Рішення

від 23.05.2024 по справі 394/342/22

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100смт.Новоархангельськ Кіровоградськоїобласті,вул.Слави 26

23.05.24 394/342/22

2/394/87/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Краснопольської Л.П

за участю секретаря судового засідання: Владової В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області про самовільний захват земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом самовільний захват земельної ділянки в розмірі 12, 64 кв.м., посилаючись на те, що 16 січня 2015 року Орендодавець (уповноважена ним особа) Новоархангельська селищна рада, в особі селищного голови Лясковського М.Д. та орендар ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3523655100:50:129:0017, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 0,0045 га із земель сільськогосподарського призначення. На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні. Строк дії договору оренди 49 років. Орендна плата 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яку позивач вносила на рахунок Новоархангельської селищної ради щомісячно рівними частками, не пізніше 25 числа кожного місяця. Користувалась позивач земельною ділянкою впродовж 6 років. Проходу до земельної ділянки не було, в зв`язку з чим позивач з дозволу Новоархангельської селищної ради, виготовила технічну документацію, щодо відведення земельної ділянки в розмірі 0,0045 га, як доріжки проходу до її городу по АДРЕСА_1 . Разом з тим, влітку 2018 року, власник сусідньої земельної ділянки, ОСОБА_6 , її син ОСОБА_5 та внук ОСОБА_7 самовільно приєднали цю доріжку (у точках 3,4,5 відповідно до плану) до свого городу поставили огорожу із стовпчиків та металевої сітки, що створило незручності в користуванні городом з АДРЕСА_2 . На даний час позивач змушена заходити на город з АДРЕСА_3 .

Починаючи з 2018 року по даний час, вона фактично не має можливості скористатися своїм правом постійного користування своєю земельною ділянкою в розмірі 0,0045 га, так як ОСОБА_5 самовільно захватив земельну ділянку в розмірі 12,64 кв.м., встановив металеву огорожу і перекрив доступ та прохід, через що позивач змушена була обходити через вул. Ватутіна, з тим, щоб дістатися до свого городу.

Всі пропозиції позивача вирішити дане питання мирним шляхом та усунути перепони в праві користуванні нею орендованою земельною ділянкою, зокрема перенести металеву огорожу на свою земельну ділянку залишилися без уваги. ОСОБА_5 запевнив, що право користування ним його земельною ділянкою саме в таких межах та у таких спосіб підтверджено відповідними документами. На звернення відповідача Новоархангельською селищною радою було створено комісію, та проведено огляд ділянки техніком геодезистом ОСОБА_8 , в присутності інженера по благоустрою при Новоархангельській селищній раді ОСОБА_9 і виявлено порушення ОСОБА_5 меж земельної ділянки позивача у точках 3,4,5 приєднання її до земельної ділянки по АДРЕСА_4 , при цьому були визначені і встановлені межові знаки у вигляді 4 дерев`яних стовпчиків. На повторне звернення позивача із заявою до Новоархангельської селищної ради 21.02.2022 року, комісія, яка знову оглянула ділянку зафіксувала на фото порушення її меж.

Не маючиможливості вирішитиспірне питанняв добровільномупорядку,позивач змушена звертатисядо суду,з вимогою зобов`язати ОСОБА_5 звільнити доріжкув точках3,4,5за схемоюплану розташуванняземельної ділянкипід кадастровимномером 3523655100:50:129:0017,перенести огорожуна йогоземельну ділянку підкадастровим номером3523655100:50:129:0013 та надатипозивачу можливістьвільного проходудо земельноїділянки під кадастровим номером 3523655100:50:129:0017, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 1000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., судові витрати в сумі 1488,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4200,00 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять суд її задоволити із підстав обставин та доводів зазначених у їх змісті та на основі доданих до позовної заяви доказів.

Представник відповідача адвокат Іванченко В.В. в судовому засіданні - позовні вимоги не визнав, вважав вимоги безпідставними та необґрунтованими, просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.

Представник третьоїособи Новоархангельської селищноїради всудовому засіданні,підтримаввимоги позивачки,вважаючиїх обгрунтованими,просив їх задовольнити

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження, суд дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є правовідносини щодо права користування земельною ділянкою, які регулюються нормами ЗК України та ЦК Кодексу.

Між сторонами виник спір в якому позивач є орендарем спірної земельної ділянки.

