Постанова

від 29.05.2024 по справі 380/6502/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6502/24 пров. № А/857/8467/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Запотічного І.І., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року з питань забезпечення позову (суддя Клименко О.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складення повного тексту 02.04.2024),

в адміністративній справі №380/6502/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Південно-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства,

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Державного агентства лісових ресурсів України, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на заяву від 29 лютого 2024 року про переведення на посаду; 2) зобов`язати Держане агентство лісових ресурсів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 року та в порядку п. 2 ч.1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» перевести ОСОБА_1 на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства; 3) витрати по сплаті судових витрат покласти на відповідача.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі.

01 квітня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд забезпечити позов у цій справі, а саме, заборонити Голові Державного агентства лісових ресурсів України призначати на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до набрання рішенням у справі №380/6502/24 законної сили.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача від 01 квітня 2024 року про забезпечення позову у справі №380/6502/24 відмовлено.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 02.04.2024 не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржувану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, прийнятою із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд безпідставно не врахував, що підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є очевидні ознаки протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень в не розгляді заяви ОСОБА_1 та не прийняття рішення про переведення його на вакантну посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Державне агентство лісових ресурсів України видало наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. Однак суд не врахував, що в Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарстві відсутні будь-які засоби для виконання функцій та працевлаштуванні працівників. Судом першої інстанції не взято до увагу ту обставину, що відповідач (Роботодавець) протягом тривалого часу порушує Конституційне права особи на пращо, оскільки спочатку незаконно звільнили позивача із займаної посади, а потім продовжуючи свою незаконну поведінку, відмовляються перевести на посаду та відновити право на працю. Тому суд першої інстанції необґрунтовано відкинув доводи заявника, що очевидна протиправність суб`єкта владних повноважень полягає в ненаданні відповіді на заяву (протягом встановленого законом строку), порушення права на пращо, безпідставне не переведення ОСОБА_1 на іншу вакантну посаду. Вважає скаржник, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі призведе до неможливості виконання рішення, оскільки в разі призначення Державним агентством лісових ресурсів України іншого кандидата на посаду Начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, буде не можливе перевести позивача на дану посаду, на яку надав згоду на переведення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 02.04.2024. Забезпечити позов згідно заяви від 01 квітня 2024 року.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає наведені у ній доводи і аргументи безпідставними. Просить відмовити в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову в справі №380/6502/24, шляхом заборони голові Державного агентства лісових ресурсів України призначати на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України).

Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу відповіді на заяву від 29.02.2024 про переведення на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову у вказаній справі шляхом заборони Голові Державного агентства лісових ресурсів України призначати на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, до набрання рішенням у справі №380/6502/24 законної сили.

Заява позивача мотивована тим, що відповідач у встановлений законом строк не надає відповіді на заяву позивача від 29.02.2024 про переведення його на іншу посаду, що є очевидною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Відповідач не виконав рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та не відновив його порушене право, оскільки відсутні відомості про працевлаштування позивача на роботі в контролюючих органах державної влади. Також відповідач не забезпечує та не надає відповіді на заяву щодо визначення місця праці, посадових обов`язків та інших істотних умов праці. На переконання позивача, наведені обставини очевидно свідчать про бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України, що є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Крім цього, на думку позивача, відповідач свідомо не здійснює розгляд його заяви до моменту призначення на посаду іншого кандидата, щоб надалі звільнити із займаної посади. Позивач уважає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі призведе до неможливості виконання рішення, оскільки у разі призначення відповідачем іншого кандидата на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства буде неможливим переведення позивача на цю посаду, на яку він надав згоду на переведення.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи заявника не вказують на безумовну можливість виникнення конкретних та реальних обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в межах заявлених позовних вимог у випадку прийняття рішення на користь позивача.

При цьому, сама лише незгода позивача на його думку із бездіяльністю суб`єкта владних повноважень у формі нерозгляду заяви позивача від 29.02.2024 є лише припущенням позивача, і така обставина може бути досліджена та оцінена судом під час розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання про забезпечення позову, тому не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року (справа №400/722/19).

Вказані в заяві доводи позивача про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову зумовить настання негативних та незворотних наслідків для нього не підтверджені належними та допустимим доказами. Заявником не подано жодних доказів і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Із заяви про забезпечення позову слідує, що заявником не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або є очевидними ознаки протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такою бездіяльністю.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, бездіяльністю відповідача до ухвалення рішення суду по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також і те, що є ознаки очевидної бездіяльності відповідача.

Колегія суддів зазначає, що наявність ознак допущення відповідачем протиправної бездіяльності у межах спірних правовідносин може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Крім цього, апеляційний суд враховує, що такий вид забезпечення позову як заборона голові Державного агентства лісових ресурсів України призначати на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, не може вважатись співмірним із заявленими позовними вимогами у розглядуваній ситуації, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд формує висновок про те, що забезпечення позову шляхом заборони голові Державного агентства лісових ресурсів України призначати на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, не являється необхідним заходом для забезпечення реального виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державного агентства лісових ресурсів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 року та переведення його на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Так, владні повноваження голови Державного агентства лісових ресурсів України щодо призначення (непризначення) особи (в тому числі і позивача) на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а також порядок (процедура) такого призначення, визначені законодавствам.

Водночас, виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді чи про переведення його на іншу посаду, здійснюється в процесуально-правовому порядку щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.

При цьому, суд, який постановляє ухвалу щодо вжиття (невжиття) відповідного заходу забезпечення позову, не може одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта (дії чи бездіяльності), а рішення суду стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта (дії чи бездіяльності).

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №380/6502/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді В. С. Затолочний Н. В. Ільчишин Повний текст постанови суду складено 03.06.2024 року