Ухвала

від 03.06.2024 по справі 297/1021/13-к

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/1021/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого ОСОБА_1 ;

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2013 року,

встановив:

До суду звернувся ОСОБА_4 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2013 року.

Клопотання мотивовано тим, що в ході досудового розслідування №12012070010000057 було накладено арешт на належну йому 1/3 часку квартири АДРЕСА_1 .

Вироком Берегівського районного суду від 24.04.2014 року ОСОБА_3 визнано винниму вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.367КК Українита призначенопокарання увиді штрафуу розмірі5100(п`ятьтисяч сто)гривень зпозбавленням праваобіймати посадипов`язані зорганізаційно розпорядчими функціямистроком наодин роки.За обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненнізлочинів,передбачених ч.5ст.191,ч.3ст.28-ч.2ст.366,ч.3ст.209КК України виправдано за відсутністю складу злочину. На підставі ст. 49, 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20.11.2014 року апеляційну скаргу прокурора Брегівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Берегівського районного суду від 24.04.2014 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_6 повернуто до суду першої інстанції. Таким чином, ОСОБА_3 , посилається на те, що оскільки судом при винесенні вироку судом не було вирішено питання скасування арешту майна, що наданий час позбавляє його вільно розпоряджатися своїм майном, тому просить скасувати арешту на майно, який було накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2013 року.

В судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, згідно заяви просить розглянути клопотання про скасування арешту майна без його участі та скасувати арешт майна.

Представник СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, однак подав заяву згідно якої просив розглянути клопотання без його участі.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим,статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Встановлено,що досудоверозслідування укримінальному провадженнізавершено тазгідно вироку Берегівськогорайонного судувід 24.04.2014року ОСОБА_3 у вчиненнізлочинів,передбачених ч.5ст.191,ч.3ст.28-ч.2ст.366,ч.3ст.209КК України виправдано за відсутністю складу злочину. На підставі ст. 49, 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, тому відпали підстави для подальшого арешту майна.

Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для його власника та володільця, розумність та співрозмірність обмеження права власності (володіння) завданням кримінального провадження, той факт, що в даний час відсутня загроза зміни або знищення майна, його окремих складових частин, а також керуючись принципом змагальності кримінального провадження (стаття 22 КПК України) відносно подання до суду доказів своєї правової позиції, слідчий суддя вважає можливим скасувати арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотаннязадовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2013 року у справі №308/5623/13 у кримінальному провадженню №12012070010000057 на нерухоме майно належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалаоскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7