Постанова

від 31.05.2024 по справі 707/506/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/272/24 Справа № 707/506/24 Категорія: ст. 173 КУпАП Головуючий у І інстанції Баронін Д. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Черкаси

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисниці Колотило Л.М. на постанову судді Черкаського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 грн.00 коп.

Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ

З постанови судді вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2024 року серії ВАБ № 359198, 21 лютого 2024 року близько 12 години 26 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , нецензурно висловлювався в бік громадянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисниця Колотило Л.М. просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що постанова судді винесена з порушеннями ст.ст. 256, 268, 247, 280 КУпАП та підлягає скасуванню, оскільки судом невірно з`ясував всі обставини справи, через що той дійшов хибних висновків про винуватість особи у скоєнні адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог, приводить диспозицію адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а також об`єктивну і суб`єктивну сторону цього правопорушення, акцентувавши увагу на понятті терміну - громадське місце.

Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 складено без врахування вимог Закону, оскільки у ньому з урахуванням диспозиції ст. 173 КУпАП, не конкретизовано, в чому саме полягали наслідки вчинених дій ОСОБА_1 , а лише констатовано, що останній нецензурно висловлювався в бік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд першої інстанції, пославшись на докази, зокрема, показання допитаних судовому засіданні свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які не узгоджуються з обставинами, відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення, безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

З цього приводу посилається на порушення вимог ст. 256 КУпАП та п. 9.15 Розділу 2 Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року за № 1376. Крім того, в складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про свідків правопорушення, яке нібито мало місце 21 лютого 2021 року о 12.26 год, хоча, як свідчать матеріали справи, на місці події такі особи були.

З огляду на викладене, протокол серії ВАБ № 359198 від 21 лютого 2024 року не може бути визнаний належним доказом у справі.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Приводить версію подій, за якою він на лінію 102 повідомив про певні події щодо малолітній тини. Разом з тим виклик поліції він не здійснював. Після чого за його місцем проживання прибули представники ювенальною поліції, а також сільської ради: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Затим він вказаним особам висловив вимоги покинути території його домоволодіння, зателефонував матері, котрій повідомив про ці події. Він закрив хвіртку та відпустив собаку.

Вважає що притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним та необґрунтованим, з порушенням його конституційних прав та КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисниці Колотило Л.М., які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені учасників провадження, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.

Частина 1 статті 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону суддею було дотримано.

Стаття 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Під громадським порядком розуміється, як зумовлена закономірностями соціального розвитку система правил та інститутів, що забезпечує упорядкованість суспільних відносин і надає їм певної організаційної форми.

Хуліганство є суспільно небезпечною дією, що порушує громадський порядок.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце. Найчастіше це відбувається на вулицях, у парках, у місцях проведення публічних заходів й інших громадських місцях. Разом з тим, за сталою судовою практикою вважається, що громадський порядок може бути порушений в безлюдному місці, у будь-який час доби, за відсутності сторонніх осіб, тобто в присутності лише потерпілого.

Мотивом порушення громадського порядку є неповага до суспільства. При цьому неповага до суспільства виявляється у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Повертаючись до обставин цієї справи апеляційний суд зауважує, що наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 359198 від 21 лютого 2023 року, відповідно до якого зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Попри доводи апелянтів, апеляційним судом встановлено, що цей протоколвідповідає вимогамст.256КУпАП,серед іншогов ньомузазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Судом першої інстанції були належним чином розглянуті доводи сторони захисту про наявність підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення на доопрацювання та обґрунтовано відкинуті.

У відповідностідо національногозаконодавства протоколпро адміністративнеправопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Під час допиту в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_2 вказала, що 21 лютого 2024 року до неї надійшло повідомлення з відділу превенції щодо звернення ОСОБА_1 з приводу порушення прав дитини. Приблизно о 12.00 год. вона прибула у помешкання ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , де вже перебували працівники поліції. Дитина дозволила увійти в помешкання, а ОСОБА_1 запитував навіщо вони приїхали. Після того, як ОСОБА_1 вигнав усіх з будинку, вони вийшли на вулицю. Там ОСОБА_1 вжив стосовно неї нецензурну лексику у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та інших осіб. Адміністративні матеріали за фактом нецензурної лайки ОСОБА_1 складав ОСОБА_8 безпосередньо на місці вчинення правопорушення. При цьому ОСОБА_1 був попереджений про складання матеріалів. Після чого ОСОБА_1 зайшов у двір свого будинку та випустив собаку.

Під час допиту в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 вказала, що вона працює директором КЗ «Центр надання соціальних послуг Білозерської сільської ради». 21 лютого 2024 року надійшов дзвінок від Служби у справах дітей стосовно неправомірних дій у патронатній родині щодо дитини Овчарика. Вона з фахівцем Служби у справах дітей приїхала до помешкання ОСОБА_1 , де вже були працівники поліції. ОСОБА_1 надав згоду на вхід до будинку. В будинку ОСОБА_1 висловлювався нецензурно, а потім почав виганяти їх та поліцейських з будинку. За межами домоволодіння ОСОБА_1 продовжив нецензурну лайку. ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_1 , що зараз складе протокол про адміністративне правопорушення за нецензурну лайку, а ОСОБА_1 після цього сховався у домоволодінні. Вона не бачила як ОСОБА_8 складав протокол.

Оцінюючи наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, суд першої інстанції також надав оцінку доданого до протоколу відеозапису.

З фактичних даних цих доказів випливає, що ОСОБА_1 нецензурно лаявся за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення в бік ОСОБА_2 .

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що у цьому випадку місце вчинення адміністративного правопорушення є громадським місцем, котре характеризується своєю суспільною значущістю, для задоволення культурних, ідеологічних, політичних, естетичних, економічних та інших інтересів багатьох людей, що передбачає вільний доступ до такого місця і можливість його спільного використання необмеженою кількістю людей.

Щодо цього суддя районного суду мотивовано відзначив, що вулиця за межами приватного домоволодіння є громадським місцем, оскільки це місце, до якого має вільний доступ необмежена кількість людей з метою задоволення потреби у пересуванні. Заразом належність певної ділянки вулиці до прибудинкової території не означає, що така ділянка вулиці перестала бути громадським місцем, оскільки до такої ділянки також має доступ необмежена кількість людей. У цьому випадку ОСОБА_1 висловив нецензурну лайку на вулиці, за межами приватного домоволодіння, у бік конкретної особи, а також у присутності інших осіб.

Водночас суд першої інстанції встановив відсутність доказів висловлення ОСОБА_1 нецензурної лайки в громадському місці в бік ОСОБА_3 , що не вплинуло на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, предметом розгляду судом першої інстанції було посилання ОСОБА_1 на те, що вчиненню правопорушення передувало незаконне проникнення на територію домоволодіння, в якому він проживає, котрі аргументовано визнані неспроможними.

З цього приводу суд першої інстанції відзначив, що події, що передували висловлюванню ОСОБА_1 нецензурної лайки - можливе незаконне проникнення на територію домоволодіння з боку певних осіб, не виправдовує дій ОСОБА_1 .

Інакше кажучи у цьому випадку висловлювання ОСОБА_1 нецензурної лайки, що ним й не заперечувалось, не може визнаватися правомірним, цебто, що не тягне за собою адміністративної відповідальності.

Ще суд першої інстанції зауважив, що з дослідженого відеозапису видно, що ОСОБА_1 на початку спілкування з працівниками поліції та іншими особами не висловлював заперечень проти їх перебування на території домоволодіння. Після того, як ОСОБА_1 почав висловлювати такі заперечення, вказані особи покинули територію домоволодіння.

Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою доказів.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді. Дії ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, кваліфіковані правильно, оскільки він вчинив дрібне хуліганство у вигляді нецензурної лайки в громадському місці, чим порушив спокій громадян.

Апеляційний суд враховує, що показання свідка ОСОБА_9 , котра приходиться матір`ю особи, що притягнуто до адміністративної відповідальності, яка була допитана апеляційним судом, не спростовують висновки суду першої інстанції.

З цих показань випливає, що свідок не була очевидцем подій, що є предметом дослідження у цій справі. Свідок повідомила, що коли вона прибула на місце проживання ОСОБА_1 , то останній перебував у домоволодіння, хвіртка була зачинена. Інші особи: поліцейські, представники сільської ради знаходились на вулиці біля цього домоволодіння. У її присутності протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми закону, на які посилаються апелянта, зокрема щодо відсутності у протоколі про адміністративне правопорушення свідків, чи процедури вручення особі, що притягається до адміністративної відповідальності примірника цього протоколу, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.

У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисниці Колотило Л.М. залишити без задоволення, постанову судді Черкаського районногосуду Черкаськоїобласті від10квітня 2024рокупро накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.173КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Люклянчук