Постанова

від 10.09.2024 по справі 913/14/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Харків Справа № 913/14/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю прокурора прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Хряк О.О., на підставі службового посвідчення (в залі суду)

за участю представників сторін:

від 1-го відповідача Цукер І.Б. в порядку самопредставництва на підставі трудового договору, наказу (поза межами приміщення суду)

інші учасники справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО ( вх. № 1576 Л),

на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 03.06.2024, суддя Фонова О.С.)

у справі № 913/14/24

за позовом виконуючого обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури, смт. Новоайдар Щастинський район Луганської області, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Національної служби здоров`я України, м. Київ,

2. Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО, м. Київ,

2. Комунального некомерційного підприємства Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади, смт. Станиця Луганська Щастинський район Луганської області,

про визнання недійсним п. 2.1 договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 та стягнення 211000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 року виконуючий обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО та Комунального некомерційного підприємства Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади про:

- визнання недійсним пункту 2.1 договору поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеного між КНП Станично-Луганська багатопрофільна лікарня та ТОВ НПО СЗХНО, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнення з ТОВ НПО СЗХНО на користь держави в особі Національної служби здоров`я України суму податку на додану вартість в розмірі 211000,00 грн, сплачену за договором поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеним між КНП Станично-Луганська багатопрофільна лікарня та ТОВ НПО СЗХНО;

- стягнення з ТОВ НПО СЗХНО на користь Луганської обласної прокуратури витрат на оплату судового збору у сумі 6193,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі № 913/14/24 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним пункт 2.1 договору поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеного між КНП Станично-Луганська багатопрофільна лікарня та ТОВ НПО СЗХНО, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 211000,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО на користь держави в особі Національної служби здоров`я України суму податку на додану вартість в розмірі 211000,00 грн, сплачену за договором поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, укладеним між КНП Станично-Луганська багатопрофільна лікарня та ТОВ НПО СЗХНО.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО на користь Луганської обласної прокуратури судовий збір у сумі 6193,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПО СЗХНО", перший відповідач, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі №913/14/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву в частині вимог прокурора в інтересах Держави Україна в особі Національної служби здоров`я України, залишити без розгляду; у задоволенні позову в частині вимог прокурора в інтересах Держави Україна в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків відмовити повністю, просить розглядати апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги перший відповідач посилався на те, що:

- судом першої інстанції ухвалою від 05.02.2024 у цій справі було необґрунтовано визнано доведеними підстави для представництва прокурором інтересів позивачів у цій справі; з огляду на норми частини другої ст. 19 Конституції України саме ДПС України є тим суб`єктом владних повноважень, який виконує функції держави у спірних правовідносинах;

- суд першої інстанції не постановляв ухвалу за результатами закінчення підготовчого засідання, тому розгляд справи є непроцесуальним, містить істотне порушення процесуального закону, наслідком чого є скасування оскаржуваного судового рішення;

- держава в особі позивача 1 не сплачувала відповідачу 1 за поставлену ним ємність для кисню, не є вигодонабувачем за оспорюваним договором, а прокурором не доведено будь-яку майнову заінтересованість держави в особі позивача 1 у визнанні спірного договору недійсним; суд першої інстанції належної уваги визначенню сторони оспорюваного договору не надав, натомість така обставина є однією з визначальних для справи;

- позивач 2 не має повноважень звертатися до суду з вимогами про визнання недійсними договорів, а має право лише порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, тому відповідно прокурор не може звертатися з даним позовом в інтересах такого органу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог; так як судом першої інстанції не встановлений майновий інтерес держави Україна в особі позивача 1 в спорі щодо визнання оспорюваного договору недійсним, а також не встановлено, що держава Україна в особі позивача 1 визначається стороною оспорюваного договору, держава в особі позивача 1 не є належним позивачем у справі;

- у позовній заяві прокурор не послався в якості підстави позову на порушення сторонами договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 норм цивільного законодавства України, однак навів обґрунтування того, що норми Податкового кодексу України складають частину цивільного законодавства України, що виключає можливість застосування пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України як підставу для визнання договору недійсним у частині;

- місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що додаток (специфікація) відповідно до п.2.1 договору поставки №ТД-11/01/2101 від 11.01.2021 є невід`ємною частиною договору, однак вказаний додаток (специфікація) ані частково, ані в цілому оскаржуваним судовим рішенням недійсним не визнаний, питання щодо недійсності специфікації у ході судового провадження не заявлялося та не вирішувалося, тому навіть за умови визнання п.2.1 договору в частині недійсним, домовленість сторін про ціну залишиться незмінною;

- прокурор посилався на ту обставину, щовідповідач 2 сплатив на користь відповідача 1 грошову суму в розмірі 1266000,00грн, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень №848 від 13.01.2021 на суму 633000,00грн та №1095 від 25.03.2021 на суму 633000,00грн, зазначивши, що оригінали цих платіжних документів знаходяться у відповідача 1; у відзиві на позовну заяву з цією обставиною відповідач 1 не погодився, заявив про сумніви у відповідності вказаних копій платіжних доручень їх оригіналу, а також клопотання про витребування вказаних оригіналів у відповідача 2, однак вказане клопотання суд першої інстанції не розглянув; лист Приватбанку від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з додатком на оптичному диску не є належним доказом проведених банківських операцій з оплати, адже виник вже після звернення прокурора із позовом та за відсутності електронного цифрового підпису особи, яка його створила;

- прокурор у позовній заяві не зазначив, що відповідач 1 визначається підконтрольною установою для цілей Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», тому позивач 2 має право звернення до суду виключно щодо стягнення коштів, але відповідні заходи позивач 2 мав право проводити лише за результатами перевірок (ревізій тощо), з урахуванням чого, оскільки жодних перевірок, ревізій тощо стосовно оспорюваного договору позивач 2 не здійснював, останній не має підстав звертатися до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 1 коштів на користь держави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.06.2024 для розгляду справи № 913/14/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі №913/14/24 витребувано у господарського суду Луганської області матеріали справи №913/14/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО (вх.№1576Л) на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі №913/14/24, до надходження матеріалів справи.

02.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №913/14/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі №913/14/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО ( вх. № 1576 Л) на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі №913/14/24- залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду належні докази сплати (доплати) судового збору у встановлених порядку та розмірі ( 7 431,6грн).

15.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі №913/14/24 1. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО ( вх. № 1576 Л) на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі № 913/14/24; призначено справу до розгляду на "10" вересня 2024 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та довести до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк до 08.08.2024 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.

29.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Щастинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання, підтримуючи висновки місцевого господарського суду, заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги та просила відмовити у їх задоволенні, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №913/14/24 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО, про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №913/14/24 призначене на "10" вересня 2024 р. об 11:30, встановлено провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО в особі його представника Цукера Ігора Борисовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявників.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.09.2024 для розгляду справи №913/14/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Тихий П.В.

В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представника апелянта та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.01.2021 Комунальним некомерційним підприємством Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (далі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», відповідач 2), на платформі публічних закупівель оприлюднено інформацію про закупівлю без використання електронної системи Ємкості кріогенної для зрідження кисню V=1 м3 (ДК 021:2015:44611600-2 Резервуари, ДК 021:2015:4461000-9: Цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску, згідно Переліку товарів, робіт та послуг необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №225 від 20.03.2020. Місце поставки товарів або виконання робіт чи надання послуг: вул. 5-та Лінія, 39, смт. Станиця Луганська, Луганська область, 93600 (т. 1, а.с. 32-33).

Переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» (далі ТОВ «НПО «СЗХНО», відповідач 1).

За результатами проведення процедури публічних закупівель між ТОВ «НПО «СЗХНО», як Постачальником, та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», як Покупцем, укладено договір поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 (далі Договір т. 1, а.с. 37-39)

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити виготовлену ТОВ «НПО «СЗХНО» продукцію: ємкість для кисню, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлену продукцію відповідно до умов технічного завдання покупця і додатків (специфікацій) до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 2.1.Договору ціни продукції, що поставляється, обумовлюються в додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід`ємною частиною та становить 1266000,00 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ 211000,00 грн.

Як визначено в п.3.1. Договору, оплата за цим договором проводиться на умовах, вказаних у додатках (специфікаціях).

Форма оплати: перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3. Договору).

Сторони в п. 10.7. Договору встановили, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 13.01.2021), відповідач 2 зобов`язався поставити відповідачу 1 наступну продукцію: Ємкість кріогенна для зрідження кисню V=2 м3, у кількості 1 шт. Загальна вартість з ПДВ 20%: 1266000,00 грн, в т.ч. ПДВ 211000,00 грн (т. 1, а.с. 40-41).

У Специфікації визначено порядок розрахунків:

- 50% передоплата на придбання матеріалів протягом 5-ти банківських днів з дати підписання Договору та цієї Специфікації;

- 50% оплата протягом 15-ти календарних днів з дати постачання обладнання.

24.03.2021 сторонами складено Акт прийому-передачі товару №15 на загальну суму 1266000,00 грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 211000,00 грн (т. 1, а.с. 43).

Відповідно до рахунків на оплату від 11.01.2021 №1 та від 24.03.2021 №1/0, сума коштів, яка підлягає сплаті за договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21 за поставлений товар, становить 126600000 грн, в т.ч. ПДВ 211000,00 грн (т.1, а.с. 45-46).

Згідно з товарно-транспортною накладною від 24.03.2021 №88 та актом приймання-передачі товару від 24.03.2021 №15, відповідачем 1 був переданий відповідачу 2 наступний товар: ємність кріогенна для зрідженого кисню, у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 105500 грн 00 коп., ПДВ 211000 грн 00 коп., всього з ПДВ 1266000 грн 00 коп. (т.1, а.с. 47).

Відповідно до копій платіжного доручення від 13.01.2021 №848 постачальнику сплачено 633000,00 грн, у тому числі ПДВ 105500,00 грн та платіжного доручення від 25.03.2021 №1095 сплачено 633000,00 грн, у тому числі ПДВ 105500,00 грн (т. 1, а.с. 42).

Вказані копії платіжних доручень отримані заявником від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» разом з листом від 18.01.2022 № 53, де у додатках зазначено «Копія платіжних доручень №1095 від 25.03.2021 та №848 від 13.01.2021», тобто вказані документи отримані від їх розпорядника (т. 1, а.с. 42)

Копією видаткової накладної №15 від 24.03.2021 підтверджується, що ТОВ «НПО «СЗХНО» поставлено обумовлений Договором товар на суму 1266000,00 грн, в т.ч. ПДВ 211000,00 грн, який прийнято КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» без зауважень (т. 1, а.с. 43).

Перерахування коштів на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» підтверджується випискою по рахунку КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади, код ЄДРПОУ 01983602) UA043047950000026006053721470, яку надано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (лист від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з додатком на оптичному диску):

- 13.01.2021 платіжним дорученням №848, з рахунку лікарні UA043047950000026006053721470 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» UA803206270000026002013060876 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Передпл.50% за ємність кріогенну для зрідженого кисню, дог. №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021р.рах.Швід 11.01.2021р., ПДВ-105500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a;

- 25.03.2021 платіжним дорученням №1095, з рахунку лікарні UA043047950000026006053721470 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» UA803206270000026002013060876 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за ємність кріогенну для зрідженого кисню,дог.№Д-11/01/21-01 від 11.01.2021р.рах.Ш/О від 24.03.2021р., ПДВ-105500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a (т. 1, а.с. 52-55).

У листі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» від 18.06.2022 №53 повідомило, що оплата товару за Договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 здійснювалась за рахунок коштів отриманих від НСЗУ (т. 1, а.с. 42).

Так, між НСЗУ та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (відповідачем 2) укладено Договір №5746-М020-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 30.10.2020, який діяв у 2021 році, що підтверджується листами НСЗУ, а також копіями Договорів №5746-М020-Р000/04 про внесення змін до Договору №5746-М020-Р000 від 22.04.2021 з додатками; №5566-Е721-Р0СЮ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 26.07.2021 з додатками; №4959-Е521-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 24.05.2021 з додатками, доданими до позовної заяви (т. 1 а.с. 83-158).

На офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/, розміщено інформацію КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» наступного змісту: «Проект реалізовано за рахунок коштів, сплачених Національною службою здоров`я України (НСЗУ) в межах укладеного договору про медичне обслуговування населення за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2»,

У звітах про доходи та витрати лікарні, які надані НСЗУ на запит прокуратури у вигляді електронного документу, до витрат лікарні на закупівлю обладнання за рахунок програми медичних гарантій (№5746-М020-Р000 від 30.10.2020, за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2») за січень та березень 2021 включена вартість обладнання на загальну суму 1266000,00 грн (січень 2021 року 633 тис. грн, березень 2021 року 633 тис. грн) (т. 1 а.с. 36, 109-113).

Згідно з відомостями з Єдиного веб-порталу використання бюджетних коштів у платіжних документах за транзакціями № 192261517 від 29.12.2020, № 186661862 від 16.11.2020, № 189562884 від 11.12.2020, № 196154751 від 26.02.2021, № 198139711 від 25.03.2021 вказано код бюджету державний.

Відповідно до Форми річного плану закупівель на 2021 рік, джерелом фінансування закупівлі Ємності кріогенної для зрідженого кисню за Договором є кошти НСЗУ, тобто кошти отримані за Договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Також у Формі річного плану закупівель на 2021 рік зазначено розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 1266000 UAH, ДК021-2015: 44611600-2 Резервувари, Джерело фінансування закупівлі: Інше - кошти НСЗУ - 1266000 UAH.

Розпорядженням керівника Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації від 19.04.2021 №45 змінено найменування Комунальне некомерційне підприємство «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» на Комунальне некомерційне підприємство «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади» (далі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня») (т. 1, а.с. 59).

Грошові кошти в сумі 211000,00 грн (сума податку на додану вартість) підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача 1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення, проти чого заперечує відповідач 1, що і є причиною виникнення спору.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.05.2023 у справі №913/91/22 задоволено повністю позов керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1 КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та позивача-2 Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (далі Станично-Луганська селищна ВЦА) до ТОВ «НПО «СЗХНО» (далі відповідач, Визнано недійсним пункт 2.1 договору поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01, укладеного між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та ТОВ «НПО «СЗХНО», у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Стягнуто з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» суму податку на додану вартість в розмірі 211000,00 грн. Стягнуто з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь Луганської обласної прокуратури судовий збір у сумі 5646,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 рішення господарського суду Луганської області від 17.05.2023 у справі №913/91/22 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» залишено без розгляду. Відмовлено у позові поданому керівником Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області.

Під час розгляду справи №913/91/22 апеляційною інстанцією було, зокрема, встановлено, що:

- платіжними дорученнями від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095 КНП Станично-Луганське РТМО перерахувало на рахунок ТОВ НПО СЗХНО грошові кошти за договором на загальну суму 1 266 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ на загальну суму 211 000 грн 00 коп., а саме платіжним дорученням від 13.01.2021 №848 постачальнику сплачено 633 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 105 500 грн 00 коп., платіжним дорученням від 25.03.2021 №1095 сплачено 633 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 105 500 грн 00 коп.

- оплата поставленого товару також підтверджується видатковою накладною від 24.03.2021 №15 на загальну суму 1 266 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 211 000 грн 00 коп.

- відповідно до товарно-транспортної накладної від 24.03.2021 №88 та акту приймання-передачі товару від 24.03.2021 №15, відповідачем був переданий позивачу-1 наступний товар: ємність кріогенна для зрідженого кисню, у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 1 055 000 грн 00 коп., ПДВ 211 000 грн 00 коп., всього з ПДВ 1 266 000 грн 00 коп.

- постачальником виконані умови договору щодо постачання ємності для кисню, а покупець прийняв обумовлений договором товар та сплатив за нього визначені п.2.1 договору кошти.

Відповідно до Форми річного плану закупівель на 2021 рік, інформації, наданої позивачами, що міститься в матеріалах справи (додаток 18 до позовної заяви документи з відомостями щодо закупівель з даним предметом закупівлі - т. 1 а.с. 62-84), а також загальнодоступної інформації, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/, джерелом фінансування вказаної закупівлі Ємності кріогенної для зрідженого кисню є кошти Національної служби здоров`я України (НСЗУ) за рахунок державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення на основі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій;

В касаційному порядку судові рішення не оскаржувались.

Посилаючись на наведене, а також те, що умови пункту 2.1 Договору № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 суперечать п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час укладання договору, а саме від 11.01.2021) та Постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, прокурор звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про наявність підстав для визнання договору недійсним на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у сумі 211000,00 грн, що не спричиняє недійсності договору у цілому, адже неправомірне включення до договірної ціни податку на додану вартість не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети, товар переданий замовнику, а вартість даних товарів оплачена.

Місцевий господарський суд позов прокурора задовольнив в повному обсязі.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія з наведеним висновком місцевого господарського суду погоджується, з огляду на наступне.

У розумінні положень ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Обставинами справи встановлено та не заперечується сторонами спору, що відповідачі у п. 2.1. Договору поставки №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 визначили, що ціни продукції, що поставляється, обумовлюються в додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід`ємною частиною та становлять 1266000,00 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ 211000,00 грн.

У відповідності до Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 13.01.2021) відповідач 2 зобов`язався поставити відповідачу 1 наступну продукцію: Ємкість кріогенна для зрідження кисню V=2 м3, у кількості 1 шт. Загальна вартість з ПДВ 20%: 1266000,00 грн, в т.ч. ПДВ 211000,00 грн (т. 1, а.с. 40-41).

У відповідності до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість (далі ПДВ) як непрямий податок, нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України унормовано, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що за своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг), натомість порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами податкового законодавства та не можуть встановлюватися сторонами в договірному порядку.

Вказане свідчить про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства,

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540, який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу України пунктом 71.

У відповідності до наведеного пункту тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, у редакції від 16.12.2020 чинній на час проведення закупівлі та укладання Договору, затверджено Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ (далі Перелік № 224).

Зокрема, ємності для стиснених або скраплених газів (код УКТЗЕД 7311 00) включені до Переліку №224 в розділі Системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (y тому числі у редакції, чинній на час про ведення закупівлі та укладання Договору).

Таким чином, сторонами правочину було безпідставно включено до ціни товару суму податку на додану вартість, що привезло до переплати дійсної вартості товару, а також невідповідності умов правочину в наведеній частині вимогам чинного законодавства.

Положеннями ст. 217 ЦК України врегульовано питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.

Закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати.

Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин.

При вирішенні спору про визнання недійсним частини договору позивач має довести, а суд встановити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, а й «автономність» такої частини договору та можливість його повноцінного функціонування без неї.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

У даному випадку, беручи до уваги наведені висновки, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

З огляду на встановлені обставини та визначені норми законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір за строком його укладення та виконання сторонами підпадає під дію вищенаведених приписів Податкового кодексу України, а операції з обладнанням, яке було предметом спірного договору звільняються від оподаткування податком на додану вартість, тому пункт 2.1 Договору №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 в частині включення суми ПДВ 211000,00 грн, суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а тому відповідна частина договору підлягає визнанню недійсним.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що вказане не спричиняє недійсності договору у цілому, неправомірне включення до договірної ціни податку на додану вартість не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети за Договором №ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021, товар переданий замовнику, а вартість цього товару перерахована постачальнику.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що визнання недійсною Специфікації до спірного договору не було предметом даного спору, не впливає на обґрунтованість позовних вимог, а тому відповідні доводи апелянта не підлягають перегляду. При цьому, судова колегія зауважує про те, що у даному випадку ціна поставленого товару була визначена передусім в самому правочині, а тому відсутність вимоги щодо визнання недійсною умови Специфікації чи її зміни не є належним способом захисту та не призводить до ефективного поновлення порушених інтересів.

Згідно положень статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги те, що першим відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 211000,00 грн була отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, відповідна сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення першого відповідача за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21, яка була врахована місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні.

У відповідності до Статуту КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», затвердженого розпорядженням керівника Станично-Луганської СВЦА № 147 від 22.06.2021 (далі Статут), лікарня є закладом охорони здоров`я, здійснює некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних результатів (п.п. 1.1, 1.6 Статуту).

Майно закладу є власністю територіальної громади (п. 1.3), останній є юридичною особою публічного права (п. 4.1 Статуту).

Майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, майно становить необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти (п. 5.1 Статуту), джерелами формування майна та коштів останнього є, зокрема кошти місцевого бюджету, цільові кошти, кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п. 5.3).

За змістом положень статей 14, 16, 17, 18, 19 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Держава підтримує господарську діяльність у сфері охорони здоров`я. Фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичного та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров`я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. Держава організовує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров`я в обсязі, необхідному для надання населенню гарантованого рівня медичної та реабілітаційної допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Надавачами медичних послуг є заклади охорони здоров`я всіх форм власності та фізичні особи-підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом Національною службою здоров`я України.

У відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. За рахунок Державного бюджету України окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров`я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов`язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також для підтримки державних некомерційних підприємств охорони здоров`я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, оплати енергоносіїв, підвищення оплати праці медичних працівників та фахівців з реабілітації, крім випадків участі державного некомерційного підприємства в державно-приватному партнерстві, фінансування якого здійснюється відповідно до угод, визначених Законом України «Про державно-приватне партнерство».

За змістом положень статті 5 зазначеного Закону програма медичних гарантій базується на таких принципах, як, зокрема, законодавче визначення умов і порядку фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій; цільове та раціональне використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій.

Вказане свідчить про те, що бюджетні кошти державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення є державними коштами, розпорядником яких є Національна служба здоров`я України, натомість лікарні як надавачі медичних послуг населенню, отримують від розпорядника зазначені кошти та мають забезпечити їх використання в межах своєї статутної діяльності, яка є некомерційною та неприбутковою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що перерахування лікарнею коштів в рахунок сплати податку на додану вартість, який не підлягає сплаті, не відповідає принципу цільового та ефективного використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій.

Згідно приписів ст. 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензією на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу. Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі. Договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб пацієнтів у частині надання їм медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів надавачами медичних послуг. Договір про медичне обслуговування населення підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу протягом п`яти днів з моменту його укладення. Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Обставинами справи встановлено, що на виконання положень ч. 6 ст. 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» на офіційному сайті Національної служби здоров`я України (https://www.nszu.gov.ua/) у розділі «Про укладання договорів», у вкладенні посилання «Укладені договори» міститься інформація про укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, зокрема міститься градація за роками (2021), видами послуг, зокрема «Спеціалізована медична допомога», де розміщена інформація про укладені договори по областям України, де у папці-вкладенні «Луганська область» наявні папки-посилання з кодами ЄДРПОУ медичних установ, зокрема « 01983602» (КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня»).

Також, з матеріалів справи вбачається, що Національною службою здоров`я України було надано окружній прокуратурі договори в електронній формі та паперові копії електронних документів (договорів).

Так, між Національною службою здоров`я України та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» укладені наступні договори за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2»: №5746-М020-Р000 від 30.10.2020, №5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору №5746-М020-Р000, № 5566-Е721-Р000 від 26.07.2021, №4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (додатки до листів НСЗУ №42250/2-16-23 від 06.12.202 3, №44519/2-16-23 від 25.12.2023).

За змістом положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, Національна служба здоров`я України оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами на підставі звітів про медичні послуги, відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за відповідним напрямом.

Отже, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» є Надавачем медичних послуг та, в даному випадку, одержувачем коштів за програмою медичних гарантій у сфері медичного обслуговування населення, однак не є суб`єктом владних повноважень.

Виступаючи замовником закупівлі за кошти, передбачені для медичного обслуговування населення, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» безпідставно та всупереч вимогам законодавства включило до загальної вартості товару (ємності для кисню) податок на додану вартість, а також, будучи стороною спірного договору, не вживало заходів щодо повернення ПДВ, що не мав сплачуватись.

Натомість уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, є саме розпорядник бюджетних коштів.

Повноваження Національної служби здоров`я України визначені Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 (зі змінами).

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 ч. 1 ст.7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та п.п. 5 п. 4 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101, на Національну службу здоров`я України покладено обов`язок здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення шляхом здійснення моніторингу у спосіб, передбачений у Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (Офіційний вісник України, 2018 р., №45, ст.1570) із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1067, а також моніторинг виконання договорів про реімбурсацію аптечними закладами.

Підпунктом 14 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101, визначено, що Національна служба здоров`я України відповідно до покладених на неї завдань інформує уповноважені державні органи про виявлені порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Отже, законодавство у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення визначає Національну службу здоров`я України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, уповноважений здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми державних гарантій медичного обслуговування населення, та звертатися до суду з метою виконання покладених на неї завдань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, аналогічні норми якого закріплені у договорах № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору №5746-вМ020-Р000, №№ 5566-Е721-Р0СЮ від 26.07.2021, 4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (далі договори), які укладені між Національною службою здоров`я України як Замовником та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» як Надавачем, Національна служба здоров`я України як Замовник має право проводити моніторинг виконання умов договору, зокрема шляхом звірки повноти та достовірності інформації, що внесена у звіт про медичні послуги за договором, з інформацією, що міститься в системі, медичною документацією та іншими даними, що свідчать про надання послуг згідно з цим договором, та у разі виявлення невідповідностей чи порушень умов цього договору здійснювати перерахунок сплачених коштів за звітом про медичні послуги; за результатами моніторингу складати висновок, до якого в разі виявлення порушень додається довідка із зазначенням відповідних пунктів договору. Надавач зобов`язується повертати Замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим Договором, зокрема у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього Договору.

Також згідно п. 24-1 зазначених Договорів надавач державної або комунальної форми власності зобов`язаний надавати щокварталу до останнього дня наступного місяця Замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати за формою, наданою Замовником, а саме: 1) доходи оплата за договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з НСЗУ, інші надходження з державного та місцевих бюджетів, дохід від надання медичних послуг за кошти фізичних і юридичних осіб, дохід від надання майна в оренду, благодійна допомога, вартість лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів, лікувального харчування, отриманих за рахунок централізованих закупівель МОЗ, інші надходження; 2) поточні видатки оплата праці і нарахування на заробітну плату, придбання товарів, робіт і послуг із зазначенням їх видів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, інші видатки; 3) капітальні видатки придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт, реконструкція і реставрація.

Пунктами 18 та 19 наведених Договорів визначено, що Надавач зобов`язаний вносити до системи інформацію про придбання або продаж обладнання, передбаченого умовами закупівлі, припинення або відновлення його роботи не пізніше наступного робочого дня з дня настання таких обставин.

У Додатку №31 до Договору № 5746-М 020-Р000/04 у розділі «Вимоги до організації надання послуги» зазначено про необхідність здійснення Надавачем (лікарнею) здійснення закупівлі, використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою.

У розділі «Вимоги до переліку обладнання за місцем надання послуги» Додатку №31 до Договорів № 5746-М 020-Р000/04, № 5746-М 020-Р000, передбачене першочергове залучення закладів охорони здоров`я, які, зокрема, мають джерело кисню високого тиску (2-5 атм) і високої потужності (щонайменше 60-100 л/хв). Це можуть бути балони із стислим киснем, резервуар із скрапленим киснем, киснева станція тощо.

Отже, умовами вказаного Договору передбачена наявність у лікарні ємності для кисню та необхідність лікарні здійснювати закупівлі, у тому числі медичних виробів.

Умовами п. 35 договорів визначено, що у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими Надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів (п. 35 Договорів).

Вказане дає підстави для висновку про те, що КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» за рахунок коштів державних фінансових гарантій здійснила закупівлю ємності для кисню, що надало можливість останній надавати медичні послуги, які також оплачуються Національною службою здоров`я України.

З огляду на наведене, місцевим господарським судом вірно зазначено про те, що КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», відповідно до умов Договору укладеного з Уповноваженою особою Національною службою здоров`я України, мало внести відомості про закупівлю медичного обладнання (виробу) до системи, натомість Уповноважений орган наділений повноваженнями щодо здійснення моніторингу системи та перевірці звітності КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», що свідчить про те, що у Національної служби здоров`я України була можливість виявити порушення, допущені КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» щодо незаконної переплати бюджетних коштів у вигляді податку на додану вартість, який не підлягає сплати, або вжити заходів, направлених на їх усунення чи повідомити компетентні органи з метою перевірки встановлених фактів та вжиття заходів, направлених на усунення порушень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у звітах про доходи та витрати КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», які надані Національній службі здоров`я України на запит прокуратури у вигляді електронного документу, до витрат КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» за рахунок програми медичних гарантій за січень та березень 2021 року включена вартість обладнання на загальну суму 1266000,00 грн (січень 633 тис.грн, березень 633 тис.грн), тобто сума ПДВ у порушення вимог законодавства включена до витрат КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», що відповідно вплинуло на звітність щодо залишку коштів для надання населенню медичних коштів.

Таким чином, вказане підтверджує здійснення закупівлі саме за рахунок коштів державних медичних гарантій, які другий відповідач отримав від НСЗУ як розпорядника бюджетних коштів, передбачених для медичного обслуговування населення, та який наділений повноваженнями забезпечувати цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

Водночас, повернення коштів на рахунок сторони Договору - КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» не призведе до ефективного захисту порушених інтересів держави, адже відбулось нецільове та нераціональне витрачання бюджетних коштів, у тому числі, через дії лікарні, яка уклала договір з включенням до вартості товару ПДВ та, як наслідок, перерахувала їх постачальнику.

Ефективним засобом захисту інтересів держави у даному випадку є стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів до бюджету, а саме на рахунок НСЗУ, оскільки ці кошти передбачені для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення та можуть бути використані саме за їх цільовим призначенням для оплати за надання населенню медичних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 211000,00 грн за договором поставки № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 як безпідставно набуті бюджетні кошти, які слід стягнути на користь держави в особі розпорядника бюджетних коштів та виконавця програми медичних гарантій НСЗУ.

Обставини перерахування грошових коштів в оплату поставленої ємкості підтверджені копіями платіжних доручень від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095, які отримані заявником від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» разом з листом від 18.01.2022 № 53.

Також відповідне перерахування коштів підтверджується випискою по рахунку КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади, код ЄДРПОУ 01983602) НОМЕР_1 , яку надано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (лист від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з додатком на оптичному диску).

Апелянтом в поданій апеляційній скарзі заперечувалась належність вказаних вище доказів, оскільки, як зазначає відповідач 1, матеріали справи не містять оригіналів платіжних доручень від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095, а лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з додатком на оптичному диску не містить електронного цифрового підпису особи, яка склала такий документ.

Крім того, апелянт посилався на те, що ним заявлялося клопотання про витребування оригіналів платіжних доручень від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095, однак відповідне клопотання не було розглянуто судом першої інстанції.

Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що 20.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 1 до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від 20.02.2024 №б/н, в якому останній заперечував проти доводів прокурора та, зокрема, просив витребувати від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» оригінали платіжних доручень: №848 від 13.01.2021 на суму 633000,00 грн та №1095 від 25.03.2021 на суму 633000,00 грн

В свою чергу 04.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора до місцевого господарського суду надійшла відповідь на відзив від 26.02.2024 №54-298вих-24, в якому останній зазначив, зокрема, про те, факт здійснення розрахунків між відповідачами підтверджується й рахунками на оплату № 1 від 11.01.2021 та від 24.03.2021 №1/0, які відповідачем не оспорюються, в яких постачальником зазначено про суму коштів, необхідну до сплати, включаючи ПДВ. Також прокурор зауважив на тому, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №913/91/22 встановлено, що платіжними дорученнями від 13.01.202 №848 та від 25.03.2021 №1095 КНП Станично-Луганське РТМО перерахувало на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» грошові кошти за договором на загальну суму 1266000,00грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 211000,00грн, а саме платіжним дорученням від 13.01.2021 №848 постачальнику сплачено 633000,00грн, у тому числі ПДВ 105500,00грн, платіжним дорученням від 25.03.2021 №1095 сплачено 633000,00грн, у тому числі ПДВ 105500,00грн.

Таким чином, вже існує рішення суду, що набрало чинності, яким встановлено факт оплати за договором.

Як зазначалося вище, зазначені обставини та факти, викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відповідачем 1 в касаційному порядку не оскаржувались.

Крім того, враховуючи перебування відповідача 2 на території Луганської області, яка тимчасово окупована військами Російської Федерації, та неможливість ним надати оригінали або засвідчені копії платіжних доручень, з метою усунення сумнівів щодо допустимості як доказу платіжних доручень від 13.01.2021 №848 та від 25.03.2021 №1095, прокурором було направлено запит до АТ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання виписки по рахунку відповідача 2 щодо сплати коштів за договором, а також отримання копій вказаних платіжних доручень.

До відповіді на відзив прокурор надав додаткові документи про отримання коштів відповідачем 2 від позивача 1: роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією № 192261517 оплата 29.12.2020, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №186661862 оплата 16.11.2020, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №189562884 оплата 11.12.2020, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №196154751 оплата 26.02.2021, роздруківка з заголовком «Деталі транзакції» за транзакцією №198139711 оплата 25.03.2021.

Водночас, відповідач 1 заперечував допустимість наведених доказів, оскільки останні виготовлені 22.02.2024, а тому станом на дату подачі позову до суду надані прокурором роздруківки не існували.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідність копій платіжних доручень №849 від 13.01.2021 та №1095 від 25.03.2021 їх оригіналам підтверджується належним порядком їх отримання, а також тим, що їх зміст відповідає фактичним обставинам справи та доказам, доданим до позовної заяви.

Вказані копії платіжних доручень, у визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку отримано від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» разом з листом від 18.01.2022 № 53, де у додатках зазначено «Копія платіжних доручень №1095 від 25.03.2021 та №848 від 13.01.2021», тобто вказані документи отримані від їх законного розпорядника. Крім того, вказані платіжні доручення були досліджені судом першої та апеляційної інстанції у справі №913/91/22.

На противагу наданим прокурором доказів, а також заявлених відповідачем 1 заперечень, останнім не було спростовано факту сплати відповідачу 2 оплати за спірним договором лікарнею.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що постачальником виконані умови Договору щодо постачання ємності для кисню, а покупець прийняв обумовлений Договором товар та сплатив за нього визначені п.2.1 Договору кошти.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що наявність укладеного договору про медичне обслуговування населення між НСЗУ та ТОВ «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (ТОВ «Станично-Луганське РТМО»), який діяв у 2021 році, підтверджується листами НСЗУ, які додані до позовної заяви, а також доданими до позовної заяви копіями договорів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт отримання лікарнею бюджетних коштів від НСЗУ за рахунок 31 пакету (Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID- 19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2) також підтверджується інформацією та документами, які містяться у вільному доступі у Єдиному веб-порталі використання бюджетних коштів https://spending.gov.ua/, де міститься інформація про транзакції зі сплати коштів НСЗУ на рахунок відповідача 2, зокрема за Договором № 5746-М020- Р000 від 30.10.2020 (дата дії з 29.10.2020), який діяв і в 2021 році, на час проведення закупівлі, укладання Договору та здійснення оплат за Договором.

Також фінансування закупівлі за рахунок коштів, оплачених за укладеним договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій підтверджується інформацією, розміщеною у вільному доступі на офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/.

Крім того, у листі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» від 18.06.2022 №53 повідомило, що оплата товару за Договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 здійснювалась за рахунок коштів отриманих від НСЗУ (т. 1, а.с. 42).

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 1 не надав більш вірогідних доказів, ніж заявник, на спростування обставини оплати поставленого товару в сумі 1266000,00 грн саме коштами НСЗУ, а тому вважає, що матеріалами справи у їх сукупності підтверджено цей факт.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді в особі позивачів.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 ГПК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановлені органу, який використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на прав та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень ( зокрема звертатись до суду з відповідним позовом).

Судова колегія також бере до уваги, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зроблено наступні правові висновки щодо виключної правової проблеми та відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, узагальнюючи висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду висновує, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Статтею 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначено, що основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалося вище, Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, у відповідності до норм чинного законодавства України.

У розумінні положень пункту 6 ч. 1 ст.7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та підпункту 5 п. 4 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 на НСЗУ покладено обов`язок здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення шляхом здійснення моніторингу у спосіб, передбачений у Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1067, а також моніторинг виконання договорів про реімбурсацію аптечними закладами.

Підпунктом 14 Положення про Національну службу здоров`я України визначено, що НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань інформує уповноважені державні органи про виявлені порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», програма державних гарантій медичного обслуговування населення (далі Програма медичних гарантій) це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Статтею 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що у 2021 році реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавство у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення визначає Національну службу здоров`я України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, уповноважений здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми державних гарантій медичного обслуговування населення, та звертатися до суду з метою виконання покладених на неї завдань.

Як зазначалося вище, згідно з положеннями Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, аналогічні норми якого закріплені у договорах № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020- Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору №5746-вМ020-Р000, №№ 5566-Е721-Р000 від 26.07.2021,4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (далі договори), які укладені між НСЗУ та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», Замовник (НСЗУ) має право проводити моніторинг виконання умов договору, зокрема шляхом звірки повноти та достовірності інформації, що внесена у звіт про медичні послуги за договором, з інформацією, що міститься в системі, медичною документацією та іншими даними, що свідчать про надання послуг згідно з цим договором, та у разі виявлення невідповідностей чи порушень умов цього договору здійснювати перерахунок сплачених коштів за звітом про медичні послуги; за результатами моніторингу складати висновок, до якого в разі виявлення порушень додається довідка із зазначенням відповідних пунктів договору. Надавач (лікарня) зобов`язується повертати замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим договором, зокрема у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього договору. У пункті 18 Договорів передбачені права Замовника (НСЗУ) проводити моніторинг, у тому числі відомості, які внесені надавачем до системи.

Як визначено в пункті 35 Договорів, у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавай повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів.

З наведеного вбачається, що лікарня за рахунок коштів державних фінансових гарантій здійснила закупівлю ємності для кисню, що надало можливість надавати медичні послуги, які також оплачуються НСЗУ.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що лікарня, відповідно до умов Договору укладеного з Уповноваженою особою, мала внести відомості про закупівлю медичного обладнання (виробу) до системи, оскільки наявність або закупівля такого товару передбачена умовами Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

В свою чергу, Уповноважений орган (НСЗУ) наділений повноваженнями щодо здійснення моніторингу системи та перевірці звітності надавача (лікарні), разом з тим уповноважена на здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

Таким чином, у Національної служби здоров`я України була можливість виявити порушення, допущені лікарнею щодо незаконної переплати бюджетних коштів у вигляді податку на додану вартість, який не підлягає сплаті, та або вжити заходів, направлених на їх усунення, або повідомити компетентні органи, з метою перевірки встановлених фактів та вжиття заходів, направлених на усунення порушень.

Отже, уповноваженою особою на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах, у тому числі яка може бути позивачем у даному спорі є Національна служба здоров`я України (НСЗУ) як розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких оплачений товар при закупівлі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

За змістом ч. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02,2016, Держаудитслужба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п.п. 3, 4, 9 ч. 4 вказаного Положення, Держаудитслужба України відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Положенням про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженим Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 №23, Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі України та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях.

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Частиною 4 Положення визначено, що Офіс відповідно до покладених на нього завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту здійснення перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель (п. 2); здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень (п. 3); вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 7).

З огляду на наведене, законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері закупівель за бюджетні кошти у даних правовідносинах, відповідно Північно-східний офіс Держаудитслужбии, з метою захисту інтересів держави у разі незабезпечення вимог щодо усунення виявлених порушень, набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з позовними вимогами про визнання частини договору недійсною, якою передбачається незаконне витрачання бюджетних коштів.

Таким чином, уповноваженими особами на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах, у тому числі, які можуть бути позивачами у даному спорі є Національна служба здоров`я України як розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких оплачений товар при закупівлі, та Північно-східний офіс Держаудитслужби, як орган державного фінансового контролю, що було вірно встановлено місцевим господарським судом.

Доводи апелянта про те, що належним позивачем у даному випадку має бути Державна податкова служба суд апеляційної інстанції вважає такими, що не знайшли своє підтвердження.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено положення про Державну податкову службу.

За змістом пункту 1 наведеного Положення Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Основними завданнями ДПС у відповідності до п.3 наведеного Положення є наступні:

1) реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування: державної податкової політики; здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів; державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску; державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Аналіз наведених положень свідчить про те, до основних завдань ДПС не входить моніторинг укладених в процедурі публічної закупівлі договорів, а також контроль за використанням коштів медичних програм, з урахуванням чого доводи апелянта не знайшли своє підтвердження.

Таким чином, уповноваженими особами на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах, у тому числі, які можуть бути позивачами у даному спорі, є Національна служба здоров`я України як розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких оплачений товар при закупівлі, та Північно-східний офіс Держаудитслужби, як орган державного фінансового контролю.

Поряд з наведеним, судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Щастинською окружною прокуратурою Луганської області на адресу Національної служби здоров`я України направлено лист від 10.11.2023 №54-1737вих-23, в якому зазначено про встановлені порушення та необхідність вжиття заходів, направлених на усунення порушення інтересів держави.

Національна служба здоров`я України у відповідь надала лист № 42250/2-16-23 від 06.12.2023, в якому підтвердила наявність Договорів про медичне обслуговування населення з КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» у 2021 році, а також зазначила, що Національна служба здоров`я України, як Замовник медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, відповідно до визначених законодавством повноважень, не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську (в тому числі питання здійснення закупівель, вибору контрагентів, укладення господарських договорів) та фінансову діяльність медичних закладів. Питання здійснення Надавачем публічних закупівель не належить до компетенції Національної служби здоров`я України, тому підстав для вжиття заходів, у тому числі претензійно-позовного характеру немає.

Листом від 10.11.2023 № 54-1736вих-23 Щастинською окружною прокуратурою Луганської області на адресу Північно-Східного офісі Держаудитслужби надіслано запит щодо надання інформації про встановлені порушення та необхідність вжиття дієвих заходів, направлених на їх усунення.

У відповідь надійшов лист Управління Північно-Східного офісу Держаудислужби в Луганській області від 28.11.2023 № 201231-17/1420- 2023, в якому зазначено, що заходів державного фінансового контролю у КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» стосовно закупівлі ємності для кисню, яка проведена шляхом укладання договору без використання електронної системи (UА-2021-01-13-000518-а) не проводилось, потреба у зверненні до суду з позовною заявою в Управління відсутня.

Листами від 19.01.2024 №54-73вих24 та №54-74вих24 прокурор повідомив про намір звернутися до господарського суду в інтересах держави в особі вищезазначених органів із позовом. Про такий намір було зазначено й у запитах від 10.11.2023 №54-1737вих-23, №54-1736вих-23.

Отже, Національна служба здоров`я України та Північно-Східний офіс Держаудитслужби протягом тривалого часу (договір укладений 11.01.2021 та повністю оплачений у березні 2021 року) не вжили заходів контролю та заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави.

Не вжито належних заходів й після повідомлення про порушення від органів прокуратури, що є бездіяльністю компетентних органів.

Таким чином, оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, вказане є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що звернення прокурора з позовом у цій справі, беручи до уваги встановлену бездіяльність компетентних органів, спрямоване передусім на відновлення порушених інтересів держави в частині надмірної сплати державних коштів, сплачених лікарнею за рахунок виділеної державної програми.

У спірних правовідносинах порушений інтерес держави полягав у додержанні законодавства в сфері використання коштів програми державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, що виділяються з Державного бюджету України, здійснення заходів із забезпечення цільового та ефективного використання яких покладено на Національну службу здоров`я України (НСЗУ).

Нераціональне використання державних коштів, спрямованих на забезпечення медичних програм, завдає шкоди суспільним інтересам, а тому захист таких інтересів є завданням державних органів, у тому числі, за визначених законом випадків прокуратури.

Отже, на переконання колегії суддів, у даному випадку прокурором належними та допустимими доказами доведено виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також наявність правових підстав для представництва та захисту державних інтересів.

Щодо доводів апелянта про відсутність ухвали про закінчення підготовчого засідання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокольною ухвалою суду першої інстанції від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №913/14/24 до судового розгляду по суті на 13.05.2024 о 13 год 40 хв.

Відповідна інформація викладена, зокрема, у протоколі судового засідання, а також в ухвалі суду від 22.04.2024 у цій справі.

Отже, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального спростовуються не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведена наявність у прокурора повноважень для представництва державних інтересів в особі позивачів, та дотримання ним вимог, установлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також беручи до уваги доведеність порушення відповідачами вимог чинного законодавства в частині включення податку на додану вартість до ціни товару, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга другого відповідача не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі №913/14/24 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НПО СЗХНО ( вх. № 1576 Л) на рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі № 913/14/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2024 у справі № 913/14/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.09.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий