Ухвала

від 27.05.2024 по справі 320/6150/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

27 травня 2024 року

м. Київ

справа №320/6150/23

адміністративне провадження №К/990/17963/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю. Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року

у справі №320/6150/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" звернулося до суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20 липня 2022 року №797 "Щодо діяльності ліцензіата з виробництва електричної та теплової енергії ТОВ Фірма "Технова".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), 08 травня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд не дослідив зібрані у справі докази.

В обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 2, пункту 1 частини першої статті 17, статей 19, 20 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII), за відсутності висновку Верховного Суду.

Відповідач зазначає, що суди також не врахували висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 17 листопада 2022 року у справі №826/17642/18.

У касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо скасування постанови №797 у зв`язку з тим, що така постанова повинна бути винесена відповідачем в рамках здійснення державного контролю за дотриманням позивачем законодавства у відповідній сфері та ліцензійних умов шляхом проведення перевірки.

З цього приводу відповідач зазначає, що оскаржувана постанова №797 винесена відповідно до статті 17 Закону №1540-VIII, в межах здійснення заходів державного регулювання, а тому позивач зобов`язаний був спрямувати кошти у сумі 500874,49 тис. грн на виконання заходів по відновленню засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також інших зобов`язань для забезпечення стабільної діяльності товариства під час проходження опалювального сезону 2022/2023 років.

Відповідач просить Верховний Суд сформувати висновок про наявність чи відсутність у НКРЕКП повноважень щодо зобов`язання суб`єктів господарювання спрямовувати кошти на виконання заходів по відновлення засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також інших зобов`язань для забезпечення стабільної діяльності товариств під час проходження опалювального сезону.

Також, відповідач не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що спірна постанова не містить посилань на закони України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про енергетичну ефективність", інші акти законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах, а тому є підстави вважати, що вона винесена не в рамках здійснення відповідачем заходів державного регулювання в силу положень частини другої статті 2 Закону №1540-VIII.

При цьому відповідач вважає, що судами не зазначено, яку норму законів України визначених частиною другою статті 2 Закону №1540-VIII, регулятор повинен був застосувати у даному випадку, що безпосередньо вказує на необґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій та неправильне застосування статті 2 Закону №1540-VIII.

Крім того, відповідач не підтримує зазначений висновок судів першої і апеляційної інстанцій та вважає, що частина друга статті 2 Закону №1540-VIII є бланкетною нормою та не містить імперативного обов`язку під час здійснення регулятором заходів державного регулювання посилатися на інші норми, визначені даною статтею, а саме законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про енергетичну ефективність", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 листопада 2022 року у справі №826/17642/18, зазначено, що саме Закон №1540-VIII є спеціальним у визначенні правового статусу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдань, функцій, повноважень та порядку їх здійснення. При цьому, у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом, застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. При цьому повноваження та обов`язки НКРЕКП не обмежуються виключно Законом №1540-VIII, а й конкретизовані у спеціальних підзаконних актах.

Скаржник також вказує на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій статті 19 Закону №1540-VIII та незастосування до спірних правовідносин статті 17 Закону №1540-VIII, оскільки постанова №797 прийнята шляхом здійснення заходів державного регулювання відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 та пункту 1 частини другої статті 17 Закону №1540-VIII, а не заходів державного контролю.

У касаційній скарзі НКРЕКП наголошує на необґрунтованості застосування судами правових висновків Верховного Суду у справах №818/1159/17, №320/5797/19 та №821/1173/17 в межах даних правовідносин, оскільки вони не обумовлені подібністю ні суб`єктів, ні об`єктів, ні предметів спірних правовідносин та їхнього правового регулювання.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 2, пункту 1 частини першої статті 17, статей 19, 20 Закону №1540-VIII, перевірки необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 листопада 2022 року у справі №826/17642/18 та формування відповідного правового висновку Верховним Судом.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №320/6150/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу №320/6150/23.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді А.Ю. Бучик

А.А. Єзеров