Виходячи зізмісту позовної заяви,16січня 2015року міжНовоархангельською селищноюрадою та ОСОБА_1 було укладенодоговір орендиземельної ділянки,загальною площею0,0045га,виділеної із земельсільськогосподарського призначення,розташованої заадресою: АДРЕСА_1 ,з цільовимпризначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3523655100:50:129:0017, строком дії договору оренди на 49 років, з орендною платою 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Згодом позивач виготовила технічну документацію, щодо відведення земельної ділянки в розмірі 0,0045 га, як доріжки проходу до мого городу по АДРЕСА_1 .У відповідь на дії власника сусідньої земельної ділянки, відповідача ОСОБА_5 , встановив металеву огорожу і перекрив доступ та прохід, визначеною їй технічною документацією доріжкою, позивач звернулася до незалежного геодезиста для встановлення відновлення земельної ділянки площею 0,0045 га (а.с. 10-11).

Згідно Акту обстеження від 11.08.2021 року, виявлено наявність металевої огорожі по точкам 5-4 - 0,81 безпосередньо на орендованій земельній ділянці ОСОБА_1 , розміром 0,0045 га, яку позивач вимагала демонтувати; та правильні межові знаки по точкам 3,4,5 (а.с. 12-13).

Відповідно до Акту приймання, передачі межових знаків на зберігання від 11.08.2021 року, межі земельної ділянки, загальною площею 0,0045 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, під кадастровим номером 3523655100:50:129:0017, наданої власнику/користувачу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 закріплені в натурі ( на місцевості межовими знаками). Виявлено перетин меж в точках 3,4,5 вищевказаної земельної ділянки та прилеглої до неї ділянки за адресою АДРЕСА_4 кадщастровий номер 3523655100:50:129:0013 (а.с. 15).

Згідно Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 11.08.2021 року, проведено відновлення в натурі та погодження меж земельної ділянки, загальною площею 0,0045 га по АДРЕСА_1 , під кадастровим номером 3523655100:50:129:0017 (а.с. 16).

З оглядуна відповідь від27.01.2022року,Новоархангельська селищнарада визналафакт наявності у ОСОБА_1 перешкод вкористуванні земельною ділянкоюза призначенням, в зв`язку з приєднанням даної земельної ділянки покійною ОСОБА_6 до земельної ділянки по АДРЕСА_4 (а.с. 19-22).

В судовому засіданні представником відповідача було долучено до матеріалів справи Свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.08.2021 року, згідно якого спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - є її син ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3523655100:50:129:0013, площею 0,2745 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, яке належало спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право влансоті на нерухоме майно, індексний номер 36246453 від 14.04.2014 року (а.с. 68); та Технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відведення у власність гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 113-151).

Згідно Відповіді відділу Держземагентства в Новоархангельському районі Кіровоградської області №05-04/1249 від 27.04.2015 року, функції Державного земельного кадастру, порядок їх здійснення чітко регламентований відповідними законами України та розробленим державою програмним забезпеченням, а це означає, що реєстрація будь-якої земельної ділянки у державному земельному кадастрі, за допомогою програмного забезпечення ведення державного земельного кадастру із співпадінням її площі з площею іншої земельної ділянки є неможливим. Станом на 27.04.2015 року, згідно земельно-кадастрових данних відділу, земельна ділянка кадастровий номер 3523655100:50:129:0017 не містить перетину і спів падіння з іншими земельними ділянками (а.с. 210, 232).

З огляду на відповідь Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ ДГК у Кіровоградській області, межі земенльних ділянок 3523655100:50:129:0013 та 3523655100:50:129:0017 не співпадають та не перетинаються між собою (а.с. 211, 233).

Відповідно до Висновку експерта судово-земельної експертизи №1003/23 від 03.11.2023 року, стосовно першого питання: огорожа (металева сітка) знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:50:129:0013 (власник ОСОБА_10 ), довжиною 1,15 м; стосовно другого питання: огорожа (металева сітка) знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:50:129:0017 (орендар ОСОБА_1 ), довжиною 31,05 м (а.с. 182-194).

Разом зтим,представником відповідачана адресусуду бувнадісланий відзивна позовнузаяву,в якомузазначив,що вважаєтвердження Новоархангельськоїселищної радипро визнаннянаявності перешкод вкористуванні земельною ділянкоюза призначенням гр. ОСОБА_1 , в зв`язку з приєднанням даної земельної ділянки, нині покійною ОСОБА_6 до земельної ділянки по АДРЕСА_4 , викладений у відповіді на звернення позивача №05-11/05 від 27.01.2022 року хибним, оскільки Новоархангельська селищна рада не володіє спеціальними знаннями та навиками, а тому подібне твердження виходить за межі можливостей місцевого органу самоуправління. Вважає, що для встановлення в судовому порядку порушення розміщення огорожі по данній справі слід призначити судову земельно-технічну експертизу.

Крім того, у відповідності до п.п. 6.30 та 6.31 Постанови Великої Палати Верховного суду від 08.10.2019 року у справі №920/447/18, судом викладено правові висновки стосовно прав власників земельної ділянки, в разі порушення їх прав на землю: - предметом доказування у випадках застосування положень ст. ст. 152, 212 ЗК України є факт використання земельної ділянки відповідачем без належних на те правових підстав. Відповідно, належним способом захисту по даній справі могла б бути позовна вимога про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, наданою в користування на підставі договору оренди, шляхом знесення (демонтажу) огорожі. В свою чергу позивач просить зобов`язавти відповідача, звільнити доріжку, шляхом перенесення огорожі на свою земельну ділянку і надати позивачу можливість вільного проходу, що за своєю правовою природою фактично є встановленням сервітуту, ст. 98 ЗК України є негаторним позовом в межах заявлених вимог і обґрунтувань самого позову. Що по своїй суті є самостійною підставою для відмови в позові. Просив відмовити в задоволенні позову

В свохпоясненнях навідзив,позивач зеперечила тим,що комісією в складі техніка-геодезиста Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Орделян М.В., інженера Новоархангельськкої селищної ради ОСОБА_9 та в її присутності, було виявлено наявність металевої огорожі по точкам 5-4 - 0,81 безпосередньо на орендованій нею земельній ділянці, розміром 0,0045 га, межі якої перетиналась в точках 3,4,5 з прилеглою до неї земельною ділянкою розташованою за адресою АДРЕСА_4 кадастровий номер 3523655100:50:129:0013 та були встановлені правильні межові знаки по точкам 3,4,5. При цьому було складено Акт приймання, передачі межових знаків на зберігання від 11.08.2021 року. Позивач наголосила, що всі заміри проводилися геодезистом, в присутності працівника селищної ради.До того ж вважала відповідь Новоархангельської селищної ради №05-11/05 від 27.01.2022 року вчинену в межах її повноважень.

Мотивуючи своє рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Така ж норма передбачена і положеннями ст. 4 ЦПК України

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі№607/6092/18, від 05 червня 2019 року у справі№607/6865/18, від 11 червня 2019 року у справі№917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу. Право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Окрім цього, питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц. Зокрема, зроблено висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Способи захисту прав на земельні ділянки закріплені в ст. 152 Земельного кодексу України, яка гарантує, в тому числі, право землекористувачу вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою та його державної реєстрації. Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки ( ст.212 ЗК України).

При цьому, в позовній заяві не зазначено що із ст. 211 ЗК України або норму якого іншого закону порушив відповідач. Пред`явивши негаторний позов, позивач просить захистити порушене право на користування земельною ділянкою шляхом її звільнення та повернення.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, у вигляді права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. При цьому за змістом цієї статті перелік земельних сервітутів, що визначені в ній, не є вичерпним.

З викладеного вбачається, що метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без зазначення строку є задоволення потреб у ефективному використанні свого майна. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Враховуючи підстави позову, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на зобов`язанні відповідача звільнити доріжку в точках 3,4,5 за схемою плану розташування земельної ділянки під кадастровим номером 3523655100:50:129:0017, перенесенні огорожі, встановленої відповідачем на її земельній ділянці без законних на те підстав, та на наданні їй можливості вільного проходу з тим, щоб використовувати свою земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про усунення перешкод відповідачем ОСОБА_5 в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою.

При оцінці обраного позивачем способу захисту своїх прав, потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення, та бути спрямованим на реальне поновлення порушеного права.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Такий висновок ВП ВС викладений в постанові у справі № 925/642/19. Тотожний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)).

З урахуванням викладеного та обставин справи, суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав, заявлена позивачем вимога щодо зобов`язання відповідача звільнити доріжку в точках 3,4,5 за схемою плану розташування земельної ділянки під кадастровим номером 3523655100:50:129:0017, перенести огорожу на його земельну ділянку під кадастровим номером 3523655100:50:129:0013 і надання можливості позивачу вільного проходу до земельної ділянки 3523655100:50:129:0017 по АДРЕСА_1 - є неналежним способом захисту.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

За правилами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс»

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що аргументи позивача та її представника в їх сукупності зводяться до неправильного розуміння ними вимог законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, а також з огляду на зміст позовних вимог, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Зважаючи на те, що на підставі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 11, 15-16 ЦК України, ст. 99, 152, 212 ЗК України, ст.12,13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області про самовільний захват земельної ділянки - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Сабово Новоархангельського району Кіровоградської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04367217, вул. Центральна, 31 смт Новоархангельськ Кіровоградської області.

Дата складення повного тексту рішення 05.06.2024 року.

Суддя: