Постанова

від 29.01.2025 по справі 909/836/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа №909/836/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівМатущак О.І.

Якімець Г.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" від 13.06.2024 №11582/ІНС (вх. суду №01-05/1760/24 від 20.06.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2024 (повний текст рішення виготовлено 31.05.2024, суддя Кобецька С. М.)

у справі №909/836/22

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Данко-Н", м. Калуш, Івано-Франківсько обл.

про стягнення 179 559,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Данко-Н" про стягнення завданих збитків в порядку регресу в сумі 179 559,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0123253; заяви про настання події від 02.10.2019; акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 02.10.2019; страхового акту № 190000253275 від 26.11.2019 за договором № 06/02-40К-0123253; розрахунку суми страхового відшкодування від 26.11.2019 позивачем платіжним дорученням № ЗР104638 від 29.11.2019 сплачено 277 559,86 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" за відновлювальний ремонт транспортного засобу MAN BC8723HE, пошкодженого 01.10.2019 у дорожньо-транспортній пригоді з вини водія транспортного засобу DAF AT7830CO та причіпом FRVEHAUF AT3232XT, який працює в Приватному підприємстві "Данко-Н" та вину якого встановлено постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 559/2181/19, а тому просить суд стягнути завдані збитків в порядку регресу в сумі 179 559,86 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять актів виконаних робіт/наданих послуг чи будь-якого іншого первинного документа в підтвердження фактичного здійснення ремонту пошкодженого у ДТП 01.10.2019 транспортного засобу MAN BC8723HE.

За таких обставин, суд першої інстанції вказав, що недоведеність вартості відновлювального ремонту транспортного засобу MAN BC8723HE сумі виплаченого страхового відшкодування, позбавляє суд можливості прийти до беззаперечного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за заподіяну шкоду в сумі заявленій до стягнення, що є необхідною умовою для задоволення позову.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2024 у справі № 909/836 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що з правового аналізу ст. 27 Закону України «Про страхування та ст. 993 ЦК України слідує, що до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту забезпеченого майна.

На переконання скаржника, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано:

-заяву на виплату страхового відшкодування із погодженням розміру страхового відшкодування;

-висновок експерта від 05.03.2024, згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 466 356,27 грн;

- розмір франшизи, яку передбачено полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача у розмірі 2 000 гривень.

Приватне підприємство "Данко-Н" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовити в повному обсязі та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2024 у справі № 909/836/22 залишити без змін.

Відповідач стверджує, що апелянтом неправильно визначено характер спірних правовідносин, не розмежовано поняття «регрес» та «суброгація».

На думку відповідача, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Також відповідач зазначає, що сам позивач в розрахунку суми страхового відшкодування до справи №190000253275 на підставі Рахунку №4386 від 10.10.2019, заяви-погодження від 06.11.2019 вказав «дійсна вартість транспортного засобу на момент вчинення страхового випадку складає 824900,00 гривень. Пропорційність відповідальності страховика-18,2. Вартість відновлювального ремонту 289850,00 гривень. Вартість деталей, що змінюються із врахуванням зносу 273368,12 гривень. Вартість ремонтних робіт та матеріалів, що використовуються 16482,75 гривень. П.33 Сума страхового відшкодування 277599,86 гривень».

Вказане, на переконання скаржника, свідчить про те, що страхова компанія враховувала знос згідно умов договору та розрахунків, однак розрахунок здійснено неправомірно, без врахування належних коефіцієнтів та року випуску транспортного засобу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 справу № 909/836/22 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів Матущака О.І. та Малех І.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 909/836/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2024 у справі №909/836/22.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 , за розпорядженням керівника апарату суду №156 від 20.08.2024 було проведено автоматизовану заміну складу суду. у справі № 909/836/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 у склад колегії суддів для розгляду справи №909/836/22 визначено наступний склад суду: Бонк Т.Б.- головуючий суддя, суддів Малех І.Б., Матущак О.І.

Ухвалою від 23.08.2024 справу № 909/836/22 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів: Матущака О.І. та Малех І.Б.

У зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Малех І.Б., за розпорядженням керівника апарату суду №7 від 13.01.2025 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі № 909/836/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 у склад колегії суддів для розгляду справи № 909/836/22 визначено наступний склад суду: Бонк Т.Б.- головуючий суддя, суддів Матущак О.І., Якімець Г.Г.

Ухвалою від 13.01.2025 справу № 909/836/22 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів: Матущака О.І. та Якімець Г.Г

Сторонами відводів складу суду та секретарю судового засідання не заявлено.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К-0123253 (далі - договір).

Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом MAN BC8723HE.

У відповідності до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

01.10.2019 на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом DAF AT7830CO та причіпом FRVEHAUF AT3232XT, у даного транспортного засобу від`єдналось заднє ліве колесо тягача та пошкодило транспортний засіб Fiat BK6094АІ, в подальшому пошкодило транспортний засіб MAN НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Згідно постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 559/2181/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбачено ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення.

До Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулася потерпіла особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" із заявою про виплату страхового відшкодування № 190000253275 від 14.02.2020 в порядку регресу в сумі 277 559,86 грн.

Позивачем складено страховий акт разом із розрахунком страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 277 559,86 грн.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу DAF AT7830CO на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега Гарант" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0431307.

Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега Гарант" за полісом обов`язкового страхування виплатило страхове відшкодування ліміту в розмірі 98 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу № 11582/ІСН від 29.08.2022.

У відповідь на зазначену претензію листом № 1 від 09.09.2022 відповідач просив для її розгляду надати копії всіх документів, що стали підставою для оплати страхового відшкодування потерпілій особі.

Відповідач відшкодування шкоди і порядку регресу не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку завданих збитків в порядку регресу в сумі 179 559,86 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик це - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування").

Статтею 990 ЦК України унормовано, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування").

Згідно з положеннями ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, у матеріалах справи наявна постанова Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 559/2181/19 ОСОБА_2 (водій ПП «Данко Н» було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбачено ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: - межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); - страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (пункт 12.1 статті 12).

Відтак, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Таким чином, страховик, винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що скаржником неправильно визначено характер спірних правовідносин не розмежовано поняття «регрес» та «суброгація».

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи із наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як уже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, яка виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 916/686/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням № ЗР104638 від 29.11.2019 перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛембергМіт" відшкодування згідно страхового акту № 190000253275 від 26.11.2019 за договором № 06/02-40К-0123253 в загальній сумі 277 559,86 грн на підставі: - заяви про настання події від 02.10.2019, - акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 02.10.2019; - рахунки № Р000004386 від 10.10.2019; - розрахунку суми страхового відшкодування від 26.11.2019.

Проте, матеріали справи не містять актів виконаних робіт/наданих послуг чи будь-якого іншого первинного документа в підтвердження фактичного здійснення ремонту пошкодженого у ДТП 01.10.2019 транспортного засобу MAN BC8723HE.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер.

Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20 визначаючи розмір заподіяної шкоди у разі виникнення спору щодо її розміру суди повинні виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. У таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ. Для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають вирішальне значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку експерта № СЕ-19/109-23/13542-АВ від 05.03.2024, документального підтвердження проведення відновлювального ремонту на конкретній СТО не надано, а тому вартість відновлювального ремонту здійснено згідно п. 8.5.6 Методики 1 із застосуванням Львівської регіональної вартості нормо-годин на ремонтно-відновлювальні роботи для вантажних автомобілів іноземного виробництва. калькуляція вартості відновлювального ремонту за формулою та станом на 01.10.2019 визначається рівною 455 356,27 грн. Водночас, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного знову - 152 673,36 грн.

За змістом частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 76-78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність позивачем належними, допустимими доказами вартості відновлювального ремонту транспортного засобу MAN BC8723HE сумі виплаченого страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у цій справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2024 у справі № 909/836/ 22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" від 13.06.2024 №11582/ІНС (вх. суду №01-05/1760/24 від 20.06.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2024 у справі № 909/836/ 22 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя О.І. Матущак

суддяГ.Г. Якімець