Постанова
від 10.12.2024 по справі 913/14/24
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/14/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючого), Жайворонок Т. Є., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

за участю представників:

прокурора - Яремчук А. В.,

позивач 1 - не з`явився,

позивач 2- не з`явився,

відповідач 1 - не з`явився,

відповідач 2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» (далі - скаржник, відповідач 1, ТОВ «НПО «СЗХНО»)

на рішення Господарського суду Луганської області від 22.05.2024 (головуюча - суддя Фонова О.С.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Тихий П.В.)

у справі № 913/14/24

за позовом виконуючого обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури, смт. Новоайдар Щастинський район Луганської області, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Національної служби здоров`я України (далі -позивач 1)

2. Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України (далі - позивач 2)

до 1. ТОВ «НПО «СЗХНО»

2. Комунального некомерційного підприємства Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади (далі - КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», відповідач 2)

про визнання недійсним пункту 2.1 договору поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 та стягнення 211 000,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2024 року виконувач обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, у якому просив:

визнати недійсним пункт 2.1 договору поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21-01, укладеного між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та ТОВ «НПО «СЗХНО», в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

стягнути з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь держави в особі Національної служби здоров`я України суму податку на додану вартість в розмірі 211 000,00 грн, сплачену за договором поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21-01, укладеним між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та ТОВ «НПО «СЗХНО»;

стягнути з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь Луганської обласної прокуратури витрати на оплату судового збору у розмірі 6193,00 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор з посиланням на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та положень частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначив, що внаслідок вчинення частково незаконного правочину наявне порушення економічних інтересів держави, що виразилось у проведенні на підставі цієї частини правочину бюджетного фінансування з порушенням встановленого порядку у сфері публічних закупівель, яке призвело до нераціонального використання бюджетних коштів, незаконно сплачених КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» першому відповідачу на підставі оспорюваної частини правочину. Прокурор зазначив, що операції з постачання КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» ємностей для стиснених або скраплених газів (код УКТЗЕД 7311 00) ТОВ «НПО «СЗХНО» за договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 оподатковуються за нульовою ставкою, що свідчить про безпідставне включення в ціну вказаного договору, зазначену в пункті 2.1 договору суми податку на додану вартість, оскільки це суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» [далі - постанова № 224; (у редакції, чинній на час проведення закупівлі та укладання договору)], у зв`язку із чим, на думку прокурора, грошові кошти в сумі 211 000,00 грн згідно зі статтями 216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь Національної служби здоров`я України як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Луганської області рішенням від 22.05.2024, залишеним без змін згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2024, задовольнив позовні вимоги у цій справі:

визнав недійсним пункт 2.1 договору поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21-01, укладеного між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» (код ЄДРПОУ 01983602) та ТОВ «НПО «СЗХНО», в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 211 000,00 грн;

стягнув з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь держави в особі Національної служби здоров`я України суму податку на додану вартість в розмірі 211 000,00 грн, сплачену за договором поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21-01, укладеним між КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» та ТОВ «НПО «СЗХНО».

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ «НПО «СЗХНО» просить Верховний Суд скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (частин першої, третьої статті 215 ЦК України), викладених у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі 917/1021/21, в аспекті визначення здатності певної особи оспорювати правочин у суді, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 - щодо уособлення спільно певними особами та у певних випадках ролі сторони в спорі, а також норм процесуального права (частини першої статті 45 ГПК України, статті 4 ГПК України, пунктів 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду, а саме:

- у пункті 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц в аспекті процесуального обов`язку суду під час розгляду справи встановлювати належність позивача;

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2) в аспекті визначення сторін у спорі, якими є належний позивач і той належний відповідач, та їх відмінності від сторін у процесі, якими є учасники процесу;

- у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19 (пункти 6.66, 6.67) в аспекті обов`язку захисту інтересів суб`єкта господарювання саме таким суб`єктом, а не державою.

4.2. Окрім того, ТОВ «НПО «СЗХНО» вказало, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України, внаслідок чого суди дійшли до помилкових висновків про наявність підстав для стягнення грошових коштів з ТОВ «НПО «СЗХНО» на користь Національної служби здоров`я України, яка не має конкретного майнового інтересу, та, відповідно, на відсутність висновку Верховного Суду щодо його застосування у подібних правовідносинах в контексті тлумачення поняття «сторона», яке міститься у цій нормі, та можливості стягнення грошових коштів за недійсним правочином лише на користь особи, яка фактично виконала такий правочин (тобто сплатила гроші, надала майно тощо) в частині такого виконання, а також положень статті 47 та частини сьомої статті 238 ГПК України щодо наявності / відсутності обов`язку для заявника позову визначати у ньому підстави для допустимості процесуальної співучасті позивачів та правових наслідків їх невизначення, та для суду: наявності / відсутності обов`язку встановлення підстав для допустимості процесуальної співучасті позивачів та надання оцінки таким підставам, правових наслідків встановлення судом відсутності таких підстав, або невиконання вказаних обов`язків судом; наявності / відсутності обов`язку за наявністю кількох позивачів визначати у судовому рішенні результати розгляду їх вимог окремо за кожним з позивачів та правових наслідків недодержання судом вказаного обов`язку.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «НПО «СЗХНО» виконувач обов`язків керівника Щастинської окружної прокуратури заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, з огляду на те що скаржник не обґрунтував наявності підстав для касаційного оскарження, визначених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, а його доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до формальної незгоди із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку із чим на підставі пунктів 4 та 5 частини першої статті 296 ГПК України просив закрити касаційне провадження.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що 13.01.2021 Комунальне некомерційне підприємство Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання, правонаступником якого є КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», на платформі публічних закупівель оприлюднило інформацію про закупівлю без використання електронної системи ємності кріогенної для зрідження кисню V=1 м3 (ДК 021:2015:44611600-езервуари, ДК 021:2015:4461000-9: Цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску, згідно з Переліком товарів, робіт та послуг необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225. Місце поставки товарів або виконання робіт чи надання послуг: вул. 5-а Лінія, 39, смт Станиця Луганська, Луганська область, 93600.

6.2. Переможцем закупівлі визначено ТОВ «НПО «СЗХНО».

6.3. За результатами проведення процедури публічних закупівель між ТОВ «НПО «СЗХНО» як постачальником та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» як покупцем укладено договір поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21-01 (далі - Договір).

6.4. Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити виготовлену ТОВ «НПО «СЗХНО» продукцію - ємність для кисню, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлену продукцію відповідно до умов технічного завдання покупця і додатків (специфікацій) до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

6.5. Згідно із пунктом 2.1. Договору ціни продукції, що поставляється, обумовлюються в додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід`ємною частиною та становить 1 266 000,00 грн з ПДВ, у т. ч. ПДВ - 211 000,00 грн.

6.6. Як визначено в пункті 3.1. Договору, оплата за цим договором проводиться на умовах, вказаних у додатках (специфікаціях).

6.7. Форма оплати: перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.3. Договору).

6.8. Окрім того, сторони в пункті 10.7. Договору встановили, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

6.9. У специфікації, яка є додатком № 1 до Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2021 № 1), ТОВ «НПО «СЗХНО» зобов`язалося поставити КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» таку продукцію: Ємність кріогенна для зрідження кисню V=2 м3 у кількості 1 шт. Загальна вартість з ПДВ 20 %: 1 266 000,00 грн, в т. ч. ПДВ - 211 000,00 грн.

6.10. У специфікації, яка є додатком № 1 до Договору визначено порядок розрахунків:

- 50 % передоплата на придбання матеріалів протягом 5-ти банківських днів з дати підписання Договору та цієї специфікації;

- 50 % оплата протягом 15-ти календарних днів з дати постачання обладнання.

6.11. 24.03.2021 сторони склали акт прийому-передачі товару № 15 на загальну суму 1 266 000,00 грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 211 000,00 грн.

6.12. Відповідно до рахунків на оплату від 11.01.2021 № 1 та від 24.03.2021 № 1/0, сума коштів, яка підлягає сплаті за договором поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21 за поставлений товар, становить 1 266 000, 00 грн, в т. ч. ПДВ 211 000,00 грн.

6.13. Згідно з товарно-транспортною накладною від 24.03.2021 № 88 та актом приймання-передачі товару від 24.03.2021 №15 ТОВ «НПО «СЗХНО» був переданий КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» такий товар: ємність кріогенна для зрідженого кисню у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 105 500, 00 грн, ПДВ 211 000, 00 грн, всього з ПДВ 1 266 000 грн 00 коп.

6.14. Відповідно до копій платіжного доручення від 13.01.2021 № 848 постачальнику сплачено 633 000,00 грн, у тому числі ПДВ 105 500,00 грн та платіжного доручення від 25.03.2021 № 1095 сплачено 633 000,00 грн, у тому числі ПДВ 105 500,00 грн.

6.15. Вказані копії платіжних доручень отримані заявником від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» разом з листом від 18.01.2022 № 53, де у додатках зазначено «Копія платіжних доручень від 25.03.2021 № 1095 та від 13.01.2021 № 848», тобто вказані документи, отримані від розпорядника.

6.16. Копією видаткової накладної від 24.03.2021 № 15 підтверджується, що ТОВ «НПО СЗХНО» поставлено обумовлений Договором товар на суму 1 266 000,00 грн, в т. ч. ПДВ - 211 000,00 грн, який прийняло КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» без зауважень.

6.17. Перерахування коштів на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» підтверджується витягом з рахунку КНП «Станично-Луганське РТМО» (перейменовано на КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня Станично-Луганської селищної територіальної громади, код ЄДРПОУ 01983602) UA043047950000026006053721470, яку надано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (лист від 26.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240222/83936 з додатком на оптичному диску):

- 13.01.2021 платіжним дорученням № 848 з рахунку лікарні НОМЕР_1 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» НОМЕР_2 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Передпл. 50 % за ємність кріогенну для зрідженого кисню, дог. № ТД-11/01/21-01 від 11.01.2021 рах.Швід 11.01.2021, ПДВ-105 500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a;

- 25.03.2021 платіжним дорученням № 1095 з рахунку лікарні НОМЕР_1 (код 01983602) на рахунок ТОВ «НПО «СЗХНО» НОМЕР_2 (код 41518707) сплачено 633000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за ємність кріогенну для зрідженого кисню, дог. № Д-11/01/21-01 від 11.01.2021 рах.Ш/О від 24.03.2021, ПДВ-105 500,00(COVID),ID:UA-2021-01-13-000518-a.

6.18. У листі КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» від 18.06.2022 №53 повідомило, що оплата товару за Договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01 здійснювалася за рахунок коштів, отриманих від Національної служби здоров`я України.

6.19. Також суди встановили, що між Національною службою здоров`я України та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» укладено Договір № 5746-М020-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 30.10.2020, який діяв у 2021 році, що підтверджується листами Національної служби здоров`я України, а також копіями договорів № 5746-М020-Р000/04 про внесення змін до договору від 22.04.2021 № 5746-М020-Р000 з додатками; № 5566-Е721-Р0СЮ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 26.07.2021 з додатками; № 4959-Е521-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 24.05.2021 з додатками.

6.20. На офіційному сайті Станично-Луганської селищної територіальної громади за посиланням https://st-luganska-gromada.gov.ua/news/1633607681/ розміщено інформацію КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» такого змісту: «Проект реалізовано за рахунок коштів, сплачених Національною службою здоров`я України (НСЗУ) в межах укладеного договору про медичне обслуговування населення за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2»,

6.21. У звітах про доходи та витрати лікарні, які надані Національною службою здоров`я України на запит прокуратури у вигляді електронного документа, до витрат лікарні на закупівлю обладнання за рахунок програми медичних гарантій (№ 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2») за січень та березень 2021 включена вартість обладнання на загальну суму 1 266 000,00 грн (січень 2021 року - 633 000, 00 грн, березень 2021 року - 633 000, 00 грн).

6.22. Згідно з відомостями з Єдиного вебпорталу використання бюджетних коштів у платіжних документах за транзакціями від 29.12.2020 № 192261517, від 16.11.2020 № 186661862, від 11.12.2020 № 189562884, від 26.02.2021 № 196154751, від 25.03.2021 № 198139711 вказано код бюджету - державний.

6.23. Відповідно до форми річного плану закупівель на 2021 рік джерелом фінансування закупівлі ємності кріогенної для зрідженого кисню за Договором є кошти Національної служби здоров`я України, тобто кошти отримані за Договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

6.24. Також у формі річного плану закупівель на 2021 рік зазначено: розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі - 1 266 000 UAH, ДК021-2015: 44611600-2 - «Резервувари, Джерело фінансування закупівлі: Інше - кошти НСЗУ - 1 266 000 UAH».

6.25. Грошові кошти в сумі 211 000,00 грн (сума податку на додану вартість) підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача 1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення, проти чого заперечує відповідач 1, що і є причиною виникнення спору.

6.26. Також суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до положень частини шостої статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» на офіційному сайті Національної служби здоров`я України (https://www.nszu.gov.ua/) у розділі «Про укладання договорів», у вкладенні - посиланні «Укладені договори» міститься інформація про укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, зокрема міститься градація за роками (2021), видами послуг; зокрема, «Спеціалізована медична допомога» розміщена інформація про укладені договори по областях України, де у папці-вкладенні «Луганська область» наявні папки-посилання з кодами ЄДРПОУ медичних установ, зокрема « 01983602» (КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня»).

6.27. Так, між Національною службою здоров`я України та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» укладені такі договори за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2»: № 5 746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до Договору № 5746-М020-Р000, № 5566-Е721-Р000 від 26.07.2021, № 4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (додатки до листів НСЗУ № 42250/2-16-23 від 06.12.202' 3, № 44519/2-16-23 від 25.12.2023).

6.28. Згідно з положеннями Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, аналогічні норми якого закріплені у договорах № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до договору № 5746-вМ020-Р000, №№ 5566-Е721-Р0СЮ від 26.07.2021, 4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (далі - договори), які укладені між Національною службою здоров`я України як замовником та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» як надавачем, Національна служба здоров`я України як замовник має право проводити моніторинг виконання умов договору, зокрема, шляхом звірки повноти та достовірності інформації, що внесена у звіт про медичні послуги за договором, з інформацією, що міститься в системі, медичною документацією та іншими даними, що свідчать про надання послуг згідно з цим договором, та у разі виявлення невідповідностей чи порушень умов цього договору здійснювати перерахунок сплачених коштів за звітом про медичні послуги; за результатами моніторингу складати висновок, до якого в разі виявлення порушень додається довідка із зазначенням відповідних пунктів договору. Надавач зобов`язується повертати замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим Договором, зокрема, у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього Договору.

6.29. Також згідно із пунктом 24-1 зазначених договорів надавач державної або комунальної форми власності зобов`язаний надавати щокварталу до останнього дня наступного місяця замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати за формою, наданою замовником, а саме: 1) доходи - оплата за договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з НСЗУ, інші надходження з державного та місцевих бюджетів, дохід від надання медичних послуг за кошти фізичних і юридичних осіб, дохід від надання майна в оренду, благодійна допомога, вартість лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів, лікувального харчування, отриманих за рахунок централізованих закупівель МОЗ, інші надходження; 2) поточні видатки - оплата праці і нарахування на заробітну плату, придбання товарів, робіт і послуг із зазначенням їх видів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, інші видатки; 3) капітальні видатки - придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт, реконструкція і реставрація.

6.30. У пунктах 18 та 19 наведених договорів визначено, що надавач зобов`язаний вносити до системи інформацію про придбання або продаж обладнання, передбаченого умовами закупівлі, припинення або відновлення його роботи не пізніше наступного робочого дня з дня настання таких обставин.

6.31. У додатку № 31 до договору № 5746-М 020-Р000/04 у розділі «Вимоги до організації надання послуги» зазначено про необхідність здійснення надавачем (лікарнею) закупівлі, використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою.

6.32. У розділі «Вимоги до переліку обладнання за місцем надання послуги» додатку № 31 до договорів № 5746-М 020-Р000/04, № 5746-М 020-Р000, передбачене першочергове залучення закладів охорони здоров`я, які, зокрема, мають джерело кисню високого тиску (2-5 атм) і високої потужності (щонайменше 60-100 л/хв). Це можуть бути балони зі стислим киснем, резервуар зі скрапленим киснем, киснева станція тощо.

6.33. За умовами пункту 35 цих договорів у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів.

6.34. Окрім того, суди встановили, що Щастинська окружна прокуратура Луганської області на адресу Національної служби здоров`я України направила лист від 10.11.2023 №54-1737вих-23, у якому зазначено про встановлені порушення та необхідність вжиття заходів, направлених на усунення порушення інтересів держави у зв`язку із нераціональним використання державних коштів, спрямованих на забезпечення медичних програм, через безпідставне включення в ціну договору, окреме положення якого є предметом спору у цій справі, суми податку на додану вартість, що завдає шкоди суспільним інтересам.

6.35. Національна служба здоров`я України у відповідь надала лист № 42250/2-16-23 від 06.12.2023, в якому підтвердила наявність договорів про медичне обслуговування населення з КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» у 2021 році, а також зазначила, що Національна служба здоров`я України як замовник медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій відповідно до визначених законодавством повноважень не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську (в тому числі питання здійснення закупівель, вибору контрагентів, укладення господарських договорів) та фінансову діяльність медичних закладів. Питання здійснення надавачем публічних закупівель не належить до компетенції Національної служби здоров`я України, тому підстав для вжиття заходів, у тому числі претензійно-позовного характеру, немає.

6.36. Листом від 10.11.2023 № 54-1736вих-23 Щастинська окружна прокуратура Луганської області на адресу Північно-Східного офісі Держаудитслужби надіслала запит щодо надання інформації про встановлені порушення та необхідність вжиття дієвих заходів, направлених на їх усунення.

6.37. У відповідь надійшов лист Управління Північно-Східного офісу Держаудислужби в Луганській області від 28.11.2023 № 201231-17/1420- 2023, в якому зазначено, що заходів державного фінансового контролю у КНП «Станично-Луганське районне територіальне медичне об`єднання» стосовно закупівлі ємності для кисню, яка проведена шляхом укладання договору без використання електронної системи (UА-2021-01-13-000518-а) не проводилося, потреба у зверненні до суду з позовною заявою в Управління відсутня.

6.38. Листами від 19.01.2024 № 54-73вих24 та №54-74вих24 прокурор повідомив Національну службу здоров`я України та Північно-східний офіс Держаудислужби в Луганській області про намір звернутися до господарського суду в інтересах держави в особі зазначених органів із позовом. Про такий намір йшлося й у запитах від 10.11.2023 №54-1737вих-23, №54-1736вих-23.

6.39. Виконувач обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури, вважаючи, що внаслідок вчинення правочину, окреме положення якого є недійсним на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у сумі 211 000,00 грн, що не спричиняє недійсності договору у цілому, адже неправомірне включення до договірної ціни податку на додану вартість не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети, товар переданий замовнику, а вартість цих товарів оплачена, призвело до нераціонального використання бюджетних коштів, незаконно сплачених КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» іншому відповідачу на підставі вказаної частини положення, звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Держаудитслужби у зв`язку із бездіяльністю останніх.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд заяв / клопотань

7.1. Ухвалою від 11.11.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 913/14/24 за касаційною скаргою на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Згідно з розпорядженням керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.12.2024 у зв`язку з відрядженням судді Бенедисюка І. М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 913/14/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Ємець А. А. (головуючий), Жайворонок Т. Є., Малашенкова Т. М.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.

8.4. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Так, предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України про визнання недійсним пункту 2.1 договору поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21-01 та стягнення 211 000,00 грн.

8.6. Звернення ТОВ «НПО «СЗХНО» до Верховного Суду із цією касаційною скаргою зумовлено його незгодою із рішенням Господарського суду Луганської області від 22.05.2024, залишеним без змін згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 913/14/24, яким задоволено зазначений позов.

8.7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сторони правочину безпідставно включили до ціни товару суму податку на додану вартість, що привезло до переплати дійсної вартості товару, а також невідповідності умов правочину в наведеній частині вимогам чинного законодавства, оскільки на час виникнення спірних відносин операції із ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначив Кабінетом Міністрів України, були звільнені від оподаткування податку на додану вартість, у зв`язку із чим перерахування лікарнею коштів в рахунок сплати податку на додану вартість, який не підлягає сплаті, не відповідає принципу цільового та ефективного використання коштів, передбачених на фінансування медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій.

8.7.1. При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів до бюджету, а саме на рахунок Національної служби здоров`я України як розпорядника бюджетних коштів та виконавця програми медичних гарантій, оскільки ці кошти передбачені для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення та можуть бути використані саме за їх цільовим призначенням для оплати за надання населенню медичних послуг.

8.7.2. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що уповноваженою особою на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах, у тому числі яка може бути позивачем у цьому спорі, є Національна служба здоров`я України як розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких оплачений товар при закупівлі ємності для кисню на підставі договору поставки від 11.01.2021 № ТД-11/01/21-01, а органом, уповноваженим державою здійснювати функції контролю у сфері закупівель за бюджетні кошти у цих правовідносинах, є Північно-східний офіс Держаудитслужби, проте компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, тому вказане є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності..

8.8. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

8.9. Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки, ухвалюючи ці судові рішення суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі 917/1021/21, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17, постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19 в частині, що стосується допущення процесуальної співучасті позивачів; встановлення порушень інтересів держави у спірних правовідносинах; неврахування неналежності держави як позивача в особі визначених органів, через що суд порушив принцип юридичної визначеності; посилаючись як на підставу оскарження незастосування судами висновків Верховного Суду, які, на думку відповідача, підлягали застосуванню, що зазначені в касаційній скарзі (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

8.10. Законодавець чітко визначив, які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

8.11. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.12. При цьому для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, із правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.13. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у якій передбачено таку підставу касаційного оскарження, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.14. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.15. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», зміст якого полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.16. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.17. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.18. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.19. Тобто, встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина четверта статті 236 ГПК презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

8.20. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.21. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника стосовно неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17, у постановах Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, від 21.06.2023 у справі 917/1021/21 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, колегія суддів виходить з такого.

8.22. У справі № 523/9076/16-ц, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у якій скаржник посилається для підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, спір виник у зв`язку із незгодою позивача у цій справі із діями засновників товариства, пов`язаних із внесенням змін до його статуту, відміни статуту цього товариства та відшкодування моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, крім того у пункті 41 постанови у цій справі, на який посилається ТОВ «НПО «СЗХНО» у своїй касаційній скарзі, обов`язком суду визначено встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову, а не позивачів, що стосується питань саме визначення предметної юрисдикції подібних справ.

8.23. У справі № 183/1617/16, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у якій скаржник також посилається для підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, розглядався спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі місцевої державної адміністрації про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким передано у власність фізичній особі земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також державного акта на право власності на цю земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції справи, крім того, у пункті 70 постанови у справі, на яку посилається скаржник, розглядалося поняття «сторони у спорі» та «сторони у цивільному процесі» для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України (застосування строків позовної давності).

8.24. У справі № 367/2022/15-ц, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у якій скаржник також посилається для підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, предметом спору були державні акти на право власності на земельні ділянки, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та похідні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, розглядалося питання можливості витребування у добросовісного набувача майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у пункті 66 її постанови звернула увагу на те, що для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України (застосування строків позовної давності) поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі».

8.25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 зі справи № 712/8916/17, на яку також посилається скаржник для підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, суди віршували спір про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, у пункті 27 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі».

8.26. У справі № 635/4741/1,7 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у якій скаржник також посилається для підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про визначення юрисдикції суду щодо оскарження результатів прилюдних торгів з реалізації майна юридичної особи у процедурі її банкрутства, а також питання належності сторін розглядалося в контексті можливості застосування строків позовної давності.

8.27. Тобто правові висновки, викладені у наведених постановах, стосуються проблем предметної юрисдикції справ у сфері земельних відносин, а також правовідносин у сфері реалізації корпоративних прав. Крім того, правовідносини у наведених справах, на постанови Верховного Суду у яких скаржник посилається для обґрунтування підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, стосуються іншого предмета, об`єкта спору та способу захисту порушених прав, зокрема, щодо витребування майна з незаконного володіння добросовісного набувача, можливості стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за відсутності укладеного договору зі споживачем у порівнянні зі справою, судові рішення в якій ТОВ «НПО «СЗХНО» просить Верховний Суд переглянути в касаційному порядку.

8.28. Разом з тим правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19 (пункти 6.66, 6.67) в аспекті обов`язку захисту інтересів суб`єкта господарювання саме таким суб`єктом, а не державою, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, у яких вирішувалося питання щодо повернення державі майна, яке продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, розглядалося питання витребування такого майна за умови доведеності недобросовісності набувача (тобто недобросовісність набувача не була доведена).

8.29. Щодо правих висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 917/1021/21, на які скаржник також посилається для обґрунтування підстав на касаційне оскарження, присвячені саме обранню належного способу захисту порушених прав, передбаченого законом, та дійшов висновку про те, що у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного / частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, як саме будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

8.30 У справі № 905/1907/21, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у якій скаржник також посилається для підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вирішувала спір, заявлений заступником керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Комунального закладу «Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради» через пасивну поведінку останніх, оскільки вони не вживали заходів для повернення бюджетних коштів, які безпідставно були виділені на фінансування за нікчемними додатковими угодами, якими внесли зміни до істотних умов договору, а саме збільшили ціну за одиницю товару та зменшили загальні обсяги поставки газу.

8.31. Велика Палата Верховного Суду у цій справі № 905/1907/21, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, дійшла висновків про їх необґрунтованість в частині відсутності в прокурора законних підстав на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання ним порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а також без встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання ним від прокурора листів, у яких повідомлялося про витрачання школою коштів обласного бюджету з порушеннями вимог законодавства, у відповідь на які цей орган не виявив наміру самостійно звернутися з відповідним позовом до суду та не спростував твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ради.

8.32. Натомість у справі, яка розглядається, звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в обраний ним спосіб шляхом заявлення позовних вимог про визнання недійсним окремого пункту договору поставки із застосуванням наслідків недійсності такого правочину шляхом стягнення грошової суми коштів було зумовлено незаконним включенням суми податку на додану вартість до договірної вартості товару, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України на час укладення договору були звільненні від податку на додану вартість, у зв`язку з чим ТОВ «НПО «СЗХНО» безпідставно одержало від КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» суму податку на додану вартість за рахунок оплати товару за Договором поставки від 11.01.2021 №ТД-11/01/21-01, яка здійснювалась за рахунок коштів отриманих від Національної служби здоров`я України.

8.33. При цьому у справі, яка розглядається суди, попередніх інстанцій дійшли висновку, що в цьому випадку наявні виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, оскільки державні органи, які наділені у цьому випадку повноваженнями захищати інтереси держави в суді (Національна служба здоров`я України як головний розпорядник бюджетних коштів державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення із наданою функцією контролю за цільовим та ефективним витрачанням бюджетних коштів за програмою медичних гарантій та Північно-Східний офіс Держаудитслужби як уповноважений орган щодо здійснення державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів), не вживають дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень у спірних правовідносинах.

8.34. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

8.35. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на обставини справи, встановлені судами за доводами і доказами, наданими учасниками справи. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

8.36. Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність справ № 523/9076/16-ц, № 183/1617/16, № 367/2022/15-ц, № 712/8916/17, № 635/4741/17, № 953/24224/19, № 917/1021/21, № 905/1907/21 зі справою, що переглядається, з огляду на неподібність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також різних обставин у справах, що визначали зміст правовідносин у кожній з цих справ, тому застосування норм права за неподібності правовідносин у таких справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

8.37. Отже, постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень у справі, яка розглядається, не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.38. У пункті 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.39. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 913/14/24 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

8.40. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

8.41. Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України в аспекті тлумачення поняття «сторона», тобто наявності права на стягнення коштів за недійсним правочином лише на користь особи, яка фактично виконала цей правочин, та порушили норми статей 47, 238 ГПК України в аспекті обов`язку встановлення підстав процесуальної співучасті позивачів та наслідків недодержання судом вказаного обов`язку, що призвело до неправильного вирішення спору, а висновок Верховного Суду щодо їх застосування в окреслених аспектах в подібних правовідносинах - відсутній.

8.41.1. Тобто скаржник не оскаржує дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при встановленні фактів незаконності включення до договірної ціни суми податку на додану вартість в розмірі 211 000,00 грн та незаконності їх отримання ТОВ «НПО «СЗХНО».

8.42. Тож, враховуючи межі касаційного оскарження, колегія суддів зазначає, що ключовим є вирішення питанням можливості заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним особою, яка не є його стороною.

8.42. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд не викладав висновку щодо застосування положень статті 216 ЦК України саме у подібних правовідносинах у порівнянні зі спором, який виник у цій справі.

8.43. Разом з цим Верховний Суд, зокрема, у пункті 80 постанови від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 зробив універсальний висновок, у якому зазначив, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

8.44. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

8.45. Тобто будь-яка заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може звернутися до суду із вимогою про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним.

8.46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

8.47. Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

8.48. При цьому за усталеною судовою практикою Верховного Суду держава та територіальна громада можуть володіти майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів та їх стягнення.

8.49. За змістом правої позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18, суд розглядаючи справу по суті, повинен вирішити питання, чи є позивач (особа, в інтересах якої поданий прокурором позов) тією заінтересованою особою, про яку йдеться в частині другій статті 4 ГПК України. При цьому при вирішенні такого питання суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин та оцінки конкретних фактичних обставин справи.

8.50. У справі, яка розглядається, суди встановили, що у спірних правовідносинах порушений інтерес держави полягав у недодержанні законодавства у сфері використання коштів програми державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, що виділяються з Державного бюджету України, здійснення заходів із забезпечення цільового та ефективного використання яких покладено на Національну службу здоров`я України (НСЗУ), у зв`язку із нераціональним використанням державних коштів, спрямованих на забезпечення медичних програм, в частині надмірної сплати державних коштів, сплачених лікарнею за рахунок виділеної державної програми, що завдало шкоди суспільним інтересам, а тому захист таких інтересів є завданням державних органів.

8.51. З урахуванням викладеного, оскільки позов прокурор подав на підставі статті 23 Закону «України «Про прокуратуру», статті 53 ГПК України актуальним у вказаній частині є застосування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто які стосуються підстав представництва інтересів держави в суді прокурором та визначення належних суб`єктів повноважень, які уповноважені державою на захист її інтересів.

8.52. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

8.52.1. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

8.53. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

8.54. Крім того, у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18 зазначено, що позивачами за позовами прокурора можуть бути декілька уповноважених органів, зокрема які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, та центральні органи виконавчої влади.

8.55. Повертаючись до спірних відносин, колегія суддів зазначає, що звертаючись із цим позовом до суду в інтересах держави в порядку представництва, прокурор визначив позивачами Національну службу здоров`я України та Північно-східний офіс Держаудитслужби як заінтересованих осіб в розумінні частини другої статті 4 ГПК України.

8.56. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва виконувачем обов`язків керівника Щастинської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Національної служби здоров`я України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, з наведеними позовними вимогами, Верховний Суд враховує таке.

8.57. Відповідно до статуту КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня», затвердженого розпорядженням керівника Станично-Луганської СВЦА № 147 від 22.06.2021 (далі - Статут), лікарня є закладом охорони здоров`я, здійснює некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних результатів (пункти 1.1, 1.6 Статуту). Майно закладу є власністю територіальної громади (пункт 1.3), останній є юридичною особою публічного права (пункт 4.1 Статуту). Майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, майно становить необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти (пункт 5.1 Статуту), джерелами формування майна та коштів останнього є, зокрема, кошти місцевого бюджету, цільові кошти, кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (пункт 5.3).

8.58. Відповідно до статей 14, 16, 17, 18, 19 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності.

8.58.1. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

8.58.2. Держава підтримує господарську діяльність у сфері охорони здоров`я.

Фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, незаборонених законом.

8.58.3. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

8.58.4. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

8.58.5. Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

8.58.6. Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров`я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування.

8.58.7. Держава організовує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров`я в обсязі, необхідному для надання населенню гарантованого рівня медичної та реабілітаційної допомоги.

8.59. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

8.59.1. Надавачами медичних послуг є заклади охорони здоров`я всіх форм власності та фізичні особи-підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом Національної служби здоров`я України.

8.60. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

8.60.1. За рахунок Державного бюджету України окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров`я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов`язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також для підтримки державних некомерційних підприємств охорони здоров`я, зокрема, щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, оплати енергоносіїв, підвищення оплати праці медичних працівників та фахівців з реабілітації, крім випадків участі державного некомерційного підприємства в державно-приватному партнерстві, фінансування якого здійснюється відповідно до угод, визначених Законом України «Про державно-приватне партнерство».

8.61. Відповідно до статті 5 зазначеного Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма медичних гарантій базується на таких принципах, як, зокрема, законодавче визначення умов і порядку фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій; цільове та раціональне використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій.

8.62. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що очевидним є наявність інтересів держави у правовідносинах, які складаються під час реалізації закладами охорони здоров`я своїх функцій у сфері медичного обслуговування населення, у тому числі під час закупівлі товарів за рахунок коштів державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення.

8.63. Тобто бюджетні кошти державних фінансових гарантій у сфері медичного обслуговування населення є державними коштами, розпорядником яких є Національна служба здоров`я України.

8.64. Водночас лікарні як надавачі медичних послуг населенню отримують від розпорядника зазначені кошти та мають забезпечити їх використання в межах своєї статутної діяльності, яка є некомерційною та неприбутковою, а саме: ціллю використання таких коштів відповідно до статті 5 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» має бути надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів населенню.

8.65. Проте перерахування лікарнею зазначених коштів в рахунок сплати податку на додану вартість, який не підлягає сплаті, не відповідає принципу цільового та ефективного використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій.

8.66. Відповідно до статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою-підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензією на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

8.66.1. Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі.

8.66.2. Договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб - пацієнтів у частині надання їм медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів надавачами медичних послуг.

8.66.3. Договір про медичне обслуговування населення підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу протягом п`яти днів з моменту його укладення.

8.66.4. Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

8.67. У справі, яка розглядається суди встановили, що відповідно до вимог частини шостої 6 статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» на офіційному сайті Національної служби здоров`я України (https://www.nszu.gov.ua/) у розділі «Про укладання договорів», у вкладенні-посиланні «Укладені договори» міститься інформація про укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, зокрема міститься градація за роками (2021), видами послуг, вкладенні-посиланні «Спеціалізована медична допомога» міститься інформація про укладені договори по областях України, де у папці-вкладенні «Луганська область» містяться папки-посилання з кодами ЄДРПОУ медичних установ, зокрема « 01983602» (КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня»).

8.68. Також встановлено, що між Національною службою здоров`я України та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» укладені такі договори за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-COV-2»: № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до договору № 5746-М020-Р000, № 5566-Е721-Р000 від 26.07.2021, № 4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (додатки до листів НСЗУ № 42250/2-16-23 від 06.12.202' 3, № 44519/2-16-23 від 25.12.2023).

8.69. Відповідно до положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, Національна служба здоров`я України оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами на підставі звітів про медичні послуги відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за певним напрямом.

8.70. Отже, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» є надавачем медичних послуг та в спірному випадку - одержувачем коштів за програмою медичних гарантій у сфері медичного обслуговування населення, разом з тим не є суб`єктом владних повноважень.

8.71. Верховний Суд констатує, що перерахування суми податку на додану вартість, від сплати якого звільнений цей вид товару (ємності для кисню), за рахунок коштів, призначених для медичного обслуговування населення, є порушенням інтересів держави.

8.72. З метою усунення порушень бюджетного законодавства і законодавства у сфері публічних закупівель та повернення незаконно сплачених підприємству бюджетних коштів, що призвело до їх нераціонального використання, такі інтереси держави потребують захисту.

8.73. Розпорядник бюджетних коштів є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, а тому є належним позивачем у справі. До таких висновків прийшов Верховний Суд, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, Верховного Суду Касаційного господарського суду від 09.08.2023 №924/1283/21. Велика Палата Верховного Суду також визначила правомірним й стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів до бюджету в особі його розпорядника.

8.74. Повноваження Національної служби здоров`я України визначені Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 (зі змінами).

8.75. Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8.76. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та підпункту 5 пункту 4 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого Кабінетом Міністрів України у постанові від 27.12.2017 № 1101, на Національну службу здоров`я України покладено обов`язок здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення шляхом здійснення моніторингу у спосіб, передбачений у Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», а також моніторинг виконання договорів про реімбурсацію аптечними закладами.

8.77. Відповідно до пункту 14 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого Кабінетом Міністрів України у постанові від 27.12.2017 № 1101, Національна службу здоров`я України відповідно до покладених на неї завдань інформує уповноважені державні органи про виявлені порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звертається до суду у випадках, передбачених законом.

8.78. Програма державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій) відповідно до статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» - це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

8.79. Відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», програма медичних гарантій затверджуються Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

8.80. У статті 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що у 2021 році реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8.81. Отже, законодавство у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, а саме Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Положення про Національну службу здоров`я України, затверджене Кабінетом Міністрів України у постанові від 27.12.2017 №1101/, чітко визначає Національну службу здоров`я України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, уповноважений здійснювати заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми державних гарантій медичного обслуговування населення, та звертатися до суду з метою виконання покладених на неї завдань.

8.82. Відповідно до положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої Кабінетом Міністрів України у постанові від 25.04.2018 № 410, аналогічні норми якого закріплені у договорах № 5746-М020-Р000 від 30.10.2020, № 5746-М020-Р000/04 від 22.04.2021 про внесення змін до договорів № 5746-вМ020-Р000, № 5566-Е721-Р0СЮ від 26.07.2021, 4959-Е521-Р000 від 24.05.2021 (далі - договори), які укладені між Національною службою здоров`я України як замовником та КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» як надавачем, Національна служба здоров`я України як замовник має право проводити моніторинг виконання умов договору, зокрема, шляхом звірки повноти та достовірності інформації, що внесена у звіт про медичні послуги за договором, з інформацією, що міститься в системі, медичною документацією та іншими даними, що свідчать про надання послуг згідно з цим договором, та у разі виявлення невідповідностей чи порушень умов цього договору здійснювати перерахунок сплачених коштів за звітом про медичні послуги; за результатами моніторингу складати висновок, до якого в разі виявлення порушень додається довідка із зазначенням відповідних пунктів договору. Надавач зобов`язується повертати замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим Договором, зокрема, у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього Договору.

8.83. Крім того, за пунктом 24-1 зазначених договорів надавач державної або комунальної форми власності зобов`язаний надавати щокварталу до останнього дня наступного місяця замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати за формою, наданою замовником, а саме: 1) доходи - оплата за договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з НСЗУ, інші надходження з державного та місцевих бюджетів, дохід від надання медичних послуг за кошти фізичних і юридичних осіб, дохід від надання майна в оренду, благодійна допомога, вартість лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів, лікувального харчування, отриманих за рахунок централізованих закупівель МОЗ, інші надходження; 2) поточні видатки - оплата праці і нарахування на заробітну плату, придбання товарів, робіт і послуг із зазначенням їх видів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, інші видатки; 3) капітальні видатки - придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт, реконструкція і реставрація.

8.84. Крім того змістом пункту 19 цих договорів визначено, що надавач зобов`язаний вносити до системи інформацію про придбання або продаж обладнання, передбаченого умовами закупівлі, припинення або відновлення його роботи не пізніше наступного робочого дня з дня настання таких обставин.

8.85. Пунктом 18 договорів передбачені права замовника проводити моніторинг, у тому числі відомостей, які внесені надавачем до системи.

8.86. Разом з тим у додатку № 31 до договору № 5746-М 020-Р000/04 у розділі «Вимоги до організації надання послуги» зазначено про необхідність здійснення надавачем (лікарнею) здійснення закупівлі, використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою.

8.87. У розділі «Вимоги до переліку обладнання за місцем надання послуги» додатку № 31 до договорів № 5746-М 020-Р000/04, № 5746-М 020-Р000 передбачене першочергове залучення закладів охорони здоров`я, які, зокрема, мають джерело кисню високого тиску (2-5 атм) і високої потужності (щонайменше 60-100 л/хв). Це можуть бути балони із стислим киснем, резервуар із скрапленим киснем, киснева станція тощо.

8.88. Тобто умовами вказаного Договору передбачена наявність у лікарні ємності для кисню та необхідність лікарні здійснювати закупівлі, у тому числі медичних виробів.

8.89. У разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов`язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів (пункт 35 договорів).

8.90. Отже, КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» за рахунок коштів державних фінансових гарантій здійснила закупівлю ємності для кисню, що надало можливість останній надавати медичні послуги, які також оплачуються Національною службою здоров`я України.

8.91. На підставі викладеного уповноваженою особою на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень у спірних правовідносинах, у тому числі яка може бути позивачем у цьому спорі є Національна служба здоров`я України як розпорядник бюджетних коштів, передбачених для медичного обслуговування населення, та який наділений повноваженнями забезпечувати цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

8.92. Щодо уповноваженої особи на захист інтересів держави у спірних правовідносинах - Північно-східного офісу Держаудитслужби, який є органом державного фінансового контролю, Верховний Суд враховує таке.

8.93. Згідно із частинами першою та другою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

8.94. У статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено право органу державного фінансового контролю порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пункт 8); право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

8.95. Відповідно до частини першої статті 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

8.96. Згідно із пунктами 3 4, 9 частини четвертої Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

8.97. Згідно з Положенням про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженим Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

8.97.1. Офіс відповідно до покладених на нього завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту здійснення перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень. Вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

8.97.2. Офіс має право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

8.98. Отже, за чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері закупівель за бюджетні кошти у таких правовідносинах, відповідно, Північно-східний офіс Держаудитслужби з метою захисту інтересів держави у разі незабезпечення вимог щодо усунення виявлених порушень набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з позовними вимогами про визнання частини договору недійсною, у якій передбачається незаконне витрачання бюджетних коштів.

8.99. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 06.11.2020 у справі № 906/1024/19, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.

8.100. Верховний Суд зауважує, що звернення прокурора з позовом у цій справі, враховуючи встановлену бездіяльність компетентних органів, спрямоване передусім на відновлення порушених інтересів держави в частині надмірної сплати державних коштів, сплачених лікарнею за рахунок виділеної державної програми, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в цьому випадку наявні виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі визначених прокурором державних органів

8.101. Тож, ураховуючи заявлені позовні вимоги, а також встановлені у справі обставини, заявлені прокурором, позивачі є належними, оскільки кожен з них разом та окремо наділений повноваженнями захищати інтереси держави у спірних відносинах як зацікавлені особи в розумінні частини другої статті 4 ГПК України.

8.102. При цьому колегія суддів погоджується із обраним прокурором та застосованим судами способом захисту у цій справі, у тому числі шляхом стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів до бюджету, а саме на рахунок Національної служби здоров`я України, оскільки ці кошти передбачені для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення та можуть бути використані саме за їх цільовим призначенням для оплати за надання населенню медичних послуг, оскільки повернення коштів на рахунок сторони договору - КНП «Станично-Луганська багатопрофільна лікарня» не призведе до ефективного захисту порушених інтересів держави, адже відбулося нецільове та нераціональне витрачання бюджетних коштів, у тому числі через дії лікарні, яка уклала договір, включивши до вартості товару податку на додану вартість, та, як наслідок, перерахувала їх постачальнику.

8.103. Отже, Верховний Суд не встановив, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення неправильно застосували положення статті 216 ЦК України, чим порушили норми процесуального права, у тому числі положення статей 47, 238 ГПК України, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із цими рішеннями з формальних підстав, які не призвели до ухвалення незаконного рішення у цій справі.

8.104. Верховний Суд, ураховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» на рішення Господарського суду Луганської області від 22.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 913/14/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «СЗХНО» на рішення Господарського суду Луганської області від 22.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 913/14/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Луганської області від 22.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 913/14/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення10.12.2024
Оприлюднено13.12.2024
Номер документу123713464
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —913/14/24

Постанова від 10.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ємець А.А.

Постанова від 10.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ємець А.А.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ємець А.А.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ємець А.А.

Постанова від 10.09.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 03.09.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 03.07.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Рішення від 22.05.2024

Господарське

Господарський суд Луганської області

Фонова О.С.

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Господарський суд Луганської області

Фонова О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні