Вирок

від 04.07.2024 по справі 461/4309/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/4309/20

1-кп/461/160/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2024 р. м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12020140050001248 від 01.04.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця Львівської області, м. Новий Розділ, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, має на утримані двоє дітей,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 09 годині 53 хвилини, перебуваючи в приміщенні обміну валют (ТзОВ «Лев капітал»), що по АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на працівника даного закладу - ОСОБА_8 , під час якого погрожував застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров`я, приставивши ножа до шиї потерпілої, та застосовуючи до потерпілої фізичне насильство небезпечне для життя і здоров`я, шляхом удушення - подолав опір останньої, внаслідок чого незаконно проник до приміщення обміну валют та заволодів грошовими коштами в сумі 85 000 грн., заподіявши ТзОВ «Лев капітал» матеріальну шкоду на вказану суму. Злочинні дії ОСОБА_6 були помічені сторонніми особами, які почали його переслідування, під час якого у нього випала частина грошових коштів в сумі 20 000 грн., які повернуті потерпілій стороні ТзОВ "Лев капітал". Тобто, своїми діями обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне праволпорушення, передбачене ч.3 ст.187 КК України.

Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності , допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення. Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

З врахуванням норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченнні за ч.3 ст. 187 КК України не визнав повністю, та пояснив, що 01.04.2020 р. він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приблизно о 8 годині вийшли з місця їхнього спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , та пішли до місця роботи по АДРЕСА_3 . Під час руху ОСОБА_6 вирішив оновити банківську картку і на маршрутці поїхав до відділення «Приватбанку» по вул.Шота Руставелі, про те там була велика черга і він не оновивши банківську картку, заїхав в інше відділення, де також не оновив картку та повернувся на роботу по АДРЕСА_3 .

В приміщення обміну валют за адресою АДРЕСА_2 він не заходив, хто зображений на відеозапису події вчинення кримінального правопорушення 01.04.2020 р. за вказаною адресою він не знає, кому належить куртка сірого кольору із написом «USA» на спині він не знає, чому потерпіла ОСОБА_8 впізнала його як особу яка вчинила напад на неї та заволоділа грошовими коштами 01.04.2020 за адресою АДРЕСА_2 він не знає, вважає що вона помилилася, ОСОБА_8 він раніше не бачив і не знав. Ключі від приміщення по АДРЕСА_3 , зберігалися тільки в нього, сторонні особи доступу до цього приміщення не мали.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Колегія суддів прийшла до перекоанння, що показання, надані обвинуваченим, не відповідають дійсності та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, а обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведено дослідженими під час судового розгляду доказами, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємоузгодженими.

Колегія суддів вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України, не зважаючи на повне заперечення ним своєї винуватості, його вина також повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному проваджені у судових засіданням, доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8 наданими нею у судовому засіданні під час попереднього судового розгляду 10.12.2020 р. та заслуханими під час судового засідання 27.03.2024 р., згідно яких, 01.04.2020 р. вона як звичайно, прийшла о 9 год. ранку на роботу в обмінний пункт валют на АДРЕСА_4 ; біля 09.50 год. вийшла з приміщення обміннику, щоб змінити на вхідних дверях загального входу цифри на курсах валют; коли поверталась на робоче місце, то побачила що в приміщення заходить обвинувачений ОСОБА_6 , який був одітий у сіру куртку з капюшоном на голові, чорні штани, кросівки, медичну маску на обличчі до самих очей, які вона дуже добре запам`ятала. Коли заходила в кабінку обмінного пункту, то обвинувачений поставив ногу під двері, які вона не змогла зачинити. В цей же момент ОСОБА_6 схопив її ззаду за шию, не давав можливості натиснути на сигнал тривоги, до шиї приставив якийсь предмет почав її душити. Чи це був ніж однозначно не може ствердити, бо була в шоковому стані. Вона активно чинила опір грабіжнику, однак, він утримуючи її, встиг із столу викрасти гроші. Обвинувачений почав втікати з приміщення, вона за ним на вулицю доганяти, однак, перечепилась і впала. Перехожі побігли за ним, і під час переслідування у ОСОБА_6 випала частина грошових коштів у сумі 20000 грн. Всього було викрадено 85000 грн., про що їй відомо від менеджера фірми.

- показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими уним у судовому засіданні, який повідомив, що в квітні 2020 року він працював разом із ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_6 на будівництві по АДРЕСА_3 і разом проживали по АДРЕСА_1 . 01.04.2020р. зранку всі троє разом вийшли на роботу, але ОСОБА_6 сказав що йому необхідно піти в банк і вони разом з ОСОБА_10 пішли на роботу. Через який час з`явився ОСОБА_6 на роботі він вже не пам`ятає. Також він був присутнім при огляді місця події 15.04.2020 по АДРЕСА_5 , де виявлено та вилучено куртку сірого кольору із написом «USA» на спині, та повідомив, що вказана куртка належить ОСОБА_6

- показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими ним у судовому засіданні, який повідомив, що в квітні 2020 року він працював разом з ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 на будівництві по АДРЕСА_3 і разом проживали по АДРЕСА_1 . 01.04.2020 зранку біля 8 години всі троє разом вийшли на роботу, але ОСОБА_6 сказав, що йому необхідно перевести кошти, тому він пішов в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а він разом з ОСОБА_10 пішли на роботу. ОСОБА_6 повернувся на роботу вже після обіду, ключі від приміщення по АДРЕСА_3 були тільки у ОСОБА_6 , більше ні в кого доступу до вказаного приміщення не було. Був присутній при огляду місця події 15.04.2020 по АДРЕСА_5 , де виявлено та вилучено куртку сірого кольору із написом «USA» на спині, та повідомив, що у вказаній куртці ОСОБА_6 не працював. Чому під час досудового розслідування він повідомив під час допиту в якості свідка, що вказана сіра куртка із написом «USA» на спині належить ОСОБА_6 він не пам`ятає, про те вказана куртка ні йому, ні ОСОБА_9 не належить, ніякого впливу на нього під час надання попередніх показів ніхто не вчиняв, інші особи доступу до приміщення не мали.

- даними протоколу прийняття заяви від 01.04.2020 р., згідно якого ОСОБА_8 повідомила про те, що 01.04.2020 р. близько 09:53 невідома особа за адресою АДРЕСА_4 відкрито заволоділа грошовими коштами в сумі 65 000 грн, та нанесла їй тілесні ушкодження (т.1 а.с 222).

- даними протоколу огляду місця події від 01.04.2020 р. з додатками (фототаблицею), згідно якого оглянуто приміщення за адресою АДРЕСА_2 в середині якого знаходиться будка білого кольору з написом «обмін валют», яка зачиняється дверима із замком, що унеможливлює доступ сторонніх осіб, в середині будки знаходиться стіл на якому розміщені грошові кошти в тому числі в іноземній валюті, монітор, калькулятор, принтер та інші речі (т. 1 а. с. 227-234).

- даними договору суборенди від 01.05.2019 р. з додатками, згідно якого ТОВ «Овація» надала в суборенду частину приміщення за адресою АДРЕСА_4 ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» (т. 1 а.с. 223-226).

- даними інформаційного листа №465 від 21.04.2020р. згідно якого ТЗОВ «Лев капітал» підтверджує, що станом на 01.04.2020 р. у Львівському відділенні №47 були в наявності грошові кошти у сумі 279 000 грн.; після проведеної інвентаризації встановлено відсутність грошових коштів у сумі 65 000 грн.(т. 1 а.с.235).

- даними протоколу огляду предмету від 14.04.2020 р., DVD-R диску із збереженими на ньому відеозаписами із камер відеоспостереження із приміщення обмінника ТОВ «Лев Капітал», за адресою вул.І.Франка, 98/1 у м.Львові, з відеофайлом Камера2_DVD-R1_DVD-R1_20200401085119_20200401085620_2394747.mp4, згідно даних якого 01.04.2020 в період із 08:51:19 по 08:56:20 год. потерпіла ОСОБА_8 робить заміни цифр на табличках курсів валют на вхідних дверях приміщення і повертається до будки з написом «обмін валют». Через вхідні скляні двері видно, що в приміщення заходить чоловік, одягнутий у куртку сірого кольору з капюшоном, на якій зліва спереду є напис «02», а з правої сторони емблема, темні штани та взуття чорного кольору, на обличчі маска, на руках рукавиці. В подальшому вищевказаний чоловік о 08:53:30, дочекавшись коли потерпіла поміняла таблички і заходить в обмінник, пішов за нею, а о 08:53:57 невідомий вибігає із приміщення обмінника, при цьому за ним біжить потерпіла, на спині кофти в яку одягнутий невідомий є напис «USA».

Також, згідно даних відеофайлу Камера4_DVD-R1_DVD-R1_20200401085329_20200401085432_884505.mp4, 01.04.2020 в період із 08:53:29 по 08:54:32 год. коли потерпіла ОСОБА_8 заходить у приміщення кабінки, невідомий чоловік, одягнутий у куртку сірого кольору з капюшоном, на якій зліва спереду є напис «02», а з правої сторони емблема, темні штани та взуття чорного кольору, на обличчі маска, на руках рукавиці, на спині напис «USA», притримуючи двері, починає штовхати потерпілу, при цьому, приставляє ніж, який тримає у правій руці, до шиї потерпілої та лівою рукою закриває їй рот, здавлює шию і утримуючи таким чином ОСОБА_8 рукою зі столу бере пачки із грошовими купюрами і вибігає з приміщення, потерпіла біжить за ним. (т. 1 а.с. 241-246).

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею від 15.04.2020 р., згідно даних якого потерпіла ОСОБА_8 серед пред`явлених їй для впізнання 4-х чоловіків впізнала по тілобудові та очах ОСОБА_6 , як особу, що 01.04.2020 р. здійснила напад на неї в приміщені обміну валют по АДРЕСА_4 із застосуванням ножа та заволоділа грошовими коштами (т. 1 а.с.236-238).

- даними протоколу огляду місця події від 15.04.2020 з відеозаписом, згідно даних якого за адресою АДРЕСА_5 , виявлено та вилучено куртку сірого кольору із написом «USA» на спині, яка належить ОСОБА_6 (т. 1 .а.с. 218-221).

- даними протоколу огляду предмету від 02.04.2020 р., DVD-R диску отриманого від магазину «Алкосвіт» з відеофайлом «Франка 91_КАМ 3_main_20200401080120_090941.avi», згідно даних якого 01.04.2020 по вул.І.Франка о 08 год. 39 хв. 18 сек. особа чоловічої статі одягнута в чорні штани, сіру олімпійку, на спині якої є надпис буквами чорного кольору «USA» ходить біля магазину «Алкосвіт», по АДРЕСА_4 та розмовляє по телефону, та відеофайлом «Франка 91_КАМ 2_main_20200401080009_091001.avi», згідно даних якого 01.04.2020 по вул.І.Франка о 08 год. 52 хв. 11 сек. особа чоловічої статі одягнута в чорні штани, сіру олімпійку, на спині якої є надпис буквами чорного кольору «USA» відходить від магазину «Алкосвіт», переходить дорогу та о 08 год. 52 хв. 48 сек. заходить до приміщення по АДРЕСА_4 , а потім о 08 год. 53 хв. 16 сек. вказана особа вибігає з приміщення та біжить вздовж вул.І.Франка, за ним відразу вибігає ОСОБА_8 (т. 1 а.с.239-240)

- даними протоколу огляду предмету від 09.04.2020 р., «DVD-R» диску отриманого від ТзОВ«Стрийськийринок»,звідеофайлами«HCVR_ch7_main_20200401090000_20200401100000.dav»,«HCVR_ch6_main_20200401090001_20200401100001.dav»,HCVR_ch5_main_20200401090001_2020040110000.dav» та оптичного цифрового «DVD-R» диску до нього, згідно даних яких, особа чоловічої статі одягнута в сіру олімпійку, на спині якої є надпис буквами чорного кольору «USA» о 09 год. 49 хв. 13 сек., 09 год. 49 хв. 37 сек. та 09 год. 49 хв. 56 сек. рухається в сторону вул.І.Франка. (т. 1 а.с. 194-196)

- даними протоколу огляду предмету від 08.04.2020 р., «DVD-R» диску отриманого від ЛКП «Муніципальна варта», з відеофайлом «018 О_Бандери-Чупринки_облачное хранилище_09-33_09-10-00(0).mp4, згідно даних якого 01.04.2020 о 09 год 04 хв. 55 сек. на перехресті вул. С.Бандери - вул. Генерала Чупринки у м.Львові, особа чоловічої статі одягнута в сіру олімпійку, на обличчі медична маска, їде у трамваї в другому вагоні в сторону Головної пошти та відеофайлом «017 О_Стефаника-Коперника_облачное хранилище_09-00-01_009-15-00(1).mp4, згідно даних якого 01.04.2020 о 09 год 09 хв. 23 сек. на перехресті вул. Коперника-Стефаника у м.Львові, особа чоловічої статі одягнута в сіру олімпійку, чорні штани, на обличчі медична маска, проходить по скверику. (т. 1 а.с 247-249).

- даними протоколу огляду предмету від 08.04.2020 р., «DVD-R» диску отриманого від ЛКП «Муніципальна варта», з відеофайлом «020 О_Вітовського-Франка_облачное хранилище_09-15-03_10-10-00 (1).mp.4, згідно даних якого 01.04.2020 о 09 год 21 хв. 50 сек., особа чоловічої статі одягнута в сіру олімпійку, на обличчі медична маска, рухається в сторону «Стрийського ринку», відеофайлом « НОМЕР_1 .avi, згідно даних якого особа чоловічої статі одягнута в сіру олімпійку, на обличчі медична маска, о 09 год 57 хв. 18 сек. біжить по центральному парку в сторону трамвайної зупинки, відеофайлом «D01_20200401094958.avi, згідно даних якого особа чоловічої статі одягнута в сіру олімпійку, на обличчі медична маска, о 10 год 00 хв. 10 сек. проходить по парку культури в сторону трамвайної зупинки та знімає сіру олімпійку, відеофайлом «024 О_Сахарова-Горбачевського_облачное хранилище_09-55-10_10-15-00 (2).mp.4, згідно даних якого 01.04.2020 о 10 год 05 хв. 49 сек., з трамвая вийшла особа чоловічої статі одягнута в чорну олімпійку, на обличчі медична маска та в подальшому переходить дорогу. (т. 1 а.с. 25-252).

- даними протоколу огляду предмету від 07.04.2020 р., «DVD-R» диску отриманого від ЛКП «Львівелектротранс» з відеофайлом «Городоцька Канав_ch1_20200401083900_20200401093900.ast, та «DVD-R» диску, згідно даних якого 01.04.2020 о 08 год 44 хв. 09 сек., по АДРЕСА_6 , особа чоловічої статі одягнута в чорні штани, сіру олімпійку, на обличчі медична маска, прямує в сторону привокзального ринку. (т. 1 а.с. 198-199).

- даними протоколу огляду предмету від 07.04.2020 р., «DVD-R» диску отриманого від ТзОВ «Експлуатаційна служба Нова оселя» з відеофайлом «XVR¬ch1maim_20200401095854_20200401095927.dav, та «DVD-R» диску, згідно даних якого 01.04.2020 р. о 09 год 59 хв., особа чоловічої статі одягнута в чорні штани, сіру олімпійку, на обличчі медична маска, звернула з вул.І.Франка на вул.Зарицьких та пробігає в сторону Парку культури. (т. 1 а.с. 200-202).

- даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 06.05.2020 р., згідно даних якого, на виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду від 10.04.2020 отримано тимчасовий доступ до інформації, яка перебувала в володінні ТОВ «Лайфсел» та збережена на DVD-R диску з написом 07546ВК. (т. 1 а.с. 203-206).

- даними протоколу огляду предмету від 22.05.2020 р., «DVD-R» диску з написом 07546ВК, згідно даних якого, файл «monitoring_rezults_07546.xlsx», містить інформацію стосовно з`єднання абонентського номера НОМЕР_2 - НОМЕР_3 в період часу з 01.04.20220 00:00 до 01.04.2020 12:00 в зоні дії базових станцій за адресами АДРЕСА_7 . (т. 1 а.с. 207).

- даними протоколу проведення НСРД спостереження за місцем від 10.04.2020 р., згідно якого, на виконання постанови слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області від 09.04.2020 встановлено, що 10.04.2020 близько 08:07 ОСОБА_6 разом із двома невідомими чоловіками вийшов з будинку по АДРЕСА_1 та пішли у невідомому напрямку. (т. 1 а.с.208).

- даними постанови про проведення НСРД від 09.04.2020 р., згідно якої слідчим СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області прийняте рішення про проведення спостереження у публічно доступних місцях, а саме: прилеглою територією до будинку по АДРЕСА_1 строком на 60 діб. (т. 1 а.с. 209-210).

- даними протоколу обшуку від 15.04.2020 р. з відеозаписом, згідно якого за місцем мешкання ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено одяг та взуття останнього, мобільні телефони із сім картками НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . (т. 1 а.с. 211-217).

- даними довіреністі № 34 від 01.04.2020 р., згідно якої ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» довіряє касиру Львівського відділення № 47, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_11 представляти інтереси Товариства, у зв`язку з пограбуванням. (т. 2 а.с. 67).

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.04.2020 р., згідно якого 29.04.2020 р. у приміщенні ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» за адресою вул.І.Франка, 98 у м.Львові отриманий відеозапис події 01.04.2020 р. (т. 2 а.с. 63-65).

- даними ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів від 28.04.2020 р, згідно якої слідчим суддею наданий дозвіл на тимчасовий доступ до відеозаписів камер спостереження який знаходиться у володінні ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» за адресою вул.І.Франка, 98 у м.Львові на яких зафіксовані події 01.04.2020 р. (т. 2 а.с. 66).

Під судового розгляду було досліджені вказані докази, які підтверджують:

- подію вчинення кримінального правопорушення, а саме даними протоколу прийняття заяви про вчинення злочину та показами потерпілої ОСОБА_8 , даними протоколу огляду місця події, даними протоколу огляду відеозапису події кримінального правопорушення від 01.04.2020, на якому відтворено обставини вчинення кримінального правопорушення чоловіком в куртці сірого кольору із написом «USA» на спині;

- причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується даними протоколу впізнання потерпілою ОСОБА_6 , як особи яка вчинила кримінальне правопорушення, даними протоколів перегляду відеозаписів, згідно яких особа, яка була одягнута в одязі однаковим з одягом особи яка вчинила кримінальне правопорушення, переміщалась 01.04.2020 в період із 8 години до 10 години до місця вчинення кримінального правопорушення по АДРЕСА_4 , та від нього, даними протоколу огляду місця події по АДРЕСА_3 , за місцем роботи ОСОБА_6 , де виявлено та вилучено куртку сірого кольору із написом «USA» на спині, даними протоколу обшуку від 15.04.2020, згідно якого за місцем мешкання ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено мобільний телефон із абонентським номером НОМЕР_2 та який відповідно до інформації ТОВ «Лайфсел» 01.04.2020 перебував в зоні дії базових станцій, поряд з місцем вчинення кримінального правопорушення, показами свідків ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , які підтвердили, що обвинувачений ОСОБА_6 01.04.2020 в час вчинення кримінального правопорушення не перебував на роботі, показами свідка ОСОБА_10 , який підтвердив належність куртки сірого кольору із написом «USA» на спині ОСОБА_6 ;

- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, даними інформаційного листа про інвентаризацію від 21.04.2020 про відсутність грошових коштів 01.04.2024 в сумі 65 000 грн., внаслідок вчиненого кримінального правопорушення;

Щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, то відповідно до постанови Верховного суду від 18.04.2019, справа № 310/1154/17, розбій це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. За змістом положень цієї частини статті поняття застосування насильства та погроза застосування насильства є різними, у зв`язку із чим при кваліфікації дій особи за однією з вказаних кваліфікуючих ознак формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, має бути чітким, із встановленням того чи застосовувалось відносно потерпілого насильство або ж застосовувалась погроза застосування насильства, або ж вони застосовувались одночасно.

Відповідно до встановлених під час судового розгляду обставин, обвинувачений ОСОБА_6 під час нападу, лівою рукою перекривав верхні дихальні шляхи потерпілої, що враховуючи фізичну силу обвинуваченого, обставини розбою, характер застосованого насильства, то такі дії щодо потерпілої ОСОБА_8 створювало небезпеку для її життя в момент заподіяння, також ОСОБА_6 при цьому, тримав в правій руці ніж, який приставив до горла потерпілої, що в сукупності його дій в момент нападу, потерпіла сприймала , як реальну небезпеку для свого життя і здоров`я. Згідно пояснень потерпілої, вона пережила такий шок і психологічний стрес, який запам`ятає на все своє життя. В цій ситуації, коли вона боролась із обвинуваченим, захищаючи своє життя і ввірене їй майно, будучи в шоковому стані, в миттєвості події, вона не може достеменно пригадати ножа в руках обвинуваченого, про те показала, що був якийсь предмет приставлений до її шиї, тому загрозу для життя вона сприймала реально.

Щодо вчинення обвинуваченим розбою, поєднаного із проникненням у інше приміщення, то колегія суддів вважає таку кваліфікуючу ознаку злочину вірною, оскільки « під іншим приміщенням» законодавець розуміє різного роду споруди,будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно. Під проникненням у житло чи інше сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом; обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність , тобто, відсутність у особи права перебувати у приміщеннях, де знаходиться майно.

Як встановлено під час судового розгляду, двері обмінника були зачинені, в ньому знаходились грошові кошти, неналежні обвинуваченому; доступ до цього приміщення був обмежений; потерпіла всіма способами намагалась не впустити туди грабіжника, однак, ОСОБА_6 , долаючи опір ОСОБА_12 , проти її волі, із застосування насильства, проник у приміщення обмінного пункту з якого викрав грошові кошти.

Також щодо вказаної кваліфікуючої ознаки вчинення обвинуваченим розбою, поєднаного із проникненням у інше приміщення, колегія суддів зазаначає, що відповідно до висновку щодо застосування норми права (кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України) викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 (справа № 569/1111/16-к, провадження No13-14кс18), проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Також, у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6.11.2009 №10 під іншим приміщенням пропонувалося розуміти різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

Згідно встановлених обставин, доступ до приміщення обмінника де знаходились грошові кошти, неналежні обвинуваченому, був обмежений, двері обладнані замком, потерпіла всіма способами намагалась не впустити туди ОСОБА_6 , який, долаючи опір потерпілої ОСОБА_8 , проти її волі, із застосування насильства, проник у приміщення обмінного пункту з якого викрав грошові кошти.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, та застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров`я особи, поєднаному із проникненням до іншого приміщення.

За змістом норми ст.187 КК України, будучи злочином проти власності, обумовлюється обов`язковим додатковим об`єктом,яким виступає життя чи здоров`я потерпілого.

З об`єктивної сторони розбій є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою спричинення такого насильства. Напад може бути таємним чи відкритим, але обов`язково повинен виявлятися у психічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавати волю потерпілого і примусити його передати майно винному.

Фізичним насильством, небезпечним для життя і здоров`я, окрім легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середніх та тяжких тілесних ушкоджень, замаху на вбивство, вбивство, охоплюється, і насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в моменти заподіяння. Тобто, в момент застосування створювало реальну погрозу для життя потерпілого, зокрема, здавлення шиї.

Як з показань потерпілої ОСОБА_8 , так із відеозаписів з камер відеоспостереження, чітко видно, що ОСОБА_6 здавлює шию потерпілої правою рукою. Враховуючи фізичну силу обвинуваченого, обставини розбою, характер застосованого насильства, то таке щодо ОСОБА_8 слід вважати небезпечним для її життя в момент заподіяння.

Слід також врахувати, що ОСОБА_6 при цьому, тримав в руці ніж, який приставив до горла потерпілої, що в сукупності його дій в момент нападу, ОСОБА_12 сприймала , як реальну небезпеку для свого життя і здоров`я.

В судовому засіданні, потерпіла пояснила, що пережила такий шок і психологічний стрес, який запам`ятає на все своє життя. В цій ситуації,коли вона боролась із ОСОБА_6 , захищаючи своє життя і ввірене їй майно, будучи в шоковому стані, в миттєвості події, не може достеменно пригадати ножа в руках обвинуваченого, тому показала, що був якийсь предмет приставлений до її шиї, загрозу для життя вона сприймала реально.

