Постанова

від 31.10.2024 по справі 494/287/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6187/24

Справа № 494/287/24

Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Березівського районного суду Одеської області від 29 травня 2024 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фіктивної ціну продажу земельної ділянки, скасування заяви про намір щодо продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, третя особа: Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одеса

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому2024року ОСОБА_1 звернувся досуду позовомдо ОСОБА_2 про визнання фіктивної ціну продажу земельної ділянки, скасування заяви про намір щодо продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, в обґрунтування якої зазначив, що Суворовською державною нотаріальною конторою у м. Одеса йому надіслано повідомлення № 158 від 18.01.2024 року про державну реєстрацію наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 8,6024 га, що розташована за адресою: тг Березівська, Одеська область, Березівський район (колишня Яснопільська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки: 5121286100:01:001:0491, вид цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП : 991890751212.

Відповідно до повідомлення про намір власника земельної ділянки ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га, кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, ціна продажу земельної ділянки складає 1100000 грн.

Позивач вважає ціну продажу земельної ділянки фіктивною, а намір власника земельної ділянки ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки таким що підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу № НВ-9927004122024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 297550 грн. Експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 178930 грн, згідно звіту про експертну оцінку землі, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 .

Розумна ціна, на думку позивача, продажу земельної ділянки повинна складати 495917,78 грн. Натомість ціна в розмірі 1100000 грн продажу земельної ділянки, зазначена в повідомлені про намір власника земельної ділянки ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки, є завищеною та не відповідає реальній ціні вартості земельної ділянки на ринку України.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що ціна вартості земельної ділянки в розмірі 1100000 грн продажу земельної ділянки, що зазначена в повідомленні про намір власника земельної ділянки ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки не аргументована та підлягає визнанню фіктивною, що є підставою скасування наміру про продаж земельної ділянки.

Позивач наголошує, що укладенню договору купівлі-продажу передує чітко врегульована процедура, яка розпочинається із звернення власника до нотаріуса для реєстрації свого наміру щодо продажу земельної ділянки. Такий намір реєструється, як обтяження. Припинення цього обтяження відбувається як за ініціативи власника земельної ділянки, так і за ініціативи суб`єкта переважного права її купівлі, так і за рішенням суду.

ОСОБА_1 просив суд визнати фіктивною ціну продажу земельної ділянки, що складає 1100000 грн відповідно до повідомлення про намір власника земельної ділянки ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га кадастровий номер 5121286100:01:001:0491; скасувати намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 8,6024 га, що розташована за адресою: тг Березівська, Одеська область, Березівський район (колишня Яснопільська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки: 5121286100:01:001:0491, вид цільового призначення : 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП: 991890751212; скасувати рішення державного реєстратора Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область індексний номер рішення: 71177097 від 18.01.2024 року про державну реєстрацію права та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Березівський районний суд Одеської області рішенням від 29 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фіктивної ціну продажу земельної ділянки, скасування заяви про намір щодо продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, відмовив.

Ухвалюючи оскаржуванерішення,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачемне доведенообставин,які можутьсвідчити профіктивність визначенняціни продажуземельної ділянкита незаконностінаміру власниказемельної ділянкищодо продажутакої,тому вцій частиніпозовна заяване підлягаєзадоволенню.

Також зазначив, що одночасне пред`явленнявимоги іпро скасуваннядокументу,на підставіякого проведенареєстрація обтяження,і скасуваннярішення продержавну реєстраціюобтяження єнедопустимим,адже фактичноці вимогиє тотожними,так яку разізадоволення вимогипро скасуваннянаміру продажу,можливо булоб вефективний спосібвідновити порушеніправа таінтереси позивача(якбитакі порушеннябули допущенівідповідачкою яквласницею майна),тобто провестидержавну реєстраціюприпинення намірувласника земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення щодопродажу,тому оскількивимога проскасування рішеннящодо державноїреєстрації обтяженняє похідноювід вимогипро визнанняфіктивною цінипродажу таскасування намірущодо продажу,а отже,не підлягаєзадоволенню виходячиз недоведеностіпервинних позовнихвимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Березівського районного суду Одеської області від 29.05.2024 року скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом не досліджено саму ціну в розмірі 1100000 грн встановлену відповідачем під час подання наміру ОСОБА_2 про продаж земельної ділянки, а саме не досліджено та не надано правову оцінку ринкової ціни продажу земельної ділянки площею 8,6024 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991890751212, кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, яка розташована на території Одеської області, Березівського району, Березівської міської ради (колишня Яснопільська сільська рада) в розмірі 1100000 грн. Натомість ухвалою суду від 29.05.2024 року відмовлено в задоволені клопотання позивача про призначення судової земельної технічної експертизи у справі № 494/287/24.

Також скаржник зазначає, що підготовче провадження у справі 24.04.2024 року відбулося без участі заявленого представника позивача за довіреністю ОСОБА_5 , яку ухвалою суду залучено у справу та надано дозвіл на участь у відеоконференції, яку в залі суду відключили у зв`язку з відсутністю адвокатського посвідчення, та за відсутністю представника ОСОБА_6 , який отримав відмову суду про участь у відеоконференції.

Подаючи до Березівського районного суду клопотання про призначення судової експертизи позивачем подано клопотання про повернення справи 494/287/24 до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Необхідністьпроведення судовоїземельно-технічноїекспертизи позивачобґрунтував тим,що длявизначення заявленої,відповідачем ОСОБА_2 ,ціни продажуземельної ділянкиплощею 8,6024га,реєстраційний номероб`єктанерухомого майна:991890751212,кадастровий номер5121286100:01:001:0491,яка розташованана територіїОдеської області,Березівського району,Березівської міськоїради (колишняЯснопільськасільська рада).в розмірі1100000грн,як фіктивної.Проте жоден із доводів позивача судом не врахований.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2024 року відкрито провадження у справі та відповідачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, а третій особі пояснень.

Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 отримали 04.07.2024 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги з доданими документами ОСОБА_2 отримала 04.07.2024 року та 27.06.2024 року відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги з доданими документами представник відповідача адвокат Атаманчук Н.С. отримав 09.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги з доданими документами Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одеса отримала 04.07.2024 року та 27.06.2024 року відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Відповідач звернувся до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що позивачем не доведено обставин, які можуть свідчити про фіктивність визначення ціни продажу земельної ділянки та незаконності наміру власника земельної ділянки щодо продажу такої, тому в цій частині позовна заява не підлягала задоволенню.

Звертаєувагу суду,що справурозглянуто повноважнимскладом судуіз повідомленнямвсіх учасниківпроцесу продату,час тамісце розглядусправи,про що містяться відповідні відомості в матеріалах справи, судове рішення належним чином підписане суддею, справа розглянута із додержанням усіх вимог цивільного процесуального законодавства України. Тоді як, в судові засідання 26.02.2024 року та 24.04.2024 року ні позивач, ні його представник не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи. В судове засідання 29.05.2024 року позивач та його представник повторно не з`явилися. Були належним чином повідомленні про розгляд справи. При цьому представником позивача подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 28.05.2024 року клопотання представника позивача було задоволено, вирішено провести розгляд справи в режимі відеоконференції з представником позивача. Разом з тим, не зважаючи на задоволення клопотання представника позивача, останній на відеоконференцзв`язок з судом не вийшов, та подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні. Аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи подане й позивачем, який був повідомлений належним чином про судовий розгляд, в судове засідання також не з`явився без поважних на те причин. Вказані обставини свідчать про те, що апелянт (позивач) та його представник зловживали своїми процесуальними правами під час розгляду справи по суті, не з`являлися в судові засідання без поважних на те причин, заявляли повторні клопотання, які в процесуальний спосіб вже вирішені з винесенням судових рішень, а відтак затягували розгляд справи та саботували таким чином судовий процес.

Крім того, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання, адже воно, подане до суду з порушенням процесуального строку. Клопотання не містило обґрунтування необхідності призначення експертизи, адже позивачем вже доданий до позову висновок про ринкову вартість земельної ділянки та матеріали справи не містять іншого висновку, який суперечить попередньому, відтак немає необхідності у проведенні такої судової експертизи. На вирішення експертизи позивач пропонує поставити питання «чи є фіктивною ціна продажу земельної ділянки», яке дублює предмет позову, тобто на вирішення експерту позивач пропонував поставити питання, яке підлягає вирішенню судом за результатами розгляду справи тобто питання права, що є недопустимим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК України. Враховуючи викладене, вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Також зазначає, що вимоги апелянта, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню також з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не має повноваження, пов`язаного з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузь О.М. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та уточнив вимоги апеляційної скарги, а саме просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року, що підтверджується довідкою.

Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одеса про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року, що підтверджується довідкою.

15.10.2024 року відповідачем подано до суду заяву про визнання позову.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 31.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив відповідачу у прийняті визнання позову, з огляду на положення ч. 5 ст. 206 ЦПК України, якою передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоведено обставин,які можутьсвідчити профіктивність визначенняціни продажуземельної ділянкита незаконностінаміру власниказемельної ділянкищодо продажутакої.

Суд зазначив, що одночасне пред`явленнявимоги іпро скасуваннядокументу,на підставіякого проведенареєстрація обтяження,і скасуваннярішення продержавну реєстраціюобтяження єнедопустимим,адже фактичноці вимогиє тотожними,так яку разізадоволення вимогипро скасуваннянаміру продажу,можливо булоб вефективний спосібвідновити порушеніправа таінтереси позивача(якбитакі порушеннябули допущенівідповідачкою яквласницею майна),тобто провестидержавну реєстраціюприпинення намірувласника земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення щодопродажу,тому оскількивимога проскасування рішеннящодо державноїреєстрації обтяженняє похідноювід вимогипро визнанняфіктивною цінипродажу таскасування намірущодо продажу,а отже,не підлягаєзадоволенню виходячиз недоведеностіпервинних позовнихвимог.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно з ч.1,2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 90 ЗК України передбачені права власників земельних ділянок, серед яких право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 України).

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ст. 131 ЗК України укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб`єктом іншій особі, про що такий суб`єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажуземельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 22 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що до 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,6024 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на за адресою: Одеська обл., Березівський р-н. Березівська територіальна громада, кадастровий номер: 5121286100:01:001:0491 на підставі розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області №253/А- 2016.

10.10.2016 року між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі, згідно умов якого останньому передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 8,6024 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5121286100:01:001:0491, строком на 10 (десять) років.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване державним реєстратором Березівської міської ради Одеської області Соловйовою Ю.О. 11.10.2016 р., номер запису про речове право: 16963538.

Пунктом 11 договору оренди землі передбачено переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність у разі продажу цієї земельної ділянки.

Згідно п. 28 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору з боку орендодавця.

Згідно статті 9 Закону України «Про оренду землі» орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка.

Орендодавець зобов`язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах орендар повідомляється про намір продати земельну ділянку на умовах та в порядку, визначенихстаттею 135Земельного кодексу України. У разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім продажу її на земельних торгах) орендар повідомляється у порядку, визначеномустаттею 130-1Земельного кодексу України.

У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Реалізація переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється в порядку, передбаченомуЗемельним кодексом України.

Статтею 130-1 Земельного кодексу України передбачено, що переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти:

а)у першучергу -особа,яка маєспеціальний дозвілна видобуваннякорисних копалинзагальнодержавного значення,якщо відповіднодо інформації,отриманої зДержавного земельногокадастру,така земельнаділянка знаходитьсяв межахділянки надр,наданої такійособі укористування,крім земельнихділянок,на якихрозташовані об`єктинерухомого майна(будівлі,споруди),що перебуваютьу власностіособи,яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;

б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта переважного права першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права. Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відмовитися від реалізації такого права шляхом подання нотаріусу відповідної заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Відмова суб`єкта переважного права купівлі земельноїділянки сільськогосподарського призначення від реалізації такого права на земельних торгах здійснюється в порядку, визначеномустаттями 135-139 цього Кодексу.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення реалізується за умови, що суб`єкт переважного права сплачує ціну, за якою здійснюється продаж земельної ділянки, а в разі продажу на аукціоні (земельних торгах) - якщо його пропозиція є рівною пропозиції, що є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону (земельних торгів), а також виконує всі інші умови договору купівлі-продажу, встановлені продавцем.

За наявності переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення її власник зобов`язаний не пізніш як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається у визначений цією частиною строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу в межах його нотаріального округу за місцезнаходженням земельної ділянки або за зареєстрованим місцем проживання (місцезнаходженням) власника земельної ділянки, або нотаріусу, який його заміщує, разом з проектом такого договору. Нотаріус зобов`язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб`єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суб`єкт переважного права вважається повідомленим про зазначений намір також у разі його відмови отримати повідомлення, про що є відповідна позначка, або якщо повідомлення повернулося до нотаріуса у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

У разі зміни власником земельної ділянки ціни та інших умов договору купівлі-продажу процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

18.01.2024 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до Суворівської Державної нотаріальної контори у м. Одеса про намір щодо продажу земельної ділянки, загальною площею 8,6024 га, що розташована за адресою: Одеська область, Березівський район (колишня Яснопільська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки 5121286100:01:001:0491, вид цільового призначення:01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП : 991890751212.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №36238083 від 18.01.2024 року, державний нотаріус ОСОБА_7 , на підставі заяви з реєстраційним номером 59012742 від 18.01.2024року зареєструвала намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991890751212, кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, яка розташована на території Одеської області, Березівського району, Березівської міської ради (колишня Яснопільська сільська рада). Номер запису про обтяження: 53345282, дата державної реєстрації: 18.01.2024 року.

Листом від № 157 від 18.01.2024 року ОСОБА_1 надійшло повідомлення державного нотаріуса ОСОБА_7 щодо продажу земельної ділянки загальною площею 8,6024, кадастровий номер 5121286100:01:001:0491 з проектом договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3 проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчиняється за 1100000 гривень, які продавець отримує повністю від покупця в день посвідчення цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав повідомлення № 158/02-02 від 18.01.2024 року про наміри продажу земельної ділянки.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 за умовами договору оренди землі та вимогами закону є суб`єктом переважного права купівлі земельної ділянки другої черги, тому 18 січня 2024 року Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одеса направила ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 130-1 Земельного кодексу України повідомлення про державну реєстрацію наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки загальною площею 8,6024, кадастровий номер 5121286100:01:001:0491.

Позивач, звертаючись до суду із позовом про визнати фіктивною ціну продажу земельної ділянки, скасування наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса, щодо наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки, в обґрунтування зазначає, що ціна вартості земельної ділянки в розмірі 1100000 гривень продажу земельної ділянки, що зазначена в повідомленні про намір власника земельної ділянки ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки площею 8,6024 га кадастровий номер 5121286100:01:001:0491, не аргументована, є завищеною, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 297550 грн, експертна грошова оцінка становить 178930 грн, отже не відповідає реальній ціні вартості земельної ділянки ринку України.

Згідно витягу №НВ-9927004122024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо належної відповідачці земельної ділянки, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5121286100:01:001:0491 складає 297550,6 грн. Сума нормативно-грошової оцінки - це показник, який фіксує мінімальну вартість паю (земельної ділянки сільськогосподарського призначення).

Згідно звіту про експертну оцінку землі, виданого експертом оціночної діяльності 13.02.2024 - ФОП ОСОБА_4 експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 178930 грн.

Власником земельної ділянки ОСОБА_2 запропоновано суб`єкту переважного права ОСОБА_1 купити земельну ділянку за ціною 1100000,00 грн, що перевищує нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Сторони за договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення мають право визначати умови договору на власний розсуд, за винятком обмежень, передбачених законом. У разі продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) до 1 січня 2030 року ціна продажу не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

Отже законом визначено, що земельна ділянка не може бути продана за ціну, яка є меншою нормативно грошової оцінки землі.

Відповідачка є власником земельної ділянки та в проекті договору купівлі-продажу земельної ділянки визначила ціну продажу земельної ділянки на власний розсуд. Вказана ціна не є меншою за нормативно грошову оцінку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено обставин, які можуть свідчити про фіктивність визначення відповідачем ціни продажу земельної ділянки та незаконності наміру власника земельної ділянки щодо продажу такої.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у разі якщо орендар не приймає пропозиції щодо придбання земельної ділянки у власність, можливе відчуження її на користь іншої особи, до якої перейдуть усі права та обов`язки орендодавця на тих самих умовах. Реєстрацією наміру відповідачки щодо продажу належної їй земельної ділянки не були порушені права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскарженні в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.

Отже ухвала Березівського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду включаються лише заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ухвалою суду першої інстанції від 24.04.2024 року відмовлено у продовженні процесуального строку на подачу відповіді на відзив за ініціативою суду, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 127 ЦПК України не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Березівський районний суд Одеської області ухвалою від 24 квітня 2024 року відмовив у продовженні процесуального строку на подачу відповіді на відзив за ініціативою суду та відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фіктивної ціну продажу земельної ділянки, скасування заяви про намір щодо продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, призначено підготовче судове засідання на 26 лютого 2024 року. В ухвалі визначено, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив ротягом пяти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відзив напозовну заявуОСОБА_1 отримав 21.03.2024 року, тому останнім днем подання відповіді на відзив є 26.03.2024 року.

Відповідь на відзив подано до суду за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 15.04.2024 року.

Отже, відповідь на відзив подано з порушенням строку, визначеного ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 21.02.2024 року.

Суд першої інстанції відмовляючи у продовженні строку на дачу відповіді на відзив за ініціативою суду не врахував положення ч. 2 ст. 127 ЦПК України, які передбачають, що суд з власної ініціативи може лише продовжити пропущений процесуальний строк. Однак вказані обставини не призвели до неправильного вирішення судом питання з приводу поданої відповіді на відзив.

Суд першої інстанції обґрунтовано ухвалою від 24.04.2024 року залишив без розгляду відповідь на відзив, врахувавши положення ч. 2 ст. 126 ЦПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про відмову ухвалою суду від 24.04.2024 року та ухвалою суду від 29.05.2024 року у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Позивач звертався до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Березівського районного суду Одеської області по справі № 494/340/24 ухваленого за наслідками позову про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першоїстатті 201 ЦПК Українине вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 251 ЦПК Україниє виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статіі 251ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в ухвалі від 24.04.2024 року про відсутність безумовних підстав для об`єктивної неможливості розгляду даного позову.

Зібрані уцій справідокази дозволялисуду першоїінстанції встановитита оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити законне та справедливе рішення.

Суд першої інстанції в ухвалі від 29.05.2024 року доводам заяви про зупинення провадження надав належну правову оцінку.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині необґрунтованої відмови суду першої інстанції у призначенні експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 2 ЦПК Українивстановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Із матеріалівсправи вбачається,що ухвалоюБерезівського районногосуду Одеськоїобласті від21.02.2024року відкритопровадження усправі та призначено підготовче судове засідання на 26 лютого 2024 року.

28 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи, проведення якої просив доручити Полтавському відділенню наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Березівський районний суд Одеської області ухвалою від 29.05.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовив з підстав його необґрунтованості.

Скаржником в апеляційній скарзі не зазначено в чому полягає незаконність або необґрунтованість ухвали про відмову в призначенні експертизи

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ні позивач, ні його представник не зверталися із клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

24 травня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Косумов О.О. звернувся до суду із заявою про надання можливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, судове засідання призначено на 29 травня 2024 року о 15 год. 00 хвилин.

Березівський районний суд Одеської області ухвалою від 28.05.2024 року клопотання представника позивача адвоката Косумов О.О. про проведення судового засідання в режимі відео конференції поза межами приміщення суду задовольнив.

28 травня 2024 року представник позивача адвокат Косумов О.О. через ЕлектроннийСуд подавклопотання провідкладення розглядусправи,у задоволенні якогоБерезівськимрайонним судом Одеськоїобласті відмовлено. Суд зазначив, що незважаючи на задоволення клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, останній на відеокнференцзвязок не вийшов, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в іншому процесі. Аналогічне клопотання подане позивачем, який повідомлений належним чином про судовий розгляд, в судове засідання не з`явився.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Скаржником не доведено,яким чиномвідмова узадоволенні заявленихв судіпершої інстанції клопотань призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 376 ЦПК України),обставини наякі посилається скаржник не призвели до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішеннясуду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова