Рішення

від 15.10.2024 по справі 380/6502/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Львів

справа № 380/6502/24

провадження № П/380/6582/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ; представник Зарічний І.Я.

відповідача: представник Чернишенко А.М.

третьої особи-1: представник Лукомський О.О.

третьої особи-2: представник Дрозда В.П.

третьої особи-3: представник Оніщук Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на заяву від 29 лютого 2024 року про переведення на посаду;

- зобов`язати Держане агентство лісових ресурсів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 року та в порядку п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» перевести ОСОБА_1 на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства;

- витрати по сплаті судових витрат покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом було прийняте рішення у справі №380/3108/23, яким визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України №21-к від 12.01.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023. Стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 91333,32 гривень середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

08.06.2023 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 по справі №380/3108/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.08.2023 № 283-К поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

29.02.2024 Постановою Верховного Суду скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2023.

На виконання Постанови Верховного Суду від 29.02.2024 відповідач - Державне агентство лісових ресурсів України 01.03.2024 прийняло наказ № 44-к «Про скасування наказу від 10.08.2023 року №283-К» яким, скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

01.03.2024 Державне агентство лісових ресурсів України видано наказ №45-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким поновлено позивача на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Позивач зазначає, що Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарство, хоча де-юре існує, однак де-факто припинило існувати, оскільки відповідно до Постанови КМУ України №1003, територіальні управління здійснюють свої функції до моменту створення міжрегіональних управлінь, що свідчить про відсутність повноважень з моменту утворення Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Позивач після прийняття Верховним Судом Постанови від 29.02.2024 у справі № 380/3108/23, 29.02.2024 року звернувся із заявою до Державного агентства лісових ресурсів України про переведення його з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на вакантну посаду начальника Південно-Західного управління лісового та мисливського господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу».

Вказана заява була підписана електронним цифровим підписом та скерована на офіційну електронну пошту відповідача, отримана та зареєстрована Державним агентством лісових ресурсів України 01.03.2024 року.

Однак, станом на момент звернення до суду жодної відповіді на заяву не отримав, на посаду його не переведено.

05.03.2024, після ознайомлення із наказом про поновлення на посаді ОСОБА_1 подав до Державного агентства лісових ресурсів України заяву, якою просив на виконання ст. 87 Закону України «Про державну службу» вручити йому попередження про наступне вивільнення, список рівнозначних посад та врахувати заяву-згоду на переведення на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Проте, відповідачем на вказану заяву відповіді не було надано.

Позивач зазначає, що бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України полягає у не наданні відповіді на подані заяви, а саме на заяву від 29.02.2024, в строк встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідно до приписів статті 20 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР, строк розгляду заяв, які не потребують додаткового вивчення становить не більше 15 днів, які потребують додаткового вивчення не більше одного місяця. Жодних повідомлень позивачу про додаткове вивчення не надходило, а тому позивач уважає, що на вказану заяву встановлений строк 15 днів.

Позивач зазначає, що оскільки на момент поновлення ОСОБА_1 (видача наказу №45-к від 01.03.2024 «Про поновлення ОСОБА_1 ») Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства перебуває в стані реорганізації, відповідно ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» повинно було бути запропоновано рівнозначні вакантні посади.

Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України №10-30/1282-24 від 08.03.2024, станом на 01.03.2024 є вакантною посада начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, яка повинна бути запропонована ОСОБА_1 , як рівнозначна посада.

Позивач стверджує, що своєю заявою від 29.02.2024 надав згоду на переведення на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача просить зобов`язати Державне агентство лісових ресурсів України розглянути заяву про переведення на посаду від 29.02.2024 та в порядку п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» перевести ОСОБА_1 на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, оскільки відповідач умисно ухиляється від вчинення дій щодо переведення ОСОБА_1 на вказану посаду.

Також у позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 10000 гривень. Докази будуть подані в судове засідання.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив у зв`язку з відсутністю предмету спору, вважає наведені доводи і аргументи безпідставними та зумовлені реальним конфліктом інтересів, а спосіб і порядок захисту обраний позивачем не передбачений чинним законодавством.

Відповідач зазначив, що розглянув заяву позивача від 29.02.2024 про переведення та надав відповідь у листі вих. № 10-30/1570-24 від 22.03.2024, а дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян встановлений трудовим законодавством - ч.1 ст.12 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідач вказує, що зазначена позивачем норма п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу» передбачає виключне право та повноваження щодо прийняття рішення про переведення на рівнозначну посаду за суб`єктом призначення, і не містить зобов`язального принципу.

Також відповідач наголошує, що роботодавцем позивача є Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства, наразі Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства - не припинено. Позивач обіймає посаду начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. Водночас, державний службовець зобов`язаний запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби - п.10 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну службу».

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Представник відповідача в судовому засіданні дану позицію підтримав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб 1, 2, 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав по суті аналогічних запереченням відповідача та викладених у письмових поясненнях, підтримали правову позицію відповідача повністю, просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 29 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін. Залучено Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства та Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 02 квітня 2024 року, яка залишена без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, у задоволенні заяви представника позивача від 01 квітня 2024 року про забезпечення позову у справі № 380/6502/24 відмовлено.

Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року заяву представника відповідача від 04 квітня 2024 року про участь в режимі відеоконференції у справі № 380/6502/24 задоволено.

Ухвалою суду від 24 травня 2024 року постановлено розгляд адміністративної справи № 380/6502/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням.

Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання 04.06.2024, залучено ОСОБА_2 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 19 червня 2024 року заяву представника третьої особи - 2 від 18 червня 2024 року про участь в режимі відеоконференції у справі № 380/6502/24 задоволено.

Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання 25.06.2024 продовжено строк підготовчого судового засідання відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КАС України.

Ухвалою суду від 04 липня 2024 року заяву представника третьої особи - 3 від 02 липня 2024 року про участь в режимі відеоконференції у справі № 380/6502/24 задоволено.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року заяву представника третьої особи - 1 від 03 липня 2024 року про участь в режимі відеоконференції у справі № 380/6502/24 задоволено.

Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання від 09.07.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення позивача, представників позивача, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

17.02.2023 ОСОБА_1 звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України №21-к від 12.01.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023 року; стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 91333 (дев`яносто одну тисячу триста тридцять три) грн 32 коп середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; в решті позову відмовлено; Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 24589 (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 82 коп з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі №380/3108/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з 13 січня 2023 року; в іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі №380/3108/23 - залишено без змін.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.08.2023 № 283-К поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року задоволено частково; касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року залишено без задоволення; касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року задоволено; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року скасовано; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року залишено в силі; ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року залишено без змін; поновлено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у частині стягнення з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 91 333 (дев`яносто одну тисячу триста тридцять три) грн 32 коп середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, крім суми стягнення за один місяць у розмірі, що підлягає до негайного виконання.

На виконання Постанови Верховного Суду від 29.02.2024 Державне агентство лісових ресурсів України 01.03.2024 винесено наказ № 44-к «Про скасування наказу від 10.08.2023 року №283-К» яким скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 10.08.2023 № 283-К «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

01.03.2024 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ №45-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким поновлено позивача на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

ОСОБА_1 29.02.2024 звернувся до Голови Державного агентства лісових ресурсів України із заявою, в якій просив про переведення його з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на вакантну посаду начальника Південно-Західного управління лісового та мисливського господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу».

Вказана заява скерована на офіційну електронну пошту відповідача, отримана та зареєстрована Державним агентством лісових ресурсів України 01.03.2024 року.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не надання в порядку Закону України «Про звернення громадян» відповіді на його заяву від 29.02.2024 про переведення з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на вакантну посаду начальника Південно-Західного управління лісового та мисливського господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідний із бездіяльністю відповідача щодо не надання відповіді на його заяву від 29.02.2024, тож з метою ефективного захисту порушених прав просить зобов`язати Державне агентство лісових ресурсів України розглянути заяву про переведення на посаду від 29.02.2024 та в порядку п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» перевести ОСОБА_1 на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи доводи позивача щодо не надання в порядку Закону України «Про звернення громадян» відповіді на його заяву від 29.02.2024 про переведення з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на вакантну посаду начальника Південно-Західного управління лісового та мисливського господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу», суд враховує наступне.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Статтею 1 цього Закону встановлено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною першою статі 7 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Частиною першою статті 18 Закону №393/96-ВР регламентовано, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 20 Закону №393/96-ВР урегульовано терміни розгляду звернень громадян.

Так, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

З аналізу положень Закону №393/96-ВР слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 29.02.2024 звернувся до Голови Державного агентства лісових ресурсів України із заявою наступного змісту: «З 15.08.2023 року, я перебуваю на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

29 лютого 2024 Верховним Судом у справі №380/3108/23 була прийнята постанова, згідно з якою скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року.

Відповідно до вказаного судового рішення, мене вирішено поновити на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

У зв`язку із скасуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року та поновлення мене на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, я підлягаю звільненню із посади начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Крім цього, судами у даній справі встановлено, що в Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарства була проведена реорганізація, тому до працівників повинні бути застосовані положення п. 2 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», а саме одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Вважаю, що рівнозначною посадою є саме вакантна посада (яка утворилась внаслідок мого звільнення) начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Прошу перевести мене із посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства відповідно до пункту 2 частини і статті 41 Закону України «Про державну службу».

Вказана заява скерована на офіційну електронну пошту відповідача, отримана та зареєстрована Державним агентством лісових ресурсів України 01.03.2024 року.

Листом №10-30/1570-24 від 22.03.2024 відповідач повідомив позивача: «Державне агентство лісових ресурсів України розглянуло Вашу заяву від 29.02.2024 та повідомляє.

На підставі Постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду по справі № 380/3108/23 від 29.02.2024 та Рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі № 380/3108/23 від 02.05.2023 Вас поновлено на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

За правилами встановленими пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу», державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Зазначена Вами норма закону передбачає виключне право та повноваження щодо надання пропозиції про переведення на рівнозначну посаду за суб`єктом призначення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Таким чином, відповідь було надано поза межами 15 денного строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» для звернень, які не потребують додаткового вивчення, водночас у межах місячного строку, який за правилами наведеної норми є загальним для розгляду і вирішення звернень.

Зважаючи на викладене, а також ураховуючи, що за результатами звернення відповідь в обов`язковому порядку має бути надана не пізніше місяця від дня надходження звернення і що Закон України «Про звернення громадян» не конкретизує, які саме звернення не потребують додаткового вивчення, суд не вбачає порушення Державним агентством лісових ресурсів України вимог зазначеного Закону у цій частині.

Подібні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №9901/118/20.

Більше того, норма статті 20 Закону України «Про звернення громадян» не містить і застережень щодо обов`язкового повідомлення заявника про додаткове вивчення звернення понад п`ятнадцятиденний термін. Така вимога встановлена лише якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, у такому випадку, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.

В межах спірних правовідносин суд констатує, що відповідачем розглянуто заяву позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь №10-30/1570-24 від 22.03.2024 із дотримання строку розгляду, який передбачений статтею 20 цього Закону, відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині у суду відсутні.

Щодо зобов`язання Держаного агентства лісових ресурсів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 року та в порядку п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» перевести ОСОБА_1 на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Згідно з частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Отже, існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які насамперед попереджаються про наступне звільнення з одночасною пропозицією державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Як слідує зі змісту позовної заяви та наданих пояснень позивачем та представником позивача в судовому засіданні, підставою подання заяви ОСОБА_1 29.02.2024 в порядку Закону України «Про звернення громадян» про переведення його в порядку п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, є визначений статтею 87 Закону України «Про державну службу» порядок вивільнення працівників.

Водночас, імперативною нормою статті 12 Закону України «Про звернення громадян» визначено сферу його застосування і вказано, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, КАС України, законами України «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру».

Таким чином, оскільки заявлені позивачем у зверненні до відповідача вимоги стосуються переведення його з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на вакантну посаду начальника Південно-Західного управління лісового та мисливського господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу», таке звернення не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Законом №393/96-ВР, оскільки такі відносини регулюються нормами Закону України «Про державну службу».

У спірних правовідносинах, які виникли у зв`язку із розглядом звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян», суд не може вимагати від суб`єкта владних повноважень ухвалювати певні рішення, які є юридичною формою реалізації повноважень в порядку Закону України «Про державну службу».

Втручання суду в такі повноваження суб`єкта владних повноважень у цьому випадку виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відтак, з огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд встановив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує, що підстави для визнання протиправною бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на заяву від 29 лютого 2024 року про переведення на посаду, а також зобов`язання Держане агентство лісових ресурсів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 року та в порядку п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» перевести ОСОБА_1 на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, у суду відсутні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя Клименко О.М.