Рішення

від 31.05.2024 по справі 2340/3410/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року справа № 2340/3410/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку загального позовного (письмового) провадження в залі суду адміністративну справу за позовом Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними та скасування приписів,

УСТАНОВИВ:

На підставі постанови від 24.01.2024 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд 05.02.2024 надійшла адміністративна справа за позовом Дослідної станції помології імені Л.П. Симеренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (19512, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Симиренка, 9; код ЄДРПОУ 00497331) до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_1 (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131) про визнання протиправними і скасування приписів від 03 травня 2018 року №117-ДК/0145Пр/03/01/-18 та від 30 липня 2018 року №325-ДК/0408Пр/03/01/-18.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що спірні приписи винесені протиправно, оскільки порушують права, обов`язки та інтереси позивача щодо землекористування і здійснення основного виду діяльності «Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук». Перевірка здійснена за відсутності прав у її проведенні, чим порушено вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зокрема, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки складено відповідачем 11.04.2018. Проте в порушення ч.7 ст.7 Закону перший припис складено 03.05.2018, тобто через 14 робочих днів після складання акту перевірки, а не протягом п`яти, як встановлено Законом. Другий припис складено більш як через три місяці після складання акту перевірки. Відповідач склав новий акт перевірки 30.07.18, але він по суті і по змісту є аналогічним акту 11.04.2018, а також до обох актів перевірки доданий один і той же план обмірів земельних ділянок. Також, відповідач оформив та надіслав оскаржувані приписи за формою відповідно до Порядку № 104 від 19.02.2013, який втратив чинність. Позивач стверджує, що має право на вказану вище земельну ділянку на підставі рішення виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих від 30 квітня 1969 року № 266, постанови президії Верховної Ради Української PCP від 29.07.1991 №1370-ХІІ, яку відповідач визначив, як самовільно зайняту. Згідно з довідкою Городищенського районного відділу земельних ресурсів від 07.09.2006 №1162/0108 у користуванні позивача знаходилось 210,7 га землі на території Городищенської міської ради, а розпорядженням голови Городищенської РДА від 11.06.2007 року № 337 надано дозвіл на проведення інвентаризації (з видачею Державного акта на право постійного користування землею) земель орієнтовною площею 244 га, з них в адмінмежах Городищенської міської ради 210,7 га для науково-дослідних цілей та ведення сільського господарства. Згідно з довідкою відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.2018 земельні ділянки площами 90,9 га та 119,8 га перебувають в користуванні Мліївського інституту садівництва. Довідка № 1162/0108 від 07.09.2006 Городищенського районного відділу земельних ресурсів та довідка відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.18 сформовані відповідно до земельно-облікових документів та є підтвердженням того, що позивач є землекористувачем спірних земельних ділянок.

За результатом автоматизованого розподілу вказана справа передана для розгляду судді Бабич А.М.

07 лютого 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття до свого провадження адміністративної справи №2340/3410/18 та призначив підготовче засідання на 13 березня 2024 року о 15год. 00 хв.

14.02.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача, в якій зазначив, що позивач використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності без державної реєстрації прав. Стверджує, що оскаржувані приписи є такими, що винесені у законний спосіб, а обставини які в них закріплені не заперечними.

У постанові від 24.01.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, про те, що відповідачем у справах, які розглядаються судом у порядку, визначеному КАС України, є орган державної влади суб`єкт владних повноважень, зокрема територіальний орган Держгеокадастру, а не особа, яка перебуває зі вказаним органом у трудових відносинах, зокрема інспектор. У зв`язку зі вказаним повернув справу до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Для виконання усною ухвалою від 13.03.2024 суд допустив заміну неналежного відповідача у справі на належного ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18008, м.Черкаси, вул.Смілянська, 131; код ЄДРПОУ 39765890) (далі відповідач) та призначив підготовче засідання на 27 березня 2024 року об 11:00 год.

04.03.2024 на адресу суду від позивача надійшло додаткове пояснення, в якому просив позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що оскаржувані приписи містять вимогу про звільнення нібито самостійно зайнятих 121,3215 га землі. Земельні ділянки схематично відображені на плані обмірів земельних ділянок, який, що був складений інженером-землевпорядником ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_2 при проведенні перевірок. На плані обмірів зображено 11 ділянок. Якщо додати всі зазначені на плані площі, виходить 168,9167 га, хоча, відповідно до наявних у матеріалах справи довідок відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.18, масив інспектованих ділянок становить 210,7 га і складається із двох частин 90,9 га та 119,8 га та згідно довідок перебувають в користуванні Мліївського інституту садівництва. Матеріали перевірки і приписи не містять інформації і схем розміщення ділянок, про які йдеться у приписах. Тобто, які саме ділянки загальною площею 121,3215 га мав на увазі інспектор при винесенні припису. Внаслідок проведення Головним управлінням інвентаризації у липні 2019 року змінена конфігурація земельних ділянок та присвоєні кадастрові номери. У зазначеному масиві земель сформовано із 11 ділянок, які були на плані обмірів, 9 нових земельних ділянок, а саме 7120310100:02:002:1180, площею 17 га, до якої входять ділянки площами 11,4373 га та 6,9398 га, які відображені на плані обмірів, 7120310100:02:002:1178 площею 8,6 га, є частиною земельної ділянки 17,4699 га, 7120310100:02:002:1184 площею 9 га, є частиною земельної ділянки 17,4699 га, 7120310100:02:005:0013 площею 60,9149 га, є ділянкою 59,8873 га, 7120310100:02:005:0016 площею 16 га, є ділянкою 14,1003 га, лише з уточненою площею, 7120310100:02:002:1186 площею 3,4 га, є частиною ділянки 3,7122 га, 7120310100:02:002:1182 площею 38,45 га, до якої входять ділянки площами 10,7352 га, 22,1668 га та 3,7285 га, 7120310100:02:002:1183 площею 14,5 га, до якої входять земельна ділянка площею 11,4869 га та частина ділянки площею 10,9647 га, 7120310100:02:002:1185 площею 8,6 га. Вказана ділянка є частиною земельної ділянки площею 10,9647 га. На виконання рішень судів у справі № 580/48/19, наказами відповідача позивачу надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у постійне користування для дослідних і навчальних всіх земельних ділянок. За земельними ділянками 7120310100:02:002:1180, 7120310100:02:002:1178, 7120310100:02:002:1184, 7120310100:02:005:0016, 7120310100:02:002:1186 проекти землеустрою затверджені та зареєстроване право постійного користування, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За земельним ділянкам 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:005:0013, 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1183 проекти землеустрою розроблені та погодженні Держгеокадастром, про що надані відповідні висновки. За період, що минув після пред`явлення позову у цій справі, суд ухвалив декілька судових рішень, які стосуються дій та бездіяльності відповідача щодо спірного масиву землі. Так, суди у справі №925/78/21 встановили, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності, які перебували та перебувають у постійному користуванні дослідної станції, яка входить до сфери управління Національної академії аграрних наук України. У цьому ж рішенні встановлено співвідношення площ ділянок у різних документах за різні роки з урахуванням їх зміни внаслідок діяльності ГУ Держгеокадастру. На земельних ділянках з кадастровими номерами 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:005:0013, 7120310100:02:002:1183 знаходяться належні позивачу багаторічні насадження, які є державною власністю та знаходяться на його балансі. Посилався на практику Верховного Суду у постановах від 10.07.2018 по справі № 818/1511/17, від 12.12.2023 у справі №160/7116/19, від 12.12.2023 у справі № 160/7116/19.

26.03.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що під час проведення перевірки позивач не надав жодного правовстановлюючого документа, державного акта, акта приймання-передачі або інших доказів, що Українська академія аграрних наук мала у своєму розпорядженні, та на яких умовах будь-які земельні ділянки. Тому відповідні її рішення не є належним доказом щодо відсутності самовільного використання земельних ділянок. Вважає, що розроблена позивачем землевпорядна документація не заміняє собою правовстановлюючого документу та на її підставі жодних прав на землю не виникає.

27 березня 2024 року усною ухвалою суд продовжив підготовче провадження терміном на 30 днів та призначив наступне підготовче засідання на 16 квітня 2024 року о 14:00 год.

08.04.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позов задовольнити повністю та вважати подані 04.03.2024 додаткові пояснення відповіддю на відзив. Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач самостійно 03.07.2018 скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення, яку виніс за результатами першої перевірки. Вважає, що відповідач усвідомив протиправність своїх дії. У подальшому відповідач ініціював повторну перевірку земель позивача, хоча в наказі повторно вказав Городищенський район. Відповідач не реагує на додані позивачем 04.03.2024 докази, які з`явилися після подачі позову та свідчать про правомірне володіння землею позивачем.

Ухвалою від 16 квітня 2024 року суд задовольнив заяву вх. від 16.04.2024 позивача про проведення судового засідання 16.04.2024 без його участі та відклав підготовче засідання, призначивши його на 24 квітня 2024 року о 14год. 00 хв. 24 квітня 2024 року ухвалою суд задовольнив клопотання вх. від 24.04.2024 відповідача про проведення судового засідання 24.04.2024 без його участі та відклав підготовче засідання у справі, призначивши його на 01 травня 2024 року о 14год. 00 хв.

Ухвалою від 01.05.2024 суд задовольнив заяву вх. №21693/24 позивача та клопотання вх.№21849/24 відповідача про розгляд справи у письмовому провадженні, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті у письмовому провадженні.

Усі подані сторонами документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви з огляду на таке.

Дослідна станція помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України зареєстрована, як суб`єкт господарювання юридична особа 31.08.2000, ідентифікаційний код 00497331, за основним видом діяльності "Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук".

На базі центральної садово-городньої станції створена Мліївська дослідна станція садівництва, якій у 1958 році присвоєно ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до Виписки із схеми районної планіровки Городищенського району 1969 року, що затверджена рішенням Виконавчого комітету Черкаської обласної Ради депутатів трудящих від 30.04.1969 №266, площа землекористування Мліївської дослідної станції складала 852 га, в т.ч. 740 га сільськогосподарських угідь, з них 340 га - ріллі.

У 1983 році Республіканським проектним інститутом із землеустрою "Укрземпроект" розроблений "Проект внутрішньогосподарського землеустрою Мліївскої дослідної станцїї садівництва ім. Л.П. Симиренко Городищенського району Черкаської області", відповідно до розділу 1.4 якого за одним із п`яти відділень, а саме Городищенським (м. Городище,) закріплена земля загальною площею 212,2 га.

Наказом Державного агропромислового комітету Української PCP від 17.04.1989 №101 на базі Мліївського ордена Трудового Червоного Прапора Дослідної станції садівництва імені Л.П. Симиренка створено Науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України ім. Симиренка.

Постановою Президії Верховної Ради Української PCP від 29.07.1991 №1370-ХІІ закріплено за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться у розпорядженні її установ. Визначено, що порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Відповідно до протоколу від 09.12.1991 № 15 Президія Української академії аграрних наук закріпила за Науково-виробничим об`єднанням "Сад" Городищенського району Черкаської області 37,679 тис.га. Відповідно до Додатку №1 туди увійшов і Мліївський науково-дослідний Інститут садівництва, за яким закріпили 847 га.

Наказом Президії Української академії аграрних наук від 14.04.1992 №100 Мліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу УРСР ім. Л.П. Симиренка (з дослідним господарством) перейменовано на Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка Української академії аграрних наук (з дослідним господарством).

Постановою Президії Української академії аграрних наук від 27.02.1996 №2 закріплені за Українською академію аграрних наук землі, основні фонди та інше державне майно передано у володіння та користування науково-дослідним установам, дослідним господарствам, підприємствам та організаціям, що входять до мережі Академії, для виконання діяльності, передбаченої їх статутами.

Відповідно до постанови Президії Української академії аграрних наук від 27.07.2006 (протокол №11) Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка Української академії аграрних наук перейменовано в Інститут помології ім. Л.П. Симиренка УААН.

