Рішення

від 21.04.2009 по справі 2-38/2009

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-38/ 2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.

при секретарі - Зарянової А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 серпня 2008 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у сумі 12 000 гривень, а також просив стягнути судовий збір у сумі 600 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 1986 року займається бджільництвом та реалізацією продуктів бджільництва споживачам, що мешкають у селі Некрасовка Совєтського району АР Крим. Позивач зазначає, що в червні 2008 року він продав ОСОБА_2 фасований у тару мед кількістю три літри, але 23 липня 2008 року зазначений мед він знайшов під воротами свого будинку. При цьому, наступного дня позивач приїхав на вул. Совєтська в с. Некрасовка Совєтського району АР Крим, яке є людним місцем, оскільки там розташовані продовольчі магазини та адміністративні будівлі, де побачивши його, відповідачка в присутності багатьох мешканців села, в тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зробила публічну заяву про те, що придбаний мед вона повернула позивачу з тієї причини, що фін є фальсифікований, а конкретно «чистий цукор», обгрунтувавши таку заяву зробленим аналізом меду, проте висновок експертів не надала. В цей же день, ОСОБА_1 звернувся в Нижньогірську міжрайонну державну лабораторію ветеринарної медицини, якою був зроблений висновок про те, що придбаний відповідачкою мед є натуральним та не містить цукру, тому позивач звернувся до відповідачки з проханням вибачитись, однак остання відмовилась та продовжувала стверджувати, що мед є фальсифікованим. ОСОБА_1 вважає дії відповідачки такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію, у зв’язку з тим, що багато мешканців села перестали купувати його мед та він втратив можливість отримувати доходи для забезпечення гідного рівня життя, що в свою чергу завдає йому душевних переживань, оскільки він втратив довіру людей, відносно якості його меду, тому просив суд зобов’язати ОСОБА_2 спростувати поширену нею інформацію, шляхом публічного вибачення на сході мешканців села Некрасовка та підтвердження того факту, що його мед є якісним. Моральну шкоду позивач оцінює у сумі 12 000 гривень та пов’язує з тим, що внаслідок поширення недостовірної інформації було підірвано його психологічне здоров’я та порушений моральний й душевний спокій. При цьому, просив стягнути з відповідачки понесені при подачі позову судові витрати по справі в загальному розмірі 615 гривень.

Крім того, 19 січня 2009 року до суду звернулася ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у сумі 2 000 гривень, а також просила стягнути судовий збір у сумі 117 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 липня 2008 року ОСОБА_2, яка працює завідуючою Некрасовської дільничної лікарні державної медицини в Совєтському районі, знаходилася на вул. Совєтській в с. Некрасовка Совєтського району АР Крим, яке є людним місцем, оскільки розташоване біля магазину, де між нею та відповідачем ОСОБА_1 відбулася розмова стосовно повернення йому раніше купленого меду, в ході якої відповідач у присутності багатьох людей висловив думку про низький рівень її професійної кваліфікації, що на думку позивачки є приниженням її честі, гідності та ділової репутації, у зв’язку з чим, просила у судовому порядку зобов’язати ОСОБА_1 принести вибачення. Крім того, вважала, що діями відповідача їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у сумі 2 000 гривень та пов’язує з тим, що вона зазнала нервового розладу та на цій підставі погіршилося її здоров’я, зокрема збільшувався артеріальний тиск, з’явився головний біль, загострилися хронічні захворювання, в тому числі, тазова невралгія. При цьому, просила стягнути з відповідача понесені при подачі позову судові витрати по справі в загальному розмірі 132 гривні.

Ухвалою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2009 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат, об’єднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат.

Представник відповідачки за первісним позовом - адвокат ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилася про місце, дату та час розгляду справи сповіщена належним чином, про що свідчить її особистий підпис у розписці, наявної в матеріалах справи, про причини її неявки суду не відомо.

З огляду на це, враховуючи згоду учасників процесу на розгляд справи у відсутності не з’явившегося представника відповідачки, суд у відповідності до положень ст. 169 ЦПК України, вважає за можливим справу розглядати без участі адвоката ОСОБА_9.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, у тому числі пояснив, що інформація щодо не якості його меду була поширена відповідачкою багатому колу осіб, оскільки поширення цієї інформації відбулося в публічному місті. При цьому, зазначає, що відомості про фальсифікацію меду не відповідали дійсності, оскільки у відповідачки не малось достатніх документів підтверджуючих даний факт, а проведеною Нижньогірською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини перевіркою такий факт не знайшов свого підтвердження. При таких обставинах, на думку ОСОБА_1, висловлювання про те, що мед його виробництва є «чистим цукром» порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, як виробника та продавця меду, тому вимагає зобов’язати ОСОБА_2 спростувати поширену нею інформацію, шляхом публічного вибачення на сході мешканців села Некрасовка та підтвердження того факту, що його мед є якісним. При цьому, вказує, що він не зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності. Зазначає, що він, а так само і його дружина, зазнали моральних страждань і оцінює моральну шкоду в сумі 12 000 гривень, яку просить відшкодувати з відповідачки. Моральну шкоду позивач пов’язує з тим, що внаслідок поширення недостовірної інформації було підірвано його психологічне здоров’я та порушений моральний й душевний спокій, оскільки вин втратив довіру людей, при цьому його дружина стала погано себе почувати, постійно підвищувався її тиск, після такого публічного звинувачення та необхідності доказування, про якість меду.

Зустрічний позов ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 не визнав та заперечуючи проти позову зазначив, що ніяких висловлювань, які б порочили честь, гідність та ділову репутацію позивачки, він взагалі не казав, в тому числі, зазначив, що цей факт нею не підтверджений, тому просив в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні відповідачка за первісним позовом - ОСОБА_2, а також її представник - ОСОБА_10, позовні вимоги не визнали, вважаючи доводи позивача необгрунтованими, посилаючись на те, що відповідачка не принижувала честь, гідність та ділову репутацію позивача, а лише поставила під сумнів сорт меду проданого їй ОСОБА_1, оскільки за попередньою домовленістю із ним просила продати мед зібраний бджолами з квитків акації, але виявилося, що проданий їй мед зібраний бджолами з квитків рапсу, який вона не полюбляє. При цьому, вказують, що доводи позивача не підтверджені ніякими доказами, а тому просили в задоволенні позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, а також її представник - ОСОБА_10, підтримали і, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили його задовольнити, в тому числі, зазначили, що внаслідок поставлення під сумнів з її боку сорту меду проданого ОСОБА_1, останній публічно у непристойному виразі висловив думку про її професійну кваліфікацію, що на їх думку є приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2, тому просили зобов’язати відповідача за зустрічним позовом принести вибачення. При цьому, позивачка вказує, що у результаті такого висловлювання на її адресу вона зазнала нервового розладу та на цій підставі погіршилося її здоров’я, зокрема збільшувався артеріальний тиск, з’явився головний біль, загострилися хронічні захворювання, в тому числі, тазова невралгія, у зв’язку з чим, просила стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінила у сумі 2 000 гривень.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи та допитавши свідків суд вважає, що первісний та зустрічний позови задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Судом встановлено, що 24 липня 2008 року на вул. Совєтській в с. Некрасовка Совєтського району Автономної Республіки Крим між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в присутності невизначеного числа осіб, але більш ніж однієї людини, відбулася розмова стосовно повернення ОСОБА_2 меду бджолиного провадження придбаного у ОСОБА_1 з причин його фальсифікації, зокрема наявність цукру більш норми, а також висловлення з боку ОСОБА_1 думки про професійну кваліфікацію ОСОБА_2

Зазначені обставини, на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані у судовому засіданні учасниками процесу.

Не погодившись із думкою ОСОБА_2 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини із проханням провести експертизу стосовно якості його меду, але його було направлено до Нижньогірської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини, що підтверджується відповідним супровідним листом (а.с. 6)

Як вбачається з експертизи Нижньогірської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини № 1 від 29 липня 2008 року (а.с. 35), яку суд визнає належним доказом у відповідності до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, наданий для проведення дослідження мед ОСОБА_1 містить 66 відсотків меду при нормі 65-80 відсотків.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11, a також ОСОБА_12, показали суду, що 24 липня 2008 року вони були присутні при спорі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу якості меду останнього, при цьому, ОСОБА_1 виразився на адресу ОСОБА_2 словами, які не підлягають друку.

З урахуванням наявних у матеріалах цивільної справи відомостей, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.

Даних про їх заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, зокрема згідно з положеннями ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до своєї гідності та честі, а також недоторканості ділової репутації, при цьому фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист немайнових прав та інтересів у разі їх порушення, і способами судового захисту таких прав та інтересів, згідно зі ст. ст. 16, 277 ЦК України, є в тому числі право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, на відповідь та на спростування цієї інформації.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), а негативною інформацію, яка відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України визнається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного, слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо), і яка на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Під поширенням такої інформації слід розуміти, в тому числі повідомлення її в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Беручі до уваги вищенаведене, суд вважає доведеним факт розповсюдження відповідачкою за первісним позовом більш одній людині інформації стосовно не якості продукту бджільництва позивача, а саме меду, яке викладено в формі наголошення про наявність в ньому лише цукру, оскільки поширення такої інформації викладено публічно в усній формі третім особам, що підтверджується поясненнями сторін, які визнали такий факт, а також показаннями свідків.

Крім того, суд вважає доведеним і той факт, що продукт бджільництва виготовлений позивачем - мед, є якісним та відповідає певним нормативам, зокрема норма цукру в ньому є дозвільною (а.с. 35), а відповідачка за первісним позовом відповідно до положень ст. 277 ч. 3 ЦК України не довела протилежного.

Безумовно інформація, в якій перекручуються певні відомості про якість виготовленого особою товару є негативною для сприйняття цією особою і порушує її право на ділову репутацію, разом з тим, суд враховує характер правових відносин між сторонами, що виникли внаслідок купівлі-продажу товару та його споживання, а так само враховує вид товару та особливості кожної людини щодо смакових уподобань, і вважає, що пред’явлення вимог відповідачки щодо не якості товару позивача, мало за собою реалізацію нею повноважень щодо захисту прав та законних інтересів, як споживача, а також відповідно до положень ст. 34 Конституції України право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Крім того, як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1, які на підставі ст. 57 ЦПК України суд приймає до уваги, як доказ у справі, він не є зареєстрованим в якості суб’єкта господарської діяльності, тому на думку суду не може бути учасником суспільних відносин, оцінка діяльності якого впливає на його ділову репутацію, в тому числі дана обставина унеможливлює для ОСОБА_2 в іншому порядку захистити свої права та законні інтереси, як покупця та споживача його товару відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів».

В цьому сенсі, характер поширеної відповідачкою за первісним позовом недостовірної інформації відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» суд вважає оціночним судженням, тобто критикою, висловлюванням, що не може бути витлумачено як таким, що містить фактичні дані. При цьому оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а тому у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання ОСОБА_2 спростувати поширену нею інформацію, шляхом публічного вибачення на сході мешканців села Некрасовка та підтвердження того факту, що його мед є якісним, задоволенню не підлягає.

При цьому, у суду немає законних підстав зобов’язувати ОСОБА_2 вибачитися перед позивачем, оскільки згідно з положеннями ст. 19 Конституції України правовий порядок в України грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а статтями 16, 277 ЦК України примусове вибачення, як спосіб судового захисту гідності, честі та ділової репутації, не передбачено, в свою чергу ч. 1 ст. 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, факт причинно-наслідкового зв’язку між діями ОСОБА_2 і погіршенням стану психологічного здоров’я ОСОБА_1, порушення його морального й душевного спокою, відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України позивачем не доведений, а стан здоров’я дружини позивача внаслідок дій відповідачки, не є предметом спору, крім того, дружина позивача не є стороною у справі, у зв’язку з чим, вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, також не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 за її зустрічним позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, суд, враховуючи положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вважає доведеним факт публічного висловлювання більш одній особі з боку відповідача за зустрічним позовом, сумніву щодо професійної кваліфікації позивачки, як такий, що принижує її гідність та ділову репутацію, з огляду на те, що під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, при цьому ділова репутація фізичної особи розуміється набута нею суспільна оцінка її ділових й професійних якостей при виконанні трудових обов’язків, в даному випадку особи, яка має тривалий професійний досвід зооінженеру і займає посаду завідуючої Некрасовської дільничної лікарні державної медицини в Советському районі. При цьому, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, що грунтується на відповідності її поведінки загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а тому висловлювання відповідача щодо професійних якостей ОСОБА_13 суд не знаходить приниженням її честі.

Проте, суд не погоджується із способом захисту немайнових прав позивачки за зустрічним позовом, обраним нею, як зобов’язання відповідача вибачитися, оскільки, як вже було зазначено вище, згідно з положеннями ст. 19 Конституції України правовий порядок в України грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, в свою чергу ч. 1 ст. 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з огляду на це, а також приймаючи до уваги, що примусове вибачення, як спосіб судового захисту гідності, честі та ділової репутації не передбачено у ст. ст. 16, 277 ЦК України, у суду не має законних підстав зобов’язувати відповідача вибачитися перед позивачкою у тій чи іншій формі, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_13, суд враховує, що даний факт з урахуванням характеру моральних страждань, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України позивачкою не доведений, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що б свідчили про причинно-наслідковий зв’язок між діями ОСОБА_1 та розладом стану здоров’я ОСОБА_13, проходження в зв’язку з цим лікування в м. Сакі, тому в задоволенні позову в цієї частині також слід відмовити за недоведеністю.

На підставі вищенаведеного, ст. ст. 19, 34, 68 Конституції України, ст. ст. 16, 201, 270, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», № 2657-ХІІ від

02 жовтня 1992 року, зі змінами та доповненнями, п.п. 4, 15, 19, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 217, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі подання заяви про апеляційне оскарження після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.