Ухвала

від 31.05.2024 по справі 642/2981/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

31.05.2024

Справа № 642/2981/24

Провадження № 2/642/1066/24

У ХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31травня 2024 року суддяЛенінськогорайонногосуду м.ХарковаГрінчукО.П.,розглянувшипозовнузаяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гуміров Олександр Ігорович, до Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод», третя особа Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила підтвердити факт мобінгу відносно неї з боку відповідача, поновити позивача на роботі на ДП «Харківський бронетанковий завод» на посаді провідного інженера відділу обліку результатів служби якості, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2024 по 29.05.2024 в розмірі 33073.04 грн., стягнути з відповідача 10000 грн. моральної шкоди.

Вивчивши позову заяву, приходжу до висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5Закону України«Про судовийзбір» у частині вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Згідно зі статтею 2Закону України«Про оплатупраці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата та додаткова.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Крім того, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінністатті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).

З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою нею позовною вимогою про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, при зверненні з указаним позовом позивач звільняється від сплати судового збору лише в частині вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати (мається на увазі нарахованої, але не виплаченої), а в іншій частині вимог судовий збір підлягає оплаті.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 15 лютого 2021 року у справі № 372/4328/19, підстави для відступу від якого відсутні.

Також позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою нею позовною вимогою про стягнення моральної шкоди.

Вимога про стягнення моральної шкоди, вираженої у грошовому еквіваленті, є вимогою майнового характеру. Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленої у справі №523/4124/21, постанова від 07 лютого 2022 року.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, а також ціну позову, зазначену позивачем - 43073.04 грн., судовий збір за майнові вимоги позовної заяви становить 1211.20 грн.

Частиною 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява подана через систему Електронний суд, до сплати підлягає 968.96 грн. судового збору.

Вказані недоліки унеможливлюють відкриття провадження у справі та потребують усунення, з урахуванням вищевказаного.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гуміров Олександр Ігорович, до Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод», третя особа Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без руху, надати позивачу строк протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя