правом подання заперечень щодо розміру таких витрат не скористався.

Разом з тим, зважаючи на норми ст. 141 ЦПК України, а також на те, що фактично судом було задоволено половину вимог позивача, тому з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 5000,00 грн.

Крім того, під час розгляду даної справи позивачем було подано апеляційну скаргу за яку сплачено судовий збір, а також понесено витрати на оплату експертиз по справі.

Вказані обставини підтверджуються наступними документами: квитанцією № 0.0.2584119082.1 від 21.06.2022 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 496,20 грн. (а.с. 25, Том 1); копією акту здачі-приймання висновку почеркознавчої експертизи № 013/22 від 16.05.2022 та копією квитанції від 09.05.2022 на суму 6984,49 грн. (а.с. 99, Том 1); актом здачі-приймання висновку експерта № 7895/22-21 від 14.06.2023, згідно якого вартість експертизи складає 5974,50 грн. (а.с. 171, Том 1); актом здачі-приймання висновку експерта № 6921/23-21 від 28.03.2024, згідно якого вартість експертизи складає 3584,70 грн. (а.с. 22, Том 2).

Таким чином,враховуючи викладеневище,вказані витратипозивача,також підлягаютьстягненню звідповідача пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог, а саме 1/2 частина від зазначених сум, що становить 248,10 грн. за сплату судового збору за подання апеляційної скарги та 8271,84 грн. за проведення експертиз по справі.

Керуючись ст.ст.1,6,13Закону України«Про орендуземлі»,ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,ст.93Земельного КодексуУкраїни,ст.ст. 202, 203, 215, 229-233, 387, 391, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 12, 76-83, 133, 137, 141, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265,273 ЦПКУкраїни суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Прогрес»про витребуванняземельної ділянки задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 2,0886 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0219, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Державної судової адміністрації України недоплачений судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати у виді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп., витрати за проведення експертиз по справі в сумі 8271 (вісім тисяч двісті сімдесят одна) грн. 84 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Країло Степан Васильович, місце знаходження: вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, Вінницька область.

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», місце знаходження: вул. Пирогова, 39, офіс 520, м. Вінниця, 21018., код ЄДРПОУ 03731721.

Представник відповідача: адвокат Варцаба Сергій Анатолійович, адреса для листування: вул. Хмельницьке шосе, 7, до запитання, м. Вінниця, 21028.

Суддя: Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 31.05.2024.