Ухвала

від 03.07.2024 по справі 461/4309/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4309/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/651/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувшиу відкритомусудовомузасіданнів режимівідеоконференції,у м.Львові,апеляційнускаргу обвинуваченого ОСОБА_5 наухвалуГалицького районногосуду м. Львова від 5 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю Львівської області, м. Новий Розділ, без місця реєстрації, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,-

при секретарі судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

встановила:

оскарженою ухвалоюзадоволено клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140050001248 від 01.04.2020 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», на 60 діб, тобто до 03 серпня 2024 року, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покладено на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_9 .

На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід.

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги,зокрема,зазначає,щоухвалаГалицького районногосуду м. Львова від 05 червня 2024 року про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає скасуванню у зв`язку із необґрунтованістю мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також порушенням вимог КПК України при ухваленні рішення.

Вказує, що прокурором у клопотанні про продовження йому строку тримання під вартою не обґрунтовано, а судом при розгляді клопотання не встановлено підстави вважати, що він буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Стверджує, що його заперечення на клопотання про продовження строку тримання під вартою не були прийняті до уваги судом першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_8 про необхідність задоволення поданої апеляційної скарги, думку прокурора щодо залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначених у ч. 1 цієї статті, деякі, зокрема, відноситься право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).

Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_5 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимогст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який кваліфікується за ч. 3 ст. 187 КК України, у разі визнання його винуватим, може бути позбавлений волі на строк до 12 років із конфіскацією майна. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи ОСОБА_5 в судовому засіданні не встановлено, тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою. На переконання суду першої інстанції, запобіжний захід тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, виключають можливість перешкоджання інтересам правосуддя і ухиленню від суду. Підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали, а тому наявна необхідність у задоволені клопотання прокурора та продовженні такого запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку.

Встановлено, що на розгляді у Галицькому районному суді м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12020140050001248 від 01.04.2020 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора та продовживши обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, вірно врахував, щообвинувачений ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та, у разі визнання його винуватим, може бути позбавлений волі на строк до 12 років із конфіскацією майна, а також те, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати, на момент розгляду даного клопотання, ОСОБА_5 , будучи обвинуваченим у вчиненні особливо тяжкого злочину може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; останній не має постійного місця проживання та реєстрації у АДРЕСА_1 ; тривалий час не працює, відтак, не маючи засобів для існування може продовжувати злочинну діяльність для забезпечення своїх матеріальних умов проживання; дані про міцні соціальні зв`язки відсутні; зважаючи на тяжкість вчиненого та обставини інкримінованого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності або пом`якшення своєї участі у злочині проти життя і здоров`я особи, існує високий ризик того, що обвинувачений, будучи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані у судовому засіданні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи ОСОБА_5 не встановлено, а відтак існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

Обраний судом запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м`які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченимст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів провадження, при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого, про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалами при обранні запобіжного заходу та подальшого продовження його строку, не зменшились.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_5 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання судом першої інстанції розумних строків судового розгляду вищевказаного кримінального провадження, відповідно до ст. 28 КПК України, беручи до уваги тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою та її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів,

постановила:

ухвалу Галицькогорайонногосуду м. Львова від 05 червня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4