Наказом УААН від 29.08.2006 №81 встановлено правонаступництво Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН щодо майна, майнових прав і зобов`язань.

Пунктом 2 наказу Національної академії аграрних наук України від 07.09.2010 № 69 визначено вважати, що установи, підприємства і організації Національної академії аграрних наук України є правонаступниками в частині майна, землі, майнових прав і зобов`язань установ, підприємств і організацій, що входили до відання Української академії аграрних наук.

Пунктом 1 постанови Президії Національної Академії аграрних наук України від 22.12.2016 протокол №22 змінено найменування Інституту помології ім.Л.П. Симиренка УААН (код ЄДРПОУ 00497331) на Дослідну станцію помології ім. Л.П. Симиренка (код ЄДРПОУ 00497331). Пунктом 2 вказаної постанови підпорядковано Дослідну станцію помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до пункту 4 наказу Національної Академії аграрних наук України від 06.03.2017 №52 директора Інституту садівництва НААН зобов`язано створити комісію з приймання передачі землі та майна, майнових і немайнових прав і зобов`язань Інституту помології ім. Л.П. Симиренка на баланс Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка та в безпосереднє підпорядкування Інституту садівництва НААН України.

10.04.2018 наказом відповідача за №117-ДК зобов`язано державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_1 здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Городищенської міської ради Городищенського району у термін з 11.04.2018 до 24.04.2018.

На виконання вищевказаного наказу державний інспектор ОСОБА_1 провів перевірку та встановив, що земельна ділянка площею 121,3215 га сільськогосподарського призначення державної форми власності в адміністративних межах Городищенської міської ради, за межами населеного пункту самовільно зайнята позивачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто використовується без державної реєстрації прав. Результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки оформлені актом від 11.04.2018 №117-ДК/238/АП/09/01/-18.

03.05.2018 державний інспектор Дрозденко В.І. виніс припис №117-ДК/0145Пр/03/01/-18, згідно з яким приписано директору позивача необхідно усунути вказане порушення земельного законодавства звільнити земельні ділянки.

05.07.2018 начальнику Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_4 надійшла доповідна записка про повторне проведення перевірки в наслідок пропуску строку складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Наказом відповідача від 27.07.2018 №325-Д зобов`язано державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_1 здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, шляхом проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Городищенської міської ради Городищенського району у термін з 26.07.2018 до 05.08.2018.

На виконання вищевказаного наказу державні інспектори ОСОБА_1 та ОСОБА_5 провели перевірку та встановили, що земельна ділянка площею 121,3215 га сільськогосподарського призначення державної форми власності в адміністративних межах Городищенської міської ради, за межами населеного пункту самовільно зайнята позивачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто, використовується без державної реєстрації прав. Результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки оформлені актом від 30.07.2018 №325-ДК/622/АП/09/01/-18.

30.07.2018 державний інспектор Дрозденко В.І. виніс припис №325-ДК/0408Пр/03/01/-18, згідно з яким приписано директору позивача усунути вказане порушення земельного законодавства звільнити земельні ділянки.

Вважаючи оскаржувані приписи протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Для вирішення спору суд врахував.

Абзацом другим статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №963-IV) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 963-IV).

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (у редакції, чинній на час правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі) передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення). Основним завданням Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (підпункт 1 пункту 3 Положення). Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (підпункт «а» підпункту 25-1 пункту 4 Положеня).

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Водночас згідно з пунктом 5-1 указаного Положення голова Держгеокадастру є Головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, а його перший заступник та заступник відповідно першим заступником та заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Керівники територіальних органів Держгеокадастру є головними державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі, районі, а їх перші заступники та заступники відповідно першими заступниками та заступниками головних державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі, районі.

Керівники структурних підрозділів Держгеокадастру та його територіальних органів, на яких покладено повноваження щодо виконання інспекційних функцій, є одночасно старшими державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Головні та провідні спеціалісти, які безпосередньо здійснюють державний нагляд (контроль), є одночасно державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи порушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

отримувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держгеокадастр завдань;

проводити лабораторний аналіз стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства;

передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства.

Отже, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель належить до безпосередніх повноважень Держгеокадастру, як уповноваженого органу, та із цією метою Закон № 963-IV надає інспекторам Держгеокадастру право проводити перевірки у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і складати акти та протоколи про адміністративні правопорушення за їх наслідками, а також розглядати справи про адміністративні правопорушення і давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи).

Відповідно до ст. 9 Закон № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначені Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі- ЗУ № 877-V).

Так, згідно з ч.1 ст.6 ЗУ № 877-V у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

На виконання зазначених вимог законодавства державний інспектор Дрозденко В.І. провів перевірку дотримання вимог земельного законодавства за вказаним вище об`єктом земельної ділянки, результати якої оформлені відповідними актами, та на підставі яких відповідач прийняв оскаржувані приписи.

З приводу виявлених порушень суд урахував.

В оскаржуваних приписах відповідач вказав про порушення позивачем вимог ст.ст.125, 126 ЗК України.

Так, відповідно до ст.125 ЗК України, на яку посилався відповідач у приписах, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, Кодекс визначав, що з моменту державної реєстрації прав виникає право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Щодо доводів відповідача про самовільне захоплення позивачем земель суд урахував.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1 Закону № 963-IV).

Пунктом б ч.1 ст.211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, фактичне використання земельної ділянки за відсутності вказаних вище документів про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними є самовільним заняттям земельної ділянки, за яке передбачена відповідальність.

Водночас суд урахував, що зміст права власності на землю визначає ст.78 ЗК України. Так, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Згідно з ч.1 ст.82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Право постійного користування земельною ділянкою визначено ст.92 ЗК України. Так, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Згідно з ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтями 181-184, 202-204 ЗК України, Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі ЗУ №1952-IV), який для спірних правовідносин діяв у редакції від 07.03.2018.

Так, згідно з абз.абз.1, 2 ст.1 ЗУ №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.28 ЗУ №1952-IV рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Пунктом 6 розділу 10 Перехідні положення ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 пункт 6 розділу X Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). У підп. 5.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що Земельний кодекс Української РСР від 8 липня 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею (стаття 15). Землекористувачами визначалися: колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації і установи; промислові, транспортні, інші несільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації та установи; громадяни.

Відповідно до ч.3 ст. 150 Конституції України (чинної на час прийняття рішення) рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, якщо право постійного користування виникло в суб`єкта господарювання до 01.01.2002 (дня набрання чинності ЗК України), то після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Постановою Президії Верховної Ради Української PCP № 1370-ХІІ від 29.07.1991 закріплено за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться розпорядженні її установ. Визначено, що порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Відповідно до ст.14 ЗК України (в редакції на момент винесення вказаної вище постанови Президії Верховної ради Української PCP) до відання Української PCP в особі вищих органів державної влади і управління у галузі регулювання земельних відносин, серед інших повноважень належали: 1) розпорядження землями в межах республіки; 2) розробка і вдосконалення земельного законодавства Української PCP; вирішення інших питань у галузі регулювання земельних відносин.

Стаття 15 ЗК України визначала, що державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Верховна Рада Української PCP, Рада Міністрів Української PCP, місцеві Ради народних депутатів, а також спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до законодавства Української PCP.

Тобто, Президія Верховної Ради Української PCP в межах своїх повноважень закріпила за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться розпорядженні її установ та визначила, що порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Рішенням Президії УААН, а саме протоколом №15 від 09.12.1991 року, за Мліївським науково-дослідним інститутом садівництва закріплено 847 га землі.

Наказом Української академії аграрних наук від 15.04.1992 №103 "Про використання основних та обігових фондів наукових установ, господарств, підприємств та організацій, що входять до складу Української академії аграрних наук" закріплено за науковими установами, господарствами, підприємствами і організаціями землю, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, техніку та інші основні засоби станом на 1 січня 1992 року. Встановлено, що вилучення земель для різних потреб керівники науково-дослідних установ, господарств та підприємств можуть здійснювати тільки з дозволу Президії академії.

Постановою Президії УААН від 27.02.1996 року закріплені за УААН землі, всі основні фонди та інше державне майно передано у володіння та користування науково-дослідним установам, дослідним господарствам і організація, що входять до мережі Академії, для виконання діяльності, передбаченої їх статутами.

Відповідно до п.1 Статуту Дослідна станція є державною, неприбутковою, науковою установою. Наукова установа безпосередньо підпорядкована Інституту садівництва Національної академії аграрних наук та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління держаним майном (п. 5 Статуту).

Частиною 1 ст.104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з довідкою від 07.09.2006 № 1162/0108 Городищенського районного відділу земельних ресурсів у користуванні дослідного господарства знаходилось 210,7 га землі на території Городищенської міської ради.

Розпорядженням голови Городищенської РДА від 11.06.2007 року № 337 надано дозвіл Інституту помології ім. Л.П. Симиренка УААН на проведення інвентаризації (з видачею Державного акта на право постійного користування землею) земель орієнтовною площею 244 га, з них в адмінмежах Городищенської міської ради 210,7 га для науково-дослідних цілей та ведення сільського господарства.

Згідно з довідками відділу Держгеокадастру у Городищенському районі від 02.07.2018 земельні ділянки площами 90,9 га та 119,8 га перебувають в користуванні Мліївського інституту садівництва.

Отже, за позивачем були закріплено землі загальною площею близько 850 га, в тому числі в Городищенському відділенні 210 га.

Відповідно до зазначеної вище довідки Городищенського районного відділу земельних ресурсів від 07.09.2006 № 1162/0108 у користуванні Дослідної станції знаходилось 845,8 га землі, в тому числі 210,7 га землі на території Городищенської міської ради, в які, в свою чергу входять 124,7 га ріллі, що яких прийнято спірні приписи.

Вказані вище довідки сформовані відповідно до земельно-облікових документів, а отже, позивач є землекористувачем спірних земельних ділянок на правових підствах, а не самовільно.

Врахувавши вказані вище норми законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач правомірно використовує вказану вище земельну ділянку. Тому спірні приписи є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Водночас суд також урахував, що на виконання рішень судів у справі № 580/48/19 наказами відповідача позивачу надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у постійне користування для дослідних і навчальних всіх земельних ділянок. За земельними ділянками 7120310100:02:002:1180, 7120310100:02:002:1178, 7120310100:02:002:1184, 7120310100:02:005:0016, 7120310100:02:002:1186 проекти землеустрою затверджені та зареєстроване право постійного користування, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За земельним ділянкам 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:005:0013, 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1183 проекти землеустрою розроблені та погодженні Держгеокадастром, про що надані відповідні висновки.

За період, що минув після пред`явлення позову у цій справі, суд ухвалив декілька судових рішень, які стосуються дій та бездіяльності відповідача щодо спірного масиву землі. Так, суди у справі №925/78/21 встановили, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності, які перебували та перебувають у постійному користуванні дослідної станції, яка входить до сфери управління Національної академії аграрних наук України. У цьому ж рішенні встановлено співвідношення площ ділянок у різних документах за різні роки із урахуванням їх зміни внаслідок діяльності відповідача. На земельних ділянках з кадастровими номерами 7120310100:02:002:1185, 7120310100:02:002:1182, 7120310100:02:005:0013, 7120310100:02:002:1183 знаходяться належні позивачу багаторічні насадження, які є державною власністю та знаходяться на його балансі.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені платіжним дорученням від 08.08.2018 №241 в сумі 3524,00грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов Дослідної станції помології імені Л.П. Симеренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497331).

Визнати протиправними і скасувати приписи ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18008, м.Черкаси, вул.Смілянська, 131; код ЄДРПОУ 39765890) від 03 травня 2018 року №117-ДК/0145Пр/03/01/-18 та від 30 липня 2018 року №325-ДК/0408Пр/03/01/-18.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18008, м.Черкаси, вул.Смілянська, 131; код ЄДРПОУ 39765890) на користь Дослідної станції помології імені Л.П. Симеренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (19512, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Симиренка, 9; код ЄДРПОУ 00497331) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 3524,00грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 31.05.2024.