Ухвала

від 04.06.2024 по справі 950/2731/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 950/2731/21

провадження № 61-7189ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її адвоката Нежевело Валентини Вікторівни на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАУЕР», виконавчого комітету Лебединської міської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Перекрестової Олени Володимирівни, державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Ткачової Марії Василівни про визнання договору недійсним, припинення речового права, визнання дій незаконними, скасування державної реєстрації прав, зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2024 року ОСОБА_1 та її представник - Нежевело В. В. засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, в якій просять рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду заявники отримали 16 квітня 2024 року. На підтвердження надано відповідні докази.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень

(далі - ЄДРСР) постанову Сумського апеляційного суду ухвалено 28 березня

2024 року, оприлюднено в ЄДРСР 05 квітня 2024 року.

З доданої до касаційної скарги копії конверта Сумського апеляційного суду № 0600258976247 встановлено, що ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваної постанови 16 квітня 2024 року.

З урахуванням дати прийняття оскаржуваного судового рішення, дати його отримання, дати подання касаційної скарги, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено у статті 392 ЦПК України.

У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК Українипередбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Касаційна скарга містить клопотання про звільнення особи, яка подає касаційну скаргу, від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки сума судового збору за подачу касаційної скарги перевищує 5 % сукупного річного доходу

ОСОБА_1 за 2023 рік, який складає 48 880,82 грн.

На підтвердження майнового стану заявницями надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 14 травня 2024 року № 1808-24-1777 з якої вбачається, що ОСОБА_1 з квітня до грудня 2023 року отримала дохід у загальному розмірі 48 880,82 грн та копію довідки Лебединського управління Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості від 11 січня 2024 року № 109, в якій зазначено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як безробітна з 08 вересня 2022 року до 25 квітня 2023 року та доходу не отримувала.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

З огляду на надані заявницями докази майнового стану, касаційний суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору і зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, до 5 відсотків доходу заявника за 2023 рік.

Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів

бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Такі підстави перелічені в частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у

пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду

від 06 листопада 2023 року у справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23).

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду

від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими.

Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики.

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі

пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга заявниць частково не відповідає таким вимогам.

Обґрунтовуючи підстави оскарження судових рішень за пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК, заявниці вказують перелік постанов Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права в подібних правовідносинах, що не враховані в оскаржуваних судових рішеннях. Також заявниці посилаються на те, що суди не дослідили зібрані в справі докази та суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи (пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявниці, в тому числі, вказують відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Однак, заявницями в касаційній скарзі не зазначено, щодо якої норми права відсутній висновок, та не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права.

Вбачається, що предметом позову є вимоги, пов`язані з земельними ділянками площею 2,8994 га з кадастровим номером 5910500000:03:005:0091 та площею 0,4225 га з кадастровим номером 5910500000:04:001:0091.

Вартість земельних ділянок в судовому рішенні не зазначена. Не вказано вартість земельних ділянок і заявницями в касаційній скарзі.

У разі, якщо вартість земельних ділянок є меншою ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000,00 грн), заявницям необхідно зазначити випадок/випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого/яких судове рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин заявницям необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії касаційної скарги, та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Особам, які подали касаційну скаргу, необхідно: 1) уточнити вартість земельних ділянок; 2) сплатити судовий збір за подання касаційної скарги; 3) уточнити підстави касаційного оскарження;4)подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; 5) надати копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Суд роз`яснює, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 та її адвокату Нежевело Валентині Вікторівні строк на касаційне оскарження рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року, додаткового рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року та постанови Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року.

Клопотання ОСОБА_1 та її адвокатаНежевело ВалентиниВікторівни про звільнення від сплати судового збору - задовольнити частково.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, до 2 444,04 грн.

В іншій частині клопотання відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її адвоката Нежевело Валентини Вікторівни на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 серпня 2023 року, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Ситнік