Постанова

від 16.05.2024 по справі 522/8882/22-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4089/24

Справа № 522/8882/22-Е

Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач Міністерство оборони України, Центр медичної реабілітації та санітарного лікування «Одеський», Військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2023 року у складі судді Абухіна Р.Д.,

встановив:

У липні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санітарного лікування «Одеський», Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову (Том І: а.с. 161-170) просили суд:

- вселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , малолітну ОСОБА_4 до житлового приміщення загальною площею 57 кв.м, що складається з трьох кімнат площею 12,8 кв.м., 28,8 кв.м. та 13,4 кв.м., а всього - 55 кв.м., у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «ОДЕСЬКИЙ» усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , малолітньою ОСОБА_4 житловим приміщенням загальною площею 57 кв.м, що складається з трьох кімнат площею 12,8 кв.м., 28,8 кв.м. та 13,4 кв.м., а всього - 55 кв.м., у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання їм цілодобового, безстрокового, безперешкодного, безоплатного доступу до приміщення наведеного вище гуртожитку через огороджену територію санаторію « ОСОБА_6 » (Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «ОДЕСЬКИЙ»), з видачею вказаним громадянам України відповідних чинних (діючих) перепусток (дозволів) у т.ч. електронних на перетин контрольно-пропускного пункту охорони санаторію для забезпечення можливості безперешкодного доступу до житлових приміщень гуртожитку в будь-який час та спосіб.

В обґрунтування позову позивачі зазначали, що з 11.08.1981 до 28.04.2011 ОСОБА_1 працювала на посаді повара у санаторії « ОСОБА_6 ». 02.09.1989 року ОСОБА_1 вийшла заміж за ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину ОСОБА_7 .

За згодою адміністрації санаторію та профспілкового комітету ОСОБА_1 у 1981 році були виділені три кімнати та підсобні приміщення загальною площею 57 кв. м. для постійного проживання, іншого житла позивачі не мають.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2006 року у справі №2-5956/2006 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до клінічного санаторію «Лермонтовський» Паспортної служби Приморського району про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, позов було задоволено: зобов`язано дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Лермонтовський» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» укласти з ОСОБА_1 та членами її родини ОСОБА_2 та ОСОБА_8 договір найму житлового приміщення загальною площею 57 кв.м, що складається з трьох кімнат площею 12,8 кв.м., 28,8 кв.м. та 13,4 кв.м., а всього - 55 кв.м., та підсобного приміщення, площею 2 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано паспортну службу Приморського району зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , як постійно проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена постанова набрала законної сили 08.05.2006 року.

15.05.2006 на виконання вищезазначеної постанови суду між ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» та ОСОБА_1 укладено безстроковий договір найму житла - трикімнатної квартири загальною площею 57 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 вийшла заміж за ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4 .

Протягом періоду з 1981 року по теперішній час ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_2 , з 1990 року - з дочкою ОСОБА_3 , з 2011-2012 рр. - з зятем ОСОБА_5 , та онукою ОСОБА_4 відповідно проживають у 3-х житлових приміщеннях у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , сплачують комунальні послуги, роблять поточний ремонт кімнат, за власні кошти відремонтували дах гуртожитку тощо. Зазначений гуртожиток розміщений на території санаторію, яка є огородженою, і єдиною можливістю дійти до гуртожитку є прохід через прохідну по території санаторію.

Як відомо позивачам у 2011 році згідно рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 у справі №9/17-4164-2011 за державою в особі Фонду державного майна було визнано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі на будівлю гуртожитку, де позивачі 1,2,3 зареєстровані та проживають разом з позивачем-4.

З 2017 року власником вищезазначеного майна є держава в особі Міністерства оборони України.

Міністерство оборони України передало в оперативне управління майно санаторію (у тому числі гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , в якому позивачі проживають) Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «ОДЕСЬКИЙ».

У 2019 році адміністрація ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» перевірила документи позивачів на право проживання у гуртожитку та надало їм дозвіл на відкриття в будинкоуправлінні № НОМЕР_2 Одеської КЕВ рахунків про сплату комунальних послуг.

З 11.08.1981 ОСОБА_1 працювала на посаді кухаря в ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ».

На численні усні пропозиції та прохання укласти з позивачами договір оренди (найму) житла адміністрація ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» в особі керівника ОСОБА_9 не погоджувалася, погрожуючи позивачам лише примусовим виселенням з кімнат у гуртожитку, в яких вони проживають.

Протягом періоду часу з 2019 року до 16.06.2022 позивачі мали вільний прохід через територію санаторію до гуртожитку, оскільки адміністрація ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» видала позивачам перепустки, згідно яких вони могли пройти територією санаторію до свого житла.

На початку червня 2022 року адміністрація ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» розмістила біля гуртожитку оголошення, згідно яких повідомила, що мешканці гуртожитку повинні 16.06.2022 виселитися з займаних кімнат. Вказане оголошення не містить реквізитів розпорядчого документу, на підставі якого мешканці гуртожитку мають виселитися, яке Позивачі могли би оскаржити, ні законодавчого обґрунтування підстав виселення.

З відкритих та загальнодоступних інформаційних джерел (ухвала Господарського суду Одеської області від 30.06.2022 у справі №916/28/21) позивачам стало відомо, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Одеський» на цей період розгортається як військова частина та виконує своє завдання по захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Адміністрація ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» ввела електронну пропускну систему на територію санаторію, відмовилася надавати Позивачам перепустки та заборонила охороні пропускати Позивачів на територію санаторію. Позивачам заявили, що старі перепустки є недійсними.

Водночас, іншим мешканцям гуртожитку, які також зареєстровані та не мають права власності на кімнати як і позивачі, такі перепустки адміністрацією були видані. Відтак, вбачається дискримінація мешканців гуртожитку з боку адміністрації санаторію за невідомою ознакою: одним мешканцям гуртожитку перепустки видають, іншим - ні, без пояснення причин.

Таким чином, позивачі можуть вийти з житла, однак повернутися до нього не зможуть. На території санаторію відсутні будь-які магазини. Охорона санаторію не пропускає до позивачів працівників служби у справах дітей Одеської міської ради.

Чоловік позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який також є позивачем вийшов 17.06.2022 з гуртожитку та за територію санаторію на роботу і більше місяця не міг потрапити до житла у гуртожитку, оскільки охорона ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» його не пропускає на територію санаторію.

ОСОБА_1 має онкологічне захворювання і раз на місяць їй необхідно отримувати дозу зелендронової кислоти в Одеському обласному онкологічному диспансері. Відтак, більше місяця позивачка не може отримати належної медичної допомоги та у подальшому повернутися до свого житла для відпочинку, бо має обґрунтовані припущення, що охорона ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» її до житла не пропустить як і її чоловіка. Внаслідок вищезазначеного захворювання ОСОБА_1 потребує постійного догляду, який їй надають чоловік та донька ОСОБА_3 (купують продукти, сплачують комунальні послуги тощо).

На численні скарги на порушення прав позивачів з боку відповідача 2 жодні служби міста Одеси не можуть допомогти, оскільки керівник ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» ні на нікого не зважає.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до житлового приміщення загальною площею 57 кв.м., що складається з трьох кімнат площею 12,8 кв.м., 28.8 кв.м. та 13.4 кв.м., а всього 55 кв.м. у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «ОДЕСЬКИЙ» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловим приміщення загальною площею 57 кв.м., що складається з трьох кімнат площею 12,8 кв.м., 28.8 кв.м. та 13.4 кв.м., а всього 55 кв.м. у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання їм цілодобового, безстрокового, безперешкодного, безоплатного доступу до приміщення гуртожитку. У задоволені решти вимог відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачів відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з веденням військового стану Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та відповідно до мобілізаційної директиви Головнокомандувача ЗСУ від 24.02.22 №32/321/501/13Т, Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Одеський» було реорганізовано в Військову частини НОМЕР_1 , остання входить до структури Міністерства оборони України та відповідно безпосередньо залучені до забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та національних інтересів держави. Спільним Наказом Міністерства оборони України та Міністерства юстиції України №413/1881/7 від 15.08.2018 «Про передачу державного майна» було передано із сфери управління Міністерства юстиції України до сфери управління Міністерства оборони України будівлі та споруди санаторію «Лермонтовський» по пров. Лермонтовському, 2 у м. Одесі за переліком згідно з додатком 1 до Наказу та утворено склад комісії з питань приймання-передачі державного майна зі сфери управління Міністерства юстиції України до сфери управління Міністерства оборони України у складі, що визначений додатком 2 наказу. Наказом Міністерства оборони України від 23.04.2019 №194 на праві оперативного управління нерухоме майно військового містечка № НОМЕР_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 було закріплено за Центром медичної реабілітації та санаторного лікування «Одеський».

Скаржник зазначає, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача, що ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» не мало відповідних повноважень на укладення договору найму житла з відповідачем, оскільки не було власником (розпорядником) відповідного майна, вказане майно було власністю держави, зокрема відповідні обставини були встановлені під час розгляду Господарським судом Одеської області справи № 9/17-4164-2011.

Скаржник зазначає, що спірне майно, а саме нежитлові будівлі, загальною площею 12663 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , належить до державної власності та перебувають у розпорядженні Фонду державного майна України, як майно громадської організації колишнього СРСР, а тому воно не могло бути передано рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради у власність Закритому акціонерному товариству лікувальнооздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофздоровниця, оскільки відсутня згода названого органу управління об`єктом державної власності, у зв`язку із чим ані ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський», ані ЗАТ «Укрпрофздоровниця» не мали права на укладення договору найму житла, оскільки не були власниками такого майна, а відповідна нерухомість знаходилась у їх віданні. Крім того, укладення такого договору не відповідає вимогам законодавства і з тих підстав, що передача майна в оренду була здійснена за відсутності згоди держави (в особі Фонду державного майна). Разом з тим, вказаним договором порушуються права та інтереси Військової частини НОМЕР_1 , як суб`єкта, за яким на праві оперативного управління закріплено майновий комплекс санаторію.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат позивачів ОСОБА_10 посилалася на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині його оскарження, вказаним вище вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачами неправомірно створені перешкоди у здійсненні права користування житлом позивачам, у яких інше житло відсутнє, та підстави користування ним ґрунтуються на договорі найму житла, а також тривалості користування ним.

Проте погодитися з такими висновками суду неможна, виходячи з наступного.

Встановлено, що з 11.08.1981 ОСОБА_1 працювала на посаді повара у санаторії «Лермонтовський» у м. Одесі. За згодою адміністрації санаторію та профспілкового комітету ОСОБА_1 у 1981 році були виділені три кімнати та підсобні приміщення загальною площею 57 кв. м. для постійного проживання. Вона вийшла заміж та народила дитину ОСОБА_8 .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2006, яка набрала законної сили 08.05.2006 у справі №2-5956/2006 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до клінічного санаторію «Лермонтовський» (код ЄДРПОУ: 32432486), Паспортної служби Приморського району про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, позов було задоволено: зобов`язано дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Лермонтовський» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» укласти з ОСОБА_1 , та членами її родини - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 договір найму житлового приміщення загальною площею 57 кв.м, що складається з трьох кімнат площею 12,8 кв.м., 28,8 кв.м. та 13,4 кв.м., а всього - 55 кв.м., та підсобного приміщення, площею 2 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано паспортну службу Приморського району зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 як постійно проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 .

Після розгляду справи №2-5956/2006 Приморським районним судом м. Одеси 15.05.2006 з ОСОБА_1 та членами її родини ОСОБА_2 , ОСОБА_7 укладено договір найму житла без зазначення в ньому строку.

Після укладання шлюбу в спірному житлі зареєстрований ОСОБА_5 , та після народження дитина ОСОБА_4 , 2012 року народження.

З 07.05.2019 до 12.08.2021 ОСОБА_1 працювала на посаді кухаря в ЦМРтаСЛ «ОДЕСЬКИЙ» , що підтверджується доданими до позовної заяви відомостями про її трудовий стаж, розміщеними на веб-порталі Пенсійного фонду України.

До 16.06.2022 позивачі мали вільний прохід через територію санаторію до гуртожитку, наразі така можливість відсутня, шо вбачається з Інструкції з організації пропускного режиму, відповіді управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 21.07.2023 № 4594/3/41/13/06/02-29 на адвокатський запит за вх. № 459 а/з від 19.07.2023, копіями звернень та скарг позивачів, долучених до позовної заяви, не заперечувалося відповідачами.

Так, відповідно до оголошення, долученого до позовної заяви у зв`язку з відсутністю документів підтверджуючих право проживання у житловій будівлі, а також постійним, самовільним проникненням сторонніх осіб, до мешканців гуртожитку заявлено прохання надати у термін до 13 год. 00 хв. 16 червня 2022 року у приймальну частину документи про право проживання на займані мешканцями приміщення гуртожитку. У випадку незгоди пропуск на територію після 16 червня 2022 року мешканцям буде обмежено, а приміщення буде звільнено у встановлений законом спосіб.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 у справі №9/17-4164-2011, яке набрало законної сили, за державою в особі Фонду державного майна визнано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі на будівлю гуртожитку, приміщення в якому є предметом спору. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) №151 від 04.07.2002 „Про оформлення свідоцтв на право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на об`єкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський розташовані за адресами: АДРЕСА_3 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі №021961 від 17.07.2002 видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради (65004, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на ім`я Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця": 01033, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780).

Спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства юстиції України № 413/1881/7 від 15.08.2018 «Про передачу державного майна» було передано із сфери управління Міністерства юстиції України до сфери управління Міністерства оборони України будівлі та споруди санаторію «Лермонтовський» по пров. Лермонтовський, 2 у м. Одесі за переліком згідно з додатком 1 до наказу та утворено склад комісії з питань приймання-передачі державного майна зі сфери управління Міністерства юстиції України до сфери управління Міністерства оборони України будівлі, що визначений додатком 2 до наказу.

Будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_3 , у тому числі гуртожиток ( АДРЕСА_2 ) знаходяться на балансі КЕВ (м.Одеса) та в оперативному управлінні та експлуатації військової частини НОМЕР_1 .

Отже, зміст рішення господарського суду свідчить про те, що на час отримання житла для проживання відповідні права на його надання у користування особам у адміністрації санаторію «Лермонтовський» та профспілкового комітету були відсутні, а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що рішення господарського суду не впливає на виниклі правовідносини, оскільки право власності за державою визнане після того, як позивачі уклали договір найму житла.

Факт відновлення прав держави на спірне майно лише в 2012 році не є часом набуття права власності, судом встановлене про безпідставне та незаконне його вибуття з власності держави з часу незаконного рішення органу місцевого самоврядування, яке порушувало майнові права держави, як власника спірного майна, що передбачено положеннями статей 21, 392 та 393 ЦК України.

Крім того, поза увагою суду залишилося те, що договір найму житла не може бути безстроковим, навіть якщо про його строк не зазначено в договорі.

Так, відповідно до частини першої статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років.

За таких встановлених обставин довід про те, що договір найму не визнаний недійсним, не може бути підставою для вселення позивачів, оскільки не переукладався сторонами.

Висновки суду про те, що відсутність попередження наймодавця про відмову від укладання договору відповідно до пункту 4.1 договору найму від 15.05.2006 є ознакою його переукладання на новий строк на законі не ґрунтуються, оскільки відповідачі не є правонаступниками ДП «Клінічний санаторій »Лермонтовський», в свою чергу, ДП «Клінічний санаторій »Лермонтовський» не є власником спірного майна.

До виниклих правовідносин судом застосовано норми статей 9,109,114,116,125 ЖК України, якими переважно врегульовано питання унеможливлення виселення осіб, але судом питання виселення не вирішується, предметом вимог є вимоги про вселення, відтак норми права застосовані невірно.

Щодо посилання на необхідність дотримання вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, то слід виходити з того, що спірне житло не мало статусу іншого, окрім як гуртожиток, тобто було місцем для тимчасового проживання, обумовленого існуванням трудових відносин, відтак позивачі не вправі розраховувати на набуття його у користування безстроково. Більш того, сам факт звернення до суду в минулі роки із вимогами про зобов`язання укласти договір найму є окремим підтвердженням того, що таке право були тимчасовим і не визнавалося відповідачами.

Вимоги про встановлення сервітуту є похідними від прав на користування житлом.

Зважаючи на викладене, судом невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2023 року в частині вимог про вселення та зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санітарного лікування «Одеський», ВЧ НОМЕР_1 , Служба у справах дітей Одеської міської ради, Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про вселення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 05.06.2024

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева