Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/14070/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/14070/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23 (суддя Борисенко І.І., повний текст складено та підписано 27.12.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"

про стягнення 608 428,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" (далі - позивач, ТОВ "Мрія Фармінг Поділля") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" (далі - відповідач, ТОВ "Спрей Агро", скаржник) про стягнення 608 428,04 грн., з яких 334 051,12грн. - 30% річних, 274 376,92грн. інфляційних втрат, за Договором поставки обладнання від 10.03.2021 №10032021-4.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки останньому було здійснено попередню оплату у розмірі 60% в розмірі 850 269,59грн., у тому числі ПДВ у сумі 141 711,60грн., а Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив поставку товару у строки обумовлені сторонами - до 30.04.2021р. та 20.05.2021р.

Зазначені обставини встановлено в Рішенні господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі №910/20965/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.022023, згідно якого позовні вимоги ТОВ "Мрія Фармінг Поділля" до ТОВ "Спрей Агро" задоволено повністю.

З метою компенсувати у повному обсязі втрати від тривалого протиправного користування відповідачем грошовими коштами в сумі 850 269,59грн., перерахованими у якості попередньої оплати згідно Договору та повернутими в процесі примусового виконання рішення суду 30.03.2023 та 30.04.2023, Позивачем здійснено донарахування сум, які останній просить стягнути, а саме:

- 274 376,92грн. інфляційних втрат за період з листопада 2021 по березень 2023 (з наступного дня, до якого здійснено попереднє нарахування і стягнення судом інфляційних втрат та до фактичного перерахування основної частини боргу);

- 30% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 334 051, 12грн. за період з 08.12.2021 до 30.03.2023 (з наступного дня, до якого здійснено попереднє нарахування і стягнення судом річних та до фактичного перерахування основної частини боргу).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" 274 376 (двісті сімдесят чотири тисячі триста сімдесят шість) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 333 352 (триста тридцять три тисячі триста п`ятдесят дві) грн.26 коп. - 30% річних та 9 117 (дев`ять тисяч сто сімнадцять) грн.31коп. судового збору.

В решті частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, що доводи позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами в частині стягнення 274 376,92грн. інфляційних втрат та 333 352,26грн. 3% річних, а відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної до стягнення суми інфляційних втрат та 30% річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 27.12.2023 у справі №910/14070/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро". Судові витрати( в тому числі, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу), які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро", і які очікує понести у зі`язку із розглядом справи, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля".

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не гуртуються на нормах чинного законодавства.

На думку скаржника, обставини справи та докази наведені в позовній заяві свідчать про відсутність у скаржника обов`язку зі сплати інфляційних втрат та 30% річних, оскільки договір є припиненим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників

02.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач зазначає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

14.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого відповідач зазначає, що пункт 10.10 Договору не визначає такої санкції, як нарахування процентів річних за прострочення повернення попередньої оплати.

19.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній зазначає, що зміст п. 10.10. договору є чітким та зрозумілим, не дає можливості подвійного його тлумачення. При цьому, його було проаналізовано та застосовано при стягненні % річних судами як першої, так і апеляційної інстанції у справі № 910/20965/21. Не виникало і у ТОВ «Спрей Агро» запитань щодо його змісту під час розгляду вказаної справи. Більше того, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, як і в апеляційній скарзі, апелянт не ставив питання неможливості з`ясування справжнього змісту п. 10.10. договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

04.01.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

08.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" надійшли доповнення до апеляційної скарги, а саме оригінал квитанції від 03.01.2024 про сплату судового збору.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/14070/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.01.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/14070/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

18.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14070/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2024.

22.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 21.02.2024 по 01.03.2024, суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 27.02.2024 по 01.03.2024, тому судове засідання, яке призначене на 27.02.2024 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції - задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23 призначено на 16.04.2024.

У судовому засіданні 16.04.2024 оголошено перерву до 21.05.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 10.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" (далі - постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" (далі - покупець) уклали договір поставки обладнання №10032021-4 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити обладнання (далі - товар).

Відповідно до пункту 2.1 договору товар, зазначений в пункті 1.1 цього договору, поставляється в кількості та в асортименті, передбаченому в укладених сторонами специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна на товар встановлюється у специфікаціях до договору.

Загальна вартість договору становить суму вартості замовленого і поставленого товару за даним договором згідно укладених сторонами специфікацій в період дії цього договору (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.4 договору оплата товару, поставка якого здійснюється відповідно до договору, здійснюється на підставі умов узгоджених сторонами та зазначених у специфікаціях до договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

10.03.2021 на виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1, згідно до якої узгоджено поставку товару - найменування товару - "Змішувальна станція для ЗЗР та добрив"; кількість - 4 шт; строк поставки (дата) - 17.05.2021; граничний строк поставки (дата) - 20.05.2021, вартість 1 417 115,98 грн. з ПДВ.

Сторонами також узгоджено сплату покупцем попередньої оплати у розмірі 850 269,59грн., у тому числі ПДВ у сумі 141 711,60 грн. від загальної вартості товару у термін до 5 календарних днів з дати виставленого рахунку Постачальником. Решта сума, що становить 566 846,39грн. , у тому числі ПДВ у сумі 94 474,40 грн. - 40% вартості товару, покупець сплачує у термін до 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

У пункті 5.6 Договору визначено, що оплата за товар здійснюється виключно на підставі отриманого покупцем рахунку з електронної пошти bagriy@sprayagro.com.ua на електронну пошту tender_zch@cfg.com.ua.

Згідно з пункту 6.1 договору поставка товару відповідно до умов договору здійснюється в строки, узгоджені сторонами та зазначені в специфікації до договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010 року (пункт 7.1 договору).

Суду доведено, що на виконання умов Договору та Специфікації №1 від 10.03.2021, згідно платіжного доручення №28 від 30.03.2021 покупець здійснив перерахування на рахунок постачальника попередньої оплати у розмірі 850 269,59 грн., у тому числі ПДВ у сумі 141 711,60 грн., що становить 60% від загальної вартості товару.

Проте, незважаючи на належне виконання позивачем умов Договору щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 60% від загальної вартості товару, відповідач не здійснив поставку товару у строки обумовлені сторонами до 30.04.2021 та 20.05.2021, що стало підставою для судового захисту порушених прав позивача.

Відповідно до п. 10.4 договору, якщо термін порушення строку Товару перевищує граничний строк поставки вказаний в Договорі або в Специфікації до цього Договору, Покупець має право на розірвання Договору повністю або в частині, а Постачальник повинен протягом 3 календарних днів, з моменту направлення повідомлення Покупцем про розірвання Договору, повернути на поточний рахунок Покупця сплачені грошові кошти за непоставлений товар та відшкодувати усі збитки понесені Покупцем.

У зв`язку з тим, що відповідач не поставив товар, до 30.04.2021 та 20.05.23021 позивач звернувся до відповідача з листом №16/06-4 від 16.06.2021, у якому повідомив відповідача про розірвання Договору та вимагав повернути суму попередньої оплати за товар у розмірі 850 269,59 грн протягом 3 календарних днів з моменту направлення повідомлення.

Відповідач не повернув кошти.

Неналежне виконання умов Договору було предметом розгляду у справі №910/20965/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" про стягнення 1 105 702,15 грн.

Зазначені обставини встановлено у рішенні господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі №910/20965/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, згідно якого позовні вимоги ТОВ "Мрія Фармінг Поділля" до ТОВ "Спрей Агро" задоволено та стягнуто з відповідача: 850 269,59 грн. основної заборгованості, 62 244,39 грн. пені за період прострочення з 28.06.2021 по 17.12.2021, 176 110,63 грн. - 30% річних, 17 077,54 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 31.01.2021 по 07.12.2021 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 585,53грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідач сплатив 850 269,68 грн. боргу лише 30.03.2023.

Отже, відповідач свій обов`язок щодо повернення попередньої оплати Товару виконав не вчасно.

Таким чином, суду доведено належним чином прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором поставки обладнання №10032021-4 від 10.03.2021 у частині своєчасної сплати 850 269,68 грн.

З метою компенсувати у повному обсязі втрати від тривалого протиправного користування відповідачем грошовими коштами в сумі 850 269,59грн., перерахованими у якості попередньої оплати згідно Договору та повернутими в процесі примусового виконання рішення суду 30.03.2023 та 03.04.2023, Позивачем по даній справі здійснено донарахування сум, які останній просить стягнути, а саме:

- 274 376,92 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2021 по березень 2023 (з наступного дня, до якого здійснено попереднє нарахування і стягнення судом інфляційних втрат та до фактичного перерахування основної частини боргу);

- 30% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 334 051,12 грн. за період з 08.12.2021 до 30.03.2023 (з наступного дня, до якого здійснено попереднє нарахування і стягнення судом річних та до фактичного перерахування основної частини боргу).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у пункті 10.10 Договору сторони погодили, що у разі порушення постачальником строків поставки товару, передбачених цим договором, за який внесена покупцем повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцю 30% річних, від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня його фактичної поставки товару або дня повернення грошових коштів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 14 ЦК України закріплені основні принципи виконання цивільних обов`язків. Так само як і цивільні права, що кореспондуються з ними, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З метою гарантії стабільності суспільних відносин закон визначає загальні умови виконання зобов`язання такі як виконання його належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України) та встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання (ст. 525 ЦК України).

Як зазначено колегією суддів вище сторони Договору досягли згоди, що покупець має право на розірвання договору повністю або в частині, а постачальник повинен протягом 3 календарних днів, з моменту направлення повідомлення покупцем про розірвання договору повернути на поточний рахунок покупця сплачені грошові кошти за непоставлений товар та відшкодувати усі збитки понесені покупцем, а у разі неповернення коштів постачальник зобов`язаний сплатити 30% річних, від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня його фактичної поставки товару або дня повернення грошових коштів.

Колегія суддів відхиляючи доводи апеляційної скарги, погоджується з твердженням позивача, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у скаржника (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2.ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно до нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Тому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму попередньої оплати з врахуванням інфляційних втрат за весь час прострочення та 30% річних за період з дня оплати до дня повернення грошових коштів, а не лише до дня подання позовної заяви і здійснення відповідного розрахунку.

Колегією суддів встановлено, що при подані позову в межах справи №910/20965/21:

- нараховано, а судом стягнуто з відповідача інфляційні втрати в сумі 17 077,54 грн. за період з липня 2021 по жовтень 2021 включно;

- нараховано, а судом стягнуто з відповідача 30% річних за користування чужими грошовими коштами 176 110,63 грн. за період з 31.03.2021 по 07.12.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів констатує, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтиованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 274 376,92 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2021 по березень 2023, підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Перевіривши розрахунок річних колегією суддів встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунок 30 % річних, а саме позивачем помилково включено день фактичної сплати відповідачем суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення 30% річних.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 333 352,26 грн. за період з 08.12.2021 по 29.03.2023 (477 днів), у решті частині судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні позову.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Ззакінчення строку дії договору або дострокове його припинення внаслідок одностороннього розірвання у зв`язку з неналежним виконанням не звільняє винну сторону від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України.

Поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними. Так, згідно ч 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Більше того, в силу ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2019р. у справі № 910/16750/18, серед іншого, дійшов наступного висновку:

«Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання».

Враховуючи обставини даної справи, в тому числі умови укладеного між сторонами договору поставки, позивач вважає безпідставними аргументи апелянта, що вказаний договір є різновидом комерційного кредиту, що нібито безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Так, ст. 1057 ЦК України визначає, що договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання. А згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, вказана норма встановлює вимоги до суб`єктного складу сторін такого договору, а саме, що позикодавцем може бути банк або інша фінансова установа, якими не є позивач.

Із змісту зазначеної ч. 1 ст. 1057 ЦК України вбачається, що обов`язковою умовою для можливості кваліфікації наданої попередньої оплати як форми кредиту є зазначення про це у договорі.

Зазначеного підходу дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, який у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/6232/21 (сторонами теж узгоджено здійснення попередньої оплати, а не надання кредиту як попередньої оплати), серед іншого, зазначив наступне:

« 66. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій послалися на положення статті 1057 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

67. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що положення статті 1057 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли між Міноборони та ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському», оскільки укладений між ним контракт є договором підряду, яким не передбачено надання кредиту як авансу, попередньої оплати тощо».

В межах даної справи ТОВ «Мрія Фармінг Поділля» та ТОВ «Спрей Агро», укладаючи договір поставки, теж не узгоджували та не зазначали про надання кредиту як попередньої оплати. Більше того, п. 10.10 договору, який надає право позивачу нарахувати саме 30% річних у разі неналежного виконання зобов`язань, міститься в розділі 10 «Відповідальність сторін» і визначає міру відповідальності винної сторони за порушення зобов`язання і не є платою за правомірне користування грошовими

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що доводи позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами в частині стягнення 274 376,92грн. інфляційних втрат та 333 352,26грн. 3% річних, а скаржником не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної до стягнення суми інфляційних втрат та 30% річних, зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Всі інші доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/14070/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14070/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 04.06.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв