Постанова

від 21.05.2024 по справі 921/773/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа №921/773/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

сторони в судове засідання не з`явились

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства "Краско "від 29.03.24 (вх.№ ЗАГС 01-05/925/23 від 29.03.24)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2024 ( повне рішення складено та підписано 15.03.2024, суддя Охотницька Н.В. )

у справі № 921/773/23

за позовом Козівської селищної ради, смт. Козова, Тернопільського району, Тернопільської області,

до відповідача Приватного підприємства "Краско ", м. Тернопіль,

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за користування об`єктом оренди в сумі 1 325 852,73 грн

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Козівська селищна рада звернулася в Господарський суд Тернопільської області із позовною заявою до ПП "Краско" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за користування об`єктом оренди в сумі 1 325 852, 73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 13.04.2018 в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість, стягнення якої, із урахуванням штрафу та пені, є предметом розгляду у цій справі. Також, у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивачем заявлені вимоги про розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2024 у справі №921/773/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ПП "Краско" на користь Козівської селищної ради заборгованість по орендній платі в сумі 502 597,70 грн; штраф в сумі 502 597,70 грн; пеню в сумі 93 702,85 грн та судовий збір в сумі 19 167,47 грн. Розірвано укладений між Козівською селищною радою та ПП "Краско" договір оренди землі № б/н від 13.04.2018 на земельну ділянку комунальної власності площею 7,2 га. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ПП "Краско", не сплачуючи орендну плату, допустило істотне порушення умов договору, чим позбавило Козівську селищну раду матеріальної вигоди, на яку та розраховувала від передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового його розірвання. Несплата орендної плати протягом більш як 21 місяця є істотним порушенням умов договору та діючого законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ПП "Краско" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2024 у справі №921/773/23 скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що судом повно та всебічно не досліджено матеріали та обставини справи, рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що в умовах військового стану та реальних військових дій суб`єкти господарської діяльності та звичайні громадяни зіштовхуються із неможливістю виконання своїх договірних зобов`язань в силу різних підстав: припинення роботи підприємств та від`їзд громадян у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю, нестачею працівників у зв`язку з їх мобілізацією, порушення логістичних ланцюжків у зв`язку із перекриттям доріг та авіасполучення з оборонною метою, тощо.

Скаржник зазначає, що ним здійснювались оплати по договору, що свідчить про добросовісну поведінку останнього. Тому нарахування штрафних санкцій під час дії форс мажорних обставин є неправомірним.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Козівська селищна рада у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що між сторонами у справі виникли правовідносини за укладеним 13.04.2018 договором оренди землі. Отже, за вищевказаними правовими положеннями та умовами договору сплата орендної плати у встановлений строк є обов`язком ПП "Краско", а тому, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди, тобто з 18.04.2018, у орендаря виник обов`язок своєчасного внесення орендної плати відповідно до п.п. 9, 11 договору. ПП "Краско" не сплачуючи орендну плату у визначені договором строки, допустило порушення взятих на себе зобов`язань. Водночас докази своєчасної сплати платежів за визначений позивачем період, відсутності заявленої до стягнення заборгованості на час розгляду справи відповідачем не подано і матеріали справи не містять.

На думку позивача, використання Листа ТПП України з метою підтвердження форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися, принаймні, і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином, у відповідача не було жодних підстав не сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу ПП "Краско "від 29.03.24 (вх.№ ЗАГС 01-05/925/23 від 29.03.24) залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 23 000,40 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Краско " б/н від 29.03.24 (вх.№ ЗАГС 01-05/925/23 від 29.03.2024) на рішення Тернопільської області від 11.03.2024 у справі №921/773/23, призначено розгляд справи на 21.05.2024.

Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки на час судового засідання суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов`язковою. Враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на рішення та організацію роботи судової колегії, засідання у даній справі відбулось за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні прийнято постанову.

Обставини справи.

Згідно рішення сесії Козівської селищної ради №1128 від 03.04.2018 "Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Франка І.", орган місцевого самоврядування вирішив, зокрема:

- передати в оренду ПП "Краско" земельну ділянку комунальної власності площею 7,2 га (кадастровий номер 6123055100:02:005:0556) в смт.Козова по вул. Франка І. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, терміном на 20 років;

- за погодженням сторін встановити орендну плату за землю в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 7 596 179,17 грн;

- зобов`язати ПП "Краско" укласти договір оренди земельної ділянки; вносити орендну плату протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в сумі 18 990,45 грн на розрахунковий рахунок Козівської селищної ради.

13.04.2018 між Козівською селищною радою (як орендодавцем) та ПП "Краско" (далі орендар) укладено договір оренди землі б/н, у відповідності до умов якого (п.п. 1.1, 8) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, загальною площею 7,2000 га, кадастровий номер 6123055100:02:005:0556, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. Франка І. за рахунок земель промисловості не наданих у власність або постійне користування селищної ради (надалі - земельна ділянка або об`єкт оренди), строком на 20 років.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2018 №197/0/198-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 596 179,17 грн (п.5 договору).

Відповідно до п. 9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 227 885,38 грн в рік із щомісячною сплатою однієї дванадцятої цієї суми.

Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься у строки, встановлені Податковим Кодексом України: щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, на розрахунковий рахунок Козівської селищної ради в ГУДКСУ в Тернопільській області (орендна плата за землю з юридичних осіб).

Згідно з п.14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: - у 10-ти денний строк сплачується штраф в розмірі 100 відсотків місячної орендної плати, встановленої цим договором; - стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.34 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом; - рішенням Козівської селищної ради у випадку: несплати орендної плати протягом більш ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; передачі в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 75560986 від 12.12.2016, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:005:0556 є Козівська селищна рада; форма власності: комунальна.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 121578363 від 23.04.2018, підтверджується, що 18.04.2018 на підставі договору оренди землі від 13.04.2018 за ПП "Краско" зареєстровано інше речове право, а саме: право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:005:0556, строком дії - на 20 років.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації (листа) Головного управління ДПС у Тернопільській області №4751/5/19-00-13-03-03 від 15.08.2023, а саме витягу з переліку платників, які мають заборгованість до місцевих бюджетів станом на 01.08.2023, за ПП "Краско" рахується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 473 770,70 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою погашення заборгованості згідно договору, на адресу ПП "Краско" позивачем скеровано листи - претензії №01-31/3-09 від 04.01.2023 та №01-1525/3-09 від 15.08.2023 з вимогою погасити вказану суму заборгованості у 10-ти денний строк з моменту отримання листа-претензії, зокрема, суму боргу 275 741,00 грн згідно листа-претензії від 04.01.2023 та 473 770,70 грн згідно листа-претензії від 15.08.2023. Окрім того, у листі від 15.08.2023 повідомлено ПП "Краско" про те, що у випадку незадоволення даної претензії або залишення її без відповідного реагування, Козівська селищна рада буде змушена порушити питання вилучення з користування підприємства земельної ділянки.

Лист-претензію від 04.01.2023 ПП "Краско" залишено без відповідного реагування.

На лист-претензію №01-1525/3-09 від 15.08.2023 відповідач направив на адресу Козівської селищної ради лист-відповідь №24/08/23-01 від 24.08.2023, в якому, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо наявності надзвичайних обставин у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, які не могли бути враховані при укладенні сторонами договору, зазначив, що підприємство розуміє обсяг взятих на себе зобов`язань згідно договору та гарантує їх виконання в повному обсязі. Крім того, просить утриматися від застосування господарських санкцій.

Також, згідно інформації (листа) Головного управління ДПС у Тернопільській області №6206/5/19-00-13-03-02 від 13.10.2023, станом на 01.10.2023 за ПП "Краско" рахується заборгованість по орендній платі в сумі 502 597,70 грн.

Відповідно до звіту про рух коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, фінансового відділу Козівської селищної ради, останній платіж по орендній платі за землю ПП "Краско" здійснено 28.01.2022.

За період 01.01.2023 по 01.10.2023 будь-яка інформація про надходження платежів від ПП "Краско", зокрема орендної плати за землю, у Козівській селищній раді відсутня.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення Козівської селищної ради до господарського суду з позовом до відповідача - ПП "Краско" за захистом порушеного права із вимогами про стягнення заборгованості за користування об`єктом оренди та про розірвання договору оренди від 13.04.2018.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Козівської селищної ради про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності через систематичну несплату орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч.1 ст.2Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Судова колегія зазначає, що підставою для розірвання договору є систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання). При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Козівської селищної ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, виходив із того, що у пункті 11 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься щомісячно, ПП "Краско", не сплачуючи тривалий час орендну плату, проявило недобросовісність по відношенню до наявних зобов`язань за договором оренди землі, що з позиції цих принципів повинно оцінюватися як дії, які не відповідають праву, а тому у такому випадку повинне мати місце судове втручання шляхом подальшого припинення порушень.

