Ухвала

від 28.05.2024 по справі 461/4309/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4309/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/481/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,за участю:

прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_8 ,

встановила:

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2024 року, продовжено обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», на 60 діб, тобто до 23 червня 2024 року, без визначення розміру застави.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи ОСОБА_6 не встановлено.

На дануухвалу слідчогосудді ОСОБА_6 подав апеляційнускаргу,в якійпросить оскаржувануухвалу скасувати та постановити нову, якою замінити запобіжний захід на більш м`який у виді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням на нього обов`язків передбачених КПК.

На підтримання своїх апеляційних вимог обвинувачений зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, невмотивованою та необґрунтованою, оскільки вважає пред`явлене йому обвинувачення не підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, зазначає, що заявлені стороною обвинувачення ризики не є доведеними та безпідставними, а також вказує на неправильність кваліфікації його дій органом досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисникам та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про законність ухвали суду, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.

На переконання колегії суддів, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, дотримався вище вказаних вимог Кримінального процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що на розгляді Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження №12020140050001248 від 01.04.2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Вирішуючи доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п.1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, з врахуванням даних про його особу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про неможливість запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

На думку колегії суддів апеляційного суду, ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують та виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 , тому задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, місцевий суд вірно врахував, що відсутні достатні гарантії належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим, й у разі зміни запобіжного заходу, інші запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Також суддею першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна; наявність достатніх доказів про вчинення ним даного кримінального правопорушення; не має постійного місця роботи, постійного місця проживання, а тому є достатні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Провівши системний аналіз матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді клопотання суд з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу, й виклав їх у своєму рішенні.

Апеляційний суд звертає увагу, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім цього, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Враховуючи вище наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, продовжений судом обвинуваченому ОСОБА_6 , на даний час, є відповідним і достатнім у вказаному кримінальному провадженні.

Водночас, обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_8 не мотивовано, яким чином може бути забезпечено його належну процесуальну поведінку, у випадку задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що менш суворі запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, оскільки дослідження обставин справи не закінчено, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати можливості, тому лише обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що запобіжний захід тримання під вартою без визначення розміру застави, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Ухвала суду першої інстанції про продовження є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів -

постановила :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районногосуду м.Львова від25квітня 2024року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: