Рішення

від 29.05.2024 по справі 494/287/24

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

29.05.2024

Справа № 494/287/24

Провадження № 2/494/202/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2024 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Панчишина А.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Твердун Т.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні в м. Березівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одеса про визнання фіктивної ціну продажу земельної ділянки, скасування заяви про намір щодо продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом на обгрунтування якого зазначає наступне. Суворовською державною нотаріальною конторою у м. Одеса надіслано йому повідомлення № 158 від 18.01.2024 року про державну реєстрацію наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 (далі відповідача) щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 8,6024 га що розташована за адресою: тг Березівська Одеська область Березівський район (колишня Яснопільська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки: 5121286100:01:001:0491, вид цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП : 991890751212.

Відповідно до повідомлення про намір власника земельної ділянки ОСОБА_3 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, ціна продажу земельної ділянки складає 1 100 000 гривень.

Позивач вважає ціну продажу земельної ділянки в розмірі 1 100 000 гривень фіктивною, а намір власника земельної ділянки ОСОБА_3 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га (кадастровий номер 5121286100:01:001:0491) таким що підлягає скасуванню.

Стверджує, що відповідно до витягу № НВ-9927004122024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5121286100:01:001:0491 складає 297550 гривень. Експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 178 930 гривень, згідно звіту про експертну оцінку землі, виданого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Розумна ціна, на думку позивача, продажу земельної ділянки повинна складати 495917 гривень 78 копійок. Натомість ціна в розмірі 1 100 000 грн. продажу земельної ділянки, зазначена в повідомлені про намір власника земельної ділянки ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, є завищеною та не відповідає реальній ціні вартості земельної ділянки на ринку України.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_2 вважає, що ціна вартості земельної ділянки в розмірі 1 100 000 продажу земельної ділянки, що зазначена в повідомленні про намір власника земельної ділянки ОСОБА_3 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, не агрументована та підлягає визнанню фіктивною, що є підставою скасування наміру про продаж земельної ділянки.

Позивач наголошує, що укладенню договору купівлі-продажу передує чітко врегульована процедура, яка розпочинається із звернення власника до нотаріуса для реєстрації свого наміру щодо продажу земельної ділянки. Такий намір реєструється як обтяження. Припинення цього обтяження відбувається як за ініціативи власника земельної ділянки, так і за ініціативи суб`єкта переважного права її купівлі так і за рішенням суду.

Враховуючи наведене, просить: 1) визнати фіктивною ціну продажу земельної ділянки, що складає 1 100 000 грн. відповідно до повідомлення про намір власника земельної ділянки ОСОБА_3 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га кадастровий номер 5121286100:01:001:0491; 2) скасувати намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 8,6024 га що розташована за адресою: тгБерезівська Одеська область Березівський район (колишня Яснопільська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки: 5121286100:01:001:0491, вид цільового призначення : 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП : 991890751212, 3) скасувати рішення державного реєстратора Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область індексний номер рішення: 71177097 від 18.01.2024 року про державну реєстрацію права та їх обтяжень. Вид обтяжень: намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки. Відомості про суб`єкт обтяження : ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , УНЗР: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 10.08.2023 року, строк дії документа 10.08.2033 року, видавник орган 4824, опис предмета обтяження: земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 8,6024 га що розташована за адресою: тгБерезівська Одеська область Березівський район (колишня Яснопільська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки: 5121286100:01:001:0491, вид цільового призначення: 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП : 991890751212.

Відповідач ОСОБА_3 скористалась правом на подачу відзиву на позовну заяву. В такому її представник - адвокат Атаманчук Н.С. зазначає, що з позовом відповідачка не погоджується в повному обсязі та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість, безпідставність та не доведення належними, допустимими та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач, виходячи з наступного.

Так, відповідачці, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності на земельну ділянка площею 8.6024 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на за адресою: Одеська обл., Березівський р-н. Березівська територіальна громада, кадастровий номер: 5121286100:01:001:0491 на підставі Розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області №253/А- 2016. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно укладений договір оренди землі від 10.10.2016 р. Право оренди земельної ділянки зареєстроване державним реєстратором Березівської міської ради Одеської області Соловйовою Ю.О. 11.10.2016 р., номер запису про речове право: 16963538.

Відповідачкою як законним власником вказаної земельної ділянки було прийняте рішення про відчуження земельної ділянки шляхом її продажу з визначенням істотних умов договору, які прийнятні для власника і відповідають нормам чинного законодавства. В розумінні ст. 130-1 Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про оренду землі» позивач, ОСОБА_2 є суб`єктом переважного права купівлі земельної ділянки другої черги.

Представник відповідача, стверджує, що ОСОБА_3 було попередньо усно повідомлено позивача про наміри продажу земельної ділянки кадастровий номер 5121286100:01:001:0491. Проте, орендар не надав попередньої згоди на придбання зазначеної ділянки.

З метою дотримання норм чинного законодавства, орендодавець - ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса Суворовської нотаріальної контори у м. Одеса, яка тимчасово заміщує державного нотаріуса Березівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, та 18.01.2024 року було проведено державну реєстрацію наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 5121286100:01:001:0491 площею 8,6024 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП 991890751212.

Представник відповідача стверджує, що позивачем було отримано повідомлення № 158/02-02 від 18.01.2024 р. про наміри продажу земельної ділянки. У випадку, якщо орендар має намір скористатися цим правом, він має протягом одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від нотаріуса повідомити останнього про бажання придбати земельну ділянку на умовах, запропонованих власником. На даний час, повідомлень про бажання придбати земельну ділянку на умовах, запропонованих власником, з боку позивача не надано.

Таким чином, на думку представника відповідача, ОСОБА_3 було дотримано процедури повідомлення суб`єкта переважного права на придбання такої земельної ділянки у повному обсязі. Проте, на сьогоднішній день позивач таким правом не скористався, а отже, втратив переважне право на придбання земельної ділянки.

Представник відповідача наголосила, що згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно пункту 22 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що до 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

Також представник відповідача ствердила, що до позовної заяви доданий витяг №НВ-9927004122024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо належної відповідачці земельної ділянки, відповідно до якого нормативна грошова оцінка складає 297550,6 грн. Сума нормативно-грошової оцінки - це показник, який фіксує мінімальну вартість паю (земельної ділянки сільськогосподарського призначення). Власником земельної ділянки ОСОБА_3 було запропоновано позивачу - ОСОБА_2 викупити земельну ділянку за вартістю 1 100 000 грн., що перевищує нормативно-грошову оцінку земельної ділянки. Саме така ціна визначена власником майна на свій розсуд та на її думку є обґрунтованою.

З вказаного вбачається, що реєстрацією наміру відповідачки щодо продажу належної їй земельної ділянки не були порушені права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки, що свідчить про необгрунтованість позову. Звернення орендаря до суду з безпідставними вимогами, які фактично він не має права заявляти, необгрунтовано обмежують можливість відповідачки реалізувати своє гарантоване законом право власності.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що вимога про скасування рішення щодо державної реєстрації обтяження є похідною від вимоги про визнання фіктивною ціни продажу та скасування наміру щодо продажу, а отже, не підлягає задоволенню виходячи з недоведеності первинних позовних вимог.

Враховуючи наведене представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 24.04.2024 року в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Іншою ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 24.04.2024 року відмовлено у продовженні процесуального строку на подачу відповідачі на відзив за ініціативою суду. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення без розгляду відповіді на відзив задоволено. Відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 24.04.2024 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 29.05.2024 року відмовлено в задоволенні повторного клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Іншою ухвалою від 29.05.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення в підготовче судове засідання. Також ухвалою суду від 29.05.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи.

В судові засідання 26.02.2024 року та 24.04.20224 року ні позивач, ні його представник не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи. В судове засідання 29.05.2024 року позивач та його представник ОСОБА_6 повторно не з`явилися. Були належним чином повідомленні про розгляд справи. При цьому представник позивача ОСОБА_6 клопотав про проведення такого в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 28.05.2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_6 було задоволено, вирішено провести розгляд справи в режимі відеоконференції з представником позивача. Разом з тим, не зважаючи на задоволення клопотання представника позивача, останній на відеоконференцзв`язок з судом не вийшов, та подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні. Аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи подане й позивачем, який був повідомлений належним чином про судовий розгляд, в судове засідання також не з`явився без поважних на те причин. Вказані обставини свідчать про те, що позивач та його представник зловживають своїми процесуальними правами, не з`являються в судові засідання, без поважних на те причин, заявляють повторні клопотання, які в процесуальний спосіб вже вирішені з винесенням судових рішень, а відтак затягують розгляд справи. У зв`язку з наведеним, суд не вбачав обгрунтованих підстав для відкладення судового розгляду та розглянув справу у відсутності позивача та його представника на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про розгляд справи, при цьому забезпечила участь в судовому засідання свого представника адвоката Атаманчук Н.С. Остання надала пояснення на підтримку відзиву на позовну заяву. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору подала до суду 11.03.2024 року заяву, в якій просила розглядати справу без участі її представника.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідачці, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 8.6024 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на за адресою: Одеська обл., Березівський р-н. Березівська територіальна громада, кадастровий номер: 5121286100:01:001:0491 на підставі розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області №253/А- 2016.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 10.10.2016 року. Право оренди земельної ділянки зареєстроване державним реєстратором Березівської міської ради Одеської області Соловйовою Ю.О. 11.10.2016 р., номер запису про речове право: 16963538. Пунктом 5 Договору оренди землі визначено, що договір укладено терміном на 10 років. Згідно з п. 28 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору з боку орендодавця.

18.01.2024 року ОСОБА_3 звернулася з заявою до Суворівської Державної нотаріальної контори у м. Одеса про намір щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 8,6024 га що розташована за адресою: тгБерезівська Одеська область Березівський район (колишня Яснопільська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки 5121286100:01:001:0491, вид цільового призначення: 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП : 991890751212.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №36238083 від 18.01.2024 року, державний нотаріус ОСОБА_7 , на підставі заяви з реєстраційним номером 59012742 від 18.01.2024року зареєструвала намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991890751212, кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, яка розташована на території Одеської області, Березівського району, Березівської міської ради (колишня Яснопільська сільська рада). Номер запису про обтяження: 53345282, дата державної реєстрації: 18.01.2024 року.

Листом від № 157 від 18.01.2024 року ОСОБА_2 надійшло повідомлення державного нотаріуса ОСОБА_7 щодо продажу земельної ділянки загальною площею 8,6024, кадастровий номер 5121286100:01:001:0491 з проектом договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3 проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчиняється за 1100000 гривень, які продавець отримує повністю від покупця в день посвідчення цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до витягу № НВ-9927004122024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5121286100:01:001:0491 складає 297550 грн. 60 коп.

Експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 178930 грн., згідно звіту про експертну оцінку землі, виданого експертом оціночної діяльності 13.02.2024 - ФОП ОСОБА_8 .

Позивач вважає, що ціна вартості земельної ділянки в розмірі 1100 000 гривень продажу земельної ділянки що зазначена в повідомленні про намір власника земельної ділянки ОСОБА_3 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, не аргументована та підлягає визнанню фіктивною, що є підставою скасування наміру про продаж земельної ділянки. Однак, з такими висновками суд не погоджується.

В розумінні ст. 130-1 Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про оренду землі» позивач, ОСОБА_2 є суб`єктом переважного права купівлі земельної ділянки другої черги.

Відповідач, ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса Суворовської нотаріальної контори у м. Одеса, яка тимчасово заміщує державного нотаріуса Березівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, та 18.01.2024 року було проведено державну реєстрацію наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 щодо продажу» земельної ділянки кадастровий номер 5121286100:01:001:0491 площею 8,6024 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП 991890751212.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було отримано повідомлення № 158/02-02 від 18.01.2024 р. про наміри продажу земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права приватної власності, який закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. Дані принципи конкретизовані у Цивільному кодексі України та Земельному кодексі України.

Відповідно до ч. 1, 2,6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно з ч.1,2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 90 ЗК України передбачені права власників земельних ділянок, серед яких право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 України).

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ст. 131 ЗК України укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб`єктом іншій особі, про що такий суб`єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 22 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що до 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

Відповідно до п. 172.3. ст. 172 Податкового кодексу України дохід від продажу об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-нродажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об`єкта, визначеної суб`єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку.

Згідно з витяг №НВ-9927004122024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо належної відповідачці земельної ділянки, відповідно до якого нормативна грошова оцінка складає 297550,6 грн. Сума нормативно-грошової оцінки - це показник, який фіксує мінімальну вартість паю (земельної ділянки сільськогосподарського призначення).

Власником земельної ділянки ОСОБА_3 було запропоновано позивачу - ОСОБА_2 викупити земельну ділянку за вартістю 1 100 000,00 грн., що перевищує нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Таким чином, вбачається, що сторони за договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення мають право визначати умови договору на власний розсуд, за винятком обмежень, передбачених законом. У випадку визначення ціни договору встановлена лише мінімально можлива вартість відчуження такого об`єкта.

Згідно вимог ст. 9 Закону України «Про оренду землі» орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається.У разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім продажу її на земельних торгах) орендар повідомляється у порядку, визначеному статтею 130-1 Земельного кодексу України. У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки. Орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Враховуючи наведені положення, у разі якщо орендар не приймає пропозиції щодо придбання земельної ділянки у власність, можливе відчуження її на користь іншої особи, до якої перейдуть усі права та обов`язки орендодавця на тих самих умовах. Таким чином, вбачається, що реєстрацією наміру відповідачки щодо продажу належної їй земельної ділянки не були порушені права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки, що свідчить про необгрунтованість позову.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. З ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження №61- 14079св20) Верховний Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивачем не доведено обставин, які можуть свідчити про фіктивність визначення ціни продажу земельної ділянки та незаконності наміру власника земельної ділянки щодо продажу такої, тому в цій частині позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Враховуючи наведену норму, одночасне пред`явлення вимоги і про скасування документу, на підставі якого проведена реєстрація обтяження, і скасування рішення про державну реєстрацію обтяження є недопустимим, адже фактично ці вимоги є тотожними, так як у разі задоволення вимоги про скасування наміру продажу, можливо було б в ефективний спосіб відновити порушені права та інтереси позивача (якби такі порушення були допущені відповідачкою як власницею майна), тобто провести державну реєстрацію припинення наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу.

Враховуючи вищенаведене, оскільки вимога про скасування рішення щодо державної реєстрації обтяження є похідною від вимоги про визнання фіктивною ціни продажу та скасування наміру щодо продажу, а отже, не підлягає задоволенню виходячи з недоведеності первинних позовних вимог.

Керуючись статтями10,19,81,89,141,259,263-265,268,354-355 ЦПК України,

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одеса про визнання фіктивної ціну продажу земельної ділянки, скасування заяви про намір щодо продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 04.06.2024 року.

Суддя Панчишин А.Ю.