Постанова

від 29.05.2024 по справі 635/9030/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 635/9030/19

провадження № 61-8772 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти і науки України;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року у складі судді Бобко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Абрамова П. С., Дряниці Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти і науки України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтована тим, що органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва (далі - ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, університет), Міністерство аграрної політики та продовольства України, якому Університет був підпорядкований до 04 лютого 2015 року, Міністерство освіти і науки України, якому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року № 87-Ф передано до сфери управління цілісний майновий комплекс ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. Державне підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» (далі - ДП «НДГ «Докучаєвське») є одним із основних структурних підрозділів ХНАУ ім. В. В. Докучаєва.

Вказував, що розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 29 квітня 1998 року № 359 затверджено розроблені матеріали про видачу державного акту на право постійного користування землею в існуючих межах, загальною площею 3 488, 31 га, в тому числі площу земель, закріплену за учбово-дослідним господарством 2 533, 51 га, за сторонніми землекористувачами - 954, 8 га. На підставі цього розпорядження ХНАУ ім. В. В. Докучаєва видано державний акт від 28 травня 1998 року на право постійного користування землею, площею 2 533, 51 га в межах згідно з планом землекористування, для проведення навчальної, технологічної і виробничої практики студентів, забезпечення проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до листа ТОВ «Скіф» земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325158500:02:008:0003, 6325158500:02:007:0012, 6325158500:02:007:0016, 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0015, 6325158500:02:007:0014, 6325158500:02:018:0013, 6325158500:02:018:0016, 6325158500:02:018:0017, 6325158500:02:018:0023 розташовані на території Роганської селищної ради на землях та перебувають в постійному користуванні ХНАУ ім. В. В. Докучаєва відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ХР №006300 від 28 травня 1998 року для дослідних і навчальних цілей.

Разом з цим, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 04 червня 2008 року № 1578 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель категорії сільськогосподарських угідь, які перебувають в постійному користуванні ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, розташовані за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації

від 28 жовтня 2009 року № 1656 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 04 червня 2008 року № 1578 та передачу у власність земельних ділянок» затверджено, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, по 2 га кожному.

На підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 28 жовтня 2009 року № 1656 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали безоплатно у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0014, 6325158500:02:007:0013 відповідно. Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:007:0013 (до внесених 12 травня 2017 року виправлень - 6325158500:02:018:0026) 15 жовтня 2011 року було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі державного акта ЯИ 616528, а на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:007:0014 (до внесених 12 травня 2017 року виправлень - 6325158500:02:018:0027) - за ОСОБА_3 на підставі державного акта ЯИ 616529.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі № 2034/2-3957/11, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 1656 від 28 жовтня 2009 року «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 04 червня 2008 року № 1578 та передачі у власність земельних ділянок». Крім того, зазначеним рішенням суду встановлено, що за протестом Харківської міжрайонної прокуратури розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2008 року № 2978 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками», яким припинено право постійного користування земельними ділянками категорії сільськогосподарського призначення ДП «НДГ «Докучаєвське», загальною площею 93, 0 га, із них: сільськогосподарських угідь 90, 4 га (сіножаті - 2, 0 га, рілля - 73, 4 га, багаторічні насадження - 14, 0 га) та несільськогосподарських угідь 2, 6 га господарський двір, які розташовані за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради та зараховано їх до земель відповідного призначення, - скасовано розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 27 січня 2011 року № 168.

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали безоплатно у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0014, 6325158500:02:007:0013 відповідно на підставі розпорядження від 28 жовтня 2009 року № 1656, яке було в подальшому визнано незаконним та скасовано.

Крім того, відповідно до пункту «з» частини четвертої статті 84 ЗК України, в редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 28 жовтня 2009 року № 1656, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності.

Згідно листа ректора ХНАУ ім. В. В. Докучаєва від 23 серпня 2018 року

№ 1247/01-24, адресованого керівнику Харківської місцевої прокуратури № 6, під час проведення інвентаризаційних процедур на підставі отриманих даних з Публічної кадастрової карти України, університету стало відомо, що ряд земельних ділянок, в тому числі з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0014, які перебували в державній власності та використовувались за цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей на підставі державного акта серії І-ХР № 006300 від 28 травня 1998 року, без відома університету перейшли у приватну власність фізичним особам за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що порушує інтереси держави щодо володіння та користуватися цими земельними ділянками. Водночас, реальні та дієві заходи щодо повернення земельних ділянок в державну власність університетом не вживалися.

В рамках кримінального провадження від 29 серпня 2018 року

№ 42018221430000311 Міністерству освіти і науки України направлено лист від 18 вересня 2019 року № 04-25-2486-18 про надання інформації щодо надання Міністерством протягом 2015-2018 років згоди на вилучення земельних ділянок з постійного користування. У цьому листі також повідомлялось про наявність перетинів меж земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Університету, із межами земельних ділянок, які перебувають у приватній власності осіб. Проте жодних відповідей та листів від Міністерства освіти і науки України не надходило, реальних заходів щодо повернення земельних ділянок Міністерством освіти і науки України не вживалось.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельні ділянки

з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0014 на праві приватної власності належать ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу № 2062 та № 2065 від 21 вересня 2017 року відповідно.

Таким чином, на цей час ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0014, які не вилучались з постійного користування університету та відповідно до пункту «з» частини четвертої статті 84 ЗК України не могли бути передані у приватну власність фізичним особам.

Враховуючи те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0014 відчужені особами, які не мали на це права і поза волею постійного землекористувача, наявні передбачені статті 388 ЦК України підстави для витребування земельних ділянок з володіння відповідача на користь держави в особі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва.

Оскільки станом на грудень 2019 року порушення інтересів держави залишалися не усунутими, не звернення ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, Міністерства освіти і науки України, Міністерства аграрної політики та продовольства України до суду з позовом про повернення земельних ділянок у постійне користування свідчить про нездійснення ними захисту порушених інтересів держави, та наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для пред`явлення цього позову прокурором.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності отримання права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, яке проведене з грубими порушенням вимог чинного законодавства.

Інтереси суспільства в частині забезпечення дотримання вимог закону при набутті права власності на спірні земельні ділянки явно переважають приватний інтерес ОСОБА_1 в незаконному отриманні права приватної власності на земельні ділянки.

Оскільки про неповернення земельних ділянок з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0014 в постійне користування університету Міністерство освіти і науки України дізналось лише з листа процесуального керівника від 18 вересня 2019 року № 04-25-2486-18 в кримінальному провадженні від 29 серпня 2018 року № 42018221430000311; Міністерство аграрної політики і продовольства України - з листа місцевої прокуратури від 23 жовтня 2019 року, а ХНАУ ім. В. В. Докучаєва - під час проведення інвентаризаційних процедур в 2018 році, прокурор вважав, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.

Враховуючи викладене, прокурор просив:

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 6325158500:02:007:0013, яка розташована на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_8 передати цю земельну ділянку у відання держави в особі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, про що скласти акт прийому-передачі земельної ділянки;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 6325158500:02:007:0014, яка розташована на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_8 передати цю земельну ділянку у відання держави в особі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, про що скласти акт прийому-передачі земельної ділянки;

- стягнути з ОСОБА_8 судовий збір у розмірі 58 698 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, позов прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 6325158500:02:007:0013, яка розташована на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 6325158500:02:007:0014, яка розташована на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що спірне майно вибуло з володіння держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України поза волею останнього; спірні земельні ділянки передані у власність фізичних осіб без їх вилучення у належного користувача, з порушенням передбаченої законом процедури, що є підставою відповідно до положень статті 388 ЦК України для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , який є останнім набувачем та власником цього майна.

Також суди зазначили, що витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України, до сфери управління якого на цей час належить ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, є самостійним ефективним способом захисту порушеного права, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача передати спірні земельні ділянки у відання держави в особі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва та складення акту прийому-передачі земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); а також посилається на не дослідження судами зібраних у справі доказів та не надання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 635/9030/19 із Харківського районного суду Харківської області.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що надані прокурором докази не спростовують правомірність набуття права власності на спірні земельні ділянки її первісними власниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не доводять незаконність володіння відповідачем спірними земельними ділянками.

Суди не врахували, що заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі № 2034/2-3957/11, яким визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 28 жовтня 2009 року № 1656, на підставі якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали спірні земельні ділянки у власність, - скасовано постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2020 року з підстав незалучення останніх відповідачами у розгляді цієї справи; розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2008 року № 2978 про припинення права постійного користування спірними земельними ділянками ДП «НДГ «Докучаєвське» хоча і було скасовано розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 27 січня 2011 року № 168 на підставі протесту Харківської міжрайонної прокуратури, але на дату його скасування спірні земельні ділянки вже були передані у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 28 жовтня 2009 року № 1656.

Звертає увагу, що обраний прокурором спосіб захисту не є належним і не призведе до відновлення права ХНАУ ім. В. В. Докучаєва на спірні земельні ділянки, цільове призначення яких - для проведення навчальної, технологічної і виробничої практики студентів, забезпечення проведення науково-дослідних робіт, - оскільки спірні земельні ділянки вже мають інше цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, ухвалюючи рішення про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України спірних земельних ділянок суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 31 січня 2022 року позов Харківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва залишено без розгляду.

Вказує на відсутність підстав для витребування спірних земельних ділянок.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Міністерства аграрної політики України від 24 березня 2008 року № 172 затверджений статут ХНАУ ім. В. В. Докучаєва.

Відповідно до пункту 1.1. статуту ХНАУ ім. В. В. Докучаєва університет є багатопрофільним вищим державним навчальним закладом, заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству аграрної політики України (орган управління майном).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року № 87-Ф «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки» передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства освіти і науки цілісний майновий комплекс ХНАУ ім. В. В. Докучаєва.

З урахуванням змін до статуту, прийнятих загальними зборами трудового колективу ХНАУ ім. В. В. Докучаєва від 24 лютого 2015 року, Університет підпорядкований Міністерству освіти і науки України. Державне підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» є одним із основних структурних підрозділів ХНАУ ім. В. В. Докучаєва.

Відповідно до пункту 3.2. статуту Університет для здійснення поставлених перед ним завдань має право безстроково та безоплатно користуватися виділеними йому земельними ділянками.

Згідно з пунктами 9.1., 9.4., 9.8. статуту майно належить Університету на правах оперативного управління, визначених законодавством. Земельні ділянки Університету передаються у постійне користування відповідно до ЗК України.

Відчуження майна, що закріплене за Університетом, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 19 квітня 1998 року № 359 затверджено розроблені матеріали про видачу державного акту на право постійного користування землею в існуючих межах, загальною площею 3 488, 31 га, в тому числі площу земель, закріплену за учбово-дослідним господарством, - 2 533, 51 га, за сторонніми землекористувачами - 954,8 га; вирішено видати державний акт на право постійного користування землею ХНАУ ім. В. В. Докучаєва на землекористування учбово-дослідного господарства «Комуніст», в тому числі по радах: Роганській селищній раді - 3 248, 65 га, Васищівській селищній раді - 192, 31 га, Лизогубівській сільській раді - 44, 35 га, Пономаренківській сільській раді - 3 га (а. с. 51, т. 1).

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею

від 28 травня 1998 року серії І-ХР № 006300, виданого на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 29 квітня 1998 року № 359, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 275, ХНАУ ім. В. В. Докучаєва надано у постійне користування земельна ділянка, площею 2 533, 51 га, для проведення навчальної, технологічної і виробничої практики студентів, забезпечення проведення науково-дослідних робіт, тощо (а. с. 52-55, т. 1).

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 04 червня 2008 року № 1578 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площею 2, 000 га, за рахунок земель категорії сільськогосподарських угідь, які перебувають в постійному користуванні ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, розташованих за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради для ведення особистого селянського господарства (а. с. 56-62, т. 1).

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 28 жовтня 2009 року № 1656 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 04 червня 2008 року № 1578 та передачу у власність земельних ділянок», зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, загальною площею 12 га ріллі, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, по 2 га кожному (а. с. 64-66, т. 1).

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2008 року № 2978 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками» припинено право постійного користування земельними ділянками категорії сільськогосподарського призначення ДП «НДГ «Докучаєвське», загальною площею 93 га, із них: сільськогосподарських угідь - 90,40 га (сіножаті - 2, 0 га, рілля 73, 4 га, багаторічні насадження 14 га) та несільськогосподарських угідь - 2, 6 га господарський двір, які розташовані за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради, та зараховано їх до земель запасу відповідного призначення (а. с. 68, т. 1).

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 27 січня 2011 року № 168 задоволено протест Харківської міжрайонної прокуратури від 14 січня 2011 року № 03-31 та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2008 року № 2978 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками» (а. с. 69, т. 1).

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2013 року визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 28 жовтня 2009 року № 1657 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 04 червня 2008 року № 1580 та передачі у власність земельних ділянок», від 28 жовтня 2009 року № 2023 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 28 жовтня

2009 року № 1657», від 28 жовтня 2009 року № 1656 «Про внесення змін до розпорядження голови рай держадміністрації від 04 червня 2008 року № 1578 та передачі у власність земельних ділянок», від 27 жовтня 2009 року № 1654 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 04 червня 2008 року № 1577 та передачі у власність земельних ділянок»; визнано недійсними державні акти: серія ЯИ №837461, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300103; серія ЯИ № 837452, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300108; серія ЯИ № 837455, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300101; серія ЯИ № 837446, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300107; серія ЯИ № 837450, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300106; серія ЯИ № 837449, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300105; серія ЯИ № 837448, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300104; серія ЯИ № 837454, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300109; серія ЯИ № 837463, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300102; серія ЯИ № 837462, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300111; серія ЯИ № 837451, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300110; серія ЯИ № 837456, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300114; серія ЯИ № 837453, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300007; серія ЯИ № 837458, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300113; серія ЯИ № 837447, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300100; серія ЯИ № 837457, зареєстровано 23 грудня 2009 року за № 010970300112; повернуто земельні ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради, площею

по 2 га, з кадастровими номерами 6325158500:02:018:0021, 6325158500:02:018:0024, 6325158500:02:018:0015, 6325158500:02:018:0012, 6325158500:02:018:0010, 6325158500:02:018:0009, 6325158500:02:018:0008, 6325158500:02:018:0014, 6325158500:02:018:0021, 6325158500:02:018:0022, 6325158500:02:018:0011, 6325158500:02:018:0016, 6325158500:02:018:0013, 6325158500:02:018:0018, 6325158500:02:018:0007, 6325158500:02:018:0017, у постійне користування ДП «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» ХНАУ ім. В. В. Докучаєва та скасовано записи про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки: ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0021; ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0024; ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0015; ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0012; ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0010; ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0009; ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0008; ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0014; ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0021; ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0022; ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0011; ОСОБА_20 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0016; ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0013; ОСОБА_22 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0018; ОСОБА_23 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0007; ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:02:018:0017 (а. с. 70-74, т. 1).

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2020 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Харківського міжрайонного прокурора, що діє в інтересах Харківської районної державної адміністрації залишено без задоволення. Зі змісту вказаної постанови убачається, що рішення суду першої інстанції скасовано з підстав порушення вимог процесуального законодавства - незалучення до участі у справі належних відповідачів.

Відповідно до листа ректора ХНАУ ім. В. В. Докучаєва Ульяенченка О. В. від 23 серпня 2018 року № 1247/01-24, адресованого керівнику Харківської місцевої прокуратури, в межах землекористування під час проведення інвентаризаційних процедур на підставі даних, отриманих з Публічної кадастрової карти України, Університету стало відомо, що земельні ділянки 6325158500:02:018:0021, 6325158500:02:018:0024, 6325158500:02:018:0015, 6325158500:02:018:0012, 6325158500:02:018:0010, 6325158500:02:018:0009, 6325158500:02:018:0008, 6325158500:02:018:0014, 6325158500:02:018:0021, 6325158500:02:018:0022, 6325158500:02:018:0011, 6325158500:02:018:0016, 6325158500:02:018:0013, 6325158500:02:018:0018, 6325158500:02:018:0007, 6325158500:02:018:0017, які перебували у державній власності та використовувались за цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, без відома Університету, перейшли у приватну власність за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, були порушені майнові права держави на землю, просив перевірити ці факти (а. с. 75, т. 1).

Відповідно до листа ТОВ «Скіф» від 19 вересня 2019 року № 29, земельні ділянки з кадастровими номерами 6325158500:02:008:0003, 6325158500:02:007:0012, 6325158500:02:007:0016, 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0015, 6325158500:02:007:0014, 6325158500:02:018:0013, 6325158500:02:018:0016, 6325158500:02:018:0017, 6325158500:02:018:0023 розташовані на території Роганської селищної ради, на землях, що перебувають в постійному користуванні ХНАУ ім. В. В. Докучаєва відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 28 травня 1998 року серії І-ХР № 006300 для дослідних і навчальних цілей. Площа перетину земельних ділянок складає 100 % (а. с. 76, 77, т. 1).

Зі змісту листа ХНАУ ім. В. В. Докучаєва від 21 червня 2019 року № 01-24/920 вбачається, що протягом 2000-2018 від Міністерства аграрної політики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти і науки України на адресу Університету згоди на вилучення земельних ділянок з постійного користування ХНАУ ім. В. В. Докучаєва не надходило, в тому числі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0013, 6325158500:02:007:0014, які на балансі університету відсутні і університетом не використовуються (а. с. 78, т. 1).

Земельні ділянки з кадастровим номером 6325158500:02:007:0013, площею 2 га, та з кадастровим номером 6325158500:02:007:0014, площею 2 га, розташовані на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства, на підставі договорів купівлі-продажу від 21 вересня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О. за реєстровими № 2063 та № 2065, належать на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційні номери земельних ділянок у Державному реєстрі прав 22446950, 22447466 відповідно).

До відчуження ОСОБА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами 6325158500:02:007:0013 та 6325158500:02:007:0014, площею 2 га кожна, належали ОСОБА_25 на підставі договорів купівлі-продажу від 31 липня 2017 року, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малік О. В. за реєстровими № 1287 та № 1288.

В свою чергу, земельна ділянка з кадастровим номером 6325158500:02:007:0014, площею 2 га, належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 15 жовтня 2011 року серії ЯИ № 616529, виданого на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 28 жовтня 2009 року № 1656.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6325158500:02:007:0013, площею 2 га належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 15 жовтня 2011 року серії ЯИ № 616528, виданого на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 28 жовтня 2009 року № 1656.

Ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6325158500:02:007:0013, площею 2 га, станом на 14 листопада 2019 року становить 1 956 600 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 6325158500:02:007:0014 - 1 956 600 грн (звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, виконані ФОП ОСОБА_26 , ліцензія Держземагенства серії від 20 січня 2012 року АГ № 579445).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Подібні за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Суди попередніх інстанції, надавши належну правову оцінку доводами сторін, зібраним у справі доказам у їх сукупності, правильно встановили, що спірні земельні ділянки (кадастрові номери 6325158500:02:007:0013 та 6325158500:02:007:0014) знаходиться в межах земель, які перебувають в постійному користуванні ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, головним розпорядником майна якого на час відчуження земельних ділянок було Міністерство аграрної політики та продовольства України, а надалі стало Міністерство освіти і науки України.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2008 року № 2978 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками», припинено право постійного користування земельними ділянками категорії сільськогосподарського призначення ДП «НДГ «Докучаєвське», загальною площею 93, 0000 га, з яких: сільськогосподарських угідь - 90, 40 га (сіножаті - 2, 0 га, рілля - 73 ,4 га, багаторічні насадження - 14, 00 га) та несільськогосподарських угідь - 2, 6 га господарський двір, які розташовані за межами населеного пункту на території Роганської селищної ради, та зараховано їх до земель запасу відповідного призначення.

Вказане розпорядження було прийнято на підставі клопотання директора ДП «НДГ «Докучаєвське» ОСОБА_27 .

Відповідно до статуту ХНАУ ім. В. В. Докучаєва на момент прийняття вищезазначеного розпорядження ДП «НДГ «Докучаєвське» було структурним підрозділом ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, яке, в свою чергу, засноване на державній формі власності та було підпорядковано Міністерству аграрної політики та продовольства України.

Згідно з пунктами 9.1., 9.4., 9.8. статуту майно належить університету на правах оперативного управління, визначених законодавством. Земельні ділянки університету передаються у постійне користування відповідно до ЗК України. Відчуження майна, що закріплене за Університетом, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки ХНАУ ім. В. В. Докучаєва не мав права відчужувати спірні земельні ділянки без погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України, тобто спірне майно вибуло з володіння держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України поза волею останнього, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірні земельні ділянки передані у власність фізичних осіб без їх вилучення у належного користувача, з порушенням передбаченої законом процедури, що відповідно до положень статті 388 ЦК України є підставою для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , який є останнім набувачем та власником цього майна.

У цьому конкретному випадку витребування майна є законним, пропорційним і виправданим заходом, що переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21 зазначено, що «ОСОБА_1, незаконно набувши право власності на земельну ділянку, через незначний період часу - два місяці відчужила її ОСОБА_2, за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції».

Верховний Суд звертає увагу, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і ОСОБА_1 , пред`явивши відповідний позов. Указане відповідає висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

За обставин цієї справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , незаконно набувши право власності на спірні земельні ділянки, відчуживши їхОСОБА_25 , який через незначний період часу - менше двох місяців відчужив їх ОСОБА_1 , за умов, які мали б викликати сумнів в останнього, і який, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на ці земельну ділянки, і за необхідності, отримавши правову допомогу, мав би зважити на такі обставини при укладенні правочинів купівлі-продажу земельних ділянок, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора у частині витребування спірної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду (постанова 23 листопада 2021 року № 359/3373/16-ц) зазначає, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Зважаючи на наведене, суди обґрунтованого не взяли до уваги доводи відповідача про те, що скасування розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 27 січня 2011 року № 168 розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2008 року № 2978 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками», є незаконним, а отже чинною є підстава надання земельних ділянок фізичним особам, які у подальшому відчужили їх відповідачу, - підставно пославшись на те, що оскарження чи скасування розпорядження про надання земельних ділянок не впливає на необхідність надання судами оцінки законності прийняття такого рішення органом місцевого самоврядування.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16 тощо, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович