Рішення

від 21.05.2024 по справі 523/7371/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/7371/21

Провадження №2/523/922/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

зочне

"21" травня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участі секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАГЕНА АКТИВ ЛТД» про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАМАНТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я звернулась адвокат Стороженко Ольга Петрівна.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначила, що 02.04.2020 року у Біляївському районі Одеської області на автомобільній дорозі «Одеса-Рені» на 22 км.+150 м в бік м. Рені сталась дорожньо-транспортна пригода. Представник зазначає, що в результаті ДТП позивач у справі отримав виробничі травми, та інвалідність третьої групи довічно, причина інвалідності трудове каліцтво. Представник зазначає, що згідно Акту спеціального розслідування нещасного випаду, зазначений випадок визнано таким, що стався на виробництві.

На підставі викладеного представник зазначає, що факт ушкодження здоров`я свідчить про те, що позивач отримав моральні страждання, у зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі: 500000 (п`ятсот тисяч) гривень, без відрахування з зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду.

Після надходженнята реєстраціїзазначеної заяви,суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст. ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав її не відповідності вимогам ст. 177 ЦПК України.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.05.2023 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27.04.2021 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали, відповідачу роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.115).

Чергове судове засідання у справі призначено на 21 травня 2024 року, сторони до суду не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Стороженко Ольга Петрівна звернулась із заявою (подано через систему «Електронний суд» про можливість проведення судового засідання у відсутність позивача та представника позивача, згідно поданої заяви представник зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с.135-136).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАГЕНА АКТИВ ЛТД» (нова назва) про час та місце слухання справи повідомлялось у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації юридичної особи, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.105-106; 109-111; 130-131). Смс повідомлення відповідачу не доставлено (а.с.134).

З огляду на зазначене судом встановлено, що представник позивача надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, представник відповідача про час та місце слухання справи повідомлявся, у встановлено законом порядку, а відтак підстав для відкладення слухання справи судом не встановлено.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі: 500000 (п`ятсот тисяч) гривень, без відрахування з зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду. Позивач зазначив, що 02.04.2020 року у Біляївському районі Одеської області на автомобільній дорозі «Одеса-Рені» 22 км.+150 в бік м. Рені, за його участі сталась ДТП, в результаті чого він отримав наступні тілесні ушкодження: ЗЧМТ у формі СГМ, травматичні ампутація нижньої треті лівого стегна. В результаті отриманої виробничої травми ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи довічно, причина інвалідності трудове каліцтво.

Судом встановлено, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ № 157402 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено ІІІ групу інвалідності. Причина трудове каліцтво. Безстроково (а.с.7).

Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02.04.2020 року о 14 год. 00 хв. у ТОВ «ДИАМАН» (код ЄДРПОУ: 41127146) затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держпраці в Одеській області від 31.08.2020 року встановлено наступне: Розділ 8 Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складення тимчасового акту за формою Н-1)

Водій автотранспортного засобу ТОВ «ДИАМАН» ОСОБА_1 , який порушив ст. 124КУпАП.

П.2.3. робочої інструкції водія автотранспортних засобів (код КП 8322), затвердженої директором ТОВ «ДИАМАН» 09.08.2019 року, щодо обов`язку виконання Правил дорожнього руху, правил перевезення вантажів та пасажирів.

2. Директор ТОВ «ДИАМАН» ОСОБА_2 , який порушив:

ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», а саме: допустив водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 до виконання робіт, що потребують професійного добору без наявності висновку психофізіологічної експертизи;

ст. 17 ЗУ «Про охорону праці», а саме: водій ОСОБА_1 , який не пройшов медичний огляд, не був відсторонений від роботи з небезпечними умовами праці та таких, де є потреба у професійному доборі;

ст. 18 ЗУ «Про охорону праці», а саме: водій ОСОБА_1 допущений до роботи, без проходження спеціального навчання, інструктажів і перевірки знань з охорони праці (а.с.8-16).

Також, до акту надано Окрему думку до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що встався 02.04.2020 року члена комісії ОСОБА_3 комерційного директора ТОВ «ДИАМАН», згідно якої член комісії зазначила, що користуючись правом, наведеним абз.14 п.33 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 року № 337, зазначила, що в Акті спеціального розслідування зазначаються обставини, що не знайшли свого підтвердження та не відповідають дійсності, проте, не заважаючи на це, викладаються у Акті спеціального розслідування нещасного випадку, як факт, що спричиняє некоректні викладення умов, обставин та положення у вищезазначеному акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02.04.2020 року.

Членом комісії зазначено, про залишення права на оскарження Акту спеціального розслідування у відповідних компетентних органів (а.с.17).

З даного приводу слід зазначити, що до матеріалів справи не надано доказів щодо результатів оскарження Акту, крім іншого, суду не надано доказів щодо оскарження Акту взагалі, та/або результатів його оскарження.

Таким чином, з огляду на надані позивачем докази щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, судом встановлено, що Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02.04.2020 року о 14 год. 00 хв. у ТОВ «ДИАМАН» - визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

На підставіст.237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням безпосередніх трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Так відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При цьому невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних умов праці, що спричинило трудове каліцтво позивача, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 р. по справі № 212/3137/17-ц.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) (далі Постанова Пленуму ВСУ № 4) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вказує, що спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Оскільки право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тому право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 210/3177/17.

Судом встановлено, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Згідно визначення ІІІ групу інвалідності встановлюють людям, у яких є стійкі порушення функціонування організму в помірному ступені. Людина отримує такий статус як інвалід 3 групи через наявність захворювань, обумовлених вродженими дефектами, травмами. В силу них її здатність до обслуговування себе і працездатність помірно обмежені. Особі потрібен соціальний захист і допомога, в тому числі в побуті. При цьому громадянин з таким статусом може навчатися, працювати, вести звичайне життя нормальної якості, якщо компенсувати наявні порушення за допомогою спеціальних засобів, препаратів.

Щоб був оформлений такий статус як інвалід 3-ї групи, враховується наявність таких обмежень: можливість обслуговувати себе із застосуванням допоміжних засобів; наявність труднощів при пересуванні без допомоги; наявність труднощів при отриманні професії; можливість отримання освіти тільки в домашніх умовах або з тьютором на інклюзії; здатність орієнтуватися в просторі лише із застосуванням додаткових засобів; втрата можливості виконувати трудову діяльність на 25 %; нездатність контролювати свою поведінку без сторонньої допомоги; проблеми в спілкуванні, що полягають в зниженій інтенсивності і швидкості обміну інформацією.

Отже, за встановлених судом обставин позивачу безсумнівно було заподіяно моральну шкоду через його травмування 02.04.2020 року, оскільки внаслідок трудового каліцтва у ОСОБА_1 змінились умови життя, останній втратив працездатність.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину його фізичних та моральних страждань внаслідок трудового каліцтва, а також суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди ступінь втрати ним працездатності через трудове каліцтво, відповідальність підприємства відповідача у не забезпеченні безпечних умов праці позивача, а саме порушення роботодавцем ст.5, 17, 18 ЗУ «Про охорону праці».

У цьому сенсі суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 через трудове каліцтво від 02.04.2020 року встановлено ІІІ групу інвалідності.

Також судом враховується й обставина того, що безпосередні дії самого позивача, зокрема, порушення правил дорожнього руху, а саме ст. 124 КУпАП призвели до підстав виникнення з ним нещасного випадку на виробництві, що відповідно встановлено у Акті спеціального розслідування від 31.08.2020 року.

У зв`язку з цим, суд вважає, за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, оскільки саме цей розмір є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивача, а також не перевищує гранично допустимого розміру відшкодування такої шкоди.

Таким чином суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, у розмірі 100000 грн.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 2270 гривень.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 173, 160, 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАГЕНА АКТИВ ЛТД» про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАГЕНА АКТИВ ЛТД» (колишня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАМАН») (код ЄДРПОУ: 41127146, місце знаходження: м. Львів, вулиця Водогінна, буд. 2 А, офіс 33) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у зв`язку з ушкодження здоров`я на виробництві у розмірі: - 100000 гривень.

В решти позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАГЕНА АКТИВ ЛТД» (колишня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАМАН») (код ЄДРПОУ: 41127146, місце знаходження: м. Львів, вулиця Водогінна, буд. 2 А, офіс 33) на користь держави судовий збір у розмірі: 2270 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 29.05.2024р.

Суддя: