Рішення

від 14.05.2024 по справі 643/7467/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7467/23

Провадження № 2/643/312/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання Гутченко Н.В., представника позивача адвоката Капустник Володимира Валерійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ ЕКСПО СТРАХУВАННЯ » про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі 103274,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 5163, 73 грн., 3 % річних у розмірі 1579, 14 грн., 1100,18 грн. судового збору та 27500,00 грн. на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.05.2020 року він придбав на електронних торгах гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та в подальшому отримав свідоцтво про право власності на вказаний гараж. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі №643/11253/20 визнано недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 04.05.2020р. із реалізації арештованого майна за лотом №417117, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 ; протокол №478345 від 04.05.2020р. проведення електронних торгів реалізації арештованого майна за лотом №417117; акт від 06.05.2020р. про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В.; свідоцтво, видане 07.05.2020р. на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського територіального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. про право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 , на підставі акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 06.05.2020р., затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В., та державну реєстрацію 07.05.2020р. права власності ОСОБА_1 на нього. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року було залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року було залишено без змін. Отже, оскільки правочин купівлі-продажу визнано недійсним, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тому, позивач звернувся до суду з позовом з метою стягнення сплачених ним грошових коштів за недійсним правочином.

Відповідач приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. подав відзив на позов, просив відмовити в задоволенні позову з таких підстав. Відповідач зазначив, що з моменту набрання чинності рішення Дзержинського районного суду м. Харкова про визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту, свідоцтва, а саме 23 січня 2023 року, у приватного виконавця не виник обов`язок повернути позивачу, як стороні правочину, отримані грошові кошти за недійсним правочином. Позивач помилково вважає, що у приватного виконавця є обов`язок повертати грошові кошти, оскільки вказані кошти були розподілені за виконавчим провадженням та перераховані стягувачу.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 та ТДВ «Страхова компанія експо страхування».

Представник позивача адвокат Капустник В.В. у судове засідання з`явився, позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили.

Третя особа- громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - ТДВ «Страхова компанія експо страхування» в судове засідання не з`явилася, повідомлялася своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

04 травня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги, на яких реалізувало гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ціною 108710,00 грн. Переможцем торгів визнано учасника ОСОБА_1 , про що свідчать протокол проведення електронних торгів №478345 та акт проведення електронних торгів від 06 травня 2020 року, затверджений приватним виконавцем Ярмоленко О.В.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №478345 переможцю ОСОБА_1 необхідно було суму коштів у розмірі 103274,50 грн. перерахувати на рахунок продавця приватного виконавця Ярмоленко Олександра Валентиновича до 19.05.2020р.

05 травня 2020 року ОСОБА_1 перерахував грошові кошти у розмірі 103274,50 грн. на депозитний рахунок приватного виконавця Ярмоленко О.В., що підтверджується платіжним дорученням №30809758.

07 травня 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшина О.Ю. видала на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., розташованого в гаражно-будівельному кооперативі «На Культури», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності від 07.05.2020р. приватний нотаріус Ганшина О.Ю. зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі №643/11253/20 позов ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича, ОСОБА_1 , Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту, свідоцтва, стягнення суми було задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 04.05.2020р. із реалізації арештованого майна за лотом №417117, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 ; протокол №478345 від 04.05.2020р. проведення електронних торгів реалізації арештованого майна за лотом №417117; акт від 06.05.2020р. про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В.; свідоцтво, видане 07.05.2020р. на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського територіального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. про право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 , на підставі акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 06.05.2020р., затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В., та державну реєстрацію 07.05.2020р. права власності ОСОБА_1 на нього.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у справі №643/11253/20 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №643/11253/20 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року було залишено без змін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону, що діяла на момент проведення торгів, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

Відповідно до заявки на реалізацію арештованого майна від 02.03.2020р., протоколу проведення електронних торгів від 04.05.2020р., акту про проведені електронні торги від 06.05.2020р. спеціалізована організація ДП «СЕТАМ» лише надавала послуги з організації і проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович виступав від свого імені на електронних торгах як продавець.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що саме приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович є продавцем арештованого майна, реалізованого на електронних торгах, а отже є у даному випадку стороною договору купівлі-продажу.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо того, що у приватного виконавця відсутній обов`язок повертати грошові кошти, оскільки вказані кошти були розподілені за виконавчим провадженням та перераховані стягувачу.

У постанові від 14 липня 2021 року у справі №161/2823/19 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки приватний виконавець виступав від свого імені як продавець, то саме на приватного виконавця покладається обов`язок повернути позивачу оплачену загальну вартість придбаного на електронних торгах майна незалежно від того, як ці кошти в подальшому були розподілені.

У постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19) Верховний Суд зробив висновок, що та обставина, що після реалізації майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину та у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з приватного виконавця сплачених позивачем коштів на придбання гаражу, які були перераховані на депозитний рахунок приватного виконавця Ярмоленка О.В.

Також суд погоджується із вимогами позивача в частині стягнення з приватного виконавця інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

За змістом зазначеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21) Верховний Суд дійшов висновку, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми. З набранням законної сили судовим рішенням про визнання торгів недійсними у відповідачів як продавців виник обов`язок повернути грошові кошти, отримані від покупця. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з дня наступного за днем проведення торгів по день перерахування частини коштів, проте такі вимоги підлягають задоволенню частково, тільки за період з дня набрання чинності судовим рішення про визнання торгів недійсними і до дня звернення до суду з цим позовом.

Тому, суд дійшов висновку, що саме з дня набрання законної сили судовим рішенням про визнання торгів недійсними з відповідача приватного виконавця Ярмоленка Олександра Валентиновича підлягають стягненню 1579,14 грн. трьох відсотків річних та 5163,73 грн. інфляційних втрат, розрахованих позивачем.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником позивача було долучено копію договору про надання правової допомоги №4/2023 від 24 липня 2023р., в якому зазначений предмет договору, розрахунок вартості наданих послуг, та копію платіжного доручення №144218639 від 24.07.2023р., що підтверджує сплату гонорару. Згідно вказаних доказів витрати позивача на правову допомогу становлять 27500, 00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав правову допомогу і поніс витрати на правову допомогу у розмірі 27 500, 00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 27500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1100,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 8, 9-13, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , ТДВ «Страхова компанія експо страхування», - задовольнити повністю.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича (адреса: 61001, м. Харків, пров. Поштовий, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі - 103274,50 грн., інфляційні втрати у розмірі - 5163, 73 грн., 3 % річних у розмірі- 1579, 14 грн., судовий збір у розмірі - 1100,18 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі -27500,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, адреса: 61001, м. Харків, пров. Поштовий, буд. 5

Третя особа: громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП : НОМЕР_3

Третя особа: ТДВ «Страхова компанія експо страхування», адреса: 02002, м. Київ, вул. Шептицького, 14, офіс 1, код ЄДРПОУ: 35392462.

Суддя О.М. Майстренко