Постанова

від 06.06.2024 по справі 915/238/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/238/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 року, суддя в І інстанції Алексєєв А.П., повний текст якої складено 18.03.2024, в м. Миколаєві

у справі №915/238/24

за позовом: керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області

в інтересах держави в особі: Новобузької міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області

до відповідачів:

1.Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Новобузької міської ради;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю В2В Солюшнз

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки товару

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Новобузької міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Новобузької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю В2В Солюшнз, в якій просив суд:

-визнати недійсним договір на закупівлю від 21.05.2021 №19, укладений між відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Новобузької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «В2В СОЛЮШНЗ»;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В СОЛЮШНЗ» на користь Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Новобузької міської ради 319 890,00 грн, а з Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Новобузької міської ради одержані ним за рішенням суду 319 890,00 грн стягнути в дохід держави.

Позов обгрунтований порушенням відповідачами вимог законодавства про захист економічної конкуренції та про публічні закупівлі, внаслідок чого відбулося придбання відповідачем-1 обладнання за відсутності конкуренції між учасниками.

Обгрунтовуючи наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Новобузької міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області останній послався на наявні порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю ix комплексного захисту, адже вчинення ТОВ «В2В Солюшнз» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього, а також те, що органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 у справі №915/238/24 позовну заяву керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області - повернути прокурору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Новобузька міська рада не має повноважень органу виконавчої влади із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для представництва інтересів держави за вказаних у позові обставин саме в особі Новобузької міської ради.

За таких обставин, оскільки положеннями ГПК не передбачено повернення позову в частині, у даному випадку, що стосується захисту інтересів держави в особі Новобузької міської ради, суд дійшов висновку, що позов підлягає поверненню в цілому на підставі ч.5 ст. 174 ГПК, відповідно до якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

27.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, в якій останній просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 у справі №915/238/24 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, прокурор зазначає, саме Новобузька міська рада є органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції у зазначеній сфері суспільних відносин затвердження та виконання місцевого бюджету, контролю за його виконанням, ефективного та економного використання бюджетних коштів, у тому числі шляхом звернення до суду, оскільки договір на закупівлю від 21.05.2021 № 19 фінансувався за рахунок коштів місцевого бюджету м. Новий Буг, Новобузька міська рада є засновником відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Новобузької міської ради, який підзвітний та підконтрольний вказаному органу місцевого самоврядування.

Вчинення ТОВ «В2В СОЛЮШНЗ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за рахунок коштів юридичної особи публічного права за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів, а тому спірні правовідносини, які виникли у зв`язку із укладенням договору на закупівлю від 21.05.2021 № 19, становлять «суспільний», «публічний» інтерес у бюджетній сфері.

Також прокурор в апеляційній скарзі посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до приписів статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України (про повернення заяви позивачеві (заявникові)), то її перегляд за апеляційною скаргою має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 у справі №915/238/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 у справі №915/238/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення судом першої інстанції позовної заяви прокурора.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Так, повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України Про прокуратуру.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Як зазначив прокурор в позовній заяві, пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «В2В СОЛЮШН» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за рахунок коштів юридичної особи публічного права за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурором визначено Новобузьку міську раду та Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, посилався на п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що Новобузька міська рада не має повноважень органу виконавчої влади із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для представництва інтересів держави за вказаних у позові обставин саме в особі Новобузької міської ради. За таких обставин, оскільки положеннями ГПК не передбачено повернення позову в частині, у даному випадку, що стосується захисту інтересів держави в особі Новобузької міської ради, суд дійшов висновку, що позов підлягає поверненню в цілому на підставі ч.5 ст. 174 ГПК, відповідно до якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає його невірним, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 19.04.2022 року у справі №910/17625/21, відповідно до якого Верховний Суд зазначив про те, що на стадії вирішення питання прийняття або повернення позовної заяви, суд першої інстанції не вирішує питання з`ясування суб`єктного складу та наявності чи відсутності у Північного офісу, Підприємства та Ради прав відповідно до закону на звернення до суду з відповідним позовом.

Такі питання як наявність чи відсутність підстав для звернення до суду визначеними прокурором суб`єктами може вирішуватися судом на стадії прийняття рішення.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначила, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Аналогічного висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права прийшов і Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 925/226/18.

Враховуючи те, що в даному випадку суд першої інстанції повернув позовну заяву прокурору за нормою п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.04.2022 року у справі №910/17625/21, на стадії вирішення питання прийняття або повернення позовної заяви, суд першої інстанції взагалі не повинен був вирішувати питання з`ясування суб`єктного складу та наявності чи відсутності у міській раді прав відповідно до закону на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки такі питання, як наявність чи відсутність підстав для звернення до суду визначеними прокурором суб`єктами може вирішуватися судом лише на стадії прийняття рішення, і у разі з`ясування відсутності таких повноважень, вказане матиме своїм наслідком прийняття судового рішення про залишення позову без розгляду у відповідний частині.

Також, колегія суддів наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним та при застосуванні судом процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі № 904/4845/21.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для застосування вимог п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та повернення позовної заяви прокурора в інтересах держави в особі Новобузької міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За вимогами п.6 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 у справі №915/238/24 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала постановлена без дотримання норм процесуального закону та потребує скасуванню із передачею матеріалів позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 у справі №915/238/24 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 у справі №915/238/24 - скасувати.

Матеріали справи №915/238/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький