Ухвала
від 27.05.2024 по справі 517/312/20
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

27 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 517/312/20

Провадження № 61-767ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач)

на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року

у справі за позовом позивача до ОСОБА_2 (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - державного нотаріуса Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романової Ірини Сергіївни (далі - державний нотаріус) - про визнання договору дарування домоволодіння та заповіту недійсними і

в с т а н о в и в:

1. У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 6 серпня 2020 року просив:

- визнати недійсним укладений 27 серпня 2008 року ОСОБА_3 як дарувальницею із ОСОБА_4 як обдарованим, посвідчений державним нотаріусом і зареєстрований у реєстрі за № 1805 договір дарування (далі - договір дарування) домоволодіння (житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами) загальною площею 157,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових кімнат (позначені на плані як «1-2» площею 4,7 кв. м, «1-3» площею 17,7 кв. м, «1-4» площею 13,7 кв. м, «1-5» площею 6,9 кв. м), передпокою «1-1» площею 5,0 кв. м, сіней «1» площею 2,3 кв. м, сіней «П» площею 5,5 кв. м, сіней «ІП» площею 2,6 кв. м, сіней «ІV» площею 8,4 кв. м, і господарських будівель: сіней «а», сараїв «Б»,«Д»,«Ж»,«Е», літньої кухні «Г», вбиральні «З», погреба «К», огорожі 1, замощення 1, колодязя П (далі - домоволодіння);

- визнати недійсним посвідчений державним нотаріусом і зареєстрований у реєстрі за № 1804 заповіт від 27 серпня 2008 року (далі - заповіт) на земельну ділянку загальною площею 4,8698 га із кадастровим номером 51252551100:01:001:0085 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП «Нива», масив 31, ділянка 1 на території Захарівської (колишня назва - Фрунзівської) селищної ради Захарівського (колишня назва - Фрунзівського) району Одеської області (далі - земельна ділянка) (державний акт серії ОД № 031055, виданий 25 грудня 2003 року).

2. Обґрунтував вимоги так:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки та домоволодіння;

- спадкоємцями за законом першої черги були позивач і його брат - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- позивач не зміг отримати свідоцтво на спадщину; 5 жовтня 2017 року державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій через пропуск встановленого законом строку на прийняття спадщини та неможливість підтвердити родинні відносини зі спадкодавцем у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів;

- за життя мати позивача у 2006 році повідомила, що у неї зникли документи на земельну ділянку, на житловий будинок і свідоцтво про народження позивача. Їх вкрала невістка - ОСОБА_5 . Ці документи виявили на момент складання заповіту й укладення договору дарування;

- про існування договору дарування та заповіту на користь його брата позивач дізнався пізніше. Вважає, що підпис на договорі дарування та заповіті не є підписом матері. У такий спосіб права позивача порушили, а його мати ввели в оману.

3. 22 березня 2023 року Фрунзівський районний суд Одеської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив, а 30 листопада 2023 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову про залишення цього рішення без змін. Суди мотивували їхні рішення так:

- позивач не довів належно обґрунтованість того, що заповіт і договір дарування укладені з порушенням чинного законодавства та порушують його права. Відповідач надав належні та достовірні докази, які спростовують підстави позову;

- призначену згідно з ухвалою суду від 19 серпня 2020 року судову посмертну почеркознавчу експертизу не провели з вини позивача, бо той не виконав вимоги, зазначені у клопотанні експерта про надання додаткових матеріалів, а також не оплатив вартість дослідження. Це дозволяє вважати твердження позивача з позовної заяви надуманими, невірними, помилковими та необґрунтованими. Підстав для визнання заповіту та договору дарування недійсними немає.

4. 8 січня 2024 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати зазначені судові рішення, «повністю ухвалити нове рішення : змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд».

5. 5 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Позивач мав: вказати відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; уточнити вимогу (клопотання) за наслідками перегляду зазначених судових рішень; зазначити передбачені частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави касаційного оскарження рішень судів першої й апеляційної інстанцій і навести відповідне обґрунтування; надати суду ще одну копію касаційної скарги та додатку до неї відповідно до кількості учасників справи; сплатити 3 363,20 грн судового збору.

6. 25 лютого 2024 року позивач подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 7922/0/220-24 від 6 березня 2024 року), яку підписав разом із адвокатом Салмановою Фатімою Акберівною. Вказав про відсутність у нього електронного кабінету. До заяви додав:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1321550, виданий 2 січня 2024 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 20 лютого 2024 року № 16 про сплату 3 700,00 грн судового збору;

- клопотання, у якому просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд в іншому складі суддів, зокрема за встановленою підсудністю;

- клопотання, у якому стверджує, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, однобоко розглянули справу. Вказав, що неодноразово заявляв відвід судді Гончар І. В. і написав на неї скаргу до Вищої ради правосуддя, після чого ця суддя заявила самовідвід. Повідомив, що всі доводи виклав у касаційній скарзі від 8 січня 2024 року та підтримує їх;

- пояснення до касаційної скарги «з метою виконання зауважень», вказаних в ухвалі Верховного Суду. Зазначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах);

- ще одну копію касаційної скарги та постанови апеляційного суду як додатку до цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

7. 18 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив позивачеві строк на п`ять днів із дня вручення тієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Позивач мав конкретизувати, щодо застосування якої саме норми чи яких саме норм права, яку (які) суди попередніх інстанцій неправильно застосували або порушили, відсутній висновок Верховного Суду, а також подати до суду копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги разом із додатками до такої заяви, які він не надав раніше, відповідно до кількості учасників справи.

8. 9 квітня 2024 року позивач подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додав копії матеріалів, які він не надав раніше, відповідно до кількості учасників справи.

9. Касаційну скаргу обґрунтував так:

- у 2018 році позивач виявив, що підпис на договорі дарування та заповіті не належав його матері. У графі «підпис» на вказаних документах зазначена « ОСОБА_3 », тоді як у свідоцтві про смерть і «всюди в паспортних документах» вказано « ОСОБА_3 ». Суди попередніх інстанцій цю обставину залишили поза увагою;

- договір дарування та заповіт не є законними, бо не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України;

- державний нотаріус порушив приписи глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, які визначають порядок викладення текстів і підписання посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів; замість матері позивача заповіт і договір дарування підписала інша особа;

- суди першої й апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що за заявою позивача «до Захарівського відділення поліції Одеської області» внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, за фактом підроблення документів;

- суди попередніх інстанцій порушили також норми процесуального права щодо проведення експертизи. Клопотання експерта від 7 вересня 2020 року позивач отримав лише 23 жовтня 2020 року, коли вже закінчився строк на оплату експертизи, тоді як Фрунзівський районний суд Одеської області отримав те клопотання 11 вересня 2020 року. Тому суддя Гончар І. В. позбавила позивача можливості скористатися правом доказування його позиції;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних до спірних правовідносинах;

- судді Фрунзівського районного суду Одеської області однобоко розглянули справу. Позивач не довіряв судді Гончар І. В., неодноразово заявляв їй відвід і написав на неї скаргу до Вищої ради правосуддя, після чого ця суддя заявила самовідвід;

- про наявність заповіту та договору дарування позивач дізнався лише у 2018 році під час ознайомлення з матеріалами справи № 517/71/18. За життя його брат - ОСОБА_4 - про заповіт і договір дарування нічого не казав. Хоча з братом мав домовленість про те, що коли той отримає спадщину, то поділить половину її вартості. До суду позивач звернувся у 2020 році. Тому позовну давність не пропустив.

10. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

11. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк (повне судове рішення складене 11 грудня 2023 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - державного нотаріуса Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романової Ірини Сергіївни - про визнання договору дарування домоволодіння та заповіту недійсними.

2. Витребувати з Фрунзівського районного суду Одеської області цивільну справу № 517/312/20.

3. Надіслати іншим учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення27.05.2024
Оприлюднено05.06.2024
Номер документу119493549
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Судовий реєстр по справі —517/312/20

Ухвала від 27.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гудима Дмитро Анатолійович

Ухвала від 18.03.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гудима Дмитро Анатолійович

Ухвала від 05.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гудима Дмитро Анатолійович

Постанова від 30.11.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Драгомерецький М. М.

Ухвала від 06.09.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Драгомерецький М. М.

Ухвала від 15.06.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Драгомерецький М. М.

Ухвала від 08.05.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Драгомерецький М. М.

Рішення від 22.03.2023

Цивільне

Фрунзівський районний суд Одеської області

Тростенюк В. А.

Рішення від 22.03.2023

Цивільне

Фрунзівський районний суд Одеської області

Тростенюк В. А.

Ухвала від 14.03.2023

Цивільне

Фрунзівський районний суд Одеської області

Тростенюк В. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні