Рішення

від 22.05.2024 по справі 914/3566/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 Справа № 914/3566/23

За позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства Пустомитиводоканал Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, м. Пустомити Львівської області

про стягнення 854 057, 98 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Смітюх С.В.

За участю представників:

від позивача: Довгий Т.Я. представник;

від відповідача: Соляник Р.А. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Львівській області до Комунального підприємства Пустомитиводоканал Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про стягнення 854 057, 98 грн збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 відкрито загальне позовне провадження

Ухвалою суду від 21.02.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 22.05.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час перевірки встановлено забір відповідачем підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземних вод).

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, ствердив, що позивач не встановив перевищення добового ліміту добування; не дослідив видобутий об`єм для кожної із свердловин; не обґрунтував чому саме 23.05.2019 застосовано як початок періоду обрахунку для визначення збитків; у формулі розрахунку збитків застосовано весь об`єм видобутої води, тобто без вирахування дозволеного статтею 23 Кодексу України про надра ліміту до 300 куб.м. в добу; під час перевірки інспектори вийшли за межі затвердженого переліку питань, тому акт не відповідає вимогам законодавства щодо змісту, а відображені порушення досліджено з порушенням вимог та є недопустимим доказом; акт перевірки підписано неуповноваженою особою; довідка відповідача від 15.09.2021 отримана позивачем після закінчення здійснення державного нагляду; у направленні не визначено питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд контроль відповідача; перевірку фактично проведено 5 із 8 членів комісії, які відображені в направленні; в акті відображено недостовірні дані початок порушення 22.05.2019, в той час, як 22.05.2019 ще був чинний дозвіл на користування надрами № 4536, тому акт перевірки є неналежним доказом; відповідач отримував дозволи на спеціальне водокористування, звітував про обсяги водовикористання, перевищення обсягу використання не виявлено, вчасно провів оплату за використану воду, тому протиправність дій відсутня.

Позивач на спростування доводів відповідача зазначив, що відповідач на момент перевірки мав чинний дозвіл на спеціальне водокористування, яким передбачено 3 місця здійснення діяльності з водокористування (водозабори), зокрема, свердловини № 1,2 в с. Хоросно Пустомитівського району Львівської області. Дозволом на спеціальне водокористування встановлено максимальний об`єм забору води з підземних вод за добу, який становить 2840, 77 м.куб/добу; у відповідача є резервуари, куди постійно закачуються значні об`єми води для подальшого забезпечення питних і санітарно-гігієнічних, виробничих потреб населення та підприємств м. Пустомити. Встановлені дозволом на спецводокористування ліміти забору води свідчать про те, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів перевищує 300 м.куб/добу. На спростування тверджень відповідача щодо відсутності вини, позивач зазначив, що такий звертався щодо отримання дозволу на користування надрами, а до позову долучено довідку за підписом директора підприємства, в якій відображено період та кількість використаних підземних вод. Наявність єдиного водозабору підтверджується дозвільними документами, зокрема, спеціальним дозволом на користування надрами від 22.05.2014 та дозволом на спеціальне водокористування; фактичний об`єм води, що використаний самовільно без дозвільних документів підтверджено довідкою, яка є належним доказом; відповідач не надав суду ні копії журналів первинного обліку водокористування, звітну документацію, які б підтвердили факт забору підземних вод в обсязі, який не перевищує 300 м.куб/добу; посилання відповідача на судову практику є нерелевантною; посадові особи були допущені до перевірки та не ставили вимоги про її припинення, а посадова особа отримала примірник акта, результати перевірки не оскаржувались, тому акт є належним доказом; зазначення у акті дати 22.05.2019 є технічною помилкою (правильна дата 23.05.2019), така не вплинула на розрахунок розміру збитків, оскільки при розрахунку брався до уваги період з 23.05.2019 по 13.09.2021; довідка отримана позивачем 15.09.2021, а її реєстрація наступним днем 16.09.20221 пояснюється тим, що 15.09.2021 посадові особи Інспекції перебували на перевірці і не мали технічної можливості здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції; стосовно правомірності використання додатку № 2 до акта, пояснив, що прісні підземні води це природний ресурс з подвійним правовим режимом і при їх видобутку слід керуватися вимогами водного законодавства та законодавства про надра, проте в уніфікованій формі акта питання щодо наявності/відсутності дозволу на користування надрами, як і дозволу на спеціальне водокористування, містяться саме в додатку № 2; щодо наявності повноважень в особи, яка отримала акт, зазначив, що юрист підприємства безпосередньо підпорядковується директору підприємства, який в момент вручення акта був відсутній та виконує його окремі службові доручення, тому вважає зазначену особу повноважною на отримання акта та додатково звертає увагу, що на ньому проставлено не лише підпис, а й печатка підприємства; розмір збитків розраховано відповідно до приписів Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Обставини справи.

22 травня 2014 року Державна служба геології та надр України видала Комунальному підприємству Пустомитиводоканал спеціальний дозвіл № 4536 на користування надрами назва родовища: водозабір «Хоросно» (свердловини №№1,2), які знаходяться між селами Семенівка та Хоросно терміном на 5 років.

Інспекційною перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Пустомитиводоканал», проведеною у період з 09.09.2021 по 15.09.2021, встановлено, що з 22.05.2019 КП «Пустомитиводоканал» здійснював порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме проводив самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) із свердловин №1, №2, які розміщені між селами Семенівка та Хоросно (водозабір «Хоросно») та використовуються для забезпечення питних і санітарно-гігієнічних потреб, виробничих потреб населення та підприємств м. Пустомити.

Згідно з наданої довідки КП «Пустомитиводоканал» №149 від 15.09.2021, в період відсутності спеціального дозволу на користування надрами з 23.05.2019 до 13.09.2021, підприємство самовільно підняло та використало із свердловин №1, №2 водозабір «Хоросно» - 674691,3 м3 підземних вод.

Позивач за наслідками проведення перевірки склав акт № 665/04/928 від 15.09.2021.

Акт отримано для ознайомлення юристом КП «Пустомитиводоканал» ОСОБА_1 15.09.2021. Крім підпису представника відповідача, також є відтиск печатки підприємства.

Надалі позивач скерував відповідачу претензію № 178 від 23.10.2021 на суму 854 057, 98 грн. Додатком до претензії є розрахунок збитків, розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за період з 23.05.2019 по 13.09.2021.

Враховуючи відсутність добровільної сплати збитків на суму 854 057, 98 грн, позивач звернувся до суду про стягнення з їх відповідача у примусовому порядку.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно на підставі прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, тобто відповідач.

Частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Відповідачу видано дозвіл на спеціальне водокористування від 18.08.2020.

Однак термін дії дозволу на користування надрами, виданого відповідачу 22.05.2014 терміном на 5 років, закінчився.

Слід зазначити, що відповідач скеровував листи щодо погодження надання дозволу на користування надрами у 2020 році, проте такі повернуто підприємству, враховуючи виявлені недоліки.

Зазначені обставини не свідчать про добросовісну поведінку відповідача та не можуть слугувати підставою для висновків стосовно відсутності вини підприємства.

Відповідно до обставин справи, не спростованих відповідачем, факт самовільного надрокористування (користування без спеціального дозволу) свідчить про протиправність поведінки відповідача; наявність шкоди виражена у заподіянні збитків, розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 (надалі по тексту Методика), на суму 854 057, 98 грн; причинний зв`язок проявляється у наслідках заподіянні збитків відповідачем при вчиненні протиправних дій, як зазначено вище. Вина відповідача презюмується. У справі, що розглядається, відповідач наявність вини не спростував.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Розділом 9 Методики регламентовано розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою З сам = 5 х W х Тар (грн.), (23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3).

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Відповідно до довідки КП «Пустомитиводоканал» від 15.09.2021, за період з 23.05.2019 по 13.09.2021 із водозабору «Хоросно» забрано та використано 674 691, 3 м3 підземних вод.

Тобто добове видобування води становило більше, ніж 300 м3/добу, тому відбувалося самовільне користування надрами.

Перевіривши розрахунок збитків, суд встановив, що такий є правильний.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Враховуючи усе вище викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

На спростування доводів відповідача, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Перевищення добового ліміту добування води понад 300 куб.м./добу підтверджується простим математичним розрахунком: 674691,3:845=798.45; також це підтверджується і відсутністю поданих відповідачем копій журналів первинного обліку водокористування, звітної документації, які б могли підтвердити факт забору підземних вод, що не перевищує 300 куб.м./добу; відповідач не подав жодних доказів, а наявні у матеріалах справи підтверджують, що Хоросно є єдиним водозабором; визначення періоду нарахування зумовлено довідкою підприємства, яку надано самостійно відповідачем позивачу, а нарахування проведено з урахуванням формули, зазначеної в Методиці; довідка є належним та допустимим доказом; акт перевірки є належним доказом, наявність технічної описки жодним чином не впливає на відображені в акті факти.

Також відхиляються як необґрунтовані твердження відповідача, що акт підписано неуповноваженою особою, оскільки юрист підприємства безпосередньо підпорядковується директору підприємства та виконує його окремі службові доручення; докази притягнення підписанта до дисциплінарної відповідальності (у разі якщо директор вважав, що така перевищила повноваження) відсутні у матеріалах справи.

Не заслуговують на увагу також і твердження, що довідка відповідача від 15.09.2021 отримана позивачем після закінчення здійснення державного нагляду, оскільки в акті від 15.09.2021 є посилання на неї. В акті відображено, що перевірка закінчена 15.09.2021 о 17 год 00 хв, тому реєстрація зазначеної довідки відбулась наступного робочого дня.

Безпідставними також є посилання на необхідність застосування додатку № 10, оскільки його застосування у випадку використання ділянки надр (підземних вод) не передбачено уніфікованою формою акта.

Тому враховуючи викладене, а також те, що відповідач допустив інспекцію до перевірки, підписав акт без зауважень, не оскаржив її результати, суд, здійснивши сукупний аналіз усіх доказів у справі, дійшов висновку про доведеність факту самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами із сердловин №1,2 водозабору Хоросно, що є визначальним в межах цієї справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Пустомитиводоканал Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Львівський р-н, місто Пустомити, вул. Кандиби Івана, будинок 5, ідент. код: 31490044) на користь Державної екологічної інспекції у Львівській області (місцезнаходження: 79026, місто Львів, вул. Стрийська, 98; ідент. код: 38057086) 854 057, 98 грн збитків та 12 810, 87 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.06.2024.

Суддя Галамай О.З.