Рішення

від 29.05.2024 по справі 909/836/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/836/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова

компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ, 04050

вул. Малопідвальна, 10, оф. 2, м. Київ, 01001 адреса для листування

до відповідача: Приватного підприємства "Данко-Н"

вул. Б. Хмельницького, буд. 1, кв. 54, м. Калуш,

Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77300

про: стягнення 179 559,86 грн.

За участю:

від позивача: Хаєцька О. С. (поза межами суду в режимі відеоконференції);

від відповідача: Хоптій М. В., Романчак Н. І. (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Господарського суду Івано-Франківської області подано позов до Приватного підприємства "Данко-Н" про стягнення завданих збитків в порядку регресу в сумі 179 559,86 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0123253; заяви про настання події від 02.10.2019; акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 02.10.2019; страхового акту № 190000253275 від 26.11.2019 за договором № 06/02-40К-0123253; розрахунку суми страхового відшкодування від 26.11.2019 позивачем платіжним дорученням № ЗР104638 від 29.11.2019 сплачено 277 559,86 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" за відновлювальний ремонт транспортного засобу MAN BC8723HE, пошкодженого 01.10.2019 у дорожньо-транспортній пригоді з вини водія транспортного засобу DAF AT7830CO та причіпом FRVEHAUF AT3232XT, який працює в Приватному підприємстві "Данко-Н" та вину якого встановлено постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 559/2181/19, а тому просить суд стягнути завдані збитків в порядку регресу в сумі 179 559,86 грн.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовних вимог та просили суд у позові відмовити, водночас письмово відзиву на позовну заяву матеріали справи не містять. В обґрунтування заперечень зазначено, що не надано доказів у підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0123253 (далі - договір).

Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом MAN BC8723HE.

У відповідності до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

01.10.2019 на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF AT7830CO та причіпом FRVEHAUF AT3232XT, у даного транспортного засобу відлетіло колесо та пошкодило транспортний засіб Fiat BK6094АІ, потім відлетіло і пошкодило транспортний засіб MAN BC8723HE, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Згідно постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 559/2181/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбачено ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення.

До Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулася потерпіла особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" із заявою про виплату страхового відшкодування № 190000253275 від 14.02.2020 в порядку регресу в сумі 277 559,86 грн.

Позивачем складено страховий акт разом із розрахунком страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 277 559,86 грн.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу DAF AT7830CO на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега Гарант" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0431307.

Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега Гарант" за полісом обов`язкового страхування виплатило страхове відшкодування ліміту в розмірі 98 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу № 11582/ІСН від 29.08.2022.

У відповідь на зазначену претензію листом № 1 від 09.09.2022 відповідач просив для її розгляду надати копії всіх документів, що стали підставою для оплати страхового відшкодування потерпілій особі.

Відповідач відшкодування шкоди і порядку регресу не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку завданих збитків в порядку регресу в сумі 179 559,86 грн.

Відносини у сфері страхування регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з ст. ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" обумовлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (п. 59) та страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства ( п. 50).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як вказує пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем неправильно визначено характер спірних правовідносин, не розмежовано поняття "регрес" та "суброгація".

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Відповідно до норм статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

А регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України. Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Так, згідно з частиною 1 цієї правової норми джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини, а розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом DAF AT7830CO та причіпом FRVEHAUF AT3232XT, встановлена постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 559/2181/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 559/2181/19 також встановлено, що винна особи ОСОБА_1 є водієм Приватного підприємства "Данко-Н".

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: - межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); - страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (пункт 12.1 статті 12).

Отож, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Таким чином страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

При цьому, згідно з статтею 29, пунктом 32.7 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2020 у справі № 910/4790/19.

Пунктами 1.6, 8.1, 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 обумовлено, що відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Судом встановлено, що позивач платіжним дорученням № ЗР104638 від 29.11.2019 перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" відшкодування згідно страхового акту № 190000253275 від 26.11.2019 за договором № 06/02-40К-0123253 в загальній сумі 277 559,86 грн на підставі: - заяви про настання події від 02.10.2019, - акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 02.10.2019; - рахунки № Р000004386 від 10.10.2019; - розрахунку суми страхового відшкодування від 26.11.2019.

Матеріали справи не містять актів виконаних робіт/наданих послуг чи будь-якого іншого первинного документа в підтвердження фактичного здійснення ремонту пошкодженого у ДТП 01.10.2019 транспортного засобу MAN BC8723HE.

Суд зазначає, що рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати, ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, рахунок-фактура має лише інформаційний характер. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 911/2795/20.

Порядок і умови здійснення страхового відшкодування, обумовлено розділом 23 договору добровільного страхування транспортного засобу № 123253, зокрема пунктом 23.1 виплата страхового відшкодування здійснюється страхувальником відповідно до умов цього договору на підстави заяви про події та виплату страхового відшкодування і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком та на підставі всіх необхідних документів зазначених у п.п. 23.2.1 та 23.2.2.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20 визначаючи розмір заподіяної шкоди у разі виникнення спору щодо її розміру суди повинні виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. У таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ. Для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають вирішальне значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи.

З метою з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, 26.10.2023 суд повторно призначив у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручив Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

Із наявного в матеріалах справи висновку експерта № СЕ-19/109-23/13542-АВ від 05.03.2024 вбачається, що документального підтвердження проведення відновлювального ремонту на конкретній СТО не надано. Тому вартість відновлювального ремонту здійснено згідно п. 8.5.6 Методики 1 із застосуванням Львівської регіональної вартості нормо-годин на ремонтно-відновлювальні роботи для вантажних автомобілів іноземного виробництва. калькуляція вартості відновлювального ремонту за формулою та станом на 01.10.2019 визначається рівною 455 356,27 грн. Водночас, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного знову - 152 673,36 грн.

За таких обставин, недоведеність перед судом вартості відновлювального ремонту транспортного засобу MAN BC8723HE сумі виплаченого страхового відшкодування, позбавляє суд можливості прийти до беззаперечного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за заподіяну шкоду в сумі заявленій до стягнення, що є необхідною умовою для задоволення позову.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 693,40 грн (платіжне доручення № ЗР065468 від 09.09.2022). Інших судових витрат позивач не заявив.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у позові судовий збір в розмірі 2 693,40 грн слід залишити за позивачем.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Судом з`ясовано, що на підставі рахунку-фактури № 23-1693 від 11.12.2023 відповідачем сплачено Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України кошти в розмірі 4 543,70 грн за експертизу призначену ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2023.

Враховуючи відмову в позові, витрати пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 4 543,70 грн слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 13, 73-77, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Приватного підприємства "Данко-Н" про стягнення 179 559,86 грн відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 24175269) на користь Приватного підприємства "Данко-Н" (вул. Б. Хмельницького, буд. 1, кв. 54, м. Калуш, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77300; ідентифікаційний код 32511253) 4 543,70 грн витрат за проведення експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31.05.2024.

Суддя С. М. Кобецька