Відтак, колегія суддів приймаючи до уваги усі досліджені докази в їх сукупності, критично оцінює показання ОСОБА_6 про те, що він взагалі непричетний до вказаного пограбування обмінного пункту, оскільки він також змінював свої покази, та під час попереднього судового розгляду в іншому складі суду, обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував своєї причетності до вказаного пограбування, однак не погоджувався з кваліфікацією його дій за ч. 3 ст.187 КК України, а наполягав, що він не застосовував насильство щодо потерпілої та їй таким чином не погрожував.

Таку поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів сприймає як його намір уникнути від кримінальної відповідальносіт за вчинене кримінальне правопорушення, та є його способом захисту.

Колегія суддів вважає, що сукупність досліджених у судовому засіданні доказів виключає будь-яке інше розуміння пояснення вчинення 01.04.2020 р. по АДРЕСА_2 нападу з метою заволодіння чужим майном (розбою), із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої ОСОБА_8 , та застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров`я потерпілої ОСОБА_8 , поєднаному із проникненням до іншого приміщення, яка є предметом судового розгляду, згідно обвинувального акту, крім того, що інкримінований злочин був учинений і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, це винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення.

Також колегія суддів вважає, що всі досліджені докази є допустимими, оскільки отримані в порядку та у спосіб, встановленому КПК України.

У судових засіданнях обвинуваченим ОСОБА_6 та стороною захисту було подано ряд клопотань про недопустимість доказів поданих стороною обвинувачення, однак колегія суддів прийшла до переконання, що зазначені клопотання не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Щодо визнання недостовірним, недопустимим та неналежним доказом копії договору суборенди від 01.05.2019, аргументоване тим, що в матеріалах кримінального провадження не має жодного протоколу процесуальної дії, внаслідок якої було отримано вищевказаний договір - проте, вказаний договір містився в матеріалах кримінального провадження, та був відкритий стороні захисту у відповідності до вимог ст. 290 КПК України, належним чином завірений та підтверджує фактичну діяльність ТОВ «Лев Капітал» за місцем вчинення кримінального правопорушення, окрім цього, вказаний факт підтверджується й іншими належними та допустимими доказами: протоколом прийняття заяви від 01.04.2020, протоколом огляду місця події від 01.04.2020 з додатками, протоколом огляду відеозапису події вчинення кримінального правопорушення від 14.04.2020, показаннями потерпілої ОСОБА_8 , інформаційним листом про інвентаризацію від 21.04.2020 та довіреністю №34 від 01.04.2020, які в своїй сукупності підтверджують діяльність ТОВ «Лев Капітал» АДРЕСА_2 . Також вказаний доказ не має вирішального значення для визнання обвинуваченого винним, так як згідно п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6.11.2009 №10, розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Тому не має істотного значення для кваліфікації кримінального правопорушення передбаченого ст. 187 КК України, хто є власником незаконно вилученого майна. Також потерпілим ТОВ «Лев Капітал» під час розгляду кримінального провадження не поданий цивільний позов про відшкодування завданої шкоди.

Щодо визнання недопустимими протоколу огляду предмету від 02.04.2020 р., протоколу огляду предмету від 09.04.2020 р., протоколу огляду предмету від 08.04.2020 р., протоколу огляду предмету від 08.04.2020 р., протоколу огляду предмету від 07.04.2020 р., протоколу огляду предмету від 07.04.2020 р., та додатки до них - відеозаписи на DVD-R дисках, аргументовано тим, що відсутні протоколи процесуальних дій внаслідок яких було отримано вищевказані диски з відеозаписом. Проте у судовому засіданні було досліджено подані стороною обвинувачення запити слідчого в межах вказаного кримінального провадження та отримані відповіді від ТзОВ «Стрийський ринок», магазину «Алкосвіт», ЛКП «Муніципальна варта», ЛКП «Львівелектротранс», ТзОВ «Експлуатаційна служба Нова оселя», про надання відеозаписів, тобто у відповідності до ч. 2 ст. 93 КПК України, стороною обвинувачення здійснено збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, що очевидно спростовує аргументи сторони захисту в порушенні порядку отримання доказів та їх недопустимості.

Щодо визнання тимчасового доступу до речей та документів від 06.05.2020 р. істотним порушенням кримінального процесуального закону а також прав і свобод людини, недопустимим протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 06.05.2020 р., додатку до нього, так як отримані дані у оператора мобільного зв`язку «Лайфсел» сторона захисту вважає втручанням в приватне спілкування, і відповідно дозвіл на тимчасовий доступ до вказаної інформації на думку сторони захисту повинен бути наданий лише слідчим суддею апеляційного суду, також внаслідок незаконності ухвали слідчого судді Галицького районного суду від 10.04.2020 р. у зв`язку з наданням тимчасового доступу до даних мобільного оператора які не стосуються місця вчинення злочину.

Вказані аргументи є безпідставними, і не ґрунтуються на вимогах закону, так як згідно п. 7 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо, і у відповідності до ч. 2 ст. 160 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. Повноваження слідчого судді апеляційного суду, щодо розгляду клопотань під час досудового розслідування, згідно ст. 247 КПК України, передбаченні лише у випадках розгляду клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій.

Також, слідчим суддею винесено законне та обґрунтоване рішення про надання тимчасового доступу до речей та документів, яка перебувала в володінні ТОВ «Лайфсел», як за місцем вчинення кримінального правопорушення так і за місцями перебування особи яка вчинила кримінальне правопорушення, як до, так і після вчинення злочину, згідно даних проведеної радіорозвідки зазначених в клопотання слідчої, у відповідності до положень ст. 26 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Щодо визнання недопустимими протоколу огляду DVD-R диску від 22.05.2020 р., отриманого на виконання тимчасового доступу до інформації, яка перебувала в володінні ТОВ «Лайфсел», у зв`язку з відсутністю в ухвалі слідчого судді про надання тимчасового доступу адрес базових станцій, що забезпечувала зв`язок на місці злочину а зазначення лише їх координат є безпідставним та спростовується дослідженими під час судового розгляду протоколом огляду від 22.05.2020, згідно даних якого ТОВ «Лайфсел» на виконання ухвали слідчого судді від 10.04.2020, надано інформацію про адреси базових станцій за координатами вказаними в ухвалі.

Щодо визнання недопустимим протоколу проведення НСРД від 10.04.2020 р., у зв`язку з тим, що відповідно до постанови слідчого, проведення НСРД доручено УОС ГУНП у Львівській області, а протокол складений оперуповноваженим ВКП Галицького ВП ГУНП у Львівській області, тобто неналежним суб`єктом, є безпідставним, так як у відповідності до ст. 252 КПК України, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством, а згідно «Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» затвердженої спільним наказом № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 п.3.4.3. керівник органу відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця - оперативний підрозділ (оперативні підрозділи). Пунктом 4.5. передбачено, що конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора. Крім цього, результати проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, не містять доказів вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, а проводилась з метою встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення 01.04.2020 по АДРЕСА_2

Щодо визнання недопустимими протоколу огляду DVD-R диску від 14.04.2020 р. із записами з камер спостереження з приміщення по АДРЕСА_2 і їх даних у зв`язку з тим, що вказаний диск з відеозаписом було надано представником потерпілого ОСОБА_11 яка на думку сторони захисту не є працівником та відповідно представником потерпілого ТОВ «Лев Капітал», а ТОВ «Лев Капітал» не є потерпілою юридичною особою, крім того вказані відеозаписи створені 02.04.2020 р., а надані органу досудового розслідування лише 14.04.2020 р., що може свідчити про ймовірність монтажу, спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, згідно ст. 56, 58 КПК України потерпілий, представник потерпілого, має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, що і було зроблено під час допиту представника потерпілого ОСОБА_11 14.04.2020 р. (протокол допиту якої, на підтвердження факту передачі диску з відеозаписом досліджено в судовому засіданні), а відповідно до довіреності № 34 від 01.04.2020, ТОВ «Лев Капітал» довіряє касиру Львівського відділення АДРЕСА_8 ОСОБА_11 представляти інтереси Товариства, у зв`язку з пограбуванням та згідно інформаційного листа від 21.04.2020 р., внаслідок проведеної інвентаризації ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» 01.04.2020 р. встановлено відсутність грошових коштів в розмірі 65000 грн. Таким чином, сукупність вказаних обставин підтверджує допустимість та належність протоколу огляду DVD-R диску від 14.04.2020 р..

Факт надання відеозаписів створених 02.04.2020 р. органу досудового розслідування лише 14.04.2020 р., сам по собі не свідчить про ймовірність монтажу, а стороною захисту не наведено жодного факту чи припущення які саме дані на відеозапису не відповідають обставинам вчиненого кримінального правопорушення та були на їхню думку змонтовані, тобто припущення є надуманими.

Щодо визнання незаконною ухвали слідчого судді від 14.04.2020 р. про надання дозволу на проведення обшуку по АДРЕСА_1 , сторона захисту посилається на неправомірні на їхню думку клопотання слідчої та матеріалів доданих до нього, а саме: рапорту оперуповноваженого ВКП Галицького ВП, протоколом проведення НСРД від 10.04.2020, моніторингом соціальних мереж глобальної мережі інтернет, які сторона захисту вважає недопустимими та недостатніми для прийняття рішення слідчим суддею про можливість перебування по АДРЕСА_1 речей, документів чи осіб причетних до розбійного нападу, що суперечить обставинам встановленим під час дослідження матеріалів клопотання та змісту ухвал, в яких слідчий суддя обґрунтовує мотиви прийнятого рішення, та зводяться лише до незгоди із ними.

Щодо визнання недопустимим протокол обшуку по АДРЕСА_1 , від 15.04.2020, його даних та вилучених під час його проведення речей, мотивований стороною захисту тим, що він був проведений внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так як під час проведення обшуку за вищевказаною адресою, він перебував в кайданках, про те протоколу затримання складено не було, спростовується обставинами дослідженими під час судового розгляду та положеннями кримінального процесуального законодавства.

Так, згідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, проте, за результатами дослідження судом протоколу обшуку та його відеозапису, встановлено, що стороною обвинувачення, використано як доказ лише віднайдений в приміщенні по АДРЕСА_1 , мобільний телефон належний ОСОБА_6 , який згідно даних тимчасового доступу до оператора мобільного зв`язку перебував на місці вчинення кримінального правопорушення, а жодну інформацію від отриману від ОСОБА_6 під час обшуку не було отримано чи використано. Також, відсутні інші підстави визнання недопустимості доказів передбачені ст.87 КПК України.

Щодо застосування до обвинуваченого психологічного тиску проведенням обшуків за місцем проживання його батька та колишньої дружини, то сам факт проведення обшуків одночасно за кількома адресами можливого перебування речових доказів, не є свідченням будь-якого впливу.

Під час проведення вказаних обшуків не надійшло жодних скарг на порушення під час проведення слідчої дії чи незаконний вплив на учасників, що підтверджується оглянутими судом відповідними протоколами.

Щодо визнання недопустимим протокол огляду місця події від 15.04.2020 р. по АДРЕСА_3 , мотивований стороною захисту тим, що він був проведений внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так як ключі від вказаного приміщення були знайдені під час особистого обшуку ОСОБА_6 під час затримання, а протокол про затримання не складався, огляд проводився без участі ОСОБА_6 , без ухвали слідчого судді, є безпідставним з огляду на наступне. Огляд місця події 15.04.2020 по АДРЕСА_3 проводився на підставі дозволу власника приміщення ОСОБА_13 , ключі від приміщення були добровільно надані ОСОБА_6 , що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , також вказаними свідками підтверджено перебування куртки сірого кольору із написом «USA» на спині, яка була знайдена та вилучена працівниками поліції.

Щодо визнання недопустимим протоколу пред`явлення особи для впізнання від 15.04.2020, так як впізнавані особи різко відрізнялися між собою, були одягнені в різний одяг, відсутності технічного носія інформації проведення слідчої дії, відсутність протоколу в якому слідчий чи прокурор опитували б особу що впізнає згідно вимог ч.1 ст.228 КПК України, спростовується дослідженими судом доказами, згідно даних яких, допитана 10.04.2020 р. ОСОБА_8 показала, що вона зможе опізнати чоловіка який вчинив пограбування по тілобудові, очах, росту, ОСОБА_6 , пред`являвся ОСОБА_8 , разом з трьома особами тієї ж статі, які не мали різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. ОСОБА_8 впевнено опізнала обвинуваченого ОСОБА_6 під час пред`явлення осіб для впізнання, що і підтвердила під час допиту в суді. Крім цього, під час впізнання застосовувалась технічні засоби фіксації - фотозйомка, та до протоколу впізнання додана фототаблиця з її результатами, а збереження технічного носія інформації не передбачено чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Щодо твердження сторони захисту про визнання недопустимим та неналежним інформаційного листа про інвентаризацію від 21.04.2020, у зв`язку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємств та громадських формувань за запитом ТзОВ «Лев Капітал», код ЄДРПОУ 40688762, в такої юридичної особи немає філії чи відділення № НОМЕР_7 , а тому сторона захисту стверджує, що ТзОВ «Лев Капітал» не має відокремленого підрозділу - Львівське відділення АДРЕСА_8 , тому в ньому не може бути окремої каси для зберігання грошових коштів та відповідно інформаційний лист не може підтверджувати відсутність в касі грошових коштів, також відсутній протокол процесуальних дій внаслідок яких було отримано вказаний інформаційний лист, спростовується дослідженими в суді доказами, а саме протоколом прийняття заяви від 01.04.2020, протоколом огляду місця події від 01.04.2020 з додатками, протоколом огляду відеозапису події вчинення кримінального правопорушення від 14.04.2020, показаннями потерпілої ОСОБА_8 , та довіреністю №34 від 01.04.2020, які в своїй сукупності підтверджують діяльність ТОВ «Лев Капітал» АДРЕСА_2 , наявності приміщення обміну валют за вказаної адресою, робочого місця, місця зберігання грошових коштів, каси. Також сторона захисту посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємств та громадських формувань ТзОВ «Лев Капітал», код ЄДРПОУ 40688762, який в даному судовому засіданні не досліджувався, та відображав інформацію не на дату вчинення кримінального правопорушення, тобто не є належним.

Крім цього, у відповідності до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, що і було зроблено касиром ТзОВ «Лев Капітал» ОСОБА_8 згідно протоколу прийняття заяви від 01.04.2020, також потерпілий згідно ст. 56 КПК України має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, що і було зроблено ТзОВ «Лев Капітал» інформаційним листом від 21.04.2020, щодо проведеної 01.04.2020 інвентаризації та встановлення відсутності грошових коштів в розмірі 65000 грн., а отже інформаційний лист про інвентаризацію від 21.04.2020 отриманий в передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб, під час досудового розслідування, отже є допустимим та належним доказом;

Щодо визнання недопустимим та неналежним як доказу копії довіреності № 34 від 01.04.2020 аргументовано тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємств та громадських формувань за запитом ТзОВ «Лев Капітал», код ЄДРПОУ 40688762, в такої юридичної особи немає філії чи відділення № НОМЕР_7 , а тому сторона захисту стверджує, що ТзОВ «Лев Капітал» не має відокремленого підрозділу - Львівське відділення АДРЕСА_8 і тому не може бути касира в цьому відділенні, та відсутні підтвердження того що ОСОБА_11 є працівником ТзОВ «Лев Капітал», крім цього в довіреності не зазначено номер кримінального провадження, також відсутній протокол процесуальних дій внаслідок яких було отримано вказаний інформаційний лист.

Вказані аргументи є хибними, так як у відповідності до ст.84, 85, 86, 87 КПК України недопустимими та неналежними можуть визнані лише докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а довіреність представляти інтереси ТзОВ «Лев Капітал» своєму касиру ОСОБА_11 не є доказом в кримінальному провадженні а лише є процесуальною формою рішення юридичної особи, яка є потерпілим від кримінального правопорушення на представництво її інтересів у кримінальному провадженні. Також, дослідженими в суді доказами, а саме протоколом прийняття заяви від 01.04.2020, протоколом огляду місця події від 01.04.2020 з додатками, протоколом огляду відеозапису події вчинення кримінального правопорушення від 14.04.2020, показаннями потерпілої ОСОБА_8 , які в своїй сукупності підтверджують діяльність ТОВ «Лев Капітал» АДРЕСА_2 , наявності приміщення обміну валют за вказаної адресою, робочого місця, місця зберігання грошових коштів, каси. Посилання сторони захисту на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємств та громадських формувань ТзОВ «Лев Капітал», код ЄДРПОУ 40688762, який в даному судовому засіданні не досліджувався, та відображав інформацію не на дату вчинення кримінального правопорушення, тобто не є належним.

Крім цього, вимоги ст. 58 КПК України не передбачають обов`язкових даних які необхідно зазначати в довіреності на представництво потерпілої юридичної особи в тому числі номеру кримінального провадження, як на це вказує сторона захисту, вказана довіреність видана в 01.04.2020 із зазначенням реквізитів юридичної особи, посади працівника якому видається довіреність та у зв`язку з чим - пограбуванням, тобто є зрозумілою, законною та очевидною і долучена до матеріалів кримінального провадження представником потерпілого, під час її допиту у відповідності до ст. 56, 58 КПК України.

Щодо визнання недопустимим та неналежним протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.04.2020, так як згідно протоколу, наявна інформація яка міститься на компакт диску у відповідності до додатку, а згідно додатку не зазначено жодного компакт-диску який було отримано під час надання тимчасового доступу від 29.04.2020, спростовується дослідженими в суді доказами.

Так, тимчасовий доступ до речей і документів 29.04.2020, проведений на підставі ухвали слідчого судді від 28.04.2020, тобто у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства і протокол тимчасового доступу є відповідно допустимим, згідно ст. 86 КПК України.

Крім цього, згідно ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Відповідно до даних протоколу тимчасового доступу, слідчий ознайомився із відеозаписом із відеокамер, які розміщені у ТОВ «Лев Капітал» в приміщені по вул.І.Франка, 98 у м.Львові за участі володільця - представника потерпілого ОСОБА_11 , і згідно змісту додатку до протоколу - опису вилучених речей зазначив, що компакт диск DVD-R на якому міститься подія за 01.04.2020, щодо розбійного нападу на обмінний пункт по АДРЕСА_2 , надано представником потерпілого ОСОБА_11 .

Щодо визнання недопустимими, не належними, недостатніми та недостовірними доручення слідчого оперативному підрозділу, запитів на отримання відеозаписів та відповідей на запити, так як на думку сторони захисту вони не містять відомостей передбачених ст.ст.103-106 КПК України, а осіб, які надали та отримали запити та відповіді не було допитано, відомості про запити та відповіді відсутні в реєстрі досудового розслідування.

Вказані аргументи є хибними, так як у відповідності до ст.84, 85, 86, 87 КПК України недопустимими та неналежними можуть визнаватися лише докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а на виконання згідно ст. 40 КПК України доручення слідчого, у відповідності до ч. 2 ст. 93 КПК України, стороною обвинувачення здійснено збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, тобто фактично запити є вимогою про надання доказів і не є самостійним доказом в кримінальному провадженні.

Також, вимоги ст.ст.103-106 КПК України поширюються на процесуальні дії під час кримінального провадження зафіксовані у вичерпному переліку: у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, у журналі судового засідання і не поширюються на запити чи відповіді на запити.

Крім цього, згідно ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування, тобто запити та отримані відповіді не відносяться до процесуальних дій (згідно ст. 103 КПК України, протоколів, носіїв інформації, журналів судового засідання), процесуальних рішень (згідно ст. 110 КПК України, органів досудового розслідування, прокурора - постанова, обвинувальний акт, слідчого судді, суду - ухвали, постанови або вироку) чи заходів забезпечення кримінального провадження (згідно ст. 131 КПК України - виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи), а отже і відсутні підстави для відображення відомостей про запити та відповіді в реєстрі досудового розслідування.

Щодо недопустимості як доказу протоколу доступу до даних оператора мобільного зв`язку від 13.04.2020, то колегія судів звертає увагу, що стороною обвинувачення вказані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 суду не подавалися, а долучені та оглянуті судом за клопотанням сторони захисту.

Щодо клопотання сторони захисту про визнання показань потерпілої ОСОБА_8 заслуханих під час судового засідання 27.03.2024 р., які були дані нею під час попереднього розгляду недопустимими доказами, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства, а зводяться до незгоди із ними.

Так, відповідно до встановленого судом порядку дослідження доказів, викликано на допит потерпілу ОСОБА_8 , про що її належно сповіщено.

В судові засідання 09.01.2024, 25.01.2024, 12.02.2024, 26.02.2024 та 05.03.2024 ОСОБА_8 не з`явилася, про причини свого неприбуття не повідомила, про те, згідно її заяви від 24.01.2023 на адресу суду, потерпіла просить підготовче та судове засідання проводити без її участі, раніше надані суду показання та обвинувачення підтримує в повному обсязі, міру покарання просить застосувати на розсуд суду.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Так, ч. 11 ст. 615 КПК України передбачає, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Крім цього, Верховним судом у постанові від 19.11.2019, справа № 750/5745/15-к, викладений правовий висновок, згідно якого, якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку особи виявилося неможливим, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час минулого судового розгляду, і сам факт відсутності такої особи під час нового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 02.02.2022, справа № 127/19452/16-к, згідно якої, положення ч. 4 ст. 95 КПК України, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, а показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час іншого судового розгляду.

Також, під час минулого судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції сторонам була надана можливість здійснити перехресний допит потерпілої ОСОБА_8 і матеріалами кримінального провадження підтверджено, що сторона захисту повною мірою скористалися такою можливістю.

Враховуючи вищевикладене, та те що показання потерпілої мають важливе значення для встановлення істини в кримінальному провадженні, отримані в передбачений кримінальним процесуальним законодавством спосіб, підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, підстави для визнання показань потерпілої ОСОБА_8 недопустимими відсутні.

Крім цього, відсутні будь-які докази упередженого ставлення потерпілої до обвинуваченого, також відсутні підстави його оговорювати.

Згідно з ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Зазначені матеріали мають важливе значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки підтверджують окремі обставини, які є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні.

Поняття допустимості доказів визначене Главою 4 КПК України. Відповідно до таких положень Закону, недопустимими можуть визнаватися докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. В той же час, збирання органом досудового розслідування вищезазначених доказів в умовах військового стану жодним чином не порушує права та свободи ОСОБА_6 , а відтак такі не можуть визнаватися недопустимими.

Враховуючи наведене, підстав для визнання зібраних під час досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні недопустимими не вбачається, а тому суд відхиляє такі твердження захисника та обвинуваченого.

Відтак, вказані документи і за формою, і за змістом суд також визнає належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, колегія суддів вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.

В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України доведена повністю.

Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що всі докази по справі, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_6 , винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Натомість наслідки кримінальних правопорушень такої категорії і такої тяжкості вкрай негативно позначаються на закріплених і гарантованих державою економічних відносинах у сфері власності. Вказані протиправні діяння порушують усталений порядок їх розвитку та через свою зухвалість і жорстокість породжують у всіх громадян відчуття незахищеності свого майна, життя, здоров`я, непевності, образи, страху. У цьому випадку вчинене кримінальне правопорушення, тобто розбій, є тяжким злочином проти власності, оскільки під загрозою опиняються життя і здоров`я людини, що відповідно до Основного Закону є найвищою соціальною цінністю.

Слід визнати, що кримінальне провадження має свою особливість, яка полягає у тому, що навіть у таких громадян, як обвинувачений ОСОБА_6 зі всіма позитивними даними щодо його попередньої поведінки, соціального статусу, наявності роботи, відсутності попередніх судимостей, виникає спокуса заволодіти чужим майном.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Також, колегія суддів враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, розлучений, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має двох неповнолітнії дітей.

Обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч.ч.1,2 ст.50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статі, за якою кваліфіковано його дії, з конфіскцією усього належного на праві приватної власності майна, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

За висновком суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 15.04.2020 року включно.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід ОСОБА_6 слід залишити у виді тримання під вартою.

Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає. Цивільний позов не заявлявся.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 , - залишити у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 - рахувати з 15.04.2020 р. включно.

Речові докази: DVD-R диски» залишити у матеріалах кримінального провадження; мобільні телефони «нокіа» з сім-картою НОМЕР_4 ; мобільний телефон «самсунг» з номером сім карти НОМЕР_8 , НОМЕР_6 ; телефон «нокіа» з сім-картою170504409759- конфіскувати; одяг засудженого ОСОБА_6 , а саме: три куртки, штани, кросівки, - повернути родичам засудженого або засудженому ОСОБА_6 після відбуття покарання.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3