Постанова

від 27.05.2024 по справі 907/136/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа №907/136/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за №9-7-0.7-843/2-24 від 15.02.2024 (вх. № 01-05/556/24 від 23.02.24)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 (м. Ужгород, суддя Л.В. Андрейчук)

у справі № 907/136/24

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД.КОМ, м. Київ

про стягнення 187 515,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД.КОМ про стягнення 187 515,00 грн.

Господарський суд Закарпатської області своєю ухвалою від 13.02.2024 у справі № 907/136/24 матеріали позовної заяви Головного управління Держгеокадастру у 3акарпатській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНД.КОМ про стягнення 187 515,00 грн штрафних санкцій із доданими до неї документами вирішив надіслати Господарському суду м. Києва (вул. Богдана Хмельницького, 44-В, м. Київ, 01054) за підсудністю.

Місцевий господарський суд вказав, що беручи до уваги відсутність підстав для застосування при визначенні підсудності даного спору приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України, а також враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД.КОМ» (код ЄДРПОУ 38922252) є: 04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд 53-Б, Г/П №116, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали позовної заяви (справи №907/136/24) підлягають надісланню до Господарського суду м. Києва за підсудністю.

Не погодившись з ухвалою суду Закарпатської області від 13.02.2024 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за №9-7-0.7-843/2-24 від 15.02.2024 (вх. № 01-05/556/24 від 23.02.24) у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 у справі № 907/136/24 про передачу справи за підсудністю Господарському суду м. Києва і направити справу для розгляду до Господарського суду Закарпатської області.

Апелянт зазначає, що зазначений спір виник з укладеного між позивачем та відповідачем договором № 26-Г від 08.08.2023, зі змінами згідно додаткової угоди № 1 від 21.11.2023 предметом якого є надання послуги з проведення державної інвентаризації земель на території Закарпатської області відповідно до технічного завдання, календарного плану надання послуг та ін. Технічне завдання договору передбачало проведення державної інвентаризації земель державної власності території Закарпатської області на загальну площу 10034.5 га. строком надання послуг до грудня 2023.

Зазначений факт на переконання апелянта повністю відповідає вимогам частині 5 статті 29 Господарсько процесуального кодексу України де вказано, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відтак позивач вказує, що правомірно звернувся до Господарського суду Закарпатської області, оскільки предметом вказаного договору є послуги з проведення державної інвентаризації земель на території Закарпатської області.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, що неодноразово відмічалося Верховний Судом.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД.КОМ» укладено Договір про надання послуг №26-Г від 08.08.2023, пунктом 1.1. якого визначено, що Виконавець зобов`язується надати послуги за кодом згідно з код ДК 021:2015 -71350000-6 «Науково-технічні послуги в галузі інженерії» Послуги з проведення державної інвентаризації земель на території Закарпатської області, відповідно до технічного завдання (Додаток № 1 до цього Договору), календарного плану надання послуг (Додаток №4 до цього Договору) та умов цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти надані Послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Згідно ч. 1 ст.532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів (штрафних санкцій) за неналежне виконання умов договору про виконання робіт, при цьому умовами спірного договору питання щодо місця виконання такого грошового зобов`язання не врегульовано.

На переконання колегії суддів, спір виник з приводу договору про надання послуг, крім того, у даній конкретній справі, предметом спору є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання цього договору, що за своєю суттю є відмінним від безпосереднього виконання робіт, місце виконання яких визначено договором.

Колегія суддів звертає увагу, що спір не стосується правовідносин оренди, правовідносин будь-якого іншого користування нерухомим майном або стягнення заборгованості за користування нерухомим майном, спір стосується стягнення штрафних санкцій і оскільки договір породжує виключно обов`язки з виконання робіт (надання послуг) лише з оформлення документів та оплати таких послуг, то жодним чином не стосується прав та інтересів щодо об`єкту як нерухомого майна.

Враховуючи наведене, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що даний спір повністю відповідає вимогам частині 5 статті 29 Господарсько процесуального кодексу України, якою позивач визначає підсудність за місцем виконання договору.

Враховуючи, що зобов`язання зі сплати грошових коштів не є такими, що можуть виконуватись лише у певному місці, а також, даний спір не стосується безпосередньо об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки), то враховуючи місцезнаходження юридичної особи відповідача, яким є 04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд 53-Б, Г/П №116, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали позовної заяви (справи №907/136/24) підлягають надісланню до Господарського суду м. Києва за підсудністю.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 у справі №907/136/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за №9-7-0.7-843/2-24 від 15.02.2024 (вх. № 01-05/556/24 від 23.02.24) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак