УХВАЛА
03 червня 2024 року
м. Київ
справа №380/5588/23
адміністративне провадження №К/990/18404/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року в адміністративній справі № 380/5588/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар ОЛЛ-ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправним,-
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар ОЛЛ-ТРЕЙД" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №140-РЛ від 16 лютого 2023 року;
- зобов`язати відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та розбірної торгівлі пальним, та місць виробництв, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за №13070314201900344.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року в адміністративній справі № 380/5588/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Судом встановлено, що касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції з порушенням строку на подання касаційної скарги.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, скаржник не порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та докази щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження не надає.
Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, висновок Верховного Суду щодо питання застосування яких саме норм права та подібність правовідносин.
Скаржником не зазначено яку саме норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновків, викладених у наведених ним постановах суду касаційної інстанції.
При цьому, в ухвалі від 13 березня 2024 року Верховний суд звернув увагу скаржника на те, що ключовим у цій справі є застосування абзацу 9 частини 52 статті 15 Закону № 481/95-ВР, однак при повторному зверненні до суду, касаційна скарга не містить жодних покликань на висновки Верховного Суду, які б стосувалися застосування цієї норми.
Для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.
Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Водночас в касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому скаржник вказує на відсутність коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд зазначає наступне.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Ураховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, скаржник не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Таким чином, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки скаржник вищезазначеним вимогам закону не відповідає і доказів незадовільного майнового стану не надав.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 1717,76 грн (0,8*2684*0,4*200%).
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету 22030102, Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328 - 330, 332 КАС України, Верховний Суд
у х в а л и в :
1. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 380/5588/23 - відмовити.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року в адміністративній справі № 380/5588/23 - залишити без руху.
3. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2024 |
Оприлюднено | 05.06.2024 |
Номер документу | 119503804 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них дозвільної системи, нагляду (контролю), реалізації держ-ї регуляторної політики у сфері госп-ї д-ті; ліцензування видів господарської д-ті; розроблення і застосування національних стандар., технічних регламентів та процедур оцінки відповідності |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Стрелець Т.Г.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Судова-Хомюк Наталія Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Судова-Хомюк Наталія Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Судова-Хомюк Наталія Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Судова-Хомюк Наталія Михайлівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Сидор Наталія Теодозіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні