Рішення

від 29.05.2024 по справі 185/2213/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/2213/24

Провадження № 2/185/2204/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

з участю секретаря судового засідання Іжболдіної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Мотуза Олександра Володимировича, що діє від імені ОСОБА_1 , 2006 року народження, від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ';ДТЕК Павлоградська ЦЗФ' про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві,

встановив:

У лютому 2024 року адвокат Мотуз Олександр Володимирович, що діє від імені ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ';ДТЕК Павлоградська ЦЗФ', в якій просить суд стягнути на користь ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , 600000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є дружиною загиблого на виробництві ОСОБА_3 , з яким у них народилася дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок втрати батька, дитині завдана моральна шкода, яка полягає в стражданнях, які він переніс у зв`язку з втратою близької та дорогої для неї людини, він наразі позбавлений можливості відчути батьківську підтримку, отримати його турботу. Вважаючи, що саме з боку відповідача не було забезпечено належних та безпечних умов праці - ОСОБА_3 загинув, у зв`язку з чим позивачка, як представник малолітнього ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 13 березня 2024 року провадження у справі було відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено психічний стан дитини відповідними докази, серед яких мають бути висновки судових експертиз або звернення до лікарів. Крім того, позивачем не зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При цьому вважає, що винним у нещасному випадку на виробництві, що призвів до смерті чоловіка позивачки, є сам померлий, що зумовлює відсутність вини підприємства відповідача у смерті.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому наголосив, що у зв`язку з тим, що батько помер, дитина позбавилась можливості отримувати батьківську підтримку, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальне забезпечення. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Заперечення проти позовних вимог вважає необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 був чоловіком позивачки, яка згодом змінила прізвище на « ОСОБА_4 », в останніх є дитина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про шлюб та народження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть останнього.

Відповідно до акта спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 06.11.2008 року, 15.10.2008 року о 13:30 год. стався нещасний випадок на відмітці +25,7м блоку навантажувальних пристроїв Центральної збагачувальної фабрики «Павлоградська». Нещасний випадок визнаний пов`язаним з виробництвом та причиною настання нещасного випадку встановлено - невиконання вимог інструкції з охорони праці, неякісне розроблення проектної документації по чистці бункерів, знаходження постраждалого у стані алкогольного сп`яніння, низька трудова та виробнича дисципліна. Комісією також встановлено серед винних осіб, та осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці серед інших вказаний і померлий ОСОБА_3 .

Отже, смерть ОСОБА_3 настала в результаті нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що підтверджується зазначеними вище обставинами.

Згідно зі статтею 153 КЗпП України на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Факт заподіяння моральної шкоди малолітньому ОСОБА_1 у зв`язку з втратою батька підтверджується тим, що дитина позбавлена можливості спілкуватися з близькою йому людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, та утримання, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків.

Проте суд звертає увагу, що згідно ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Та те, що позивач наголошує, що в майбутньому дитина буде страждати, суд не може розцінювати як допустимий доказ. Втрата близької людини - це моральна шкода для дитини, яка вже відбулась, у суду відсутні підстави робити припущення щодо можливої наявності моральної шкоди на майбутнє.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в інтересах дитини у зв`язку із встановленням причинного зв`язку смерті його батька та смертю на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки ОСОБА_3 помер у зв`язку з незабезпеченням йому безпечних та нешкідливих умов праці, тому Товариства з обмеженою відповідальністю ';ДТЕК Павлоградська ЦЗФ' є особою, що несе відповідальність за порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Крім того, суд вважає неприйнятними доводи представника відповідача щодо відсутності доказів заподіяння дитині моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв`язку зі смертю батька доведений матеріалами справи, а те, що померлого батька дитини теж визнано винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті останнього, не може бути підставою для підтвердження відсутності вини з боку відповідача. Дитина внаслідок втрати батька переживає нервові потрясіння, пов`язані з його смертю він позбавлений любові своєї рідної людини та його підтримки, турботи та утримання.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов`язок створення на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд бере до уваги, що смерть ОСОБА_3 настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки смерть батька призвела до того, що дитина переживає, така втрата є невідворотною, бо жодна людина не може замінити рідного батька, його любов та турботу, смертю останнього дитині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад його життя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги конкретні обставини по справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дитини, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_3 , визнано серед інших також і останнього, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 300000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Отже, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.5,12,13,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов адвоката Мотуза Олександра Володимировича, що діє від імені ОСОБА_1 , 2006 року народження, від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ';ДТЕК Павлоградська ЦЗФ' про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ';ДТЕК Павлоградська ЦЗФ' на користь ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 300000,00 (триста тисяч гривень нуль копійок) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ';ДТЕК Павлоградська ЦЗФ' на користь держави судовий збір у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ';ДТЕК Павлоградська ЦЗФ', ідентифікаційний номер 33854906, вул. Шахтарська, 8, с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровської області, 51453.

Суддя М. М. Перекопський