Рішення
від 22.05.2024 по справі 913/14/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Харків Справа № 913/14/24

Провадження №17пд/913/14/24

За позовом виконуючого обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури, смт. Новоайдар Щастинський район Луганської області, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

перший позивач Національна служба здоров`я України, м. Київ,

другий позивач Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО», м. Київ,

другого відповідача Комунального некомерційного підприємства «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади», смт. Станиця Луганська Щастинський район Луганської області,

про визнання недійсним п. 2.1 договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 та стягнення 211000,00 грн.

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С.,

Секретар судового засідання Багацький А.О.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Хряк О.О., прокурор Харківської обласної прокуратури, службове посвідчення (в залі суду);

від першого позивача: представник не прибув;

від другого позивача: представник не прибув;

від першого відповідача: представник не прибув;

від другого відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: виконуючий обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України (далі НСЗУ, позивач 1) та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України (далі Держаудитслужба, позивач 2) з позовною заявою від 26.01.2024 №54-137ВИХ-24 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» (далі ТОВ «НПО «СЗХНО», відповідач 1) та Комунального некомерційного підприємства «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» (далі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», відповідач 2) з вимогами:

- визнати недійсним пункт 2.1 договору поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеного між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та ТОВ «НПО «СЗХНО», в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь держави в особі Національної служби здоров`я України суму податку на додану вартість в розмірі 211000,00 грн, сплачену за договором поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеним між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та ТОВ «НПО «СЗХНО»;

- стягнути з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь Луганської обласної прокуратури витрати на оплату судового збору у сумі 6193,00 грн на р/р UA048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ: 02909921.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що операції з постачання КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» ємностей для стиснених або скраплених газів (код УКТЗЕД 7311 00) ТОВ «НПО «СЗХНО» за договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 оподатковуються за нульовою ставкою, що свідчить про безпідставне включення в ціну вказаного договору, зазначену в п. 2.1 Договору, суми податку на додану вартість, що суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 (у редакції від 16.12.2020, чинній на час проведення закупівлі та укладання Договору), тому п. 2.1 Договору має бути визнаним недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 217, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України в цій частині. Вказане не спричиняє недійсності Договору у цілому, неправомірне включення до договірної ціни податку на додану вартість не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети, товар переданий замовнику, а вартість даних товарів оплачена.

На думку прокурора, грошові кошти в сумі 211000,00 грн підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача 1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно з ст. ст. 216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 203, 204, 215, 216, 217, 1212, 1213 Цивільного кодекс України, пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 05.02.2024 судом:

- підтверджено підстави представництва виконуючим обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до ТОВ «НПО «СЗХНО» та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» з заявленими позовним вимогам;

- відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.02.2024.

06.02.2024 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (далі підсистема «Електронний суд») від Щастинської окружної прокуратури Луганської області надійшло клопотання від 06.02.2024 №б/н, в якому прокуратура просила врахувати інформацію щодо належного коду Щастинської окружної прокуратури Луганської області в системі «Електронний суд», а саме 0290992129, та внести відомості про належний код до інформації про учасника справи № 913/14/24 Щастинську окружну прокуратуру Луганської області.

Розглянувши клопотання прокуратури, суд його задовольнив.

16.02.2024 на адресу електронної пошти суду від позивача 1 (Національної служби здоров`я України) надійшло клопотання від 16.02.2024 № 4854/2.2.1-05-24, в якому останній просить судові засідання у справі №913/14/24 проводити без участі його представника.

У клопотанні позивач 1 також повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити їх.

Протокольною ухвалою від 20.02.2024 судом відкладено підготовче засідання у справі №913/14/24 на 18.03.2024, а протокольною ухвалою від 26.02.2024 суд повідомив учасників справи про те, що розгляд справи №913/14/24 у підготовчому засіданні переноситься на 19.03.2024.

20.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 1 ТОВ «НПО «СЗХНО», надійшов відзив на позовну заяву від 20.02.2024 №б/н, в якому останній заперечує проти доводів прокурора та просить у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю, з огляду на таке:

- відповідач 1 не погоджується (не визнає) факту оплати йому коштів за постачання ємності для кисню та має сумніви у відповідності доданих до позовної заяви копій платіжних доручень їх оригіналу;

- прокурор не надав жодних доказів щодо отримання відповідачем 2 бюджетних коштів від НСЗУ, а також щодо здійснення закупівлі ємності для кисню саме за рахунок коштів, отриманих від НСЗУ за програмою державних коштів медичних гарантій; підтвердженням отримання бюджетних коштів від НСЗУ та здійснення закупівлі за рахунок зазначених коштів, мали бути план використання бюджетних коштів, платіжні доручення, які б свідчили про фактичне ініціювання розпорядника бюджетних коштів їх перерахування на рахунок відповідача 2;

- прокурор не надав доказів фактичного ініціювання розпорядником бюджетних коштів їх перерахування на рахунок відповідача 2;

- заявником обрано неефективний спосіб захисту інтересів держави при пред`явленні позову;

- прокурором у позові не зазначено, яке саме право Держави в особі позивача 1 підлягає захисту та на чому ґрунтується право на отримання (повернення) від відповідача 1 вказаних 211000,00 грн, сплачених в якості податку на додану вартість (далі ПДВ);

- відповідач 1 вважає, що недодержання норм цивільного законодавства, як підстава недійсності правочину, у даному спору не може бути застосована через порушення норм Податкового кодексу України, оскільки Податковий кодекс України не є частиною цивільного законодавства;

- відповідач 1 посилається на відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі позивачів;

- відповідачем 1 у відзиві зазначено, що вимога щодо стягнення з нього суми 211000,00 грн в якості наслідків недійсності п. 2.1 договору поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 в частині включення до договірної ціни ПДВ є неправомірною, оскільки навіть за умови визнання даної частини договору недійсною, ціна товару залишиться незмінною 1266000,00 грн.

Відповідач 1 також вважає, що помилковими є висновки прокурора про розповсюдження на правовідносини позивача 1, відповідача 1 та відповідача 2 висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, з огляду на таке:

- у вказаному провадженні аналізувалися правовідносини між Обласною радою та Школою, з однієї сторони, та Товариством з іншої сторони. Так, відповідно до договору постачання Товариство надало Школі природний газ. При цьому Школа є установою, яка отримає бюджетні кошти на своє існування від Обласної ради, тобто Обласна рада є головним розпорядником бюджетних коштів, Школа розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. ВП ВС виходила з того, що Обласна рада та Школа як бюджетні установи, які перебувають у адміністративному підпорядкуванні, фактично складають сторону договору постачання природного газу (отримувача, покупця), тоді як Товариство є іншою стороною договору постачання (продавцем, постачальником). При цьому з Товариства стягнуто грошову суму в пользу бюджета, який фактично уособлюють Обласна рада та Школа;

- у правовідносинах, що розглядаються, позивача 1 та відповідача 2 не можна визначити як сторону договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, оскільки відповідач 2 не перебуває у адміністративному підпорядкуванні позивача 1 (як Школа у Обласної ради у Постанові ВП ВС). Відповідач 2 не є розпорядником бюджетних коштів, (як Школа в Постанові ВП ВС є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня). Постачання відповідачем 1 ємності для кисню відбулося не на користь бюджетної установи (як Школа у Постанові ВП ВС), а на користь підприємства, яке, у відмінності від установи має відокремлене майно, власні активи, пасиви, зобов`язання тощо.

Відповідач 1 повідомив, що він звернувся до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області та позивача 1 з вимогою надати затверджені у 2020-2021 роках кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи відповідача 2 КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (код ЄДРПОУ 01983602).

Однак, копії вказаних доказів відповідачем 1 не отримані, а тому надати їх до суду неможливо.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що має сумніви у відповідності наданих прокурором в якості доказів платіжних доручень: №848 від 13.01.2021 на суму 633000,00 грн та №1095 від 25.03.2021 на суму 633000,00 грн їх оригіналам, які знаходяться у КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня».

З огляду на викладене, відповідач 1 просить витребувати від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» оригінали платіжних доручень: №848 від 13.01.2021 на суму 633000,00 грн та №1095 від 25.03.2021 на суму 633000,00 грн.

04.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив від 26.02.2024 №54-298вих-24, в якому останній зазначив, що доводи відповідача 1 не відповідають обставинам справи та спростовуються доданим до позову доказам, з огляду на таке:

- п. 3 специфікації, яка є додатком до Договору передбачено здійснення лікарнею 50 % передплати та 50 % післяплати. Факт здійснення розрахунків саме таким чином підтверджується й рахунками на оплату № 1 від 11.01.2021 та від 24.03.2021 №1/0, які відповідачем не оспорюються, в яких постачальником зазначено про суму коштів, необхідну до сплати, включаючи ПДВ. За умовами Договору постачання товару можливе лише після сплати передплати, тобто враховуючи, що відповідач 1 визнає факт постачання товару, то як мінімум передплата за товар ним була отримана;

- постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №913/91/22 встановлено, що платіжними дорученнями від 13.01.202 №848 та від 25.03.2021 №1095 КНП Станично-Луганське РТМО перерахувало на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» грошові кошти за договором на загальну суму 1266000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ на загальну суму 211000 грн 00 коп., а саме платіжним дорученням від 13.01.2021 №848 постачальнику сплачено 633000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 105500 грн 00 коп., платіжним дорученням від 25.03.2021 №1095 сплачено 633000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 105500 грн 00 коп. А також, що «відтак, постачальником виконані умови договору щодо постачання ємності для кисню, а покупець прийняв обумовлений договором товар та сплатив за нього визначені п.2.1 договору кошти».

Таким чином вже існує рішення суду, що набрало чинності, яким встановлено факт оплати за Договором. Варто зазначити, що зазначені обставини та факти, викладені у Постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відповідачем 1 в касаційному порядку не оскаржувались;

2) враховуючи перебування відповідача 2 на території Луганської області, яка тимчасово окупована військами Російської Федерації, та неможливість ним надати оригінали або засвідчені копії платіжних доручень, з метою усунення сумнівів щодо допустимості як доказу платіжних доручень від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095, прокурором направлено запит до АТ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання виписки по рахунку відповідача 2 щодо сплати коштів за договором, а також отримання копій вказаних платіжних доручень. Після отримання інформації та документів від АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» прокурор надасть відповідні пояснення;

- підставою для перерахування коштів від НСЗУ на рахунок лікарні є Договір про медичне обслуговування населення, який укладається між закладом охорони здоров`я та НСЗУ на виконання Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», а також звіт лікарні про надані медичні послуги, тобто договір є обов`язковою умовою для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій).

Законодавством України не передбачено складення плану використання бюджетних коштів між НСЗУ та лікарнею, оскільки порядок отримання лікарнею коштів державних гарантій визначено Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, на яку посилається відповідач 1.

Наявність укладеного Договору про медичне обслуговування населення між НСЗУ та відповідачем 2, який діяв у 2021 році, підтверджується листами НСЗУ, які додані до позовної заяви, а також доданими до позовної заяви копіями договорів.

Факт отримання відповідачем 2 бюджетних коштів від НСЗУ за рахунок 31 пакету (Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2) також підтверджується інформацією та документами, які містяться у вільному доступі у Єдиному веб-портал і використання бюджетних коштів https://spending.gov.ua/, де міститься інформація про транзакції зі сплати коштів НСЗУ на рахунок відповідача 2, зокрема, за Договором № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020 (дата дії з 29.10.2020), який діяв і в 2021 році, на час проведення закупівлі, укладання Договору та здійснення оплати за Договором.

Суду надані додаткові документи відомості з Єдиного веб-порталу використання бюджетних коштів, а саме: платіжні документи за транзакціями № 192261517 від 29.12.2020, № 186661862 від 16.11.2020, № 189562884 від 11.12.2020, № 196154751 від 26.02.2021, № 198139711 від 25.03.2021 (транзакції без урахування попередніх Договорів, за якими відповідач 2 отримував бюджетні кошти від НСЗУ у 2020 році). У зазначених транзакціях вказано код бюджету державний;

3) щодо здійснення закупівлі ємності для кисню саме за рахунок коштів отриманих від НСЗУ за програмою державних коштів медичних гарантій прокурор зазначив таке.

Відповідно до Форми річного плану закупівель на 2021 рік, джерелом фінансування закупівлі ємності кріогенної для зрідженого кисню за Договором є кошти НСЗУ, тобто кошти отримані за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Таким чином, твердження відповідача 1 про те, що у формі річного плану закупівель немає згадки про позивача 1, не відповідає дійсності, адже у цьому плані чітко зазначено розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 1266000 UAH, ДК021-2015: 44611600-2 Резервуари, Джерело фінансування закупівлі: Інше - кошти НСЗУ - 1266000 UAH.

Також фінансування закупівлі за рахунок коштів, оплачених за укладеним договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій підтверджується інформацією, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/, де розміщено інформацію КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» наступного змісту: «Проект реалізовано за рахунок коштів, сплачених Національною службою здоров`я України (НСЗУ) в межах укладеного договору про медичне обслуговування населення за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2».

Крім того, така інформація зазначена у листі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» від 18.01.2022 № 53.

Разом з тим, закупівля ємності для кисню за рахунок коштів державних медичних гарантій, отриманих від НСЗУ, підтверджується доданими до позову звітами лікарні про доходи та витрати, які складаються та надаються закладом охорони здоров`я до НСЗУ, у відповідності до вимог Договорів про медичне обслуговування населення.

Так, у звітах про доходи та витрати лікарні, які надані НСЗУ на запит прокуратури у вигляді електронного документу, до витрат лікарні за рахунок програми медичних гарантій за січень та березень 2021 включена вартість обладнання на загальну суму 1266000,00 грн. (січень - 633 тис. грн, березень 633 тис. грн).

Вказані докази підтверджують здійснення закупівлі саме за рахунок коштів державних медичних гарантій, які лікарня отримала від НСЗУ;

4) Щодо твердження відповідача 1 про «ненадання доказів фактичного ініціювання розпорядником бюджетних коштів їх перерахування на рахунок відповідача 2, слід зазначити, що таке «ініціювання» не передбачено чинним законодавством. Тобто, як при використанні коштів місцевих бюджетів, так і при використанні коштів державних медичних гарантій, передбачено, що розпорядником бюджетних коштів або виділяються бюджетні кошти (місцевий бюджет), або оплачуються кошти за надані медичні послуги, обладнання (кошти державних медичних гарантій), а лікарня самостійно обирає контрагента, у якого закуповувати товар, разом з тим, таке використання коштів державних медичних гарантій, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», має відбуватись із дотриманням принципу цільового та раціонального використання коштів.

В той же час перерахування лікарнею зазначених коштів в рахунок сплати податку на додану вартість, який не підлягає сплаті, не відповідає принципу цільового та раціонального використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій;

5) Щодо твердження відповідача 1 про обрання неефективного способу захисту інтересів держави прокурор зазначив таке.

Відповідач 1 зазначає, що прокурором у позові не зазначено яке саме право Держави в особі позивача 1 підлягає захисту та на чому ґрунтується право на отримання (повернення) від відповідача 1 вказаних 211000,00 грн, сплачених в якості ПДВ.

Таке твердження відповідача 1 не відповідає дійсності, адже зазначені обґрунтування містяться у позовній заяві.

Бюджетні кошти державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення є державними коштами, розпорядником яких, в свою чергу, є НСЗУ.

Відповідно до положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, НСЗУ оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами на підставі звітів про медичні послуги, відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за відповідним напрямом.

Разом з тим, будучи Замовником у закупівлі за кошти, передбачені для медичного обслуговування населення, лікарня безпідставно та всупереч вимогам законодавства включила до загальної вартості товару (ємності для кисню) податок на додану вартість. Такі умови договору, які суперечили чинному законодавству, прийняті постачальником.

В той же час, будучи стороною Договору, лікарня не вживала заходів щодо повернення суми ПДВ, який не мав сплачуватись.

Перерахування суми ПДВ, від сплати якого звільнений даний вид товару, за рахунок коштів, призначених для медичного обслуговування населення, є порушенням інтересів держави.

З метою усунення порушень при використанні коштів державних медичних гарантій, та повернення незаконно сплачених підприємству бюджетних коштів, що призвело до їх не цільового та нераціонального використання, такі інтереси держави потребують захисту відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного суду ухвалила висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувану. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, повернення коштів на рахунок сторони Договору - КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» не призведе до ефективного захисту порушених інтересів держави, адже відбулось нецільове та нераціональне витрачання бюджетних коштів, у тому числі, через дії лікарні, яка уклала договір з включенням до вартості товару ПДВ та, як наслідок, перерахувала їх постачальнику.

Крім того, дана лікарня фактично зараз не функціонує та послуги населенню не надає, як зазначено її засновником - Станично-Луганською селищною військовою адміністрацією.

Разом з тим, на офіційному сайті НСЗУ, як то передбачено законодавством, відсутні опубліковані договори про надання населенню медичних послуг за програмою медичних гарантій на 2023, 2024 роки, що, у разі повернення коштів лікарні, перешкоджає здійсненню ефективного контролю за їх подальшим використанням або не використанням.

Крім того, механізм повернення переплачених коштів до НСЗУ передбачено Договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Таким чином ефективним засобом захисту інтересів держави, у даному випадку, є стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів до бюджету, а саме на рахунок НСЗУ, оскільки ці кошти передбачені для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення.

В такому випадку кошти можуть бути використані саме за їх цільовим призначенням для оплати за надання населенню медичних послуг.

У постанові від 09.08.2023 №924/1283/21 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність стягнення переплачених постачальнику та безпідставно збережених постачальником бюджетних коштів до бюджету, коштами якого здійснена закупівля, тобто на користь розпорядника бюджетних коштів.

Таким чином, безпідставно отримані постачальником бюджетні кошти слід стягнути на користь держави в особі розпорядника бюджетних коштів та виконавця програми медичних гарантій НСЗУ;

6) Відповідач 1 помилково прийшов до висновку про те, що порушення норм Податкового кодексу України не може бути підставою визнання частини договору недійсним, з огляду на таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, відповідно п. 9.2 постанови від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, відступає від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Так, Верховний Суд у п. 8.17 вказаної постанови зазначив, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

У зв`язку з невідповідністю частини договору № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 про постачання обладнання за державні кошти, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» та ТОВ «НПО «СЗХНО», вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час укладання договору, а саме від 01.01.2021), наявні підстави для визнання його недійсним в частині включення до договірної ціни ПДВ у розмірі 211000,00 грн.

Вказане не спричиняє недійсності договору у цілому, неправомірне включення до договірної ціни ПДВ не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети, товар переданий замовнику, а вартість даних товарів оплачена.

Разом з тим, у зв`язку з визнанням недійсним спірного договору в частині включення ПДВ необхідно застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з ТОВ «НПО «СЗХНО» суми, оплаченої в якості ПДВ в розмірі 211000,00 грн.

Отже, вказані правовідносини підпадають під дію глави 83, зокрема ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

7) Щодо доводів відповідача 1 стосовно відсутності повноважень у позивачів на звернення до суду в даному спорі, та як наслідок, відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, останній зазначив про їх помилковість, посилаючись на доводи, викладені у запереченні.

Прокурор зазначив, що відповідач 1 дійшов до помилкового висновку щодо відсутності повноважень у позивачів на звернення до суду у спірних правовідносинах, та, як наслідок, відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

8) Щодо доводів відповідача 1, що вимога щодо стягнення з ТОВ «НПО «СЗХНО» 211000 грн «в якості наслідків недійсності п. 2.1 договору поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 в частині включення до договірної ціни ПДВ» є неправомірною, оскільки навіть за умови визнання даної частини договору недійсною, да думку відповідача 1, ціна товару залишиться незмінною 1266000 грн, прокурор зазначив таке.

Визначення ціни товару є істотними умовами договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна продукції, що поставляється, обумовлюється в додатках (специфікаціях) до Договору та становить 1266000,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 211000,00 грн.

Враховуючи, що пункт 2.1. Договору, в частині включення до договірної ціни ПДВ, укладено у супереч вимогам законодавства, вимога про визнання недійсним вказаного пункту договору у зазначеній частині є правильною та належною, враховуючи також, що сума ПДВ конкретизована та визначена як складова ціни товару. Так само законною є вимога щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з ТОВ «НПО «СЗХНО» коштів, отриманих в якості ПДВ.

05.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь прокурора на відзив від 04.03.2024 №б/н, в яких відповідач 1 з доводами прокурора не погодився та просить у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю, з огляду на таке.

Відповідач 1 не погоджується з висновком прокурора, що не підлягає доказуванню встановлена Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №913/91/22 обставина про те, що відповідач 2 виконав умови договору, а саме: сплатив на користь відповідача 1 грошову суму в розмірі 1266000,00 грн, як преюдіційна, з огляду на наступне.

1) У постанові від 24.05.2018 (§ 34-44) у справі №922/2391/16 Верховний Суд розтлумачив норми процесуального закону стосовно преюдиції.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №913/91/22 не була обґрунтована обставиною сплати відповідачем 2 на користь відповідача 1 грошової суми 1266000,00 грн за надану ємність для кисню, оскільки в основу вказаного судового рішення було покладено відсутність порушеного або оспорюванного права або інтересу у позивача за вказаною справою, та, відповідно, неналежністю позивача у справі.

Виходячи з цього, згадувана у Постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №913/91/22 - не може розглядатися як встановлена судом і не набула властивостей преюдиціальності.

Відповідач 1 вважає, що вказана обставина прокурором не доведена, оскільки оригінали платіжних доручень №848 від 13.01.2021 та №1095 від 25.03.2021 відсутні.

2) Прокурор не надав жодного доказу обставини щодо правового становища відповідача 2 як одержувача бюджетних коштів, розпорядником яких є позивач 1.

Відповідач 1 наполягає, що такими доказами є план використання бюджетних коштів відповідача 2, затверджений у встановленому порядку та погоджений відповідно до норм пункту 34 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2002 №228.

3) Відповідач 1 не погодився з обставиною щодо отримання відповідачем 2 від бюджету в особі розпорядника позивача 1 грошових коштів. На обгрунтування вказаної обставини прокурор до позовної заяви не надав жодного доказу. Відповідач 1 вважає, що такими доказами є платіжні доручення, інші платіжні документи, які б свідчили про фактичне ініціювання розпорядником бюджетних коштів їх перерахування на рахунок відповідача 2.

До відповіді на відзив прокурор надав додаткові документи про отримання коштів відповідачем 2 від позивача 1: роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією № 192261517 оплата 29.12.2020, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №186661862 оплата 16.11.2020, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №189562884 оплата 11.12.2020, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №196154751 оплата 26.02.2021, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №198139711 оплата 25.03.2021. Як вбачається з вказаних роздруківок, вони виготовлені 22.02.2024 (дата у правому нижньому куті роздруківок). Отже, станом на дату подачі позову до суду надані прокурором роздруківки не існували.

Відповідач 1 зазначив, що надані прокурором роздруківки не є доказами перерахування коштів, адже доказами перерахування коштів можуть бути лише документи, визначені нормами пункту 1.13 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 №22.

Відповідач 1 зазначив, що надані прокурором роздруківки є невиконаними банком, адже на них немає доказів такого виконання - ані підпису відповідального виконавця банку, ані відбитку.

Відповідач 1 вказує, що прокурор до справи взагалі не надав доказів сплати грошових коштів позивачем 1 до відповідача 2, на будь-які труднощі в їхньому отриманні та наданні суду не посилався.

Відповідач 1 вважає, що вказані докази, які надані прокурором вже разом з відповіддю на відзив, надані з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, а тому не мають враховуватися судом при прийнятті рішення.

Виходячи з викладеного, відповідач 1 вважає, що прокурор не навів у позовній заяві обставин, з якими закон пов`язує стягнення на користь позивача 1 з відповідача 1 грошових коштів.

07.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення на заперечення відповідача 1 на відповідь прокурора, в яких останній не погоджується з доводами відповідача 1, з огляду на таке:

- відповідність копій платіжних доручень №849 від 13.01.2021 та №1095 від 25.03.2021 їх оригіналам, підтверджується, належним порядком їх отримання, а також, їх зміст відповідає фактичним обставинам справи, а також іншим доказам, доданим до позовної заяви. Так, вказані копії платіжних доручень, у визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку отримано від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» разом з листом від 18.01.2022 № 53, де у додатках зазначено «Копія платіжних доручень №1095 від 25.03.2021 та №848 від 13.01.2021», тобто вказані документи отримані від їх законного розпорядника. Крім того, вказані платіжні доручення були досліджені судом першої та апеляційної інстанції у справі №913/91/22;

- Східний апеляційний господарський суду у Постанові від 11.10.2023 у справі №913/91/22 прийшов до висновку про те, що Договір є оплаченим, разом з тим така оплата здійснена за кошти НСЗУ, що зумовило прийняття рішення про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовлено у позові прокурора в особі Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання частини договору недійсною та стягнення коштів, оскільки засновник лікарні є неналежним позивачем.

Факт оплати за Договором стосується саме сторін, які уклали такий правочин, а саме ТОВ «НПО «СЗХНО» та КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади»), які брали участь у справі № 913/91/22 під час розгляду Господарським судом Луганської області та Східним апеляційним Господарським судом;

- прокурором на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлено запит на підставі ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо отримання виписки по руху коштів КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади», код ЄДРПОУ 01983602).

04.03.2024 прокурором отримано лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з доданою випискою по рахунку лікарні UA043047950000026006053721470 (на оптичному диску).

Згідно з відомостями, що містяться у виписці по рахунку КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади, код ЄДРПОУ 01983602):

13.01.2021 платіжним дорученням №848, з рахунку лікарні UA043047950000026006053721470 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» UA803206270000026002013060876 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Передпл.50% за ємність кріогенну для зрідженого кисню, дог. №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021р.рах.Швід 11.01.2021р., ПДВ-105500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a;

25.03.2021 платіжним дорученням №1095, з рахунку лікарні UA043047950000026006053721470 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» UA803206270000026002013060876 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за ємність кріогенну для зрідженого кисню,дог.№Д-11/01/21-01 від 11.01.2021р.рах.Ш/О від 24.03.2021, ПДВ-105500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a.

Таким чином, інформацією щодо руху коштів лікарні, підтверджується достовірність доданих до позову копій платіжних доручень від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095, оскільки відомості, надані банком ідентичні, зазначеним у копіях платіжних доручень;

- прокурор не погоджується з доводами відповідача 1 про не надання прокурором доказів щодо отримання лікарнею бюджетних коштів від НСЗУ, з огляду на те, що документи з веб-порталу використання бюджетних коштів не можуть підтверджувати дійсне перерахування коштів, з посиланням на статті 1-2 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів».

Таким чином, інформація, оприлюднена у Єдиному веб-порталі використання публічних коштів, може бути використана як доказ у судових справах, враховуючи, що окрім номерів транзакцій у кожному документі зазначено відповідні реквізити - дата на номер платіжного доручення, дата фактичної оплати, платник та отримувач, джерело коштів, призначення платежу.

Крім того, отримання лікарнею коштів від НСЗУ на оплату за товар саме за кошти, які отримані від НСЗУ, підтверджується й іншими наданими доказами: формою річного плану закупівель; інформацією, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/; листом КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» від 18.01.2022 № 53, а також доданими до позову звітами лікарні про доходи та витрати, які складаються та надаються закладом охорони здоров`я до НСЗУ, у відповідності до вимог Договорів про медичне обслуговування населення. Так, у звітах про доходи та витрати лікарні, які надані НСЗУ на запит прокуратури у вигляді електронного документу, до витрат лікарні на закупівлю обладнання за рахунок програми медичних гарантій (№5746-М020-Р000 від 30.10.2020, за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2») за січень та березень 2021 включена вартість обладнання на загальну суму 1266000,00 грн (січень 2021 року 633 тис. грн, березень 2021 року 633 тис. грн).

Таким чином, твердження відповідача про неможливість врахування судом доказів, наданих не при поданні позову є хибним, з огляду також на те, що додані до відповіді на відзив та цього заперечення докази, подані прокурором в обґрунтування заперечень на доводи відповідача та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Прокурором надано копії листа АТ «ПРИВАТБАНК» від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240000/83936 та відомості про рух коштів по рахунку №UA043047950000026006053721470 КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» за період з 13.01.2021 по 25.03.2021.

08.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява від 07.03.2024 №б/н, в якій він просив суд вважати належною назву процесуального документа Щастинської окружної прокуратури Луганської області від 07.03.2024 № 54-355вих-24, який подано через підсистему «Електронний суд» «Заперечення щодо доводів ТОВ «НПО «СЗХНО», викладених у запереченнях на відповідь на відзив, з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи», замість помилково зазначеного: «Заперечення щодо доводів ТОВ «ЕНЕРГУМ», викладених у запереченнях на відповідь на відзив, з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи», оскільки при формуванні документу допущено технічну помилку у назві процесуального документу.

Розглянувши заяву прокурора, суд дійшов висновку про її задоволення.

12.03.2024 на адресу електронної пошти суду від Національної служби здоров`я України (позивача 1) надійшло клопотання від 11.03.2024 № 8082/2.2.1-05-24, в якому останній просить судові засідання у справі №913/14/24 проводити без участі його представника.

19.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання від 18.03.2024 №б/н, в якому останній просить перенести розгляд справи у підготовчому засіданні 19.03.2024, посилаючись на надсилання запиту до Станично-Луганській військової адміністрації (яка виконує повноваження органу місцевого самоврядування - власника відповідача 2) щодо надання інформації та доказів.

Копію вказаного запиту та доказів його надсилання до Станично-Луганській військової адміністрації було приєднано відповідачем 1 до відзиву на позовну заяву.

Відповідач 1 зазначив, що:

- у ході підготовки до судового засідання, яке призначено на 19.03.2024, відповідачем 1 було з`ясовано, що Станично-Луганська військова адміністрація не отримала надісланого на її адресу запиту відповідача 1 (накладну пошти, опис вкладення у цінний лист та трекінг поштового відправлення 0200254832676 додається т. 2, а.с. 92-93);

- з бесіди зі співробітником Станично-Луганській військової адміністрації з`ясувалося, що адреса Станично-Луганської військової адміністрації змінилася нещодавно, та запити необхідно направляти на нову адресу у м. Києві. Вказана адреса також відображена на офіційному веб-сайті Станично-Луганській військової адміністрації (скріншот додається);

- визначені у запиті до Станично-Луганській військової адміністрації інформацію та документи відповідач 1 передбачає використати в якості доказу обставин, з якими відповідач 1 пов`язує свої заперечення проти позовних вимог. Однак, по причинам, які не залежать від відповідача 1 отримати вказану інформацію та документи станом на дату засідання неможливо;

- відповідач 1 повторно направив до Станично-Луганській військової адміністрації запит, продублював його по електронній пошті.

Судом протокольною ухвалою вказане клопотання було задоволено.

19.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання від 18.03.2024 №б/н, в якому останній, з посилання на ч. 4 ст. 80 ГПК України, просить визнати поважними причини неподання до суду разом з відзивом на позов доказу та приєднати до матеріалів справи, в якості письмового доказу, лист НСЗУ (позивача 1) №7011/5-15-24 від 04.03.2024.

На обгрунтування відповідач 1 повідомив, що у відзиві на позовну заяву від №б/н зазначив, що він звернувся з запитом до позивача 1 для отримання відповідної інформації, але на дату складання відзиву доказ у нього був відсутній.

Розглянувши клопотання відповідача 1, суд дійшов висновку про його задоволення.

19.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання від 19.03.2024 №б/н, в якому останній вважає позовні вимоги незрозумілими та неконкретними, у зв`язку з чим просить суд:

1. Витребувати у прокурора пояснення, яку саме частину пункту 2.1 договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, який має наступний зміст: «Ціни продукції, що поставляється, обумовлюється в додатках (специфікаціях) до Договору, які є його невід`ємною частинною, та становить 1266000,00 (Один мільйон двісті шістдесят шість тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ, в т.ч. ПДВ 211000,00 (Двісті одинадцять тисяч) гривень 00 коп.», прокурор вимагає визнати недійсною.

2. Роз`яснити, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані прокурором та Відповідачем 1.

Розглянувши клопотання відповідача 1, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволені у зв`язку з безпідставністю.

Протокольною ухвалою від 19.03.2024 розгляд справи №913/14/24 в підготовчому провадженні відкладено на 10.04.2024.

02.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшли пояснення від 02.04.2024 №б/н щодо листа НСЗУ від 04.03.2024 № 7011/5-15-24.

Так, Національною службою здоров`я України зазначено, що головним розпорядником коштів бюджетної програми «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення», згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.12.2019 №1086, є Міністерство охорони здоров`я України.

Прокурор врахував дані положення законодавства при поданні позовної заяви до суду, з огляду на викладене позивач зазначений саме розпорядником бюджетних коштів, а не головним розпорядником бюджетних коштів.

Як вказує прокурор, Міністерство охорони здоров`я України не є належним позивачем у справі та повернення коштів даному органу виконавчої влади не призведе до ефективності захисту порушених інтересів держави.

Прокурор, посилаючись на норми ст. 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267, Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101, Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2018 №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1067), Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.12.2019 №1086, зазначив, що саме на НСЗУ державою покладені спеціальні, вузькі повноваження, як з реалізації програми медичного обслуговування населення, так і здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

Тобто, МОЗ хоча і є головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяються НСЗУ для виконання програми медичних гарантій, однак не наділено спеціальними повноваженнями у зазначеній сфері.

Велика Палата Верховного суду ухвалила висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Прокурор зазначив, що враховуючи, що кошти програми державних медичних гарантій мають цільове призначення надання населенню медичних послуг за рахунок зазначеної програми, ефективним способом захисту порушених інтересів держави є повернення коштів, оплачених у якості ПДВ, який не мав сплачуватись, саме розпоряднику бюджетних коштів та виконавцю програми державних медичних гарантій, тобто НСЗУ.

Крім того, Договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, передбачений механізм повернення коштів НСЗУ, а не МОЗ. За таких умов, кошти зможуть бути використані за їх цільовим призначенням.

Також НСЗУ зазначено, що КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» у спірних правовідносинах не є отримувачем бюджетних коштів нижчого рівня. З даного приводу прокурор зазначив таке.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Як зазначено у позовній заяві, лікарня у спірних правовідносинах діє не як отримувач бюджетних коштів нижчого рівня, а як надавач медичних послуг за програмою медичних гарантій, тобто за рахунок бюджетних коштів державних гарантій, отриманих від НСЗУ. Фактично держава є замовником медичних послуг, за які сплачуються бюджетні кошти.

В той же час, на надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій розповсюджується обов`язок використовувати кошти державних медичних гарантій за їх цільовим призначенням (для надання населенню медичних послуг).

Згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.12.2019 №1086, бюджетні кошти спрямовуються на:

1) оплату медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, оплату надання яких у повному обсязі пацієнтам держава гарантує за рахунок бюджетних коштів згідно з тарифом, а саме:

медичних послуг, пов`язаних з наданням екстреної медичної допомоги;

медичних послуг, пов`язаних з наданням первинної медичної допомоги;

медичних послуг, пов`язаних з наданням вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, паліативної медичної допомоги, медичних послуг, пов`язаних з медичною реабілітацією, медичних послуг, пов`язаних з медичною допомогою дітям до 16 років, медичних послуг, пов`язаних з медичною допомогою у зв`язку з вагітністю та пологами;

відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань (реімбурсація);

2) розвиток та функціонування центральної бази даних електронної системи охорони здоров`я та технічне забезпечення надання НСЗУ додаткових послуг (сервісів), пов`язаних з наданням медичних послуг та виписуванням електронного рецепта.

Тобто сплата коштів у якості ПДВ, який не мав сплачуватись, не відповідає принципу цільового використання коштів державних медичних гарантій.

Згідно із зазначеним Порядком, оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ (далі договір), здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, на підставі звітів (рахунків у разі здійснення попередньої оплати), що внесені такими надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, а також норми Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», НСЗУ не затверджує кошторис, план асигнувань для лікарні, а здійснює оплату на рахунок лікарні за надані медичні послуги (включаючи медичні вироби), на підставі Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та наданих закладом охорони здоров`я звітів.

Вказане зазначено прокурором як у відповіді на відзив, так і у запереченнях, тобто інформація НСЗУ, викладена у листі від 04.03.2024 № 7011/5-15-24, не суперечить інформації, викладеній прокурором у інших процесуальних зверненнях.

Разом з тим, прокурор зазначив, що у листі НСЗУ від 04.03.2024 № 7011/5-15-24 не спростовано наявність повноважень та обов`язку щодо здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, а також НСЗУ не зазначило, що пріоритетом діяльності органу є ефективна реалізація програми медичних гарантій в інтересах усіх пацієнтів, щоб кожен мав доступне та належне лікування.

Однак, сплата коштів державних медичних гарантій, які призначені для надання медичних послуг населення, в рахунок оплати ПДВ, який не мав сплачуватись, не відповідає ані інтересам держави, ані інтересам суспільства, у тому числі пацієнтів. Тобто реалізація програми медичних гарантій у спірних правовідносинах не є ефективною.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у тому числі НСЗУ є належним співпозивачем у справі.

08.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшли пояснення від 05.04.2024 №б/н, в яких останній просить позовні вимоги задовольнити повністю та зазначив, зокрема таке:

1) заявлена прокурором вимога про визнання недійсним пункту 2.1 договору поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 211000,00 грн, у зв`язку з невідповідністю вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час укладання договору, а саме від 01.01.2021);

- статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність Договору і без включення до нього умови щодо ПДВ;

- в Договорі № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 ціні товару присвячений розділ 2 з назвою «Ціна Договору». Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна продукції, що поставляється, обумовлюється в додатках (специфікаціях) до Договору та становить 1266000,00 грн. з ПДВ., у тому числі ПДВ 211000,00 грн. Таким чином, саме у п. 2.1 Договору сторони визначили, що до складу ціни продукції (1266000,00 грн) включається ПДВ в сумі 211000,00 грн. В той же час умови специфікації щодо суми договору (вартості продукції), включаючи ПДВ, є похідними від умов, що визначені саме в Договорі;

- з посиланням на ч.ч. 1, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», підпункт 14.1.178 п. 14.1 ст. 14, підпунктів «а» і «б» п.у 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, прокурор зазначив, що за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг);

- у п. 8.17 Постанови Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 зазначено, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 зі справи № 916/2478/20, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав відступати;

- прокурор враховуючі вказані обставини, враховуючи, що пункт 2.1. Договору, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладено у супереч вимогам законодавства, вважає, що вимога про визнання недійсним вказаного пункту договору у зазначеній частині є правильною та належною, враховуючи також, що сума ПДВ конкретизована та визначена як складова ціни товару у сумі 211000,00 грн. Саме визнання недійсним п. 2.1 Договору в частині включення до ціни товару податку на додану вартість є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки за таких обставин буде визнана недійсною сама умова договору щодо включення до ціни товару ПДВ, зокрема у сумі 211000,00 грн. Вказане призведе до усунення порушень законодавства, допущених при укладанні договору;

- Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду Постановою від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, відступив від висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Переглядаючи справу у подібних спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку щодо незаконності умов договору поставки в частині включення суми ПДВ до вартості поставленого товару. Таким чином, саме вимогу про визнання пункту договору недійсним в частині включення ПДВ до вартості товару, Верховний Суд зазначив належною.

З огляду за викладене, прокурор вважає, що наявні підстави для визнання недійсним пункту 2.1 Договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у сумі 211000,00 грн. При цьому, не призведе до ефективного способу захисту порушених прав та інтересів, визнання недійсною певної фрази, фрагменту, словосполучення, які зазначені у договорі, оскільки ціна, визначена в Договорі, включає суму ПДВ;

2) прокурор вважає, що законною є і вимога щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з ТОВ «НПО «СЗХНО» коштів, отриманих в якості податку на додану вартість;

- Верховним Судом у Постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 викладено висновок щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин, подібних до правовідносин у справі, що розглядається;

- замовником (відповідачем 2), незважаючи на законодавче звільнення від сплати податку на додану вартість, безпідставно включено до загальної суми товару податок на додану вартість (п. 2.1. Договору) та у подальшому перераховано зазначені грошові кошти відповідачу 1. В свою чергу, постачальник (відповідач 1), не дивлячись на звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на території України ємності для кисню (ємності для стиснених або скраплених газів), уклав договір на постачання вказаного товару із зазначенням умови про включення до вартості товару податку на додану вартість (п. 2.1 Договору). А також у подальшому отримав суму коштів за товар, яка включала суму ПДВ в розмірі 211000 грн. Оскільки відповідач 1 отримав від відповідача 2 суму ПДВ при тому, що постачання ємності для кисню звільнене від оподаткування ПДВ, стягнення суми 211000 грн, які були отримані відповідачем 1 у якості ПДВ є правомірним, оскільки неповернення відповідачем 1 зазначеної суми, має наслідком його збагачення поза підставою, передбаченою законом;

- безпідставне набуття грошових коштів відповідачем 1 у якості суми ПДВ було результатом поведінки як набувача майна (відповідача 1), так і замовника товару (відповідача 2).

Прокурор зазначив, що вищевикладене зумовлює безпідставне завищення ціни товару, що призводить до зайвих витрат замовників та необгрунтованих прибутків постачальників, що у свою чергу, завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді нераціональних та неефективних витрат бюджетних коштів, передбачених для медичного обслуговування населення.

09.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання від 09.04.2024 №б/н, в якому останній просить перенести розгляд справи у підготовчому засіданні 10.04.2024, з огляду на таке:

- відповідачем 1 було направлено запит від 12.02.2024 до Станично-Луганської військової адміністрації (яка виконує повноваження органу місцевого самоврядування - власника відповідача 2) щодо надання інформації та доказів.

Копію вказаного запиту та доказів його надсилання до Станично-Луганській військової адміністрації було приєднано відповідачем 1 до відзиву на позовну заяву;

- у ході підготовки до судового засідання, яке призначено на 19.03.2024, відповідачем 1 було з`ясовано, що Станично-Луганська військова адміністрація надісланого на її адресу запиту відповідача 1 не отримала (накладну пошти, опис вкладення у цінний лист та трекінг поштового відправлення 0200254832676 додається);

- з усної бесіді з співробітником Станично-Луганській військової адміністрації з`ясувалося, що адреса Станично-Луганській військової адміністрації змінилася нещодавно, та запити необхідно направляти на нову адресу у м. Києві. Вказана адреса також відображена на офіційному веб-сайті Станично-Луганській військової адміністрації (скріншот додається);

- визначені у запиті до Станично-Луганській військової адміністрації інформацію та документи Відповідач 1 передбачає використати в якості доказу обставин, з якими Відповідач 1 пов`язує свої заперечення проти позовних вимог. Однак, по причинам, які не залежать від відповідача 1 отримати вказану інформацію та документи станом на сьогодні неможливо;

- також немає підстав клопотати відповідачу 1 перед судом про витребування документів, так як запит від 12.02.2024 Станично-Луганською військовою адміністрацією не отримано, у наданні інформації та документів відповідачу 1 не відмовлено;

- відповідач 1 повторно направив до Станично-Луганській військової адміністрації запит, продублював його по електронній пошті. Повторно направлений запит, який був вмістом листа трек-номер 0200254887624 Станично-Луганська військова адміністрація отримала 04.04.2024 про що свідчить трекінг поштового відправлення. Виходячи з реального строку підготовки відповіді на запит та строку перебігу поштових відправлень (по м. Києву 3 робочі дні для рекомендованих листів) до 09.04.2024 відповідач 1 не отримує відповіді на вказаний запит.

Розглянувши клопотання відповідача 1 суд його задовольнив.

Протокольною ухвалою від 10.04.2024 розгляд справи №913/14/24 в підготовчому засіданні відкладено на 22.04.2024.

22.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшли пояснення від 19.04.2024 №б/н, в яких прокурор повідомив таке:

- ТОВ «НПО «СЗХНО» неодноразово клопотало про відкладення підготовчого судового засідання у справі з підстав неотримання відповіді на його запит до Станично- Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області щодо надання інформації та документів (кошторисів, планів асигнувань КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та інших документів);

- з метою недопущення затягування судового процесу, враховуючи призначену дату судового засідання на 22.04.2024, прокурор звернувся до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області із запитом чи зверталось ТОВ «НПО «СЗХНО» із запитами до військової адміністрації та чи надана відповідь на отримане звернення (з наданням підтвердження);

- Станично-Луганською селищною військовою адміністрацією Щастинського району Луганської області надана відповідь від 18.04.2024 № 664 про те, що до неї зверталося із запитом ТОВ «НПО «СЗХНО» від 16.03.2024, який надійшов на її адресу 08.04.2024 щодо надання інформації в межах розгляду справи Господарського суду Луганської області №913/14/24. 11.04.2024 року (вих. №624) Станично-Луганською селищною військовою адміністрацією Щастинського району Луганської області було надано відповідь ТОВ «НПО «СЗХНО» на електронну пошту: ibzukker@gmail.com (тобто на електронну адресу, яка зазначена у запиті). До зазначеного листа додано відповідь на адресу ТОВ «НПО «СЗХНО» від 11.04.2024 № 624 та підтвердження направлення на електронну пошту;

- у відповіді від 11.04.2024 № 624 на адресу ТОВ «НПО «СЗХНО»» надано інформацію такого змісту:

Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, відповідно до норм Бюджетного кодексу України, у 2021 році була головним розпорядником бюджетних коштів в межах визначених асигнувань (місцевого бюджету) для Комунального некомерційного підприємства «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади», як для одержувача бюджетних коштів.

Відповідно до Статуту КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», затвердженого розпорядженням керівника Станично-Луганської СВЦА № 147 від 22.06.2021, лікарня є закладом охорони здоров`я.

Відповідно до п. 3.1 Статуту лікарні, основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг в порядку та обсязі, встановлених законодавством.

Згідно з п. 5.3 Статуту лікарні джерелами формування майна та коштів останньої є кошти місцевого бюджету, цільові кошти, кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Таким чином, військово-цивільна адміністрація була розпорядником тільки тих бюджетних коштів, які виділялися лікарні із місцевого бюджету, та не була розпорядником бюджетних коштів, які лікарня отримує від НСЗУ у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Тобто окрім коштів місцевого бюджету лікарня має право отримувати кошті з інших джерел, які зазначені в Статуті. В той же час, враховуючи, що лікарня є некомерційним підприємством, яке не має на меті отримання прибутку, отримані кошти лікарня має використовувати в межах статутної діяльності, тобто з метою забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання медичних послуг.

Таким чином, ані Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація, ані Станично-Луганська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області не була головним розпорядником або розпорядником коштів, за рахунок яких здійснено закупівлю ємності для кисню.

На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» № 665/2022 від 23.09.2022 постановлено утворити на базі військово-цивільних адміністрацій населених пунктів Луганської області, утворених Указом Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області», військові адміністрації населених пунктів та, зокрема, утворено Станично-Луганську селищну військову адміністрацію Щастинського району Луганської області.

У зв`язку з окупацією Щастинського району Луганської області, військова адміністрація не має доступу до документів Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, тому надати запитувані ТОВ «НПО «СЗХНО» кошториси, плани асигнувань лікарні, та інші документи, не має можливості.

Крім того, зазначено, що КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» зареєстровано у смт. Станиця Луганська Щастинського району Луганської області, тобто на тимчасово окупованій території Луганської області. Споруди лікарні захоплені представниками незаконних органів влади та доступу до документації лікарні також не має. З початку повномасштабного вторгнення та по сьогодні, лікарня не відновила свою діяльність на підконтрольній українській владі території, тобто свою діяльність заклад охорони здоров`я не здійснює.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що оскільки ані Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація, ані Станично-Луганська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області не були головними розпорядниками або розпорядниками коштів, за рахунок яких здійснено закупівлю ємності для кисню, запитувані відповідачем документи не мають значення для розгляду справи. А враховуючи, що всі запитувані документи перебувають на тимчасово окупованій території Луганської області та доступу до них у військової адміністрації немає, відсутні підстави для витребування зазначених документів.

З огляду на викладене, прокурор просить прийняти вказані пояснення та долучити їх до матеріалів судової справи з доданими запитами Щастинської окружної прокуратури від 17.04.2024 №54-540вих-24, листами Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області від 18.04.2024 № 664; від 11.04.2024 № 624 з підтвердженням відправлення.

Протокольною ухвалою від 22.04.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №913/14/24 до судового розгляду по суті на 13.05.2024.

Протокольною ухвалою від 13.05.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи №913/14/24 по суті до 22.05.2024 до 12 год 00 хв, оскільки у м. Харкові та Харківській області була оголошена повітряна тривога з 14:48. Вказана інформація міститься на сайті Мапа повітряних тривог ://alerts.in.ua/.

21.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшли додаткові пояснення від 20.05.2024 №б/н, в яких прокурор повідомив таке:

- враховуючи, що кошти, за рахунок яких здійснено закупівлю Ємності кріогенної для зрідженого кисню за Договором є коштами, отриманими від НСЗУ за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, який укладено на користь третіх осіб (пацієнтів), враховуючи мету, яка визначена державою при реалізації програми медичних гарантій, а саме надання населенню медичних послуг та гарантування державною оплати наданих послух із Державного бюджету України, а також, що згідно зі ст. 5 Закону України програма медичних гарантій базується принципах, зокрема, цільового та раціонального використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій, - в даному випадку, наявні інтереси держави, у відносинах, що виникли між закладом охорони здоров`я (надавачем послуг з медичного обслуговування населення та приватним підприємством, яке безпідставно отримало кошти державних медичних гарантій.

Відтак, порушення інтересів держави на даний час є неусунутим, кошти державного бюджету, призначенні для медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, у тому числі для боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2, неправомірно та нераціонально перераховані лікарнею на рахунок постачальника товару.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров`я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування.

Враховуючи дані приписи законодавства є очевидним наявність інтересів держави у правовідносинах, які складаються під час реалізації закладами охорони здоров`я своїх функцій у сфері медичного обслуговування населення, у тому числі під час закупівлі товарів за рахунок коштів державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення.

Тобто бюджетні кошти державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення є державними коштами, розпорядником яких, в свою чергу, є НСЗУ.

У зв`язку з медичною реформою 2017 року, комунальні лікарні реорганізовані із бюджетних установ на комунальні некомерційні підприємства, тобто не є бюджетними установами в розумінні Бюджетного кодексу України.

В свою чергу, лікарні комунальної власності як надавачі медичних послуг населенню, отримують від розпорядника зазначені кошти програми медичних гарантій та мають забезпечити їх використання в межах своєї статутної діяльності, яка є некомерційною та неприбутковою, а саме ціллю використання таких коштів, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», має бути надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів населенню.

В той же час перерахування лікарнею зазначених коштів в рахунок сплати податку на додану вартість, який не підлягає сплаті, не відповідає принципу цільового та ефективного використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій, а також передбаченого Законом України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи викладене, порушені економічні інтереси держави підлягають захисту компетентними органами, якими є НСЗУ та Північно-Східний офіс Держаудитслужби, крім того, відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» НСЗУ уповноважено на захист прав пацієнтів, яким держава гарантує надання послуг за рахунок коштів Державного бюджету.

Таким чином, зазначені компетентні органи мають повноваження на захист інтересів держави, у тому числі на звернення до суду із позовами в інтересах держави про визнання недійсними незаконних правочинів та застосування наслідків їх недійсності;

- твердження відповідача 1 про неправильне посилання на Постанову Верховного Суду від 21.06.2023 № 905/1907/21, є помилковим, оскільки у даній Постанові Верховний Суд ухвалив висновки щодо ефективного способу захисту порушених прав та інтересів осіб, які не є стороною договору, що є прийнятним у спірних правовідносинах;

- ефективним засобом захисту інтересів держави, у даному випадку, є стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів до бюджету, а саме на рахунок НСЗУ, оскільки ці кошти передбачені для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення;

- законодавець чітко визначив учасників Програми державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) та процес отримання коштів державних медичних гарантій, принципи їх використання.

Так, згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1086, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є НСЗУ.

Відтак, лікарня не є виконавцем Програми, оскільки її виконавцем є НСЗУ, натомість лікарня у процесі реалізації Програми має статус надавача медичних послуг за договором про медичне обслуговування населення, укладеним з Уповноваженим органом, тобто НСЗУ.

НСЗУ не затверджує кошторис, план асигнувань для лікарні, а здійснює оплату на рахунок лікарні за надані медичні послуги (включаючи медичні вироби), на підставі Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та наданих закладом охорони здоров`я звітів.

Чинним законодавством чітко визначено, що вказані кошти є коштами державних медичних гарантій, крім того після отримання таких коштів надавач медичних послуг має використовувати їх раціонально та за цільовим призначенням.

Крім того, відповідно до положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, аналогічні норми якого закріплені у договорах № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору №5746-вМ020-Р000, №№ 5566-Е721-Р000 від 26.07.2021, 4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (далі - договори), які укладені між НСЗУ та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», передбачена окрема форма звітності комунальних закладів охорони здоров`я - звіт про доходи та витрати надавача за формою, наданою замовником, у тому числі про закупівлю обладнання, про що вносяться відомості до системи.

Відповідно до Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, Національна служба здоров`я України (НСЗУ) відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: аналізує звіти про доходи і витрати надавачів медичних послуг з метою проведення розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів та здійснення інших повноважень, передбачених законодавством; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення.

Так, у звітах про доходи та витрати лікарні, які надані НСЗУ на запит прокуратури у вигляді електронного документу, до витрат лікарні на закупівлю обладнання за рахунок програми медичних гарантій (№5746-М020-Р000 від 30.10.2020, за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2») за січень та березень 2021 включена вартість обладнання на загальну суму 1266000 грн. (січень - 633 тис. грн, березень 633 тис. грн).

Відтак сума закупованого обладнання за рахунок коштів Програми є завищеною, внаслідок незаконного включення суми ПДВ, що впливає на проведення розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів та, як наслідок держава здійснює переплату бюджетних коштів, що також порушує економічні інтереси держави;

- казначейське обслуговування коштів, які лікарня отримала від НСЗУ, не передбачено нормами чинного законодавства.

Так, згідно із Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.12.2019 №1086, оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ (далі - договір), здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, на підставі звітів (рахунків у разі здійснення попередньої оплати), що внесені такими надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров`я. Тобто законодавством визначено, що кошти, передбачені у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення як оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, а не в органах Казначейства.

Крім того, прокурор зазначив, що Східним апеляційним господарським судом у Постанові від 11.10.2023 у справі №913/91/22 було враховано, що відповідно до п.5.1 Статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, що в силу положень Статуту лікарні та чинного законодавства надавало право засновнику лікарні звертатись із вимогою визнання частини Договору недійсною, в той же час суд апеляційної інстанції у зазначеній Постанові, яка є чинною та не оскаржувалась, у тому числі ТОВ «НПО СЗХНО», прийшов до висновку, що вказані кошти є коштами програми медичних гарантій.

Колегія суддів зауважила, що повноваження органів влади, в тому числі і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, і суд має розглядати повноваження конкретного органу у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в особі якого подано позов прокурором, повинен мати повноваження саме у тих суспільних відносинах, у яких порушений інтерес держави, на відновлення якого поданий позов. Враховуючи, що у спірних правовідносинах порушений інтерес держави полягав у додержанні законодавства в сфері використання коштів програми державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, що виділяються з Державного бюджету України, здійснення заходів із забезпечення цільового та ефективного використання яких покладено на НСЗУ.

Наявність укладеного договору про медичне обслуговування населення між НСЗУ та ТОВ «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (ТОВ «Станично-Луганське РТМО»), який діяв у 2021 році, підтверджується листами НСЗУ, які додані до позовної заяви, а також доданими до позовної заяви копіями договорів.

Крім того, факт отримання лікарнею бюджетних коштів від НСЗУ за рахунок 31 пакету (Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID- 19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2) також підтверджується інформацією та документами, які містяться у вільному доступі у Єдиному веб-порталі використання бюджетних коштів https://spending.gov.ua/, де міститься інформація про транзакції зі сплати коштів НСЗУ на рахунок відповідача 2, зокрема за Договором № 5746-М020- Р000 від 30.10.2020 (дата дії з 29.10.2020), який діяв і в 2021 році, на час проведення закупівлі, укладання Договору та здійснення оплат за Договором.

Відповідно до Форми річного плану закупівель на 2021 рік, джерелом фінансування закупівлі Ємності кріогенної для зрідженого кисню за Договором є кошти НСЗУ, тобто кошти отримані за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Крім того, така інформація зазначена у листі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» від 18.01.2022 № 53.

Вказані докази підтверджують здійснення закупівлі саме за рахунок коштів державних медичних гарантій, які лікарня отримала від НСЗУ.

З огляду на викладене вище, прокурор зазначив, що його позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

У судовому засіданні 22.05.2024 прокурор просить вказані додаткові пояснення вважати частиною дебатів, викладених письмово та долучити їх до матеріалів справи, оскільки вони не є новими доказами, а є основними тезами щодо обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши прокурора та розглянувши додаткові пояснення, суд вважає за можливе долучити їх до матеріалів справи.

Щодо повідомлення учасників справи.

Прокурор, позивачі та відповідач 1 отримували процесуальні документи у справі №913/14/24 через підсистему «Електронний суд».

Також копії ухвали про відкриття провадження у цій справі направлено на адреси електронної пошти прокурора, позивачів та відповідача 1.

Щодо повідомлення відповідача 2 суд зазначає, що він не скористався наданим йому правом на судовий захист, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Із даних системи «Діловодства спеціалізованого суду» вбачається, що наразі електронний кабінет відповідачем 2 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.02.2024 № 432718 зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи Комунального некомерційного підприємства «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» є: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 5 Лінія, будинок 39.

Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №341/2022 від 17.05.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 №10211 продовжено з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 продовжено з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12.08.2024.

Вся територія Станично-Луганська селищна територіальна громада з 24.02.2022 перебуває під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному веб-сайті (https://offices.ukrposhta.ua) відділення в смт. Станиця Луганська Щастинського району Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до смт. Станиця Луганська Щастинського району Луганської області наразі є неможливим.

Пунктом 21 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України визначено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Судом оголошення про відкриття провадження у цій справі та інші процесуальні дії у цій справі було розміщено 05.02.2024, 21.02.2024, 26.02.2024, 22.04.2024 відповідно на офіційному веб-сайті «Судової влади України» розділ «Інші» - «Повідомлення для учасників справ які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях» (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Крім того, суд намагався повідомити відповідача про відкриття провадження у справі №913/14/24 шляхом надіслання ухвали від 05.02.2024 на адресу електронної пошти: statotdel@i.ua, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вказана ухвала не доставлена на зазначену адресу електронної пошти відповідача з повідомленням про помилку.

Крім того, суд 05.02.2024, 21.02.2024, 26.02.2024, 22.04.2024 намагався повідомити відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи шляхом телефонограм за номером телефону: +38(050)1035439, який міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак зв`язок з відповідачем 2 встановити не вдалось, оскільки номер не обслуговується.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача 2, суд здійснював таке повідомлення за всіма наявними засобами зв`язку з відповідачем 2.

Враховуючи викладене суд вважає, що вичерпав всі можливі засоби повідомлення відповідача 2 у справі, тому вважає, що він був належним чином повідомлений про розгляд справи.

У судове засідання 22.05.2024 прибув прокурор.

Інші учасники судового провадження не скористалися правом участі в судовому засіданні 22.05.2024, про дату та час судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх електронний кабінет: 14.05.24 20:25, які сформовані у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Позивач 1 у клопотаннях від 16.02.2024 № 4854/2.2.1-05-24 та від 11.03.2024 № 8082/2.2.1-05-24 просив судові засідання у справі №913/14/24 проводити без участі його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.

13.01.2021 Комунальним некомерційним підприємством Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (далі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», відповідач 2), на платформі публічних закупівель оприлюднено інформацію про закупівлю без використання електронної системи Ємкості кріогенної для зрідження кисню V=1 м3 (ДК 021:2015:44611600-2 Резервуари, ДК 021:2015:4461000-9: Цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску, згідно Переліку товарів, робіт та послуг необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №225 від 20.03.2020. Місце поставки товарів або виконання робіт чи надання послуг: вул. 5-та Лінія, 39, смт. Станиця Луганська, Луганська область, 93600 (т. 1, а.с. 32-33).

Переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» (далі ТОВ «НПО «СЗХНО», відповідач 1).

За результатами проведення процедури публічних закупівель між ТОВ «НПО «СЗХНО», як Постачальником, та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», як Покупцем, укладено договір поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 (далі Договір т. 1, а.с. 37-39)

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити виготовлену ТОВ «НПО «СЗХНО» продукцію: ємкість для кисню, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлену продукцію відповідно до умов технічного завдання покупця і додатків (специфікацій) до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 2.1.Договору ціни продукції, що поставляється, обумовлюються в додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід`ємною частиною та становить 1266000,00 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ 211000,00 грн.

Як визначено в п.3.1. Договору, оплата за цим договором проводиться на умовах, вказаних у додатках (специфікаціях).

Форма оплати: перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3. Договору).

Сторони в п. 10.7. Договору встановили, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 13.01.2021), відповідач 2 зобов`язався поставити відповідачу 1 наступну продукцію: Ємкість кріогенна для зрідження кисню V=2 м3, у кількості 1 шт. Загальна вартість з ПДВ 20%: 1266000,00 грн, в т.ч. ПДВ 211000,00 грн (т. 1, а.с. 40-41).

У Специфікації визначено порядок розрахунків:

- 50% передоплата на придбання матеріалів протягом 5-ти банківських днів з дати підписання Договору та цієї Специфікації;

- 50% оплата протягом 15-ти календарних днів з дати постачання обладнання.

24.03.2021 сторонами складено Акт прийому-передачі товару №15 на загальну суму 1266000,00 грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 211000,00 грн (т. 1, а.с. 43).

Відповідно до рахунків на оплату від 11.01.2021 №1 та від 24.03.2021 №1/0, сума коштів, яка підлягає сплаті за договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21 за поставлений товар, становить 126600000 грн, в т.ч. ПДВ 211000,00 грн (т.1, а.с. 45-46).

Згідно з товарно-транспортною накладною від 24.03.2021 №88 та актом приймання-передачі товару від 24.03.2021 №15, відповідачем 1 був переданий відповідачу 2 наступний товар: ємність кріогенна для зрідженого кисню, у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 105500 грн 00 коп., ПДВ 211000 грн 00 коп., всього з ПДВ 1266000 грн 00 коп. (т.1, а.с. 47).

Відповідно до копій платіжного доручення від 13.01.2021 №848 постачальнику сплачено 633000,00 грн, у тому числі ПДВ 105500,00 грн та платіжного доручення від 25.03.2021 №1095 сплачено 633000,00 грн, у тому числі ПДВ 105500,00 грн (т. 1, а.с. 42).

Вказані копії платіжних доручень отримані заявником від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» разом з листом від 18.01.2022 № 53, де у додатках зазначено «Копія платіжних доручень №1095 від 25.03.2021 та №848 від 13.01.2021», тобто вказані документи отримані від їх розпорядника (т. 1, а.с. 42)

Копією видаткової накладної №15 від 24.03.2021 підтверджується, що ТОВ «НПО «СЗХНО» поставлено обумовлений Договором товар на суму 1266000,00 грн, в т.ч. ПДВ 211000,00 грн, який прийнято КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» без зауважень (т. 1, а.с. 43).

Перерахування коштів на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» підтверджується випискою по рахунку КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади, код ЄДРПОУ 01983602) UA043047950000026006053721470, яку надано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (лист від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з додатком на оптичному диску):

- 13.01.2021 платіжним дорученням №848, з рахунку лікарні UA043047950000026006053721470 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» UA803206270000026002013060876 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Передпл.50% за ємність кріогенну для зрідженого кисню, дог. №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021р.рах.Швід 11.01.2021р., ПДВ-105500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a;

- 25.03.2021 платіжним дорученням №1095, з рахунку лікарні UA043047950000026006053721470 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» UA803206270000026002013060876 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за ємність кріогенну для зрідженого кисню,дог.№Д-11/01/21-01 від 11.01.2021р.рах.Ш/О від 24.03.2021р., ПДВ-105500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a (т. 1, а.с. 52-55).

У листі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» від 18.06.2022 №53 повідомило, що оплата товару за Договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 здійснювалась за рахунок коштів отриманих від НСЗУ (т. 1, а.с. 42).

Так, між НСЗУ та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (відповідачем 2) укладено Договір №5746-М020-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 30.10.2020, який діяв у 2021 році, що підтверджується листами НСЗУ, а також копіями Договорів №5746-М020-Р000/04 про внесення змін до Договору №5746-М020-Р000 від 22.04.2021 з додатками; №5566-Е721-Р0СЮ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 26.07.2021 з додатками; №4959-Е521-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 24.05.2021 з додатками, доданими до позовної заяви (т. 1 а.с. 83-158).

На офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/, розміщено інформацію КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» наступного змісту: «Проект реалізовано за рахунок коштів, сплачених Національною службою здоров`я України (НСЗУ) в межах укладеного договору про медичне обслуговування населення за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2»,

У звітах про доходи та витрати лікарні, які надані НСЗУ на запит прокуратури у вигляді електронного документу, до витрат лікарні на закупівлю обладнання за рахунок програми медичних гарантій (№5746-М020-Р000 від 30.10.2020, за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2») за січень та березень 2021 включена вартість обладнання на загальну суму 1266000,00 грн (січень 2021 року 633 тис. грн, березень 2021 року 633 тис. грн) (т. 1 а.с. 36, 109-113).

Згідно з відомостями з Єдиного веб-порталу використання бюджетних коштів у платіжних документах за транзакціями № 192261517 від 29.12.2020, № 186661862 від 16.11.2020, № 189562884 від 11.12.2020, № 196154751 від 26.02.2021, № 198139711 від 25.03.2021 вказано код бюджету державний.

Відповідно до Форми річного плану закупівель на 2021 рік, джерелом фінансування закупівлі Ємності кріогенної для зрідженого кисню за Договором є кошти НСЗУ, тобто кошти отримані за Договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Також у Формі річного плану закупівель на 2021 рік зазначено розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 1266000 UAH, ДК021-2015: 44611600-2 Резервувари, Джерело фінансування закупівлі: Інше - кошти НСЗУ - 1266000 UAH.

Розпорядженням керівника Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації від 19.04.2021 №45 змінено найменування Комунальне некомерційне підприємство «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» на Комунальне некомерційне підприємство «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» (далі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня») (т. 1, а.с. 59).

Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що умови пункту 2.1 Договору № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 суперечать п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час укладання договору, а саме від 11.01.2021) та Постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, тому наявні підстави для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у сумі 211000,00 грн. Вказане не спричиняє недійсності Договору у цілому, неправомірне включення до договірної ціни податку на додану вартість не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети, товар переданий замовнику, а вартість даних товарів оплачена.

Грошові кошти в сумі 211000,00 грн (сума податку на додану вартість) підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача 1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення, проти чого заперечує відповідач 1, що і є причиною виникнення спору.

З даних програми «Діловодство спеціалізованих судів» вбачається, що рішенням Господарського суду Луганської області від 17.05.2023 у справі №913/91/22 задоволено повністю позов керівник Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1 КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та позивача-2 Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (далі Станично-Луганська селищна ВЦА) до ТОВ «НПО «СЗХНО» (далі відповідач, Визнано недійсним пункт 2.1 договору поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01, укладеного між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та ТОВ «НПО «СЗХНО», у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнуто з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» суму податку на додану вартість в розмірі 211000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь Луганської обласної прокуратури судовий збір у сумі 5646,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2023 у справі №913/91/22 скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» залишено без розгляду.

Відмовлено у позові поданому керівником Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області.

Під час розгляду справи №913/91/22 апеляційною інстанцією було, зокрема, встановлено, що:

- платіжними дорученнями від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095 КНП Станично-Луганське РТМО перерахувало на рахунок ТОВ НПО СЗХНО грошові кошти за договором на загальну суму 1 266 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ на загальну суму 211 000 грн 00 коп., а саме платіжним дорученням від 13.01.2021 №848 постачальнику сплачено 633 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 105 500 грн 00 коп., платіжним дорученням від 25.03.2021 №1095 сплачено 633 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 105 500 грн 00 коп.

- оплата поставленого товару також підтверджується видатковою накладною від 24.03.2021 №15 на загальну суму 1 266 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 211 000 грн 00 коп.

- відповідно до товарно-транспортної накладної від 24.03.2021 №88 та акту приймання-передачі товару від 24.03.2021 №15, відповідачем був переданий позивачу-1 наступний товар: ємність кріогенна для зрідженого кисню, у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 1 055 000 грн 00 коп., ПДВ 211 000 грн 00 коп., всього з ПДВ 1 266 000 грн 00 коп.

- постачальником виконані умови договору щодо постачання ємності для кисню, а покупець прийняв обумовлений договором товар та сплатив за нього визначені п.2.1 договору кошти.

Відповідно до Форми річного плану закупівель на 2021 рік, інформації, наданої позивачами, що міститься в матеріалах справи (додаток 18 до позовної заяви документи з відомостями щодо закупівель з даним предметом закупівлі - т. 1 а.с. 62-84), а також загальнодоступної інформації, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/, джерелом фінансування вказаної закупівлі Ємності кріогенної для зрідженого кисню є кошти Національної служби здоров`я України (НСЗУ) за рахунок державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення на основі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій;

В касаційному порядку судові рішення не оскаржувались.

Позивач 1 у клопотаннях від 16.02.2024 №4854/2.2.1-05-24 та від 11.03.2024 №8082/2.2.1-05-24 позов прокурора підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Позивач 2 пояснень на позовну заяву прокурора не надав.

Відповідач 1 заперечує проти позовних вимог прокурора з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідач 2 не скористався наданим йому правом на судовий захист, у встановлений судом строк відзиву із викладенням власної правової позиції до суду не надав, обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, у ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено у ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Як встановлено судом, у п. 2.1. Договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 сторони визначили, що ціни продукції, що поставляється, обумовлюються в додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід`ємною частиною та становлять 1266000,00 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ 211000,00 грн.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість (далі ПДВ) як непрямий податок, нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України унормовано, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Таким чином, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами податкового законодавства та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З наведеного виходить, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися на власний розсуд та за погодженням сторін, тобто у договірному порядку.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540, який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу України пунктом 71.

Згідно з цим пунктом тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, у редакції від 16.12.2020 чинній на час проведення закупівлі та укладання Договору, затверджено Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ (далі Перелік № 224).

Так, ємності для стиснених або скраплених газів (код УКТЗЕД 7311 00) включені до Переліку №224 в розділі Системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (y тому числі у редакції, чинній на час про ведення закупівлі та укладання Договору).

Включення даної категорії товарів до Переліку №224 відбулось на підставі Постанови КМУ від 16.11.2020 №1112 (зміни, що вносяться до переліків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 і №225), відповідно до якої вирішено:

1. Розділ «Системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню i поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, доповнити такою позицією: « 731100 Ємності для стиснених або скраплених газів».

2. Розділ «Системи постачання медичних газів» переліку товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225, доповнити такою позицією: « 731100 Ємності для стиснених або скраплених газів» (пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМУ №1012 від 22.09.2021).

Суд виходить з того, що нормами ст. 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання недійсним частини договору позивач має довести, а суд встановити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, а й «автономність» такої частини договору та можливість його повноцінного функціонування без неї.

Отже, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Суд, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, враховує правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, де вказано, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Враховуючи встановлені обставини та визначені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що спірний договір за строком його укладення та виконання сторонами підпадає під дію вищенаведених приписів Податкового кодексу України, а операції з обладнанням, яке було предметом спірного договору звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, пункт 2.1 Договору №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 в частині включення суми ПДВ 211000,00 грн, суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Суд звертає увагу, що вказане не спричиняє недійсності договору у цілому, неправомірне включення до договірної ціни податку на додану вартість не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети за Договором №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, товар переданий замовнику, а вартість цього товару перерахована постачальнику.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь НСЗУ 211000 грн 00 коп., сплачених за договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 у якості податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що відповідачем 1 сума податку на додану вартість у розмірі 211000,00 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача 1 за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Відповідно до Статуту КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», затвердженого розпорядженням керівника Станично-Луганської СВЦА № 147 від 22.06.2021 (далі Статут), лікарня є закладом охорони здоров`я, здійснює некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних результатів (п.п. 1.1, 1.6 Статуту).

Майно закладу є власністю територіальної громади (п. 1.3), останній є юридичною особою публічного права (п. 4.1 Статуту).

Майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, майно становить необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти (п. 5.1 Статуту), джерелами формування майна та коштів останнього є, зокрема кошти місцевого бюджету, цільові кошти, кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п. 5.3).

Відповідно до ст. ст. 14, 16, 17, 18, 19 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

Держава підтримує господарську діяльність у сфері охорони здоров`я.

Фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичного та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Держава організовує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров`я в обсязі, необхідному для надання населенню гарантованого рівня медичної та реабілітаційної допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Надавачами медичних послуг є заклади охорони здоров`я всіх форм власності та фізичні особи-підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом Національною службою здоров`я України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

За рахунок Державного бюджету України окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров`я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов`язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також для підтримки державних некомерційних підприємств охорони здоров`я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, оплати енергоносіїв, підвищення оплати праці медичних працівників та фахівців з реабілітації, крім випадків участі державного некомерційного підприємства в державно-приватному партнерстві, фінансування якого здійснюється відповідно до угод, визначених Законом України «Про державно-приватне партнерство».

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону, програма медичних гарантій базується на таких принципах, як, зокрема, законодавче визначення умов і порядку фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій; цільове та раціональне використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій.

Тобто бюджетні кошти державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення є державними коштами, розпорядником яких є Національна служба здоров`я України.

В свою чергу, лікарні як надавачі медичних послуг населенню, отримують від розпорядника зазначені кошти та мають забезпечити їх використання в межах своєї статутної діяльності, яка є некомерційною та неприбутковою, а саме ціллю використання таких коштів, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», має бути надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів населенню.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензією на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі.

Договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб пацієнтів у частині надання їм медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів надавачами медичних послуг.

Договір про медичне обслуговування населення підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу протягом п`яти днів з моменту його укладення.

Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вимог ч. 6 ст. 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» на офіційному сайті Національної служби здоров`я України (https://www.nszu.gov.ua/) у розділі «Про укладання договорів», у вкладенні посилання «Укладені договори» міститься інформація про укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, зокрема міститься градація за роками (2021), видами послуг, зокрема «Спеціалізована медична допомога», де міститься інформація про укладені договори по областям України, де у папці-вкладенні «Луганська область» містяться папки-посилання з кодами ЄДРПОУ медичних установ, зокрема « 01983602» (КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня»).

Крім того, Національною службою здоров`я України надано окружній прокуратурі договори в електронній формі та паперові копії електронних документів (договорів).

Так, судом встановлено, що між Національною службою здоров`я України та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» укладені наступні договори за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2»: №5746-М020-Р000 від 30.10.2020, №5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору №5746-М020-Р000, № 5566-Е721-Р000 від 26.07.2021, №4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (додатки до листів НСЗУ №42250/2-16-23 від 06.12.202 3, №44519/2-16-23 від 25.12.2023).

Відповідно до положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, Національна служба здоров`я України оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами на підставі звітів про медичні послуги, відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за відповідним напрямом.

Таким чином, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» є Надавачем медичних послуг та, в даному випадку, одержувачем коштів за програмою медичних гарантій у сфері медичного обслуговування населення, разом з тим не є суб`єктом владних повноважень.

Разом з тим, будучи Замовником у закупівлі за кошти, передбачені для медичного обслуговування населення, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» безпідставно та всупереч вимогам законодавства включено до загальної вартості товару (ємності для кисню) податок на додану вартість.

В той же час, будучи стороною Договору, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» не вживала заходів щодо повернення ПДВ, який не мав сплачуватись.

Розпорядник бюджетних коштів є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, а тому є належним позивачем у справі. До таких висновків прийшов Верховний Суд, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, Верховного Суду Касаційного господарського суду від 09.08.2023 №924/1283/21. Велика Палата Верховного Суду також зазначила правомірним й стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів до бюджету, в особі його розпорядника.

Повноваження Національної служби здоров`я України визначені Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 (зі змінами).

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 ч. 1 ст.7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та п.п. 5 п. 4 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 на Національну службу здоров`я України покладено обов`язок здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення шляхом здійснення моніторингу у спосіб, передбачений у Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (Офіційний вісник України, 2018 р., №45, ст.1570) із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1067, а також моніторинг виконання договорів про реімбурсацію аптечними закладами.

Відповідно до п.п. 14 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101, Національна службу здоров`я України відповідно до покладених на неї завдань інформує уповноважені державні органи про виявлені порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Програма державних гарантій медичного обслуговування населення (далі програма медичних гарантій), відповідно до ст.2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до абз.1 ч.5 ст.4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», програма медичних гарантій затверджуються Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що у 2021 році реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавство у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, а саме Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 чітко визначає Національну службу здоров`я України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, уповноважений здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми державних гарантій медичного обслуговування населення, та звертатися до суду з метою виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, аналогічні норми якого закріплені у договорах № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору №5746-вМ020-Р000, №№ 5566-Е721-Р0СЮ від 26.07.2021, 4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (далі договори), які укладені між Національною службою здоров`я України як Замовником та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» як Надавачем, Національна служба здоров`я України як Замовник має право проводити моніторинг виконання умов договору, зокрема шляхом звірки повноти та достовірності інформації, що внесена у звіт про медичні послуги за договором, з інформацією, що міститься в системі, медичною документацією та іншими даними, що свідчать про надання послуг згідно з цим договором, та у разі виявлення невідповідностей чи порушень умов цього договору здійснювати перерахунок сплачених коштів за звітом про медичні послуги; за результатами моніторингу складати висновок, до якого в разі виявлення порушень додається довідка із зазначенням відповідних пунктів договору. Надавач зобов`язується повертати Замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим Договором, зокрема у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього Договору.

Крім того, п. 24-1 зазначених Договорів, Надавач державної або комунальної форми власності зобов`язаний надавати щокварталу до останнього дня наступного місяця Замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати за формою, наданою Замовником, а саме: 1) доходи оплата за договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з НСЗУ, інші надходження з державного та місцевих бюджетів, дохід від надання медичних послуг за кошти фізичних і юридичних осіб, дохід від надання майна в оренду, благодійна допомога, вартість лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів, лікувального харчування, отриманих за рахунок централізованих закупівель МОЗ, інші надходження; 2) поточні видатки оплата праці і нарахування на заробітну плату, придбання товарів, робіт і послуг із зазначенням їх видів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, інші видатки; 3) капітальні видатки придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт, реконструкція і реставрація.

Крім того п.п. 18 п. 19 Договорів, Надавач зобов`язаний вносити до системи інформацію про придбання або продаж обладнання, передбаченого умовами закупівлі, припинення або відновлення його роботи не пізніше наступного робочого дня з дня настання таких обставин.

Пунктом 18 Договорів, передбачені права Замовника проводити моніторинг, у тому числі відомості, які внесені Надавачем до системи.

Разом з тим, у Додатку №31 до Договору № 5746-М 020-Р000/04, у розділі «Вимоги до організації надання послуги», зазначено про необхідність здійснення Надавачем (лікарнею) здійснення закупівлі, використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою.

Тобто, умовами вказаного Договору передбачена наявність у лікарні ємності для кисню та необхідність лікарні здійснювати закупівлі, у тому числі медичних виробів.

У разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими Надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів (п. 35 Договорів).

Таким чином, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» за рахунок коштів державних фінансових гарантій здійснила закупівлю ємності для кисню, що надало можливість останній надавати медичні послуги, які також оплачуються Національною службою здоров`я України.

КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», відповідно до умов Договору укладеного з Уповноваженою особою Національною службою здоров`я України, мала внести відомості про закупівлю медичного обладнання (виробу) до системи, оскільки наявність або закупівля такого товару передбачена умовами Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. В свою чергу, Уповноважений орган наділений повноваженнями щодо здійснення моніторингу системи та перевірці звітності Надавача КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», разом з тим уповноважена на здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій. Таким чином, фактично у Національної служби здоров`я України була можливість виявити порушення, допущені КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» щодо незаконної переплати бюджетних коштів у вигляді податку на додану вартість, який не підлягає сплати, та або вжити заходів, направлених на їх усунення, або повідомити компетентні органи, з метою перевірки встановлених фактів та вжиття заходів, направлених на усунення порушень.

Крім того, у звітах про доходи та витрати КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», які надані Національній службі здоров`я України на запит прокуратури у вигляді електронного документу, до витрат КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» за рахунок програми медичних гарантій за січень та березень 2021 року включена вартість обладнання на загальну суму 1266000,00 грн (січень 633 тис.грн, березень 633 тис.грн), тобто сума ПДВ у порушення вимог законодавства включена до витрат КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», що відповідно вплинуло на звітність щодо залишку коштів для надання населенню медичних коштів.

Вказані докази підтверджують здійснення закупівлі саме за рахунок коштів державних медичних гарантій, які відповідач 2 отримав від НСЗУ як розпорядника бюджетних коштів, передбачених для медичного обслуговування населення, та який наділений повноваженнями забезпечувати цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантуй.

Підставою для перерахування коштів від НСЗУ на рахунок відповідача 2 є Договір про медичне обслуговування населення, який укладається між відповідачем 2 та НСЗУ на виконання Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», а також звіт лікарні про надані медичні послуги, тобто договір є обов`язковою умовою для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій).

Крім того, дана лікарня на момент слухання справи не функціонує та послуги населенню не надає, як зазначено її засновником - Станично-Луганською селищною військовою адміністрацією Щастинського району Луганської області у листах 21.11.2023 №1773, від 18.04.2024 № 664 та від 11.04.2024 № 624.

Суд погоджується з доводами заявника, що ефективним засобом захисту інтересів держави, у даному випадку, є стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів до бюджету, а саме на рахунок НСЗУ, оскільки ці кошти передбачені для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення. В такому випадку кошти можуть бути використані саме за їх цільовим призначенням для оплати за надання населенню медичних послуг.

З викладеного, суд дійшов висновку про правомірність позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 211000,00 грн за Договором поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, як безпідставно набуті бюджетні кошти, які слід стягнути на користь держави в особі розпорядника бюджетних коштів та виконавця програми медичних гарантій НСЗУ.

Доводи відповідача 1 про недоведеність перерахування грошових коштів в оплату поставленої ємкості спростовуються матеріалами справи, а саме:

копіями платіжних доручень від 13.01.2021 №848, згідно з яким постачальнику сплачено 633000,00 грн, у тому числі ПДВ 105500,00 грн та від 25.03.2021 №1095 згідно з яким сплачено 633000,00 грн, у тому числі ПДВ 105500,00 грн (т. 1, а.с. 42).

Крім того, перерахування коштів на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» підтверджується випискою по рахунку КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади, код ЄДРПОУ 01983602) НОМЕР_1 , яку надано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (лист від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з додатком на оптичному диску):

Таким чином, інформацією щодо руху коштів КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», підтверджується достовірність доданих до позову копій платіжних доручень від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095, оскільки відомості, надані банком ідентичні, зазначеним у копіях платіжних доручень.

З огляду на встановлені обставини, постачальником виконані умови Договору щодо постачання ємності для кисню, а покупець прийняв обумовлений Договором товар та сплатив за нього визначені п.2.1 Договору кошти.

Доводи відповідача 1 щодо недоведеності що саме коштами НСЗУ лікарня здійснила оплату поставленого товару, спростовуються таким.

По-перше, це наявність укладеного договору про медичне обслуговування населення між НСЗУ та ТОВ «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (ТОВ «Станично-Луганське РТМО»), який діяв у 2021 році, що підтверджується листами НСЗУ, які додані до позовної заяви, а також доданими до позовної заяви копіями договорів.

По-друге, факт отримання лікарнею бюджетних коштів від НСЗУ за рахунок 31 пакету (Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID- 19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2) також підтверджується інформацією та документами, які містяться у вільному доступі у Єдиному веб-порталі використання бюджетних коштів https://spending.gov.ua/, де міститься інформація про транзакції зі сплати коштів НСЗУ на рахунок відповідача 2, зокрема за Договором № 5746-М020- Р000 від 30.10.2020 (дата дії з 29.10.2020), який діяв і в 2021 році, на час проведення закупівлі, укладання Договору та здійснення оплат за Договором.

По-третє, фінансування закупівлі за рахунок коштів, оплачених за укладеним договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій підтверджується інформацією, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи всі докази, надані заявником у сукупності суд дійшов висновку, що відповідач 1 не надав більш вірогідних доказів, ніж заявник, на спростування обставини оплати поставленого товару в сумі 1266000,00 грн саме коштами НСЗУ, а тому вважає, що матеріалами справи у їх сукупності підтверджено цей факт.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді в особі позивачів, у зв`язку з чим про відсутність повноважень та неналежність позивачів зазначає відповідач 1.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, у відповідності до норм чинного законодавства України.

Повноваження НСЗУ закріплені, крім Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», у Положенні про Національну службу здоров`я України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 (зі змінами).

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст.7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та підпункту 5 п. 4 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 на НСЗУ покладено обов`язок здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення шляхом здійснення моніторингу у спосіб, передбачений у Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1067, а також моніторинг виконання договорів про реімбурсацію аптечними закладами.

Як визначено у підпункті 14 Положення про Національну службу здоров`я України, НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань інформує уповноважені державні органи про виявлені порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», програма державних гарантій медичного обслуговування населення (далі Програма медичних гарантій) це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Програма медичних гарантій затверджується Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, про що зазначено в абз.1 ч.5 ст.4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Як встановлено у ст. 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2021 році реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавство у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, а саме Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Положенням про Національну службу здоров`я України, чітко визначає Національну службу здоров`я України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, уповноважений здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми державних гарантій медичного обслуговування населення, та звертатися до суду з метою виконання покладених на неї завдань.

