Рішення

від 22.05.2024 по справі 910/19574/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2024Справа № 910/19574/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний центр"

до 1. Київської міської ради

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

Агрокомбінат "Хотівський"

про визнання недійсними рішень,

За участю представників сторін:

від позивача: Ганін С.А. за ордером від 20.07.2023 року серії АІ № 1210885;

від відповідача-1: Пилипчук І.І. (у порядку самопредставництва);

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний центр" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1, Рада) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський" (далі - відповідач-2, Агрокомбінат) про визнання недійсними рішення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 02.08.2004 року, зареєстрованого 29.10.2004 року за № 79-6-00247" та рішення Ради від 08.10.2015 року № 191/2094 "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 29.10.2004 № 79-6-00247 (з урахуванням додаткових угод про внесення змін і доповнень до договору оренди земельних ділянок від 08.12.2005 № 79-6-00378, від 15.11.2007 № 79-6-00556 та від 06.08.2009 № 79-6-00709)".

Ухвалою від 13.12.2021 року господарський суд міста Києва (суддя Приходько І.В.) залишив вищевказану позовну заяву Товариства без руху з одночасним встановленням позивачу строку та способу усунення її недоліків.

16.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 15.12.2021 року № 15/12-21 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 22.12.2021 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/19574/21, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 31.01.2022 року.

28.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Ради від 28.01.2022 року № 08/230-152 на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Товариства з огляду на те, що правовідносини між відповідачами у справі з приводу оренди спірної земельної ділянки припинилися у 2007 році за згодою позивача та за наявності волевиявлення обох сторін. Після припинення права оренди Товариства шляхом розірвання договору оренди землі у 2007 році Радою, як власником вищенаведеної земельної ділянки, повторного рішення щодо надання цієї земельної ділянки в оренду Агрокомбінату не приймалося.

31.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Агрокомбінату від 31.01.2022 року, в якій останній виклав пояснення щодо суті позовних вимог.

Ухвалою від 31.01.2022 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 30.03.2022 року.

11.04.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Агрокомбінату про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 30.03.2022 року, не відбулося.

Ухвалою від 18.07.2022 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/19574/21 на 19.09.2022 року.

Ухвалою від 19.09.2022 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 24.10.2022 року.

Ухвалою від 24.10.2022 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 16.11.2022 року.

Ухвалою від 16.11.2022 року господарський суд міста Києва оголосив у підготовчому засіданні перерву до 22.12.2022 року.

Ухвалою від 22.12.2022 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 26.01.2023 року.

Ухвалою від 26.01.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 05.04.2023 року.

05.04.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою від 05.04.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 04.05.2023 року.

19.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Ради від 19.04.2023 року № 08/230-б/н про долучення до матеріалів справи листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.04.2023 року № 0570202/1-4645.

Ухвалою від 04.05.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 21.06.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 21.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства від 21.06.2023 року про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, а також клопотання про долучення до матеріалів справи листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 11.05.2023 № 29-10-0.222-4276/2-23.

Ухвалою від 21.06.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 20.07.2023 року.

20.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" від 20.07.2023 року про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Ради.

Ухвалою від 20.07.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 13.09.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 13.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли клопотання позивача та Ради про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою від 13.09.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 25.10.2023 року.

24.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 24.10.2023 року про зміну підстав позову, в якій останній вказав, що спірне рішення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 фактично є рішенням Генерального директора цього товариства, яке прийняте ним з перевищенням повноважень та компетенції. У той же час, таке рішення порушує права позивача на участь в управлінні Агрокомбінатом, зокрема шляхом участі у загальних зборах його учасників, що є однією зі складових корпоративних прав, та прямо суперечить інтересам Товариства. У той же час, оскільки недійсність рішення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 призводить до відсутності правових підстав для подальшого прийняття спірного рішення Ради від 08.10.2015 року № 191/2094, останнє порушує права позивача на участь в управлінні Агрокомбінатом та на отримання певної частки прибутку (дивідендів) відповідача-2 та підлягає визнанню недійсним.