Отже, несплата орендної плати протягом більш як 21 місяця є істотним порушенням умов договору та діючого законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстації правомірно прийшов до висновку, що ПП "Краско", не сплачуючи орендну плату, допустило істотне порушення умов договору, чим позбавило Козівську селищну раду матеріальної вигоди, на яку та розраховувала від передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового його розірвання.

На підставі викладеного, судова колегія вважає обґрунтованою наявність підстав для позивача для дострокового розірвання договору оренди землі № б/н від 13.04.2018 на земельну ділянку комунальної власності площею 7,2 га (кадастровий номер 6123055100:02:005:0556) в смт. Козова по вул. Франка І.

У п.3 ч.1 ст.3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом п.п.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)

Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п.п.14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (п.п.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Водночас згідно з п.п.288.1 - 288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п.п.288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Так, згідно з п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, Податковий кодекс України передбачає порядок обчислення розміру орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів, проте розмір та умови внесення орендної плати, а також правові наслідки порушення зобов`язань встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №924/617/22).

Як вбачається із матеріалів справи, у пункті 9 договору оренди землі від 13.04.2018 визначено розмір орендної плати, а саме передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від грошової оцінки землі. Водночас у цьому ж пункті договору визначено конкретний розмір орендної плати.

Судова колегія зазначає, що за умовами п.11 договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату у строки, встановлені Податковим Кодексом України: щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Зазначена умова договору оренди землі узгоджуються з вимогами щодо строку сплати орендної плати, визначеними п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідно до інформації Головного управління ДПС у Тернопільській області №6206/5/19-00- 13-02 від 13.10.2023, станом на 01.10.2023 за ПП "Краско" рахується заборгованість по орендній платі в сумі 502 597,70 грн.

Згідно долученого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що вказана сума заборгованості виникла за період з січня 2022 року по вересень 2023 року. Щомісячні платежі орендної плати за вказаний період визначено в розмірі 23 933,22 грн, за винятком грудня 2022 року - 23 933,30 грн, орендна плата не сплачувалась протягом 21 місяця, а відповідно до пункту 34 договору позивач має право розірвати договір за рішенням суду достроково у випадках несплати орендної плати більше ніж три місяці.

Враховуючи вищенаведене та умови договору оренди землі правомірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 502 597,70 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідачем не надано суду та такі відсутні в матеріалах справи докази своєчасної сплати платежів за визначений позивачем період.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій: неустойка, штраф, пеня.

При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч.4 ст.231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст.549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Поряд з цим, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 14 договору сторонами визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф в розмірі 100 відсотків місячної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до правил обрахунку строків (ст. 253 ЦК України) період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Як передбачено ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано за період з 01.01.2022 по 30.09.2023: 502 597,70 грн штрафу (в розмірі 100 відсотків місячної орендної плати на підставі пп.1 п.14 договору оренди землі від 13.04.2018) та 320 657, 33 грн пені (нарахованої в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 на загальну суму боргу 320 657,33 грн).

Судова колегія, здійснивши перевірку правильності розрахунків щодо нарахування 502 597,70 грн штрафу та 320 657, 33 грн пені, враховуючи умови договору та вищенаведені норми чинного законодавства, дійшла висновку, що штраф нараховано правомірно.

Щодо нарахування пені, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача здійснений без урахування положень ч.6 статті 232 ГК України щодо періоду нарахування пені та подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому розмір правомірно нарахованої пені становить 93 702,85 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеній сумі.

В частині позовних вимог про стягнення 226 954,48 грн пені в позові слід відмовити як необґрунтовано заявленій.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на те, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини (військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні») з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням /обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). При укладенні договору сторонам не було відомо про зазначені обставини та не могли бути враховані негативні наслідки, які ці обставини спричинили. Скаржником здійснювались оплати по договору, що свідчить про добросовісну поведінку останнього, тому нарахування штрафних санкцій під час дії форс мажорних обставин є неправомірним, судова колегія зазначає таке.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність.

Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 від 14.06.2022).

Твердження скаржника, що зазначений лист від 28.02.2022 є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій є помилковими та за відсутності належних і допустимих доказів унеможливлення виконання грошового зобов`язання до 21.01.2022, судова колегія не вбачає підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення виконання зобов`язання, з підстав введення воєнного стану в державі.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, п.38 договору оренди землі сторони узгодили, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про наявність таких обставин.

Також, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2024 у справі №921/773/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Краско "від 29.03.24 (вх.№ ЗАГС 01-05/925/23 від 29.03.24) залишити без задоволення.

2.Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути Господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2024.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.