Згідно з положеннями Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, аналогічні норми якого закріплені у договорах № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020- Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору №5746-вМ020-Р000, №№ 5566-Е721-Р000 від 26.07.2021,4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (далі договори), які укладені між НСЗУ та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», Замовник (НСЗУ) має право проводити моніторинг виконання умов договору, зокрема шляхом звірки повноти та достовірності інформації, що внесена у звіт про медичні послуги за договором, з інформацією, що міститься в системі, медичною документацією та іншими даними, що свідчать про надання послуг згідно з цим договором, та у разі виявлення невідповідностей чи порушень умов цього договору здійснювати перерахунок сплачених коштів за звітом про медичні послуги; за результатами моніторингу складати висновок, до якого в разі виявлення порушень додається довідка із зазначенням відповідних пунктів договору. Надавач (лікарня) зобов`язується повертати замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим договором, зокрема у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього договору.

Пунктом 24-1 зазначених Договорів, Надавач державної або комунальної форми власності зобов`язаний надавати щокварталу до останнього дня наступного місяця замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати надавача за формою, наданою замовником, а саме:

1) доходи - оплата за договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з НСЗУ, інші надходження з державного та місцевих бюджетів, дохід від надання медичних послуг за кошти фізичних і юридичних осіб, дохід від надання майна в оренду, благодійна допомога, вартість лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів, лікувального харчування, отриманих за рахунок централізованих закупівель МОЗ, інші надходження;

2) поточні видатки - оплата праці і нарахування на заробітну плату, придбання товарів, робіт і послуг із зазначенням їх видів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, інші видатки;

3) капітальні видатки - придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт, реконструкція і реставрація.

Згідно з п.п. 18) п. 19 Договорів, Надавач зобов`язаний вносити до системи інформацію про придбання або продаж обладнання, передбаченого умовами закупівлі, припинення або відновлення його роботи не пізніше наступного робочого дня з дня настання таких обставин.

У пункті 18 Договорів передбачені права Замовника (НСЗУ) проводити моніторинг, у тому числі відомості, які внесені надавачем до системи.

Разом з тим, у Додатку №31 до Договору № 5746-М 020-Р000/04, у розділі «Вимоги до організації надання послуги», зазначено про необхідність здійснення надавачем (лікарнею) здійснення закупівлі, використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою.

У розділі «Вимоги до переліку обладнання за місцем надання послуги» Додатку №31 до Договорів № 5746-М 020-Р000/04, № 5746-М 020-Р000, передбачене першочергове залучення закладів охорони здоров`я, які, зокрема, мають джерело кисню високого тиску (2-5 атм) і високої потужності (щонайменше 60-100 л/хв). Це можуть бути балони із стислим киснем, резервуар із скрапленим киснем, киснева станція тощо. Тобто, умовами вказаного Договору передбачена наявність у лікарні ємності для кисню та необхідність лікарні здійснювати закупівлі, у тому числі медичних виробів.

Як визначено в пункті 35 Договорів, у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавай повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів.

Отже, лікарня за рахунок коштів державних фінансових гарантій здійснила закупівлю ємності для кисню, що надало можливість лікарні надавати медичні послуги, які також оплачуються НСЗУ.

Лікарня, відповідно до умов Договору укладеного з Уповноваженою особою, мала внести відомості про закупівлю медичного обладнання (виробу) до системи, оскільки наявність або закупівля такого товару передбачена умовами Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. В свою чергу, Уповноважений орган (НСЗУ) наділений повноваженнями щодо здійснення моніторингу системи та перевірці звітності надавала (лікарні), разом з тим уповноважена на здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

З огляду на викладене, фактично у Національної служби здоров`я України була можливість виявити порушення, допущені лікарнею щодо незаконної переплати бюджетних коштів у вигляді податку на додану вартість, який не підлягає сплати, та або вжити заходів, направлених на їх усунення, або повідомити компетентні органи, з метою перевірки встановлених фактів та вжиття заходів, направлених на усунення порушень.

Отже, розпорядник бюджетних коштів є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, а тому є належним позивачем у справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, Касаційного господарського суду від 09.08.2023 №924/1283/21.

Отже, уповноваженою особою на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах, у тому числі яка може бути позивачем у даному спорі є Національна служба здоров`я України (НСЗУ) як розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких оплачений товар при закупівлі.

Щодо представництва інтересів держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

У ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право:

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав таз порушенням законодавства (п. 8);

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10);

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Згідно з ч. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02,2016, Держаудитслужба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п.п. 3, 4, 9 ч. 4 вказаного Положення, Держаудитслужба України відповідно до покладених на неї завдань:

- реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель;

- здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі;

- вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Положенням про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженим Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 №23, Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі України та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях.

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Згідно з ч. 4 Положення, Офіс відповідно до покладених на нього завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення:

- державного фінансового аудиту здійснення перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель (п. 2);

- здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень (п. 3);

- вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 7).

Відповідно до п. 18 ч. 6 Положення, Офіс має право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері закупівель за бюджетні кошти у даних правовідносинах, відповідно Північно-східний офіс Держаудитслужбии, з метою захисту інтересів держави у разі незабезпечення вимог щодо усунення виявлених порушень, набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з позовними вимогами про визнання частини договору недійсною, якою передбачається незаконне витрачання бюджетних коштів.

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 06.11.2020 у справі №906/1024/19, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 09.09.2020 у справі №921/524/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що уповноваженими особами на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах, у тому числі які можуть бути позивачами у даному спорі є Національна служба здоров`я України як розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких оплачений товар при закупівлі, та Північно-східний офіс Держаудитслужби, як орган державного фінансового контролю.

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначив, що на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звертався до Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Держаудитслужби із запитами про виявлення порушення та необхідність вжиття заходів.

Так, Щастинською окружною прокуратурою Луганської області на адресу Національної служби здоров`я України направлено лист від 10.11.2023 №54-1737вих-23, в якому зазначено про встановлені порушення та необхідність вжиття заходів, направлених на усунення порушення інтересів держави.

У відповідь Національною службою здоров`я України надано лист № 42250/2-16-23 від 06.12.2023, в якому підтверджено наявність Договорів про медичне обслуговування населення з КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» у 2021 році, в той же час зазначено, що Національна служба здоров`я України, як Замовник медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, відповідно до визначених законодавством повноважень, не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську (в тому числі питання здійснення закупівель, вибору контрагентів, укладення господарських договорів) та фінансову діяльність медичних закладів. Питання здійснення Надавачем публічних закупівель не належить до компетенції Національної служби здоров`я України, тому підстав для вжиття заходів, у тому числі претензійно-позовного характеру немає.

Листом від 10.11.2023 № 54-1736вих-23 Щастинською окружною прокуратурою Луганської області на адресу Північно-Східного офісі Держаудитслужби надіслано запит щодо надання інформації про встановлені порушення та необхідність вжиття дієвих заходів, направлених на їх усунення.

У відповідь надійшов лист Управління Північно-Східного офісу Держаудислужби в Луганській області від 28.11.2023 № 201231-17/1420- 2023, в якому зазначено, що заходів державного фінансового контролю у КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» стосовно закупівлі ємності для кисню, яка проведена шляхом укладання договору без використання електронної системи (UА-2021-01-13-000518-а) не проводилось, потреба у зверненні до суду з позовною заявою в Управління відсутня.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листами від 19.01.2024 №54-73вих24 та №54-74вих24 прокурор повідомив про намір звернутися до господарського суду в інтересах держави в особі вищезазначених органів із позовом. Про такий намір було зазначено й у запитах від 10.11.2023 №54-1737вих-23, №54-1736вих-23.

Наведене свідчить про те, що Національна служба здоров`я України та Північно-Східний офіс Держаудитслужби протягом тривалого часу (договір укладений 11.01.2021 та повністю оплачений у березні 2021 року) не вжили заходів контролю та заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави. Не вжито належних заходів й після повідомлення про порушення від органів прокуратури, що є бездіяльністю компетентних органів.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43).

З огляду на вищевикладене, суд вважає вищевикладені доводи відповідача 1 помилковими.

Щодо доводів відповідача 1 про відсутність казначейського обслуговування коштів, які відповідач 2 отримав від НСЗУ, що підтверджує факт їх належності до власності відповідача 2, суд звертає увагу та те, що казначейське обслуговування таких коштів не передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію Програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.12.2019 №1086, оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ (далі Договір), здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, на підставі звітів (рахунків у разі здійснення попередньої оплати), що внесені такими надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров`я, а не в органах Казначейства.

Отже, зазначене підтверджує наявність певної специфіки при використанні бюджетних коштів, передбачених на реалізацію Програми державних гарантій медичного обслуговування населення, що відрізняє зазначених процес від фінансування головних розпорядників бюджетних коштів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів, у тому числі від інших державних або місцевих бюджетних програм.

Суд також зазначає, що Східний апеляційний господарський суд у постанові від 11.10.2023 у справі №913/91/22 врахував, що відповідно до п. 5.1 Статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, що в силу положень Статуту лікарні та чинного законодавства надавало право засновнику лікарні звертатись із вимогою визнання частини Договору недійсною, в той же час суд апеляційної інстанції у зазначеній Постанові, яка є чинною та не оскаржувалась, у тому числі ТОВ «НПО «СЗХНО», прийшов до висновку, що вказані кошти є коштами програми медичних гарантій.

Повноваження органів влади, в тому числі і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, і суд має розглядати повноваження конкретного органу у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в особі якого подано позов прокурором, повинен мати повноваження саме у тих суспільних відносинах, у яких порушений інтерес держави, на відновлення якого поданий позов. Враховуючи, що у спірних правовідносинах порушений інтерес держави полягав у додержанні законодавства в сфері використання коштів програми державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, що виділяються з Державного бюджету України, здійснення заходів із забезпечення цільового та ефективного використання яких покладено на Національну службу здоров`я України (НСЗУ).

Решта заперечень відповідача 1 спростовуються висновками суду, зробленими вище за наслідками розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем 1 не спростовані, а тому судом задовольняються повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6193,00 грн підлягають стягненню з відповідача 1 на користь Луганської обласної прокуратури відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 2.1 договору поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеного між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (код ЄДРПОУ 01983602) та ТОВ «НПО «СЗХНО» (код ЄДРПОУ 41518707), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 211000,00 грн.

3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» (вул. Ділова, буд.14-Б, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41518707) на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (проспект Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 42032422) суму податку на додану вартість в розмірі 211000,00 грн, сплачену за договором поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеним між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (код ЄДРПОУ 01983602) та ТОВ «НПО «СЗХНО» (код ЄДРПОУ 41518707).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» (вул. Ділова, буд.14-Б, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41518707) на користь Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, будинок 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 02909921) та перерахувати на її р/р №UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ у м. Київ, МФО: 820172, код ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету 2800, судовий збір у сумі 6193,00 грн.

Видати наказ Луганській обласній прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2024.

СуддяОлена ФОНОВА

вих. №

03.06.2024

Надр. 1 прим.

1- до справи

2- В.О. керівника Щастинської окружної прокуратури (вул. Центральна, буд. 26, смт. Новоайдар Щастинський район Луганської області, 93500, фактична адреса: вул. Соборна, 5а, м. Кропивницький, 25009) до електронного кабінету

3- Національній службі здоров`я України (пр-т Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073) до електронного кабінету

4- Північно-Східному офісу Державної аудиторської служби України (Майдан Свободи, буд.5, м. Харків, 61022) до електронного кабінету

5- ТОВ «НПО «СЗХНО» (вул. Ділова, буд.14-Б, м. Київ, 03150) до електронного кабінету

6- Комунальному некомерційному підприємству «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» (вул. 5-Лінія, 39, смт. Станиця Луганська, Щастинський район Луганської області, 93600) на адресу електронної пошти: statotdel@i.ua + повідомлення на сайті суду

7- прокуратурі Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4) до електронного кабінету + на електронну пошту: upr15.prok.kh@gmail.com

Внесено до ЄДРСР

03.06.2024

Світлана АВІЛОВА


Суд	Господарський суд Луганської області
Дата ухвалення рішення	22.05.2024
Оприлюднено	05.06.2024
Номер документу	119485201
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Фонова О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.05.2024 по справі 913/14/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —913/14/24

Рішення від 22.05.2024

Рішення
від 22.05.2024 по справі 913/14/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