25.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 25.10.2023 року на заяву Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Ради.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 25.10.2023 року, не відбулося.

Ухвалою від 31.10.2023 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання на 29.11.2023 року.

Ухвалою від 29.11.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" про залучення останньої до участі в справі № 910/19574/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Ради; прийняв до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову та відклав підготовче засідання на 17.01.2024 року.

Розпорядженням від 22.01.2024 року № 01.3-16/324/24 керівник апарату господарського суду міста Києва призначив проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/19574/21, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 року матеріали справи № 910/19574/21 передані для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2024 року справу № 910/19574/21 прийнято до свого провадження суддею Ломакою В.С., підготовче засідання призначено на 21.02.2024 року.

20.02.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Агрокомбінату від 19.02.2024 року про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

До початку призначеного підготовчого засідання 21.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Товариства по суті справи, з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 21.02.2024 року, не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2024 року підготовче засідання у справі № 910/19574/21, з урахуванням ухвали суду від 19.03.2024 року, призначено на 17.04.2024 року.

У підготовчому засіданні 17.04.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/19574/21 на 30 днів.

Ухвалою від 17.04.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/19574/21 до судового розгляду по суті на 22.05.2024 року.

У судовому засіданні 22.05.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 28.01.2022 року № 08/230-152.

Агрокомбінат про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 22.05.2024 року не забезпечив.

У судовому засіданні 22.05.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 рішенням VI сесії XXIV скликання Ради від 23.10.2003 року № 117/990 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити Агрокомбінату, за умови виконання пункту 5.1 цього рішення, право довгострокової оренди на 25 років земельних ділянок загальною площею 1 108,66 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Голосіївського району міста Києва за рахунок частини земель, закріплених за сільськогосподарською артіллю імені Мічуріна згідно з державним актом на вічне користування землею колгоспами від 10.01.1953 року, з них: ділянка № 1 - площею 32,29 га; ділянка № 2 - площею 150,27 га; ділянка № 3 - площею 94,44 га; ділянка № 4 - площею 186,37 га; ділянка № 5 - площею 152,91 га; ділянка № 6 - площею 100,39 га; ділянка № 7 - площею 207,23 га; ділянка № 8 - площею 106,81 га; ділянка № 9 - площею 77,95 га.

Пунктом 5.1 означеного рішення встановлено, що Агрокомбінату необхідно:

- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

- у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельними ділянками;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельних ділянок;

- питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Ради від 27.02.2013 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва";

- у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови міста Києва та з рахуванням ПДП Голосіївського району м. Києва.

02.08.2004 року між Радою (орендодавець) та Агрокомбінатом (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Ради від 23.10.2003 року № 117/990 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Означений правочин 02.08.2004 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстраційним № 800, а також 29.10.2004 року зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00247.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- місце розташування - в межах Голосіївського району міста Києва;

- розмір - загальна площа складає 1 493 433 м2, з них:

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:098:0005 - 1 013 530 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:101:0001 - 345 041 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:102:0001 - 71 679 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:491:0092 - 63 183 м2;

- цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площа та характеристика сільськогосподарських земель за видами угідь:

загальна площа сільськогосподарських земель становить: 1 155 650 м2, з них площа сільськогосподарських угідь складає 1 139 793 м2, в тому числі:

- сіножаті: 4 266 м2;

- рілля: 1 135 527 м2;

- загальна площа несільськогосподарських угідь складає 15 827 м2, в тому числі площа земель під будівлями та дворами становить 4 298 м2, а під господарськими шляхами і прогонами - 11 529 м2.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що останній укладено на 25 років.

Згідно з пунктом 6.1 Договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2004 року між Радою та Агрокомбінатом був підписаний відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельні ділянки в межах Голосіївського району міста Києва загальною площею 1 493 433 м2, у тому числі загальна площа сільськогосподарських земель - 1 155 650 м2.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Відповідно до пункту 7.1 означеної угоди після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умовами пунктів 11.4, 11.6 Договору передбачено, що останній може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Розірвання цього Договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Судом також встановлено, що на підставі рішення Ради від 14.07.2005 року № 734/3309 сторонами Договору відповідно до договору від 05.12.2005 року про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки (посвідченого 05.12.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстраційним № 883, а також зареєстрованого 08.12.2005 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00378) внесено зміни до Договору, за якими, зокрема, об`єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- місце розташування - в межах Голосіївського району міста Києва;

- розмір - загальна площа складає 1 445 467 м2, з них:

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:098:0005 - 965 564 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:101:0001 - 345 041 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:102:0001 - 71 679 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:491:0092 - 63 183 м2;

- цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площа та характеристика сільськогосподарських земель за видами угідь:

загальна площа сільськогосподарських земель становить: 1 110 262 м2, з них площа сільськогосподарських угідь складає 1 094 435 м2, в тому числі:

- сіножаті: 4 266 м2;

- рілля: 1 090 169 м2;

- загальна площа несільськогосподарських угідь складає 15 827 м2, в тому числі площа земель під будівлями та дворами становить 4 298 м2, а під господарськими шляхами і прогонами - 11 529 м2.

На підставі рішення Ради від 31.10.2006 року № 235/292 сторонами Договору відповідно до договору від 05.11.2007 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (посвідченого 05.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстраційним № 316, а також зареєстрованого 15.11.2007 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00556) внесено зміни до Договору, за якими, зокрема, об`єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- місце розташування - в межах Голосіївського району міста Києва;

- розмір - загальна площа складає 1 345 671 м2, з них:

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:098:0005 - 965 564 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:101:0001 - 245 245 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:102:0001 - 71 679м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:491:0092 - 63 183 м2;

- цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площа та характеристика сільськогосподарських земель за видами угідь:

загальна площа сільськогосподарських земель становить: 1 027 708 м2, з них площа сільськогосподарських угідь складає 1 011 881 м2, в тому числі:

- сіножаті: 4 266 м2;

- рілля: 1 007 615 м2;

- загальна площа несільськогосподарських угідь складає 15 827 м2, в тому числі площа земель під будівлями та дворами становить 4 298 м2, а під господарськими шляхами і прогонами - 11 529 м2.

На підставі рішень Ради від 01.10.2007 року № 348/3182, від 01.10.2007 року № 349/3183 та від 22.08.2007 року № 192/2026 сторонами Договору відповідно до договору від 04.08.2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (посвідченого 04.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстраційним № 1183, а також зареєстрованого 06.08.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00709) внесено зміни до Договору, за якими, зокрема, об`єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- місце розташування - в межах Голосіївського району міста Києва;

- розмір - загальна площа складає 65 621 м2, з них:

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:098:0033 - 53 854 м2;

земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:79:102:0001 - 11 767 м2;

- цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площа та характеристика сільськогосподарських земель за видами угідь:

загальна площа сільськогосподарських земель становить: 15 032 м2, з них площа сільськогосподарських угідь складає 15 032 м2, в тому числі пасовища: 15 032 м2.

Листом від 04.03.2015 року № 25 Агрокомбінат звернувся до Ради та повідомив, що з моменту укладення Договору відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, і такі обставини змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б Договору або уклали його на інших умовах. Так, збільшився розмір орендної плати за земельну ділянку в тридцять разів (з 0,01 % до 3 % річних), у той час як в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Враховуючи наведені обставини, Агрокомбінат, посилаючись на положення статті 652 Цивільного кодексу України, просив припинити Договір оренди земельної ділянки від 02.08.2004 року, зареєстрований 29.10.2004 року за № 79-6-00247 зі змінами, внесеними договорами про внесення змін і доповнень: від 05.12.2005 року, зареєстрованим 08.12.2005 року за № 79-6-00378, від 05.11.2007 року, зареєстрованим 15.11.2007 року за № 79-6-00556 та від 04.08.2009 року, зареєстрованим 06.08.2009 року за № 79-6-00709, шляхом його розірвання на підставі пункту 11.4 Договору за взаємною згодою сторін.

Враховуючи означене звернення Агрокомбінату, підписане його Генеральним директором Шовкуном В.В., 08.10.2015 року Рада прийняла рішення № 191/2094 "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 29.10.2004 № 79-6-00247 (з урахуванням додаткових угод про внесення змін і доповнень до договору оренди земельних ділянок від 08.12.2005 № 79-6-00378, від 15.11.2007 № 79-6-00556 та від 06.08.2009 № 79-6-00709)", яким відповідно до статей 9, 83, 93 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи звернення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25, вирішила:

1. Розірвати за умови виконання пункту 2 цього рішення Договір оренди земельних ділянок (кадастровий номер 8000000000:79:098:0033) площею 5,3854 га та (кадастровий номер 8000000000:79:102:0001) площею 1,1767 га від 29.10.2004 року № 79-6-00247 (з урахуванням додаткових угод про внесення змін і доповнень до Договору оренди земельних ділянок від 08.12.2005 № 79-6-00378, від 15.11.2007 № 79-6-00556 та від 06.08.2009 № 79-6-00709), укладений між Радою та Агрокомбінатом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Голосіївського району м. Києва на підставі пункту 5 рішення Ради від 23.10.2003 року № 117/990 "Про оформлення права користування земельними ділянками" (справа № А-21802).

2. Агрокомбінату:

2.1. Повернути Раді земельні ділянки на умовах, визначених договором оренди від 29.10.2004 року № 79-6-00247 (з урахуванням додаткових угод про внесення змін і доповнень до договору оренди земельних ділянок від 08.12.2005 № 79-6-00378, від 15.11.2007 № 79-6-00556 та від 06.08.2009 № 79-6-00709).

2.2. Сплатити Раді орендну плату за шість місяців з моменту прийняття цього рішення, якщо протягом зазначеного періоду не надійде пропозицій від інших осіб на укладання договору оренди цих земельних ділянок на тих самих умовах.

3. Земельні ділянки, зазначені в пункті 1 цього рішення, віднести до земель запасу.

4. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації):

4.1. Проінформувати Агрокомбінат про прийняття цього рішення.

4.2. Вжити заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва на земельні ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:098:0033) площею 5,3854 га та (кадастровий номер 8000000000:79:102:0001) площею 1,1767 га в межах Голосіївського району м. Києва.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Товариство, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зміну підстав позову, посилалося на те, що підписаний Генеральним директором Агрокомбінату Шовкуном В.В. лист-звернення від 04.03.2015 року № 25, направлений на адресу Ради, опосередковує відповідне рішення про вчинення правочину щодо розпорядження земельними ділянками, які належали відповідачу-2 на праві оренди згідно з Договором.

Позивач вказував, що діяльність Агрокомбінату на момент прийняття вищезгаданого рішення регулювалася редакцією Статуту відповідача-2, затвердженою протоколом від 20.07.2007 року № 20/07, умовами якого було передбачено, що повноваження щодо прийняття рішення про вчинення правочинів щодо відчуження нерухомого майна Агрокомбінату, а також прийняття рішень про укладення правочинів щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі, але не обмежуючись, про відчуження земельної ділянки, відмову від права оренди та/або права постійного землекористування, відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників відповідача-2 і не можуть бути передані іншим органам Агрокомбінату. У той же час, зважаючи на відсутність відповідного рішення загальних зборів учасників Агрокомбінату, його Генеральний директор не мав права приймати рішення про укладення правочинів щодо розпорядження земельними ділянками відповідача-2, у тому числі й щодо відмови від права оренди земельних ділянок.

Позивач також зазначив, що Товариство володіє часткою в статутному капіталі Агрокомбінату в розмірі 50 %, а відтак йому належать відповідні корпоративні права, у тому право управління Агрокомбінатом шляхом участі в загальних зборах його учасників та прямого вирішального впливу на вирішення питання щодо розпорядження земельними ділянками відповідача-2 (зокрема, шляхом відмови від права оренди земельних ділянок). За таких обставин, рішення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 про припинення Договору, яким вирішено питання, що відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників відповідача-2, порушує права Товариства на участь в управлінні Агрокомбінатом та не відповідає і прямо суперечить інтересам позивача як на момент прийняття такого рішення, так і на час звернення Товариства до суду з даним позовом, у зв`язку із чим підлягає визнанню недійсним.

Оскільки недійсність рішення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 призводить до відсутності правових підстав для подальшого прийняття спірного рішення Ради від 08.10.2015 року № 191/2094, тоді як останнє порушує права позивача на участь в управлінні Агрокомбінатом і на отримання певної частки прибутку (дивідендів) відповідача-2, відповідне рішення відповідача-1 також має бути визнане недійсним судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване статтею 55 Основного Закону й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 року в справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічний за змістом правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 року в справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року в справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 року в справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 року в справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 року в справі № 904/7841/21.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відносини, пов`язані з орендою землі, врегульовані Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

За змістом частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 3 статті 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Аналогічні за змістом умови щодо розірвання договору за взаємною згодою сторін були погоджені Радою та Агрокомбінатом у Договорі оренди (пункт 11.4. договору).

Так, положення щодо розірвання Договору за взаємною згодою сторін передбачені пунктом 11.4 цього правочину, тоді як за умовами пункту 11.6 Договору його розірвання не потребує укладення додаткової угоди, а Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Таким чином, оскільки сторони мають досягти згоди про розірвання договору, домовленість між ними також за своєю правовою природою являє собою договір, у зв`язку із чим на нього поширюються як загальні правила про умову дійсності правочинів (стаття 203 Цивільного Кодексу України), так і положення про порядок укладення договору (статті 638-647 Цивільного Кодексу України).

Укладений між Радою та Агрокомбінатом Договір є двостороннім правочином. Правочин щодо розірвання цього договору за взаємною згодою також належить до категорії двосторонніх правочинів, оскільки він породжує припинення взаємних зустрічних прав та обов`язків сторін цього правочину та волевиявлення обох контрагентів.

Таким чином, волевиявлення орендаря, оформлене листом про розірвання Договору, та рішення орендодавця про розірвання договору свідчать про досягнення згоди щодо розірвання Договору за взаємною згодою його сторін. За своєю правовою природою це двосторонній правочин, який вчинено сторонами Договору без оформлення додаткової угоди, що передбачено як законодавством України, так і умовами Договору, який було розірвано.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Суд зазначає, що створена засновниками юридична особа має свою окрему правоздатність та дієздатність, які реалізуються через органи управління товариством, повноваження яких у свою чергу регламентовані Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року № 1576-XII (у редакції на час створення Агрокомбінату) та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 року № 2275-VIII.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частинами 1, 2 статті 39 цього Закону передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

В обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, Товариство посилалося на те, що направлений на адресу Ради лист Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 про розірвання Договору був підписаний виключно Генеральним директором відповідача-2 - Шовкуном В.В. У той же час, позивач є учасником Агрокомбінату, Генеральний директор якого без наявності відповідних повноважень ініціював розірвання Договору, внаслідок чого були порушені корпоративні права Товариства як учасника відповідача-2.

Матеріали справи свідчать, що діяльність Агрокомбінату на момент направлення останнім на адресу Ради звернення від 04.03.2015 року № 25 про розірвання Договору регулювалася редакцією Статуту відповідача-2, затвердженою рішенням загальних зборів учасників Агрокомбінату, оформленим протоколом від 20.07.2007 року № 20/07 (далі - Статут відповідача-2).

Згідно з положеннями пунктів 1.2, 4.2 Статуту відповідача-2 Товариство є учасником Агрокомбінату та володіє часткою в статутному капіталі відповідача-2 у розмірі 50 %.

Відповідно до пункту 8.1 Статуту відповідача-2 виконавчим органом цього товариства є Дирекція на чолі з Генеральним директором.

За умовами пункту 10.10.2 Статуту відповідача-2 Генеральний директор вирішує всі питання діяльності Агрокомбінату за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Пунктом 12.1 Статуту відповідача-2 передбачено, що Генеральний директор має право без довіреності представляти інтереси Агрокомбінату та вчиняти правочини від його імені за умови дотримання вимог, що викладені в абзаці 2 пункту 10.10.4 цього Статуту.

Відповідно до пункту 10.10.2.1 Статуту відповідача-2 без рішення загальних зборів учасників Агрокомбінату Генеральний директор не має права, зокрема, приймати рішення про укладення правочинів щодо розпорядження земельними ділянками Агрокомбінату, в тому числі щодо відмови від права оренди земельних ділянок.

У абзаці 2 пункту 10.10.4 Статуту відповідача-2 встановлено, що всі правочини, зазначені в пункті 10.10.2.1 Статуту, які укладаються від імені Агрокомбінату, повинні бути підписані Генеральним директором Агрокомбінату та Фінансовим директором Агрокомбінату. Правочини, вчинені від імені Агрокомбінату з порушенням цієї вимоги, не створюють для Агрокомбінату жодних юридичних наслідків.

Разом із тим, відповідно до підпункту "н" пункту 9.3 Статуту відповідача-2 до компетенції загальних зборів учасників Агрокомбінату відносяться повноваження щодо прийняття рішення про вчинення правочинів щодо відчуження та заставу нерухомого майна Агрокомбінату, а також прийняття рішень про укладення правочинів щодо розпорядження земельними ділянками Агрокомбінату, в тому числі, але не обмежуючись, про відчуження земельної ділянки, передачу земельної ділянки в суборенду, відмову від права оренди та/або права постійного землекористування, передачу майнових прав оренди та/або прав постійного землекористування в заставу для забезпечення власних зобов`язань Агрокомбінату та/або зобов`язань третіх осіб, вчинення дій, внаслідок яких у третіх осіб можуть виникнути права на земельні ділянки, якими Агрокомбінат володіє та користується на праві власності, оренди та/або на праві постійного землекористування.

Зазначені вище повноваження загальних зборів учасників відповідача-2 належать до їх виключної компетенції і не можуть бути переданими іншим органам Агрокомбінату.

Як було зазначено вище, направлений на адресу Ради лист Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 про розірвання Договору був підписаний виключно Генеральним директором відповідача-2 - Шовкуном В.В .

У той же час, суд звертає увагу на те, що позивач не був стороною Договору та не був стороною правочину про розірвання цього Договору.

Статтями 92, 97 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

За умовами частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання Генеральним директором Агрокомбінату Шовкуном В.В. листа від 04.03.2015 року № 25 про розірвання Договору без передбаченого Статутом відповідача-2 рішення загальних зборів учасників відповідача-2 (згоди на одноосібне вчинення Генеральним директором таких дій тощо) може свідчити про порушення прав та інтересів самого Агрокомбінату, а не корпоративних прав позивача як учасника відповідача-2, оскільки Генеральний директор діяв саме від імені Агрокомбінату, а не його учасників.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року в справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 року в справі № 905/2559/17, від 07.07.2020 року в справі № 910/10647/18, від 03.12.2019 року в справі № 904/10956/16.

За таких обставин, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.

Тотожний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 року в справі № 522/22473/15-ц.

Окрім того, 07.04.2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі № 904/3657/18, в якій позивач просив захистити його корпоративні права, що, на його думку, були порушені оскаржуваними рішеннями державного реєстратора та нотаріуса, а також договором іпотеки, оскільки в результаті протиправних дій відповідачів він втратив право на частину майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства (50 % від загального розміру статутного капіталу).

У справі № 904/3657/18 Велика Палата Верховного Суду знову та послідовно підтвердила свої висновки, раніше викладені у постановах від 08.10.2019 року в справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 року в справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 року в справі № 904/10956/16, та додатково зауважила, що:

1) позивач як учасник товариства, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

2) належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04.06.2019 року в справі № 916/3156/17 (№ 12-304гс18).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід виходити з того, що відповідно до сталої практики особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 року в справі № 750/3917/17).

Разом із тим, суд звертає увагу, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Суд зазначає, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, слід враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про порушення його корпоративних прав як учасника Агрокомбінату діями його Генерального директора, що полягають у направленні останнім на адресу Ради звернення від 04.03.2015 року № 25 про розірвання Договору, суд визнає необґрунтованим та безпідставними.

Відсутність порушення спірним правочином прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд зазначає про відсутність підстав надавати оцінку іншим доводам Товариства, покладеним в основу пред`явлених позовних вимог.

При цьому, обмеження позивача у праві на оскарження правочину, вчиненого відповідачем-2, не є порушенням його права на доступ до правосуддя, оскільки у такому разі позов фактично подається не в інтересах позивача, а в інтересах самого Агрокомбінату, що і має наслідком відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належним чином наявності у спірних відносинах обставин порушеного його прав, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, про що також неодноразово наголошував Верховний Суд.

За таких обставин, у задоволенні вимог Товариства про визнання недійсними рішення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 02.08.2004 року, зареєстрованого 29.10.2004 року за № 79-6-00247" слід відмовити.

Суд також звертає увагу на те, що Північний апеляційний господарський суд за наслідками апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2021 року в справі № 910/11953/20 за позовом Голосіївської Окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Ради до Агрокомбінату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Мирнопільської сільської ради "Результат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний музей народної архітектури та побуту України, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та державної реєстрації права (оренди земельної ділянки площею 1,1767 га кадастровий номер 800000000:79:102:0001), ухвалив постанову від 08.12.2022 року, в якій дійшов висновку, що рішенням Ради від 08.10.2015 року № 191/2094 Договір оренди розірвано, а відтак з 2015 року зобов`язання сторін за Договором припинились, та після припинення правовідносин сторін за Договором Радою, як власником землі, не приймалось повторного рішення (тобто, не висловлювалось у встановленому законом порядку та в межах визначеної законом компетенції чіткого волевиявлення, як органу, який діє від імені територіальної громади) про надання Агрокомбінату в оренду земельної ділянки. Тобто, власником не здійснювалось повторного волевиявлення на надання Агрокомбінату права оренди на відповідну земельну ділянку, договір оренди з Агрокомбінатом у встановленому порядку не укладався.

Слід також зазначити, що рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року в справі № 910/11954/20 за позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Ради до Агрокомбінату, треті особи: Комунальне підприємство Мирнопільської сільської ради "Результат", Національний музей народної архітектури та побуту України, про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права (оренди земельної ділянки площею 53854 м2 кадастровий номер 8000000000:79:098:0033), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 року, скасовано прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк-Сейкіним Олексієм Анатолійовичем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію за Агрокомбінатом права оренди земельної ділянки площею 53 854 м2 кадастровий номер 8000000000:79:098:0033, а також скасовано державну реєстрацію права оренди Агрокомбінату на означену земельну ділянку.

Означені судові рішення на час розгляду даного спору не були в установленому законом порядку скасовані, зокрема, судом касаційної інстанції та набрали законної сили. У наведених справах господарськими судами досліджувалося питання наявності у Агрокомбінату права користування спірними земельними ділянками (кадастрові номери № 8000000000:79:098:0033 та № 8000000000:79:102:0001) та за результатами їх розгляду встановлено відсутність у відповідача-2 права користування цими земельними ділянками.

З огляду на відмову в задоволенні вимог Товариства про визнання недійсними рішення Агрокомбінату від 04.03.2015 року № 25 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 02.08.2004 року, зареєстрованого 29.10.2004 року за № 79-6-00247", а також враховуючи інші встановлені під час розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення похідної вимоги позивача про визнання недійсним рішення Ради від 08.10.2015 року № 191/2094 "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 29.10.2004 № 79-6-00247 (з урахуванням додаткових угод про внесення змін і доповнень до договору оренди земельних ділянок від 08.12.2005 № 79-6-00378, від 15.11.2007 № 79-6-00556 та від 06.08.2009 № 79-6-00709)".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки Товариством не було доведено тих обставин, на які воно посилалося як на підставу пред`явлених до відповідачів вимог, а також з огляду на недоведеність останнім факту порушення його прав оскаржуваними рішеннями, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 31.05.2024 року.

Суддя В.С. Ломака