Постанова

від 08.05.2024 по справі 757/6265/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 травня 2024 року місто Київ

справа № 757/6265/22-ц

провадження№ 22-ц/824/6204/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва - Соловей Тетяна Вячеславівна

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Остапчук Т.В.,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвої-Соловей Т.В., ОСОБА_2 треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія», ТОВ «Видавничий дім «Вавилон» про визнання незаконними нотаріальних дій та визнання незаконними нотаріальних актів приватного нотаріуса.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3 , якому на праві його особистої власності належало: 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» та 90% частки у статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон». Вказане майно було придбано її сином до укладення шлюбу з ОСОБА_4 , за грошовою допомогою позивача.

Водночас, не зважаючи на ту обставину, що вказані частки належали її сину на праві особистої власності, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва-Соловей Т.В. 27 березня 2020 року видала ОСОБА_4 , дружині померлого ОСОБА_3 , свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте в шлюбі розміром 100 % у статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» та «Видавничий дім «Вавилон» розміром 90%.

Посилаючись на те, що дії нотаріуса є незаконними, просила:

визнати неправомірними дії та бездіяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєва-Соловей Т.В., що призвели до втрати спадкової маси при веденні спадкової справи № 5/2018 за 2018 рік та неправомірної видачі свідоцтв про право власності від 27 березня 2020 року на ім`я ОСОБА_4 ;

визнати недійсними та скасувати видані 27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. на ім`я ОСОБА_4 :

свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте в шлюбі розміром 100 % у статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія "Ностальгія» (ідентифікаційний код 30632797, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 61/11, кв. 50), спадкова справа № 5/2018 за 2018 рік, зареєстрованого в реєстрі за № 807;

свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте в шлюбі розміром 90 % у статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон» (ЄДРПОУ 23576441, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 25); спадкова справа № 5/2018 за 2018 рік, зареєстрованого в реєстрі за № 809;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/4 частку від частки розміром 100 % (номінальна вартість 1 000 000 грн.) у статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія "Ностальгія» (ідентифікаційний код 30632797, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 61/11, кв. 50) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку від частки розміром 90 % (номінальна вартість 14 850 грн.) у статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон» (ЄДРПОУ 23576441, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 25) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути судові витрати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Зазначає, що судом не були належним чином досліджені докази у справі.

У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук А.Г., представник відповідача приватного нотаріуса КМНО Косарєвої - ОСОБА_5 - адвокат Михальчук О.В., представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від інших учасників процесу відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судове засідання представники третіх осіб не з`явилися, про місце, день та час засідання суду повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили. Відповідно до норм статті 372 ЦПК України суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом встановлено, що 9 листопада 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, актовий запис № 2619.

17 грудня 2002 року на підставі Протоколу № 5 зборів учасників ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» ОСОБА_3 прийнято до складу учасників товариства та визначено його частку в розмірі 60% статутного капіталу товариства.

Державна реєстрація зміни складу учасників ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» була проведена 20 грудня 2002 року, про що свідчить запис про реєстрацію № 1083, вчинений Голосіївською районною державною адміністрацією м. Києва.

5 грудня 2005 року ОСОБА_3 набуто у власність частку в розмірі 40% статутного капіталу ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія».

Державна реєстрація зміни складу учасників ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» була проведена 05 грудня 2005 року, про що свідчить запис № 10681050001002392.

28 травня 2014 року на підставі Протоколу № 05/14 загальних зборів учасників ТОВ «Видавничий дім «Вавилон» ОСОБА_3 набуто у власність частку в розмірі 90% статутного капіталу товариства.

Державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Видавничий дім «Вавилон» проведена 17 червня 2014 року, про що свідчить запис № 10711050017000915 на титульному аркуші Статуту.

Право власності ОСОБА_3 на частки в статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» (40% та 60%) та на частку в статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон» (90%) було набуто під час шлюбу з ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що відділом РАЦС Пієрія Муніципалітет Префектура Аттика, Грецька Республіка, складено Актовий запис про смерть №81/5/2018 від 24.10.2018.

На момент смерті ОСОБА_3 належало:

- 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» та 90% частки у статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон».

18 грудня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєва-Соловей Т.В заведено спадкову справу № 5/2018 до майна померлого за заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини.

27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. видано Свідоцтво про право власності, реєстр № 807, на посвідчення того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пережившою дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить 1/2 частка в праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, та складається з 1/2 частки учасника у статутному капіталі розміром 100% ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія».

27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. видано Свідоцтво про право власності, реєстр № 809, на посвідчення того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пережившою дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить 1/2 частка в праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, та складається з 1/2 частки учасника у статутному капіталі розміром 90% ТОВ «Видавничий дім «Вавилон».

27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстр № 813, на ім`я ОСОБА_4 , яка складається з 1/2 від частки розміром 45% в статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон».

27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Косарєвою-Соловей Т.В. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстр № 813, на ім`я ОСОБА_4 , яка складається з 1/2 від частки розміром 50% в статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія».

Також 01 квітня 2020 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , реєстр № 829, яка складається з 1/2 частки від частки розміром 50% в статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» та з 1/2 від частки розміром 45% в статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон».

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. при вчиненні нотаріальних дій в межах спадкової справи № 5/2018 року щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 порушені її права як спадкоємця першої черги, оскільки нотаріусом видано ОСОБА_4 Свідоцтва про право власності на 1/2 частки в праві спільної сумісної власності подружжя на частки у майні, яке було особистою приватною власністю ОСОБА_3 , оскільки до статутного капіталу вносилось майно, придбане ним до укладення шлюбу.

Отже, предметом розгляду даної справи є встановлення правового режиму спірного майна.

Встановлено, що частка в статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» в розмірі 60% набута ОСОБА_3 у грудні 2002 року, а інші 40% у грудні 2005 року, частка в статутному капіталі ТОВ «Видавничий дім «Вавилон» у розмірі 90% статутного капіталу товариства у травні 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною першою Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Отже, правовий режим частки в статутному капіталі ТОВ «Телерадіокомпанія «Ностальгія» в розмірі 60% регулюється КпШС України, а інші СК України.

Зокрема, згідно зі змістом КпШС України (статті 22, 24) власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста власність кожного з подружжя.

Відповідно до статті 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі,

якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Згідно з пунктами 1,3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, як в силу статті 22 КпШС України, так і в силу статті 60 СК України діє презумпція спільності майна подружжя.

Зазначена презумпція спільності майна подружжя перерозподіляє тягар доказування, визначений статтями 12, 81 ЦПК України. Тобто набуте за час спільного проживання майно є майном подружжя, якщо особа, яка не визнає цей факт, доведе протилежне.

За встановлених обставин у цій справі, саме позивач має довести, що набуте за час шлюбу померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , майно, не є майном подружжя. Для ОСОБА_4 цей факт презюмується.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів належності спірного майна до особистої приватної власності ОСОБА_3 . Отже, спірне майно є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки набуття ОСОБА_3 права власності на частки в статутних капіталах та набуття прав учасника відбулось під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Також судом встановлена відповідність дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. при видачі нею ОСОБА_4 свідоцтв про право власності та про право на спадщину за законом вимогам Закону України «Про нотаріат»,Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Методичних Рекомендацій Міністерства юстиції України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки при вирішенні даної справи, судом належним чином з`ясовано обставини справи, враховано відповідні правові висновки Верховного Суду, зокрема і з приводу застосування норм Кодексу про шлюб та сім`ю України від 20.06.1969 № 2006-VII та норм Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI до правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 18.03.2004 № 1618-IV, а також встановлено відсутність правових підстав щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріальному, так і у процесуальному праві.

Вказаних висновків суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не спростовуютьз наступних підстав.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

У відповідності до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Зазначаючи про те, що спірне майно належало ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, які б підлягали судом оцінці, позивач будь-яких належних та достовірних доказів вказаному не надала.

Посилання ОСОБА_1 на відповідні правові висновки Верховного Суду про те, що майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам, у зв`язку з чим дії нотаріуса були незаконними, на увагу не заслуговують, оскільки вказані правові висновки позивач тлумачить на власний розсуд.

Так, у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, на яку посилається позивач, Верховний Суд зазначив, що проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки:

перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю;

другий - коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою - підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Отже, видача нотаріусом ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на 1/2 частки в статутних капіталах товариств, є законною.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Всі інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції у світлі конкретних обставин цієї справи не впливають, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що у позивача ОСОБА_1 немає правових підстав для спростування презумпції спільності майна подружжя, оскільки при встановлених обставинах справи та характеру правовідносин сторін, такий висновок є помилковим та суперечливим щодо інших мотивів рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 27 червня 2023 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що «у позивача ОСОБА_1 немає правових підстав для спростування презумпції спільності майна подружжя».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 31 травня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус