Ухвала

від 03.06.2024 по справі 120/2612/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

03 червня 2024 р.Справа № 120/2612/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного підприємства "Зернопотік плюс" та ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника ПП "Зернопотік плюс" - ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі території України

ВСТАНОВИВ:

01.03.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного підприємства "Зернопотік плюс" та ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника ПП "Зернопотік плюс" - ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в юридичної особи несплаченого протягом 240 календарних днів податкового боргу в сумі 14491235,00 грн.

Ухвалою від 02.03.2024 позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного підприємства "Зернопотік плюс" та ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі території України залишено без руху та запропоновано позивачу у строк до 15:00 год. 02.03.2024 усунути виявлені судом недоліки, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску такого строку з доказами на їх обґрунтування.

Станом на 15:00 год. 02.03.2024 позивачем недоліки зазначені в ухвалі суду від 02.03.2024 усунуто не було.

Як наслідок, ухвалою від 02.03.2024 (постановленою о 15:25 год.) позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного підприємства "Зернопотік плюс" та ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі території України разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про усунення недоліків позовної заяви надійшло на адресу Вінницького окружного адміністративного суду уже після постановлення ухвали про повернення позовної заяви.

Не погоджуючись із ухвалою від 02.03.2024 про повернення позовної заяви, Головне управління ДПС у Вінницькій області оскаржило її до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2024, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу від 02.03.2024 суд апеляційної інстанції вказав, що повертаючи позовну заяву ГУ ДПС у Вінницькій області, суд першої інстанції належним чином не з`ясував, який проміжок часу пройшов між отриманням позивачем ухвали про залишення без руху та кінцем строку, наданого на усунення недоліків позовної заяви та не пересвідчився, чи був наданий на усунення недоліків строк достатнім для виконання вимог ухвали.

03.06.2024 матеріали справи №120/2612/24 повернулись на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Таким чином, враховуючи те, що даний позов був поданий Головним управлінням ДПС у Вінницькій області через Електронний суд, а тому постановлення ухвали від 02.03.2024 не зумовило фізичного повернення позовної заяви позивачу, а також те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 дану справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаю за можливе продовжити розгляд даної справи надавши оцінку поданому позивачем клопотанню про усунення недоліків позовної заяви.

Так, в поданому клопотанні про усунення недоліків позовної заяви представник позивача зазначила, що ГУ ДПС у Вінницькій області подано саме позовну заяву в порядку загального провадження, а не заяву у порядку визначеному статтею 283 КАС України, а тому тримісячний строк звернення не пропущений. Зазначила, що податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок звернення, зокрема в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України, з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини 4 статті 283 КАС України, у зв`язку з наявністю спору про право. Відмова у відкритті провадження, відповідно до частини 5 цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 КАС України, адже спір про право може виникнути і на етапі звернення до суду податковим органом, а тому, звернення до суду з заявою відповідно до статті 283 КАС України в такому випадку може бути недоцільним.

Ознайомившись із поданих клопотанням, приходжу до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

При цьому звертаю увагу, що статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30.11.2021 №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01.01.2022 (далі - Закон №1914-IX).

Крім цього, Законом №1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Також цим Законом Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 "Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України".

Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Із викладених у позовній заяві доводів та долучених до неї доказів вбачається, що у зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом за місцем обліку ПП "Зернопотік плюс" було сформовано податкову вимогу форми "Ю" №0000203-1302-0232 від 04.04.2023 на суму 14491235,00 грн., яку в подальшому направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідна податкова вимога не була вручена ПП "Зернопотік плюс" та повернулась на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В даному випадку, така відмітка про неможливість вручення поштового відправлення проставлена 05.05.2023.

Таким чином 240 календарний день з моменту вручення платнику податкової вимоги сплинув 30.12.2023.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до приписів ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративний позовом у даній справі 29.02.2024 о 17:47 год.

Надаючи оцінку питанню дотриманням позивачем строку звернення до суду, суд враховує, що пункт 7 частини 1 статті 283 КАС України встановлює правило, за яким провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента - боржника у праві виїзду за межі України.

Отже, згадані норми п. 7 ч. 1 ст. 283 КАС України передбачають право податкового органу звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, яке кореспондує з приписами п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України. При цьому конкретизовані особливості, за якими здійснюється судове провадження у таких справах, визначені статтею 289-2 КАС України.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що усі наведені норми введено у дію згідно Закону України від 30.11.2021р. № 1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", яким до Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України внесено відповідні зміни та вони регулюють однопредметні правовідносини.

В свою чергу статтею 283 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів, зокрема частиною другою визначено, що заява податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Вказана норма ч. 2 ст. 283 КАС України є спеціальною нормою порівняно зі ст. 122 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що норма ст. 289-2 КАС України, як і норма п. 7 ч.1 ст. 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України.

Разом з тим, стаття 87 Податкового кодексу України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Визначаючи характер поданої заяви, суд виходить з того, що стаття 289-2 КАС України містить конкретну підставу для звернення до суду - несплату податкового боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. А стаття 283 КАС України (п. 7 ч. 2) такої вимоги не містить та пов`язує звернення до суду податкового органу з виконанням ним визначених законом повноважень.

Слід зазначити, що норми ст. 289-2 КАС України не встановлюють інших строків звернення до суду, ніж передбачені ч. 2 ст. 283 КАС України, визначаючи необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги як необхідний запобіжник, які дозволяє уникнути передчасному зверненню до суду податкового органу з позовом про обмеження виїзду керівника платника податків - боржника до спливу строку, коли платник податків має можливість самостійно сплатити податковий борг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах заява або позовна заява має бути подана виключно з підстав, визначених п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України, та в разі її подання - з дотриманням вимог ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто у строк не більше 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Отже, незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява чи заява) така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Аналогічний висновок підтримується й апеляційними адміністративними судами (зокрема Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 01.02.2023 у справі № 520/2787/22, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 21.03.2024 по справі №120/1770/24).

При цьому, дійсно положеннями ч. 5 ст. 283 КАС України визначено, що відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Із наведеного слідує, що дійсно податковий орган наділений повноваженнями звернутись до суду в загальному порядку із заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон, однак лише після та у випадку, якщо судом уже було відмовлено у відкритті провадження за заявою, поданою в порядку ст. 283 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2022 року у справі № 2040/6073/18 в подібних правовідносинах щодо зупинення видаткових операцій.

Крім того, як самостійно зазначає позивач, такий загальний порядок звернення до суду врегульовано ст. 289-2 КАС України.

Втім, варто зазначити, що положеннями ст. 289-2 КАС України встановлено ще коротші терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), аніж положеннями ст. 283 КАС України (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).

Таким чином, посилання представника позивача на те, що звернення в порядку ст. 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяви є необґрунтованими, адже розгляд заяви в порядку ст. 289-2 КАС України також є терміновим та не може перевищувати 48 годин.

Поряд із цим, застосування до даної категорії заяв тримісячного строку звернення до суду, як на цьому наполягає представник позивача, фактично нівелює віднесення законодавцем даної категорії справ до таких, які потребують термінового розгляду.

Крім того, суд критично оцінює доводи податкового органу про його можливість самостійно визначати форму, в якій він здійснює звернення до суду, адже вони не доведені посиланням на відповідні нормативні акти, які б наділяли його повноваження обирати альтернативні шляхи звернення до суду із заявами про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон.

Відповідно до частини 3 статті 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

Беручи до уваги те, що податковим органом пропущено строк звернення до суду протягом 24 годин з дня виникнення підстав, що надають йому право звернутися до адміністративного суду з заявленими вимогами, та в поданому, на виконання ухвали про залишення заяви без руху, клопотанні відсутні доводи на спростування вказаного висновку, приходжу до висновку, що контролюючим органом у встановлений строк не виконано вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху, у зв`язку з чим ця заява підлягає поверненню заявнику.

Варто також наголосити, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, повертаючи дану позовну заяву судом враховано, що у відповідності до ч. 7 ст. 169 КАС України, у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Поряд із цим, ухвалою від 02.03.2024 було повернуто позовну заяві з підстав відсутності станом на 15:00 год. 02.03.2024 будь-яких заяв Головного управління ДПС у Вінницькій області з приводу усунення недоліків.

Втім, в даному випадку, судом надано оцінку клопотанню представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про усунення недоліків позовної заяви та встановлено, що останнім такі недоліки усунуто не було.

При цьому, варто зазначити, що відкриття провадження у справі за заявою, поданою із пропуском строку, встановленого податковому органу на її подання, лише з підстав визначених ч. 7 ст. 169 КАС України, суперечитиме завданням та основним засадам адміністративного судочинства.

Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного підприємства "Зернопотік плюс" та ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника ПП "Зернопотік плюс" - ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі території України разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 283 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна