Постанова

від 01.10.2024 по справі 707/506/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1453/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/506/24 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретар Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаського ВДВС на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 29.07.2024 (повний текст складено 29.07.2024, суддя в суді першої інстанції Смоляр О.А.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії, рішення та бездіяльність головного державного виконавця Вдовиченко Н.О. Черкаського ВДВС у Черкаському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся улипні 2024року досуду зіскаргою на дії, рішення та бездіяльність головного державного виконавця Вдовиченко Н.О. Черкаського ВДВС та вказав, що 27.06.2024 йому стало відомо про блокування кредитної картки, а також картки, на яку йому надходить пенсія. 01.07.2024 його представник отримала постанови державного виконавця про відкриття провадження та накладення арештів та написала заяву про зняття арешту з пенсійної картки, але їй було відмовлено. За таких обставин вважає, що постанови державного виконавця про накладення арешту винесені з порушенням ст.72 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29.07.2024 вказану скаргу задоволено частково та постановлено визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Черкаського ВДВС у Черкаському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вдовиченко Н.О. щодо не скасування арешту з коштів боржника ОСОБА_2 та зобов`язано головного державного виконавця Черкаського ВДВС у Черкаському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вдовиченко Н.О. усунути бездіяльність шляхом зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суд вказав, що державний виконавець, маючи документальні підтвердження, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, звертати стягнення заборонено (пенсійні нарахування), арешту з такого рахунку та/або коштів не зняв, чим порушив приписи ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та норми чинного законодавства у сфері соціального захисту. Суд не вбачав підстав для задоволення скарги в частині скасування постанов про накладення арешту на кошти боржника та про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 , оскільки такі постанови є правомірними, а рішення суду про стягнення коштів на даний час боржником ОСОБА_2 не виконане.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ВДВС подав 05.08.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду у справі, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відхилити вимоги скарги.

Зазначає, що на картковий рахунок боржника надходять не лише пенсійні виплати, а й інші нарахування на які можна звернути стягнення. Банк мав повідомити державного виконавця про цільове призначення коштів, які находять на картковий рахунок боржника.

Суд не відклав судовий розгляд за клопотанням державного виконавця, чим позбавив себе можливості врахувати, що 02.07.2024 боржник написав заяву про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій, у відповідь на яку головним державним виконавцем 03.07.2024 визначено поточних рахунок № НОМЕР_3 у АТ КБ «Приватбанк» для здійснення видаткових операцій боржника на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати. Як свідчить інформація з АСВП по розрахункового рахунку № НОМЕР_3 боржник з 03.07.2024 користується своїми коштами та залишок на 01.07.2024 становив 00,00 грн., а на 08.07.2024 - 0,17 грн.

При проведенні виконавчих дій державним виконавцем не виносилася постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, так як згідно відповідей з ДПС України та ПФУ боржник ніде не працює, але отримує пенсію, стягнення на яку заборонено.

Також станом на 05.08.2024 боржником рішення суду не виконано навіть частково попри наявність можливості розпоряджатися своїми коштами у межах двох мінімальних заробітних плат на місць.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив суд апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає її законною та належним чином обґрунтованою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що на виконанні в Черкаський ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться зведене виконавче провадження № 75408196 до складу якого входять виконавче провадження № 75396913 з примусового виконання постанови № 707/506/24 від 10.04.2024, виданої Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу в розмірі 51,00 грн., та виконавче провадження № 75396824 з примусового виконання постанови № 707/506/24 від 10.04.2024, виданої Черкаським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 605,60 грн.

Під час здійснення примусового виконання головним державним виконавцем Вдовиченко Н.О. Черкаського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до вимог ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» 26.06.2024 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку боржником отримано 01.07.2024 (згідно відмітки).

При цьому згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 24.02.2011 боржник ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства.

Постановою державного виконавця Черкаського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вдовиченко Н.О. від 27.06.2024 накладено арешт на грошові/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Черкаського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вдовиченко Н.О. від 03.07.2024 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1438,26 грн.

Відповідно до рукописної відмітки на супровідному листі №44463/6 від 26.06.2024, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 отримала копії вказаних постанов 01.07.2024.

Згідно довідки ПриватБанку від 01.07.2024 ОСОБА_2 має картку НОМЕР_5 , на яку отримує соціальні виплати.

Стверджуючи про незаконність накладення арешту на банківський рахунок, куди йому надходять пенсійні виплати, боржник ОСОБА_2 звернувся із відповідною скаргою до суду.

Зазначені правовідносини мають таке правове регулювання.

Згідно вимогстатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення викладені устатті 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відтак, метою звернення до суду зі скаргою на дії чи рішення державного виконавця є відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження внаслідок незаконності оскаржуваних дій чи рішень виконавця.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно приписів ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, верховенства права, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно п.1 ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ст. 73 ЗУ «Про виконавче провадження» існує перелік коштів, стягнення на які заборонено законом, зокрема, пенсії.

Відповідно до ч.3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до ст. 46 Конституцією України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 07.10.2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Як вірно зробив висновок суд першої інстанції, зі змісту вищенаведених норм права слідує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

За обставин цієї справи державним виконавцем накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на який надходять його пенсійні виплати, на які в силу приписів законодавства, наведених вище, арешт накладено бути не може, так як це позбавлятиме особу основних засобів до існування.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про протиправність відповідних дій державного виконавця та зобов`язав його зняти вказаний арешт.

Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що на картковий рахунок боржника надходять не лише пенсійні виплати, а й інші нарахування на які можна звернути стягнення, а також стосовно того, що банк мав повідомити державного виконавця про цільове призначення коштів, які находять на картковий рахунок боржника, так як такі обставини не свідчать про те, що законодавчо визначена заборона на арешт коштів пенсійних виплат не діє.

Отже відповідні дії державного виконавця, пов`язані з арештом коштів пенсійних виплат боржника, за будь-яких обставин будуть незаконними.

Наявність заяви боржника про надання йому можливості користуватися частиною своїх коштів на банківському рахунку, про що зазначає скаржник у поданій апеляційній скарзі, також не наділяють державного виконавця повноваженнями накладати арешт на кошти, стосовно яких наявна законодавча заборона по їх вилученню у боржника.

Відсутність постанови державного виконавця про звернення стягнення на пенсію та факт не виконання боржником рішення суду, щодо якого здійснюється виконавче провадження, на чому наголошує скаржник, не свідчить про можливість виконавця вживати заходи щодо накладення арешту на банківський рахунок, на який надходять пенсійні виплати.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 29.07.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати скаржника на сплату судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовуються, що відповідає приписам ст. 452 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 447 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 29.07.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Витрати скаржника по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 01.10.2024.

Суддя-доповідач

Судді