Постанова

від 04.12.2024 по справі 643/7467/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

04 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 643/7467/23

провадження № 22-ц/818/3317/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Львової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи: громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія експо страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року, в складі судді Майстренко О.М., -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи: громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія експо страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином.

В обгрунтування позову зазначає, що 04 травня 2020 року він придбав на електронних торгах гараж АДРЕСА_1 та в подальшому отримав свідоцтво про право власності на вказаний гараж. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі №643/11253/20 визнано недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 04 травня 2020 року із реалізації арештованого майна за лотом №417117, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2кв.м, який розташований по АДРЕСА_2 ; протокол №478345 від 04 травня 2020 року проведення електронних торгів реалізації арештованого майна за лотом №417117; акт від 06 травня 2020 року про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В.; свідоцтво, видане 07 травня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського територіального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. про право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2кв.м, який розташований по АДРЕСА_2 , на підставі акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 06 травня 2020 року, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В., та державну реєстрацію 07 травня 2020 року права власності ОСОБА_1 на нього. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року було залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року було залишено без змін. Отже, оскільки правочин купівлі-продажу визнано недійсним, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тому, позивач звернувся до суду з позовом з метою стягнення сплачених ним грошових коштів за недійсним правочином.

Просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі 103 274,50грн., інфляційні втрати у розмірі 5163,73грн., 3 % річних у розмірі 1579,14грн., 1100,18 грн. судового збору та 27 500грн. на професійну правничу допомогу.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В, на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі - 103274,50грн., інфляційні втрати у розмірі - 5163,73грн., 3 % річних у розмірі- 1579,14грн., судовий збір у розмірі - 1100,18грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі -27500,00 грн.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, оскільки справа підлягала розгляду за місцем його реєстрації (Ізюмський район Харківська область), а не за місце здійснення ним професійної діяльності (Салтівський район).

Що стосується суті спору, то звертає увагу на те, що судом, під час розгляду справ про визнання торгів недійсними, не вирішувалось питання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 , як і не вирішувалось питання щодо повернення останнім придбаного майна.

Також зазначає, що грошові кошти, які були сплачені переможцем торгів дійсно були ним отримані. Разом з тим, він не отримав у власність 100% цих коштів. Кошти були перерозподілені між ним та стягувачем.

Вважає, що продавцем арештованого майна фактично є боржник. Він, як приватний виконавець, лише має право примусового продажу цього майна.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволенню позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки приватний виконавець в електронних торгах виступав як продавець, тому з останнього підлягають стягненню грошові кошти отримані від продажу арештованого майна.

Крім того, з приватного виконавця на підставі ст.625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання електронних торгів недійними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Що стосується доводів апелянта про порушення судом першої інстанції правил підсудності.

Так, згідно частини 1 статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Разом з тим, частиною 2 вказаної статті передбачено, що справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Як свідчать матеріали справи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. безпосередньо приймав участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції, зокрема, звертався до суду із заявами, подав відзив на позовну заяві, його представник Солонець С.М. приймав участь у судовому засіданні 22 січня 2024 року.

Поважних причин неможливості заявлення клопотання щодо розгляду справи з порушенням правил підсудності ані приватний виконавець Ярмоленко О.В., ані його представник ОСОБА_3 в суді першої інстанції не заявляли.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду з цих підстав.

Що стосується розгляду справи по суті.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 04 травня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги, на яких реалізувало гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який знаходиться за адресою м. Харків, вул. Культури, 22 за ціною 108710грн. Переможцем торгів визнано учасника ОСОБА_1 , про що свідчать протокол проведення електронних торгів №478345 та акт проведення електронних торгів від 06 травня 2020 року, затверджений приватним виконавцем Ярмоленко О.В.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №478345 переможцю ОСОБА_1 необхідно було суму коштів у розмірі 103274,50 грн. перерахувати на рахунок продавця приватного виконавця Ярмоленко Олександра Валентиновича до 19 травня 2020 року.

05 травня 2020 року ОСОБА_1 перерахував грошові кошти у розмірі 103274,50 грн. на депозитний рахунок приватного виконавця Ярмоленко О.В., що підтверджується платіжним дорученням №30809758.

07 травня 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшина О.Ю. видала на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2кв.м, розташованого в гаражно-будівельному кооперативі «На Культури», який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Культури, 22.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності від 07 травня 2020 року приватний нотаріус Ганшина О.Ю. зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі №643/11253/20 позов ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича, ОСОБА_1 , Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту, свідоцтва, стягнення суми було задоволено.

Визнано недійсними:

електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 04 травня 2020 року із реалізації арештованого майна за лотом №417117, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_2 ;

протокол №478345 від 04 травня 2020 року проведення електронних торгів реалізації арештованого майна за лотом №417117;

акт від 06 травня 2020 року про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В.;

свідоцтво, видане 07 травня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського територіального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. про право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2кв.м, який розташований по АДРЕСА_2 , на підставі акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 06 травня 2020 року, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В., та державну реєстрацію 07 травня 2020 року права власності ОСОБА_1 на нього.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у справі №643/11253/20 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №643/11253/20 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року було залишено без змін.

У позовній заяві ОСОБА_1 , як на підставу позову посилається на те, що оскільки правочин купівлі-продажу було визнано недійсним, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. В даному випадку приватний виконавець повинен повернути йому грошові кошти, які були сплачені ним виконавцю за реалізоване майно.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України «Про виконавче провадження).

Так,згідно зчастиною 1та 2статті 61Закону України«Про виконавчепровадження» вредакції закону,що діялана моментпроведення торгів,реалізація арештованогомайна (кріммайна,вилученого зцивільного обороту,обмежено оборотоздатногомайна тамайна,зазначеного участині восьмійстатті 56цього Закону)здійснюється шляхомелектронних торгівабо зафіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 02 червня 2021 року по справі №552/5052/20.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі справа № 396/29/17 (провадження № 61-29467св18)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19), вказано, що:

«суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку продавцем арештованого майна виступає орган державної виконавчої служби, який цього не заперечував, й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину та у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20) зазначено, що:

«у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця повернути придбане майно, у продавця повернути отримані від покупця кошти. За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок). Правила статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. […]

Встановивши, що при реалізації квартири на електронних торгах Перший відділ ДВС міста Луцьк виступав від свого імені як продавець і за рішенням суду такі електронні торги визнані недійсними, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на її користь саме з виконавчої служби (в межах заявлених нею вимог до вказаного відповідача). […] З огляду на викладене, оскільки за встановленими в цій справі обставинами державна виконавча служба виступала від свого імені як продавець, то саме на неї покладається обов`язок повернути позивачу оплачену загальну вартість придбаного на прилюдних торгах майна в сумі 184 350 грн, незалежно від того, як ці кошти в подальшому були розподілені».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21) вказано, що:

«у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми».

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) вказано, що «86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним».

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Обов`язок з повернення коштів на підставі оспорюваного правочину виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року в справі № 344/2483/18 (провадження № 61-14496св19)).

У даній справі встановлено, що продавцем арештованого майна на торгах був приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В., що підтверджується протоколом №478345 проведення електронних торгів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2021 року у справі №643/11253/20, яке залишено без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2023 року та Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року, було визнано недійсними електронні торги, протокол проведення електронних торгів, акт про проведені електронні торги, свідоцтво про право власності, та державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на реалізоване на торгах арештованого майна.

З урахуванням вказаних обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що обов`язок повернути грошові кошти за встановлених у справі обставин покладається саме на приватного виконавця Ярмоленка О.В.

Оскільки у приватного виконавця виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти у розмірі 103274,50грн., сплачені останнім згідно протоколу №478345 від 04 травня 2020 року за придбаний на електронних торгах гараж і приватний виконавець прострочив повернення грошових коштів, у останнього виник обов?язок сплатити позивачу, в порядку ст.625 ЦК України, поряд із основною сумою боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року по справі №760/16866/22.

Згідно розрахунку позивача, який відповідачем не спростовано, розмір інфляційних втрат становить 5163,73грн., а розмір 3% річних 1579,14грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Доводи апелянта щодо застосування судом постанови Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року по справі №587/2230/21 колегією суддів не приймаються.

Висновки викладені в цій постанові не є релевантними до даного спору, оскільки правовідносини не є подібними, а саме, у вказній справі особа звернулася до суду із позовом про визнання недійсним електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів, а той час як у даній справі зовсім інший предмет спору - стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином.

Таким чином, підстави та предмету позову є різними.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо необгрунтованості рішення суду в частині стягнутого розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова